Постанова

від 25.10.2011 по справі 18/1852/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "18" жовтня 2011 р.                                                            Справа № 18/1852/11  

  Колегія суддів у складі:  головуючий  суддя ,  суддя   , суддя  

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "КАІ Єврорембудсервіс", м. Полтава  (вх. № 3953 Х/3)  на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.11 р. у справі № 18/1852/11

за позовом  Приватного підприємства "КАІ Єврорембудсервіс", м. Полтава

до  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Полтава

про   стягнення 6943,97 грн.

  ВСТАНОВИЛА:

  Позивач, Приватне підприємство “КАІ Єврорембудсервіс”, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, суму боргу в розмірі 6943,97грн., з яких 3665,60 грн. на повернення авансу за договором № 14/1 від 01.09.2008 р., 2665,80 грн. інфляційних збитків, 612,57 грн. –3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов’язань з повернення коштів.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.08.2011 р. у справі № 18/1852/11 (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3665,60 грн. суму основного боргу, 53,83 грн. витрат по сплаті державного мита, 124,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить рішення господарського суду Полтавської області від 16.08.2011 р. скасувати в частині відмови в позовних вимогах щодо стягнення 2289,20 грн. індексу інфляції та 3% річних в розмірі 542,57 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в зазначеній частині задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на ч. 3 ст. 693, ст.ст. 536, 625, 1214 ЦК України щодо правомірності стягнення з відповідача інфляційних та річних.

Позивач в судове засідання 18 жовтня 2011 року не з’явився. про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням № 016494 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі позивача.

Відповідач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, направлена на його фактичну та юридичну адресу ухвала повернулась до суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Оскільки, всі учасники судового процесу  були  належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 18.11.2011 року за відсутності представників позивача та відповідача.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи 01.09.2008 р. між Приватним підприємством "КАІ Єврорембудсервіс" (замовником) та ФОП ОСОБА_1 (виконавцем) було укладено договір № 14/1 виконання робіт, відповідно до умов якого виконавець прийняв на себе зобов’язання по виконанню робіт по облицюванню підлоги плитою гранітною будинку казарми, реконструйованого під міське управління МВС України по вул.. Сковороди, 26 в м. Полтава.

Відповідно до умов договору вартість робіт визначається на основі договірної ціни та локальних кошторисів та становить 40000,00 грн.

Згідно умов договору замовник сплачує аванс у розмірі 50% від вказаної суми.

П. 1.2 договору від 01.09.2008 р. визначено строк здачі робіт по договору: з 01.09.2008 р. по 31.10.2008 р.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання  умов  договору від 01.09.2008 р., позивач сплатив  відповідачеві   03.09.2008 р.  аванс у сумі  14000,00  грн., що підтверджується наданою позивачем  копією виписки банку (аркуш справи 14).

Як стверджує позивач, відповідач прийняті на себе зобов’язання не виконав, ніяких робіт за вказаним договором не провів, суму попередньої оплати в розмірі 14000,00 грн. не повернув.

При зверненні до господарського суду позивач послався на те, що між сторонами по справі 03.08.2009 р. також було укладено договір субпідряду № 3, відповідно до умов якого відповідач виконав роботи по переплануванню приміщень  банку по вул. Артема, 1/65 в м. Полтава на суму 10334,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що протоколом № 1 від 31.08.2009 р. позивач зменшив суму заборгованості ФОП ОСОБА_1 на суму 10334,40 грн. в рахунок оплати за виконані роботи за договором  № 3 від 03.08.2009 р. та вирішив провести взаємозалік даної суми по актам виконаних робіт (аркуш справи 15).

Позивач 25.05.2011 р. звернувся до відповідача з претензією № 39, в якій просив повернути в семиденний строк з дня пред’явлення претензії безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 3665,60 грн. (аркуш справи 16).

З урахуванням викладених обставин та у відповідності до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України суд першої інстанції визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача 3665,60 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 2665,80 грн. інфляційних та 612,57 грн. 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України  за період з 03.09.2008 р. по 31.05.2011 р.

Суд першої інстанції позовні вимоги в зазначеній частині визнав такими, що задоволенню не підлягають з огляду на те, що відповідно до направленої вимоги від 25.05.2011 р. відповідач є таким, що прострочив виконання зобов’язання з повернення грошових коштів в розмірі 3665,60 грн., починаючи з 01.06.2011 р., тоді як розрахунок інфляційних та річних зроблений позивачем за період з 03.09.2008 р. по 31.05.2011 р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції викладеними в рішенні та зазначає наступне.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що договором підряду є договір, відповідно до якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду № 14/1 від 01.09.2008 р., укладений між сторонами, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань, згідно яких відповідач повинен був виконати роботи в обумовлений договором строк.

Згідно ст. 631 Цивільного кодексу України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Таким чином, враховуючи, що вказаним договором чітко визначено строк здачі робіт: початок - 01.09.2008 р., закінчення - 31.10.2008 р., будь-яких інших застережень щодо строків виконання зобов’язань умови договору не містять, тому слід вважати, що даний договір діє до 31.10.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов’язання  припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як свідчать матеріали справи на виконання умов договору №14/1 від 01.09.2008 р. відповідач отримав від позивача аванс в розмірі 14000,00 грн.

Однак, обумовлені договором роботи відповідачем не були виконані ні в передбачений договором строк, ні після його закінчення, грошові кошти також не були повернуті позивачу.

З матеріалів справи також вбачається, що частина вказаних коштів була погашена 31.08.2009 р. шляхом заліку позивачем зустрічних однорідних вимог на суму 10334,40 грн. в рахунок оплати за виконані роботи згідно договору № 3 від 03.08.2009 р., що відповідає положенням ст. 601 Цивільного кодексу України.

Таким чином, залишок сплаченого позивачем авансу склав 3665,60 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 3665,60 грн. лише 25.05.2011 р.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.  Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 3665,60 грн. з огляду на те, що утримання відповідачем невикористаних коштів попередньої оплати за договором №14/1 від 01.09.2008 р. є безпідставним, а доказів на підтвердження повернення позивачем суми невикористаної попередньої оплати відповідач суду не надав.

Згідно частини 2 статті  1214 Цивільного кодексу України  передбачено,  що у разі  безпідставного одержання   чи збереження  грошей  нараховуються   проценти за користування  ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором,   законом  або іншим   актом  цивільного законодавства.

Умовами договору № 14/1 від 01.09.2008р., укладеного між сторонами, розмір процентів за користування виконавцем сплаченого замовником авансу не встановлено, чинним законодавством не передбачено обов'язок сторони, яка отримала аванс за договором підряду, повернення його з нарахованими процентами за користування ним, а зобов'язання відповідача по поверненню коштів виникло після спливу 7-денного строку після отримання претензії, тобто 01.06.2011 р.

Посилання позивача на положення ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони застосовуються до договору купівлі-продажу та поставки, тоді, як між сторонами склалися правовідносини підряду.

Слід зазначити, що повернення відповідачем суми попередньої оплати не передбачено умовами договору №14/1 від 01.09.2008 р., тому стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов’язання, а є поверненням сплаченого авансу за невиконані підрядні роботи. За своєю суттю обов’язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов’язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та річних за період з 03.09.2008р. по 31.05.2011р. є безпідставними.

За таких  обставин,  колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних, фактично нарахованих на суму попередньої оплати за договором підряду.

Отже, твердження заявника про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невірне застосування норм цивільного законодавства при вирішенні питання щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами не знайшли свого підтвердження та є такими, що спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 16.08.2011 року.

На підставі викладеного та керуючись  статтями статями 22, 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:  

 Апеляційну скаргу Приватного підприємства "КАІ Єврорембудсервіс", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.08.2011 року по справі № 18/1852/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

  Головуючий суддя

 Суддя

  Суддя                                                                                         

  Повний текст постанови підписано 24 жовтня 2011 року