Рішення

від 21.10.2011 по справі 5016/2913/2011(17/121)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "21" жовтня 2011 р.                                Справа №  5016/2913/2011(17/121)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при  секретарі  Кондратовій О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1., довіреність б/№ від 16.09.2010р.,

від відповідача, Глушко В.В., директор;

  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/2913/2011(17/121)        

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК», 54020, м.Миколаїв, пров.     Транспортний, 9,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Телец-Капітал», 54020, м.Миколаїв, пров. Транспортний,9,

про: визнання недійсним договору № 1 від  01.08.2007.,-

                                                         В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телец-ВАК»звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Телец-Капітал» про визнання недійсним договору № 1 від  01.08.2007.

Позивач заявлені позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.

          Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те що позивач мав           можливість забудови земельних ділянок згідно умов договору про сумісну           діяльність,укладеного з ПАТ «Миколаївобленерго»,та що умови спірного           договору на теперішній час виконано та визнання його недійсним призведе до           порушення прав третіх осіб.

12.10.11 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 21.10.11 року.

Позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що:  

01.08.2007 року між сторонами укладено Договір №1 про організацію спорудження об'єкта будівництва, відповідно до п. 1.1. якого відповідач -ФК „Телец-Капітал" (в якості управителя Фонду фінансування будівництва виду А багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина,94) замовив ТОВ „Телец-ВАК" (позивач) як Забудовнику збудувати Об'єкт будівництва - багатоповерховий житловий будинок за цією адресою, а позивач зобов'язався на свій ризик безпосередньо або опосередковано виконати всі роботи по спорудженню Об'єкта будівництва та введення його в експлуатацію, а також передати у власність Установникам управління (до вірителям цього Фонду фінансування будівництва) Об'єкти інвестування у відповідності із положеннями цього Договору, Правил Фонду фінансування будівництва і проектною документацією на Об'єкт будівництва за рахунок грошових коштів Установників, отриманих Управителем в довірче управлі ння через Фонд фінансування будівництва.

Відносини сторін регулюються Законом України від 19.06.2003 року № 978-ІУ „ Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при бу дівництві житла та операціях з нерухомістю" (надалі - Закон № 978), згідно з ч. 2 ст. 4 якого (в редакції Закону № 3201-ІУ від 15.12.2005 року, чинній на дату укладення договору) забудовником може бути особа, яка згідно із законодавством має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об'єктів будівництва та уклала договір з управителем.

          Згідно з ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має

право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

На дату укладення договору 01.08.2007 р. був чинним Закон України від 20.04.2000 року № 1699-ІІІ „ Про планування і забудову територій" (далі - Закон № 1699), згідно з ч. 1 ст. 24 якого, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської і Севастополь ської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повно важень, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Закон № 1669 також передбачає, що особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів, подають до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації письмову заяву про надання дозволу на будівництво, до якої додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. У разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову (ч. ч. 2, 3 ст. 24 Закону № 1699).

Такі ж документи про право на землю необхідні для отримання дозволу на виконання будівельних робіт (ч. З ст. 29 Закону № 1699).

Отже, за змістом ст. 375 ЦК України, ст.ст. 24, 29 Закону № 1699, право на виконання функцій забудовника (право бути забудовником) має власник земельної ділянки, або землекористувач, з дозволу власника землі, або інша особа за наявності нотаріально засвідченої згоди власника.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату укладення договору 01.08.2007 р.), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержа ння документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації заборо няється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користува ння земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформ ляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Однак позивач, на дату укладення спірного договору 01.08.2007 року, не був ні землевласником, ні землекористувачем. Земельні ділянки, на яких здійснювалося будівництво за адресою вул. Чигрина, 94, на дату укладення договору перебували в оренді Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальної компанії „Миколаївобленерго" за укладеними з Миколаїв ською міською радою договорами оренди землі від 02.10.2006 року № 4415 та від 23.10.2006 року № 4482.

Позивач же здійснював будівництво на вказаних земельних ділянках на підставі укладеного з ВАТ ЕК „Миколаївобленерго" договору про сумі сну діяльність б/н від 01.09.2006року.

Проте, виходячи зі змісту ст.ст. 125, 126 ЗК України, право користування землею не може виникати на підставі договору про сумісну діяльність, тому не зважаючи на укладення вказаного договору, користувачем земельних ділянок, виділених міською радою під будівництво житлових будинків, станом на дату укладення спірного дого вору 01.08.2007 року залишалось ВАТ ЕК „Миколаївобленерго", а позивач не набув статусу забудовника у розумінні Законів № 978 та № 1699.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1699, у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта місто будування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта. Відтак, саме ВАТ ЕК „Миколаївобленерго", а не ТОВ „Телец-ВАК", мало право викону вати функції забудовника відносно житлових будинків по вул. Чигрина, 94. Це підтверджується дозволами інспекції ДАБК від 06.07.2007 року № 3237 (на 1 чергу будівництва), і від 24.07.2007 року №3339 (на 2 чергу), які були видані саме ВАТ ЕК „Миколаївобленерго".

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спе ціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або від повідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Поняття «господарське зобов'язання»вживається у статті 207 ГК в значенні, тотожному поняттю господарського договору (угоди). Так, згідно ч. 2 (абз.3) ст. 20 ГК України, права та інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом. Відповідність правочину вимогам актів цивільного законодавства є однією з умов його дійсності (ч. 1 ст. 203 ЦК України), за наявності якої оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним згідно з ч. З ст. 215 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене позивачем,останній просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те що позивач мав можливість забудови земельних ділянок згідно умов договору про сумісну діяльність,укладеного з ПАТ «Миколаївобленерго»,та що умови спірного договору на теперішній час виконано та визнання його недійсним призведе до порушення прав третіх осіб.

Вивчивши матеріали справи,пояснення сторін,суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне:

          Відповідач є фінансовою установою згідно свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 149, виданого 05.07.2007 р. Державною комісію з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) України. 25.07.2007 р. відповідачем отримано ліцензію Держфінпослуг серії АВ № 307941 на провадження діяльності із залучення коштів установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю.

01.08.2007 р. загальними зборами учасників ТОВ ФК «Телец-Капітал»затверджені Правила Фонду фінансування будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94 виду А (далі ФФБ).

          01.08.2007 р. між позивачем та відповідачем укладено договір №1 про організацію спорудження об'єкта будівництва, із додатками: №1 „Обсяг замовлення об'єктів інвестування в об'єкті будівництва - багатоповерховому житловому будинку за адресою вул. Чигрина, 94", №2 „Календарний план спорудження об'єкта будівництва -багатоповерхового житлового будинку за адресою вул. Чигрина, 94", №3 „Графік фінансування спорудження об'єкта будівництва - багатоповерхового житлового будинку за адресою вул. Чигрина, 94".

Згідно з п.1.1. вказаного договору, управитель (відповідач) замовляє забудовнику (позивачу) збудувати об'єкт будівництва - багатоповерховий житловий будинок за адресою: м. Миколаїв вул. Чигрина, 94, а забудовник зобов'язується на свій ризик безпосередньо або опосередковано виконати всі роботи по спорудженню об'єкта будівництва та введення його в експлуатацію, а також передати у власність установникам об'єкти інвестування у відповідності із вимогами цього договору, Правил ФФБ та проектною документацією на об'єкт будівництва за рахунок грошових коштів установників, отриманих управителем в довірче управління через ФФБ виду А.

Згідно з п. 1.2. вказаного договору, забудовник є замовником спорудження об'єкта будівництва - багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Миколаїв,вул. Чигрина, 94. Цей будинок складається з 7 під'їздів (1, 2, 3, 4, 6, 7 під'їзди мають 9 поверхів, 5 під'їзд має 10 поверхів), кількість квартир всього - 176 шт.: однокімнатні квартири - 55 шт., двохкімнатні квартири - 55 шт., трьохкімнатні квартири - 65 шт., п'ятикімнатна квартира - 1 шт. Загальна площа квартир складає - 16371,59 кв.м.

На виконанні спірного договору позивач передав відповідачу за актом прийому - передачі від 01.08.2007 р. майнові права на 80 квартир загальною площею 7680,68 кв.м., що будувалися у вказаному житловому будинку, для подальшої передачі їх установникам управління майном на умовах Правил ФФБ.

Згідно ст. 1 Закону України від 19.06.2003 р. № 978-ІV   «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (в редакції станом на дату укладення договору, далі - Закон № 978), фонд фінансування будівництва - кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ; управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та отримала в установленому порядку дозвіл/ліцензію; об'єкт будівництва - будівля, споруда або комплекс споруд, будівництво яких організує забудовник та фінансування будівництва яких здійснює управитель за рахунок отриманих в управління коштів; об'єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном; Правила ФФБ - система норм, затверджена та оприлюднена управителем цього фонду, якої мають дотримуватися всі суб'єкти системи фінансово-кредитних механізмів будівництва житла для досягнення мети управління майном, визначеної установником управління; договір управителя із забудовником - договір, який регулює взаємовідносини управителя із забудовником щодо організації спорудження об'єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об'єктів інвестування установникам управління; установник управління майном - особа, яка передає майно управителю в довірчу власність на підставі договору управління майном.

Відповідно до ст. 4 Закону № 978, Управителем може бути фінансова установа. Забудовником, згідно ч. 2 ст. 4 цього Закону, може бути особа, яка згідно із законодавством має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об'єктів будівництва та уклала договір з управителем.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

На дату укладення спірного договору, правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, засади будівельної діяльності регулювалися Закону України від 20.04.2000 р. № 1699-ІІІ „Про планування і забудову територій" (далі - Закон № 1699).

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1699 (в редакції, чинній на дату укладення договору), фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Частини 2 - 5 ст. 24 цього Закону встановлюють, що фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

У разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову

У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному  земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно ч. 14 ст. 24 Закону № 1699, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 29 Закону № 1699, дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі, зокрема, документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову.

Відповідно до ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право користування землею можливо у формі постійного користування, або тимчасового користування на умовах оренди.

Згідно ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Матеріали справи свідчать, що на дату укладення спірного договору позивач не мав права власності або користування земельними ділянками, на яких спірним договором передбачалося спорудження житлових будинків, а земельні ділянки перебували в оренді Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго" (далі ВАТ „Миколаївобленерго").

01.09.2006 р. позивачем укладено з ВАТ „Миколаївобленерго" договір про сумісну діяльність, за умовами якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання своїх зусиль і майна, яке належить їм на відповідних правових підставах, діяти спільно для досягнення спільної господарської мети - будівництва та введення в експлуатацію житлових будинків по вул. Чигрина, 94. Згідно п.п. 3.1.1. договору сумісної діяльності та Програми робіт до цього договору, передбачалося надання ВАТ „Миколаївобленерго" позивачу земельної ділянки площею 5203 кв.м., розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94. надання передпроектних розроблень, технічних умов та правових документів на землю під будівництво житлових будинків по вул. Чигрина, 94, а також будівельного майданчику.

02.10.2006 р. ВАТ «Миколаївобленерго» уклало з Миколаївською міською радою договір оренди земельної ділянки площею 5203 кв.м. цільовим призначенням „ для проектування та будівництва багатоповерхового житлового будинку по вул. Чигрина, 94 (Заводський район)".

12.10.2006 р. позивачем укладено з ВАТ „Миколаївобленерго" додаткову угоду № 1 до договору про сумісну діяльність, за якою ВАТ „Миколаївобленерго" зобов'язалось надати позивачу додатково земельну ділянку площею 4051 кв.м., розташовану за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94, для будівництва другої черги житлових будинків.

23.10.2006  р. ВАТ „Миколаївобленерго" уклало з Миколаївською міською радою договір оренди земельної ділянки площею 4051 кв.м. цільовим призначенням „ для проектування і будівництва багатоповерхових житлових будинків по вул. Чигрина, 94 (Заводський район)".

06.07.2007 р. Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю управління містобудування та архітектури Миколаївського міськвиконкому видано ВАТ „Миколаївобленерго" дозвіл № 3237 на виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Чигрина, 94 (1 черга на 104 квартири). 24.10.2007 р. цієї ж інспекцією видано ВАТ „Миколаївобленерго" дозвіл № 3339 на виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Чигрина, 94 (2 черга на 72 квартири). У цих дозволах позивача зазначено як особу, яка проводить будівельні роботи - тобто виконує функції підрядника, а не забудовника.

Отже, спірний договір укладений між позивачем та відповідачем всупереч вимог ст. 375 ЦК України, ст.ст. 24, 29 Закону № 1699, оскільки позивач не був ні власником, ні користувачем земельних ділянок, на яких здійснювалося будівництво житлових будинків по вул. Чигрина, 94, і відповідно не мав права бути забудовником земельних ділянок у розумінні ч. 2 ст. 4 Закону № 978.

Заперечення відповідача щодо фактичного використання позивачем земельних ділянок, виділених міською радою під будівництво житлових будинків, не спростовують викладеного, а тому до уваги судом не приймаються. Відносини ж відповідача з іншими особами, зокрема установниками управління в межах Фонду фінансування будівництва житлового будинку, не є предметом спору в цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. З ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82,84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.         Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Телец-ВАК" задовольнити в повному обсязі.

2.         Визнати недійсним з моменту укладення договір №1 від 01.08.2007 р. „Про організацію спорудження об'єкта будівництва" за адресою м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Телец-ВАК" (код ЄДРПОУ 31707056) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Телец-Капітал" (код ЄДРПОУ 35106626).

3.         Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Телец-Капітал" (м. Миколаїв, пров. Транспортний, 9, код ЄДРПОУ 35106626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Телец-ВАК" (м. Миколаїв, пров. Транспортний, 9, код ЄДРПОУ 31707056) 85,00 грн.(вісімдесят п‘ять грн.. 00 коп.) витрат по держмиту і 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.             Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

   Суддя                                                        С.М.Коваль

                   Повний текст рішення складено 26.10.2011р.