Ухвала

від 27.10.2011 по справі 24/47-63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/47-63

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                            У  Х  В  А  Л  А  

         27.10.11 р.                                                                                             № 24/47-63                                                                                                                                                                 

Суддя господарського суду Донецької області Величко Н.В., розглянувши матеріали

за позовом: Приватне підприємство «ГЕР-АРТ» смт Старобешеве

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон-Д» с. Богоявленка Мар*їнський район Донецької області

про: розірвання договору купівлі-продажу, про стягнення суми вартості вугільної продукції 309 578,88 грн., штрафних санкцій – 417 422,78 грн., та моральну шкоду у розмірі – 150 000 грн.

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду від Приватного підприємства «ГЕР-АРТ» смт Старобешеве надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон-Д» с. Богоявленка Мар*їнський район Донецької області про розірвання договору купівлі-продажу, та про стягнення суми вартості вугільної продукції 309 578,88 грн., штрафних санкцій – 417 422,78 грн., та моральної шкоди у розмірі – 150 000 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, господарський суд вважає, що позовна заява підлягає поверненню заявникові з огляду на наступне.

Господарський процесуальний кодекс України містить порядок та форму звернення до господарського суду.

Розділом VIII Господарського процесуального кодексу України визначено загальні вимоги до процесу подання позовної заяви до місцевого господарського суду.

Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, серед яких, зокрема, докази сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в дохід Державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” визначено, що за подання до господарського суду у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів справляється держмито у доход держбюджету у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та при поданні заяв немайнового характеру справляється держмито у доход держбюджету у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

У позовній заяві об'єднано кілька вимог майнового та немайнового характеру.

Як вбачається з платіжного доручення № 93 від 16.09.2011р., доданого позивачем до позовної заяви,  Приватним підприємством «ГРТ АРТ» смт Старобешеве було перераховано у доход державного бюджету 1 700 грн. держмита за вимоги майнового характеру.

Матеріали позовної заяви не містять доказів  справляння державного мита з вимоги немайнового характеру – про розірвання договору та про стягнення моральної шкоди.

Отже, відсутність доказів сплати державного мита, є підставою для повернення заявнику позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду в порядку п.4 ст.63, Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 57 ГПК України також встановлено перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, серед яких, зокрема, докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Пунктом 8 Постанови КМ України, від 28.07.1997, № 799 "Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій ” встановлено, що під час приймання поштових відправлень працівник поштового зв'язку: обов'язково перевіряє правильність написання адреси одержувача і відправника на поштовому відправленні та повідомленні про вручення, наявність позначки "Звіт", оформлення опису вкладення поштового відправлення; звіряє вкладення з описом, підписує опис та робить на ньому відбиток календарного штемпеля.

В порушення вищезазначених вимог, позивачем не додано до позовної заяви належного доказу відправки позовної заяви відповідачу.

В підтвердження надсилання відповідачу копії позовної заяви, до позовних матеріалів позивач додав поштову квитанцію від 13.10.2011р №6350 та опис вкладення. Зазначений опис вкладення не містить відбитку календарного штемпеля поштового відділення.

        З огляду на вищезазначене, суд вважає, що додана до матеріалів позовної заяви поштова квитанція не є належним доказом направлення відповідачу копії позову, що є підставою для повернення позовної заяви за п.6 ч.1. ст. 63 ГПК.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно ст.. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 4 , 6 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

        Позовну заяву № б/н від 11.10.2011р. та додані до неї документи повернути позивачу.

Додаток (тільки позивачу):

позовна заява та додані до неї документи, ухвала від 27.10.2011р. на 1 арк.

Суддя                                                               Величко Н.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >