Ухвала

від 26.10.2011 по справі 6/131-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/131-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

УХВАЛА

"26" жовтня 2011 р.                                                                  Справа № 6/131-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши заяву про забезпечення позову Підприємства «Омега-автоцентр” Громадської організації «Київська міська асоціація інвалідів по слуху” у справі № 6/131-11 за позовом Підприємства «Омега-автоцентр” Громадської організації «Київська міська асоціація інвалідів по слуху” до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ «ОРЛОВСЬКИЙ” про стягнення боргу,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Підприємства «Омега-автоцентр” Громадської організації «Київська міська асоціація інвалідів по слуху” (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ «ОРЛОВСЬКИЙ” (далі –відповідач) про стягнення боргу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 04 від 15.03.2011р., щодо оплати отриманої продукції за видатковими накладними, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 660074,60 грн боргу.

Ухвалою господарського суд Київської області від 26.10.2011р. порушено провадження у справі № 6/131-11 та призначено її до розгляду на 08.11.2011р.

26.10.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 26.10.2011р. про вжиття заходів до забезпечення позову, у якій він просить суд накласти арешт в межах суми позову та можливих судових витрат та заборонити вчиняти дії по відчуженню будинку № 8/1 по вул. Орловській у м. Києві, власник якого є  Товариство з обмеженою відповідальністю «БЦ «ОРЛОВСЬКИЙ”.

Cвою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідач повідомив позивача офіційним листом про неспроможність сплатити борг до кінця першого кварталу 2012р., тому що підприємство планує поліпшити фінансовий стан після реалізації будинку № 8/1 по вул. Орловській у м. Києві, який знаходиться у його власності.

Дослідивши матеріали позовної заяви, обставини справи, характер позову, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме, в частині накладення арешту на нерухоме майно –житловий будинок, що належить Підприємству «Омега-автоцентр” Громадської організації «Київська міська асоціація інвалідів по слуху” (ідентифікаційний код 21481216) та знаходиться за адресою: вул. Орловська, 8/1, м. Київ, оскільки заявником наведені обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Так, відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” передбачено, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Згідно п. 3 цих же роз'яснень умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як вбачається із матеріалів справи, на звернення позивача до ТОВ «БЦ «ОРЛОВСЬКИЙ”, останній листом № 24/10-1 від 24.10.2011р. повідомив позивача, що ТОВ «БЦ «ОРЛОВСЬКИЙ” в силу незадовільного фінансового стану не має можливості сплатити борг до 31.12.2011р., який існує перед позивачем, згідно підписаного акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2011р.

Також, листом № 10/26 від 26.10.2011р. відповідач повідомив позивача стосовно погашення заборгованості. У даному листі він зазначив, що ТОВ «БЦ «ОРЛОВСЬКИЙ” має у власності будинок за адресою: м. Київ, вул. Орловського, 8/1. Останнім рішенням зборів учасників товариства прийнято рішення вивести вказаний будинок із статутного капіталу з метою подальшого його реалізації для поліпшення фінансового стану підприємства, а відтак заборгованість у розмірі 660047,60 грн може бути погашена в кінці першого кварталу 2012р. після проведення всіх нормативних процедур.

Судом встановлено, що право власності ТОВ «БЦ «ОРЛОВСЬКИЙ” на житловий будинок, що знаходить за адресою: м. Київ, вул. Орловська, 8/1 підтверджується наявною в матеріалах справи копією Витягу про державну реєстрацію прав, яке було зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності САЕ № 336097 від 31.03.2011.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" ухвала суду про забезпечення позову є підставою для державної реєстрації обмежень речових прав на нерухоме майно.

У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.12.2004 зазначається, що відповідно до статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу, про що виноситься ухвала. Наявність такої ухвали суду означає, що з моменту накладення арешту відповідач не має права розпоряджатися належними йому майном або коштами, незалежно від того, чи передавалася ухвала суду державній виконавчій службі для здійснення виконавчих дій.

Таким чином, судом встановлено, що зазначені позивачем заходи до забезпечення позову не суперечать зазначеним вище вимогам законодавства.

Заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, що належать відповідачеві, спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Суд вважає, що накладення арешту на майно забезпечує розумність, обґрунтованість та адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову та забезпечує збалансованість інтересів сторін, оскільки такий захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а спрямований саме на збереження майна відповідача до вирішення справи по суті.

З огляду на вищезазначене та враховуючи значний розмір суми заборгованості відповідача, що є предметом спору, суд приходить до висновку про задоволення заяви позивача в межах суми позову і необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно в межах ціни позову, що зазначено у заяві позивача так, як їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.

Крім того, суд враховує, що існує зв'язок між визначеним предметом спору і заходами до забезпечення позову, і заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача і забезпечення виконання рішення суду.

Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.09.2010р. у справі № 37/73-09.

Що стосується клопотання позивача в частині заборони вчиняти дії по відчуженню будинку № 8/1 по вул. Орловській у м. Києві, то суд відмовляє позивачу в задоволенні цих вимог, оскільки такий спосіб забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії стосовно предмета спору має певну специфіку. У п. 8 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається, що, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. За наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Таке правило повинно застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі ст. 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

За загальним правилом суд має право заборонити відповідачеві вчиняти будь-які дії; що ж до інших осіб, то їм господарський суд може заборонити вчиняти лише ті дії, що стосуються предмета спору.

Також, судом враховано, що задоволення клопотання позивача в частині накладення арешту на нерухоме майно –житловий будинок, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БЦ «ОРЛОВСЬКИЙ” та знаходиться за адресою: вул. Орловська, 8/1, м. Київ взаємовиключає вимогу про заборону відчуження, оскільки є ширшим за своїм змістом і юридичними наслідками.    

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1.          Заяву б/н від 26.10.2011р. Підприємства «Омега-автоцентр” Громадської організації «Київська міська асоціація інвалідів по слуху” про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити частково.

2.          Вжити заходи до забезпечення позову, а саме, накласти арешт на нерухоме майно –житловий будинок, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БЦ «ОРЛОВСЬКИЙ” (ідентифікаційний код 37495823) та знаходиться за адресою: вул. Орловська, 8/1, м. Київ, в межах ціни позову –660074,60 грн.

3.          В іншій частині заяви Підприємства «Омега-автоцентр” Громадської організації «Київська міська асоціація інвалідів по слуху” про забезпечення позову - відмовити.

4.          Ухвала набирає чинності з дня її винесення судом і виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та відповідно до п. 2) ч. 2 ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження” є виконавчим документом.

5.          Стягувачем за ухвалою є Підприємство «Омега-автоцентр” Громадської організації «Київська міська асоціація інвалідів по слуху” (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 27, літ. А, оф. 123, ідентифікаційний код 21481216).

6.          Боржником за ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю                                       «БЦ «ОРЛОВСЬКИЙ” (07400, Київська обл., м. Бровари, б-р Незалежності, 15-А, оф. 148, ідентифікаційний код 37495823).

7.          Строк пред'явлення ухвали до виконання –до 26.10.2012р.

Суддя                                                                                                            А.Ф. Черногуз