Постанова

від 25.10.2011 по справі 18/2221/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р.                                                           Справа № 18/2221/11  

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя  , суддя   

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.11.2010р.),

відповідача -  ОСОБА_2 (довіреність №1 від 19.07.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4095П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.09.11 р. у справі № 18/2221/11

за позовом Приватного підприємства "Примбуд", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВФ "Коло", м. Полтава

про стягнення грошових коштів в сумі 117 237,95 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 р. позивач - Приватне підприємство "Примбуд", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача –ТОВ "СВФ "Коло", на свою користь 117 237,95 грн. заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення усної домовленості не виконав свої зобов'язання щодо оплати товару. Крім того, просив стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01 вересня 2011 року у справі № 18/2221/11 (суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВФ "Коло" на користь Приватного підприємства "Примбуд" 117 237,95 грн. основного боргу, 1 172,38 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги Приватного підприємства "Примбуд" є  правомірними та обґрунтованими.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зобов’язати позивача надати суду оригінали документів, вказаних у додатку до позовної заяви (для огляду в засіданні). Рішення господарського суду  Полтавської області від 01 вересня 2011 року у даній справі  скасувати та прийняти нове рішення, яким: у задоволенні позову в частині стягнення 34 746,63 грн. відмовити на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України. У задоволенні позову в іншій частині відмовити та припинити провадження у справі за відсутністю предмета спору. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими є недоведеними, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а також судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального права. Як стверджує відповідач, позивачем не надано достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували надіслання вимоги на суму 117 237,95 грн. та отримання її відповідачем. Крім того, ТОВ «СВФ Коло»вважає, що господарським судом Полтавської області не правомірно відмовлено у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності щодо вимог на суму 34 746, 63 грн. з підстав, того що ТОВ «СВФ Коло»у заяві про застосування строку позовної давності за вих. № 173 від 01.09.2011 року посилається на ст. 692 ЦК України.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, а також  у судовому засіданні проти вимог скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені усі фактичні обставини справи, а відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження своїх вимог не надав.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, встановлено місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження, протягом серпня-вересня 2008 p. Приватне підприємство "Примбуд" (позивач) за усною домовленістю здійснило поставку будівельних матеріалів Товариству з обмеженою відповідальністю "СВФ "Коло" (відповідач) на загальну суму 121 502,87, що підтверджується  накладними:  № 00308 від 04.08.2008 p.,  № 00408 від 04.08.2008 p.,  № 509 від 02.09.2008 р., б/н від 30.09.2008 р. (які підписані обома сторонами).    

Частково відповідачем  товар було повернуто на підставі накладної № 1 від 30.09.2008 р. на суму  4264,92 грн.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей серії ЯПН № 504975 від 04.08.2008 p., серії ЯЛМ № 048011 від 02.09.2008 р. і серії ЯПН № 048037 від 30.09.2008 р., які видані на отримання цінностей від Приватного підприємства "Примбуд", що не заперечується і самим відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вчинені у зазначений період сторонами дії у своїй сукупності, свідчать про виконання сторонами умов укладеного в усній формі договору купівлі –продажу.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 ЦК України визначає зобов`язання  як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що дана домовленість сторін  є консенсуальним договором, оскільки права та обов'язки виникли у сторін вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором чи товаророзпорядчими документами не визначено іншого строку оплати. Отже обов'язок оплатити продукцію у покупця визначений саме після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього.

Так, з метою виконання взятих на себе обов`язків, позивачем зазначений товар поставлявся, а відповідач його приймав відповідно до вищезазначених накладних.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За поставлену продукцію відповідач не розрахувався у повному обсязі, внаслідок чого, у нього виникла заборгованість у розмірі 117 237,95 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2 названої статті встановлено, що якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або із актів цивільного законодавства.

Отже саме ст. 530 ЦК України визначено термін, від якого відліковується строк на оплату товару після того, як його поставлено покупцю - строк сім днів з дати пред’явлення вимоги відповідачу, (одержання останнім вказаної вимоги ) .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом б/н від 25.02.2011р., з вимогою погасити існуючу заборгованість у сумі 117 237,95 грн., що підтверджується копією поштового чеку від 25.02.2011 р. за №6926 та поштовим повідомленням (а.с.22-23). Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, зобов’язання в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги не виконав - не сплатив борг перед позивачем, отже у даному випадку із закінченням цього строку  у кредитора –ПП "Примбуд" виникло право на позов.

Тому, виходячи з викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності заявлених позивачем вимог про стягнення боргу з відповідача за поставлений  йому товар на суму 117 237,95 грн.

Заперечення ж відповідача  про те, що неподання позивачем акту звірки розрахунків  є підставою для залишення позову без розгляду, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що суперечать матеріалам справи.

Так, відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на те керівництвом підприємства - отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. До договорів повинні бути додані розписки матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з Правилами приймання товарів за їх особистими підписами. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України N 99 від 16.05.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. N 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з наведеного, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ –видаткову накладну, яка є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Відповідач, як в суді першої інстанції так і в апеляційній, наполягав на тому що  накладна за № 509 від 02.09.2008 року на суму 66484,09 не є належним доказом того, що товар прийнятий саме ТОВ «СВФ КОЛО», оскільки на вищезгаданій накладній навпроти посади головного бухгалтеру міститься підпис, який не належить особі, яка виконувала обов'язки головного бухгалтера ТОВ «СВФ КОЛО»( згідно наказів за № 6-к від «06»травня 2008 року та № 7-к від 20 березня 2009 року обов'язки головного бухгалтера виконувала ОСОБА_3) і відсутня печатка підприємства. Оригінали документів були оглянуті в судовому засіданні. Однак до повноважень господарського суду не відноситься встановлення достовірності підпису особи на документі. Вищенаведені твердження відповідача, свідчать про можливу наявність в господарській діяльності  ТОВ «СВФ КОЛО»дій, а саме підроблення документів, які переслідуються в кримінальному порядку і вирішуються не господарським судом.  

За приписами ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вірно прийняв як належні докази поставки товару накладні, видаткові накладні та довіреності, копії яких містяться в матеріалах справи. Акт звірки, на який посилається відповідач, не є первинним документом у розумінні вищезазначених норм, тому його відсутність не є доказом того, що поставка позивачем товару на користь відповідача не відбулася та відповідач звільняється від зобов’язання сплатити вартість отриманого товару.

Відносно заяви відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, колегія суддів апеляційного суду вважає, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що твердження відповідача  про те, що податкова накладна на суму 34 746,63 грн. виписана 03.08.2008р., тому позовна заява подана Приватним підприємством "Примбуд" до суду 04.08.2011р.  з пропуском строку позовної давності, не відповідає дійсності, оскільки отримання товару на вказану суму відбулося згідно з видатковою накладною №00408 від 04. 08.2008р. за довіреністю ЯПЛ №504975 від 04.08.2008р. Тому,  товар фактично  був переданий та отриманий відповідачем 04.08.2008р. Крім того право на позов у ПП "Примбуд" виникло із закінченням семиденного строку з дня пред’явлення вимоги ( 28.02.2011р., а.с.22 ), саме з 08.03.2011р.  Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що, з урахуванням вимог ст.253 ЦК України, за якою перебіг строку починається з наступного  дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, Приватне підприємство "Примбуд", у даному випадку звернулося до суду в межах  строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим  господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем же не надано жодного доказу того, що ним у повному обсязі виконані зобов’язання перед позивачем з оплати отриманого товару. Інші вищезазначені ствердження відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження, вони є безпідставними та необґрунтованими. Тому, на підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв’язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б свідчили про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-  

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.09.2011р. у справі № 18/2221/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                    

Суддя                                                                                             

Суддя                                                                                             

Повний текст постанови   підписано 24.10.2011 року.