Рішення
від 26.07.2011 по справі 19/200-10/16/9-11
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2011 р.                                                                  Справа № 19/200-10/16/9-11    

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Правозахисна група «Унікол»

До Товариство з обмеженою відповідальністю «Благовест»

Третя особа Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування»

Про стягнення 9 804 867,92 грн.

                                                                                                                     Суддя  Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 10/11Д від 19.08.2010 р.)

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: не з'явився

  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області звернулось з позовом (вх. № суду 3664 від 10.08.2010 р.) Товариство з обмеженою відповідальністю “Правозахисна група “Унікол” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Благовест” про відшкодування 9 804 867,92 грн. збитків, які виникли в результаті порушення відповідачем господарського зобов‘язання визначеного умовами Договору № 10/09Б/1Б купівлі-продажу цінних паперів від 25.05.2009 р. та Угоди про новацію до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009 р.

      Ухвалою суду від 11.08.2010 р. (суддя Карпечкін Т.П.) порушено провадження у справі № 19/200-10 та призначено її до розгляду.

      Відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду Київської області Наріжного С.Ю. від 24.09.2010 р. справу № 19/200-10 передано до провадження судді Христенко О.О., у зв‘язку з закінченням п‘ятирічного строку, на який Карпечкіна Т.П. було призначено суддею господарського суду Київської області.

      Ухвалою від 27.09.2010 р. справу № 19/200-10 прийнято до свого провадження суддею Христенко О.О., присвоєно їй № 19/200-10/16 та призначено розгляд справи на 12.10.2010 р.

      Рішенням господарського суду Київської області від 16.11.2010 року (суддя Христенко О.О.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

      Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Правозахисна група „Унікол” залишено без задоволення; рішення господарського суду київської області від 16.11.2010 року у справі № 19/200-10/16 залишено без змін; справу № 19/200-10/16 повернуто до господарського суду Київської області.

      Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Правозахисна група „Унікол” задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року та рішення господарського суду Київської області від 16.11.2010 року у справі № 19/200-10/16 скасовано та справу № 19/200-10/16 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

           Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями (автоматичний розподіл справ) від 29.04.2011р. справу № 19/200-10/16  передано до розгляду судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою суду від 04.05.2011 року справу № 19/200-10/16 прийнято до свого провадження суддею Сокуренко Л.В. та призначено розгляд на 26.05.2011 р.; зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ станом на 04.05.2011 р.

26.05.2011 р. в судове засідання представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 04.05.2011 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив. Ухвалою суду від 26.05.2011 р. розгляд справи відкладено на 14.06.2011 р.

14.06.2011 р. в судове засідання представник позивача з'явився; надав письмові пояснення по справі; представник відповідача повторно не з'явився, вимоги ухвали від 26.05.2011 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Ухвалою суду від 14.06.2011 р. розгляд справи відкладено на 05.07.2011 р.; залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»(87535, Україна, м.Маріуполь, пл.Машинобівників, 1); зобов’язано позивача направити на адресу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»копію позовної заяви з додатками (докази направлення надати в судове засідання); письмове пояснення щодо розуміння п.3 договору новації від 22.07.2009 р.; зобов'язано відповідача надати в судове засідання письмові заперечення щодо предмету позовних вимог з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р.; відзив на позовну заяву; письмові пояснення щодо відносин між ТОВ «Благовест»та ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування», а саме виконання зобов'язань за договором № 10/09Б/1Б від 25.05.2009 р. за договором новації від 22.07.2009 р.; повідомити суд чи отримав відповідач повідомлення від ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»та ТОВ «Правозахисна группа «Унікол»про заміну кредитора згідно договору № 1 відступлення права вимоги від 14.07.2010 р. та які відповідачем були вчинені дії; зобов'язано третю особу, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»надати в судове засідання письмові пояснення з долученням належних доказів в розумінні ст.34 ГПК України щодо звернення до відповідача –ТОВ «Благовест»з вимогою про виконання договору новації від 22.07.2009 р., а саме: щодо поставки обладнання; або виконання договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009 р. щодо стягнення суми боргу; також письмово повідомити чи виконаний ним п.3.1.3. договору № 1 відступлення права вимоги від 14.07.2010 р. (з долученням доказів) та письмово пояснити п. 3 договору новації до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009 р., укладеного між ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»та ТОВ «Благовест»22.07.2009 р.

05.07.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла телеграма № 1611 від 04.07.2011 р., в якій представник третьої особи просить суд відкласти розгляд справи, у зв’язку з чим ухвалою суду від 05.07.2011 р. розгляд справи відкладено на 26.07.2011 р.

26.07.2011 року в судове засідання представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити в повному обсязі; представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з’явилися, вимоги ухвали суду від 05.07.2011 р. не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.          

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, але відповідач та третя особа жодного разу не з’явилися на виклик суду та не направили своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач та третя особа про розгляд справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 19/200-10/16/9 тричі відкладалась у зв’язку з неявкою представників відповідача та третьої особи, які про розгляд справи були належним чином повідомлені, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2009 року між третьою особою - ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування», як постачальником, та Відкритим акціонерним товариством „Концерн Галнафтогаз”, як покупцем, було укладено договір № 2РСБ-01832, відповідно до якого Постачальник зобов’язався здійснити поставку продукції вагонобудування, власного виробництва або виробництва ВАТ «Азовмаш», а Покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити продукцію.

Керуючись п.1 додаткової угоди № 2 до договору № 2РСБ-01832 від 31.03.2009 р. між продавцем та третьою стороною 25 травня 2009 року було укладено акт вексельного платежу № 121-01/25-05, відповідно до якого продавець у рахунок виконання своїх зобов’язань перед третьою стороною, які випливають з договору № 2РСБ-01832 від 31 березня 2009 р., передав третій стороні як засіб платежу простий вексель, серії АА номер 1498731, векселедавець - ВАТ «Концерн Галнафтогаз», дата складання –25.05.2009 р., зі строком платежу –за пред’явленням, але не раніше 25.02.2010 р., номінальною вартістю - 9 804 867,92 грн.

На виконання умов акту вексельного платежу № 121-01/25-05 від 25.05.2009 р. цього ж дня між третьою стороною та продавцем було укладено акт прийому-передачі векселя, що засвідчив факт передачі вказаного векселя третій стороні.

Стаття 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»встановлює, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги

25 травня 2009 року між третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкритим акціонерним товариством «Маріупольський завод важкого машинобудування»та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Благовест»було укладено договір № 10/09Б/1Б купівлі-продажу цінних паперів.

Відповідно до умов Договору Продавець (третя особа) продав та прийняв на себе зобов’язання передати у власність Покупця (відповідача), а Покупець купив та зобов’язався прийняти та оплатити вказаний у договорі цінний папір, а саме простий вексель, серії АА номер 1498731, векселедавець - ВАТ «Концерн Галнафтогаз», дата складання –25.05.2009 р., зі строком платежу –за пред’явленням, але не раніше 25.02.2010 р., номінальною вартістю - 9 804 867,92 грн., вартість продажу –8 500 000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

У п.1.2. договору № 10/09Б/1Б встановлено, що загальна вартість продажу цінного паперу складає –8 500 000,00 грн. (вісім мільйонів п’ятсот тисяч гривень).

Згідно п.2.2. договору відповідач зобов’язався сплатити суму договору, визначену п. 1.2. договору протягом 40-ка банківських днів, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок третьої особи.

25 травня 2009 року третя особа передала у власність відповідача цінний папір, який є предметом договору № 10/09Б/1Б, що підтверджується актом прийому-передачі цінного паперу до договору купівлі-продажу цінного паперу № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р. та вчиненням іменного індосаменту на простому векселі серії АА 1498731 на користь відповідача.

Водночас, в порушення умов вказаного договору, зокрема п.2.2. договору № 10/09Б/1Б станом 22 липня 2009 року, відповідач свого зобов’язання не виконав, суму договору № 10/09Б/1Б, визначену в п.1.2. договору, а саме 8 500 000,00 грн. (вісім мільйонів п’ятсот тисяч гривень) на рахунок третьої особи не сплатив, у зв’язку з чим, керуючись ст. 604 Цивільного кодексу України, 22 липня 2009 року між третьою особою та відповідачем було укладено Угоду про новацію до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009 р. (далі - угода)

Пунктом 1 Угоди про новацію до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009 р. встановлено, що на виконання умов договору № 10/09Б/1Б купівлі-продажу цінних паперів від 25.05.2009р. третьою особою виконано зобов’язання, передбачені п.п.1.1. договору № 10/09Б/1Б.

Згідно п.2 цієї угоди станом на 06.07.2009р. не виконано зобов’язання боржника (відповідача) по оплаті, вказаних в п.1 надої угоди, цінних паперів в сумі 8 500 000,00 грн.  з ПДВ.

Відповідно до п.3 угоди сторони досягли згоди про припинення первісного зобов’язання шляхом заміни його новим зобов’язанням, відповідно до якого відповідач зобов’язався поставити третій особі продукцію на суму 8 501 059,20 грн.

Поставка продукції відповідно до п. 4 угоди повинна була здійснюватися партіями у відповідності до графіку поставки обладнання до угоди про новацію до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009р.

Згідно графіку сторони визначили, що відповідач зобов’язався поставити першу партію продукції на суму 2 125 264,80 грн. протягом 30 робочих днів з моменту підписання сторонами угоди про новацію до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009 р. та даного графіку поставки, тобто до 21.08.2009 р.

Проте, станом на 21 серпня 2009 року відповідачем не виконано взятого на себе нового зобов’язання по вказаній угоді.

14 липня 2010 року між третьою особою та позивачем було укладено договір № 1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого третя сторона передала, а позивач набув право вимоги на суму 6 268 809,60 грн. та інші права вимоги, зазначені в п 1.2. цього договору, які належать третій стороні на підставі договору № 10/09Б/1Б купівлі-продажу цінних паперів від 25 травня 2009 року, укладеного між третьою стороною та відповідачем, додатків (угод, додаткових угод) до цього договору, акта прийому-передачі цінного паперу від 25 травня 2009 року, складеного між третьою стороною та відповідачем, факту вчинення третьою стороною на користь відповідача індосаменту простого векселя серія АА номер 1498731, виданого ВАТ «Концерн Галнафтогаз»25.05.2009 року.

Пунктом 2.4 зазначеного договору встановлено, що сторони зобов’язані протягом 21 календарних днів з моменту підписання цього договору повідомити у письмовому вигляді відповідача про відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги боргу на суму 6 268 809,60 грн. та інших прав вимоги, зазначених у п. 1.2, які належать первісному кредитору на підставі договору № 10/09Б/1Б купівлі-продажу цінних паперів від 25 травня 2009 року, укладеного між третьою стороною та відповідачем, додатків (угод, додаткових угод) до цього договору, акта прийому-передачі цінного паперу від 25 травня 2009 року, складеного між третьою стороною та відповідачем, факту вчинення третьою стороною на користь відповідача індосаменту простого векселя серія АА номер 1498731, виданого ВАТ „Концерн Галнафтогаз” 25.05.2009 року.

04.08.2010 р. позивачем було направлено відповідачу повідомлення № 348 від 04.08.2010 р. про заміну первісного кредитору на підставі договору № 10/09Б/1Б купівлі-продажу цінних паперів від 25 травня 2009 року та негайне виконання взятих на себе зобов’язань на суму 6 268 809,60 грн., що підтверджується поштовою квитанцією № 9286 від 04.08.2010 р. та описом вкладення у цінний лист.

Крім того, цього ж дня, 14 липня 2010 року між третьою стороною та позивачем було укладено договір №2 про відступлення права вимоги, відповідно до якого третя сторона передала, а позивач набув право вимоги на суму 1 900 000,00  грн. належне третій стороні на підставі договору № 10/09Б/1Б купівлі-продажу цінних паперів від 25 травня 2009 року, укладеного між третьою стороною та відповідачем, додатків (угод, додаткових угод) до цього договору, акта прийому-передачі цінного паперу від 25 травня 2009 року, складеного між третьою стороною та відповідачем, факту вчинення третьою стороною на користь відповідача індосаменту простого векселя серія АА номер 1498731, виданого ВАТ „Концерн Галнафтогаз” 25.05.2009 року.

Пунктом 2.4 зазначеного договору встановлено, що сторони зобов’язані протягом 21 календарних днів з моменту підписання цього договору повідомити у письмовому вигляді відповідача про відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги боргу на суму 1 900 000,00грн. та інших прав вимоги, зазначених у п. 1.2, які належать первісному кредитору на підставі договору № 10/09Б/1Б купівлі-продажу цінних паперів від 25 травня 2009 року, укладеного між третьою стороною та відповідачем, додатків (угод, додаткових угод) до цього договору, акта прийому-передачі цінного паперу від 25 травня 2009 року, складеного між третьою стороною та відповідачем, факту вчинення третьою стороною на користь відповідача індосаменту простого векселя серія АА номер 1498731, виданого ВАТ „Концерн Галнафтогаз”  25.05.2009 року.

04.08.2010 р. позивачем було направлено відповідачу повідомлення № 349 від 04.08.2010 р. про заміну первісного кредитору на підставі договору № 10/09Б/1Б купівлі-продажу цінних паперів від 25 травня 2009 року та негайне виконання взятих на себе зобов’язань на суму 1 900 000,00 грн., що підтверджується поштовою квитанцією № 9286 від 04.08.2010 р. та описом вкладення у цінний лист.

Згідно п.1.2. зазначених Договорів позивач одержав право третьої сторони вимагати від відповідача належного виконання наступних обов’язків: 1.2.1. вимагати від відповідача оплати вартості продажу (ціни) цінного паперу –простого векселя серія АА № 1498731, виданого ВАТ «Концерн Галнафтогаз»25.05.2009р., у розмірі 6 268 809,60 грн. та 1 900 000,00 грн. відповідно на підставі договору № 10/09Б/1Б купівлі-продажу цінних паперів від 25.05.2009 р., укладеного між третьою стороною та відповідачем, акта прийому-передачі цінного паперу від 25.05.2009 р., складеного між третьою стороною та відповідачем, факту вчинення третьою стороною на користь відповідача індосаменту простого векселя АА № 1498731, виданого ВАТ «Концерн Галнафтогаз» 25.05.2009 року.

Відповідно до п. 1.2.5 зазначених договорів про відступлення права вимоги позивач одержав право вимагати без будь-яких обмежень від відповідача збитків (у т.ч. упущеної вигоди та моральної шкоди) за порушення боржником строків оплати продукції та не поставку продукції на підставі угоди про новацію від 22.07.09 р. до договору № 10/09Б/1Б від 25 травня 2009 р. та додатків (графіків) до неї.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. у справі № 19/200-10/16 встановлено, що листами № 348  та № 349 від 04.08.2010року позивач повідомив відповідача про відступлення йому прав вимоги згідно Договорів №1 та № 2 від 14.07.2010 року та заявив вимогу про негайне виконання взятих на себе зобов’язань за Договором №10/09Б/1Б від 25.05.2009 року та додатків до нього. (а.с. 25), у зв’язку з чим встановлено, ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” відступило позивачу належні йому права вимоги на загальну суму 8 168 809,60 грн. (1 900 000,00 грн.+ 6 268 809,60 грн.).

Водночас, у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. у справі № 19/200-10/16 зазначено, що при первісному розгляді справи № 19/200-10/16 суди не врахували порушення відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань згідно договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009 р. (із змінами згідно Угоди про новацію від 22.07.2009року), які мають наслідком завдання кредитору - ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” прямих збитків, внаслідок чого суди  дійшли висновку про недоведення позивачем обставин набуття прав вимоги відшкодування завданих  збитків за спірним договором, дійшовши передчасного висновку про те, що позивач просив відшкодувати йому виключно збитки у вигляді втраченої вигоди.

Також зазначено, що суди не звернули уваги на те, що згідно резолютивної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача "суму збитків у розмірі 9804867,92грн.", не виокремлюючи їх як втрачену вигоду та посилається на порушення норм права, які визначають відшкодування збитків за порушення договірних зобов'язань у цілому (статті 22, 623 Цивільного кодексу України, статті 224-226 Господарського кодексу України) (а.с. 7).

Крім того, не спростовано судами доводів позивача про заподіяння його попереднику - ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” прямих збитків, завданих невиконанням відповідачем Угоди про новацію від 22.07.2009 року та набуття позивачем права на стягнення з відповідача зазначених прямих збитків та інших збитків відповідно до пунктів 1.2.4, 1.2.5 Договору про відступлення права вимоги від 14.07.2010року, оскільки листами № 348 та 349 від 04.08.2010 року позивач заявив вимогу відповідачу про негайне виконання взятих на себе зобов'язань за Договором №10/09Б/1Б від 25.05.2009 року та додатків до нього, однак відповідач не виконав жодних зобов'язань, в тому числі й пов'язаних з постачанням першого обсягу продукції протягом 30 днів згідно узгодженого графіку постачання (аркуш справи 16 та абзац 7, аркуш справи 85).

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму збитків у розмірі 9 804 867,92 грн. на підставі частини 1та 2 статті 193, статей 195, 220, 224, 225 ГК України, статей 512-519, 526, 530, 604, 610-612, 623, 691, 692, 712 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що у зв'язку з припиненням первісного зобов'язання, а саме договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009 р., позивач, як новий кредитор, в позовній заяві просить стягнути з відповідача збитки, що виникли у зв'язку з порушенням виконання відповідачем нового зобов'язання, що виникло згідно п.4 угоди про новацію до договору № 10/09Б/1Б від 25.05.2009 р.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завданні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 220 ГК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов’язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок простроченная боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Крім того, згідно статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частина 2 даної статті визначає поняття збитків, серед яких зокрема під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках передбачених законом.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором  або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Крім того, судом встановлено, що 31 березня 2009 року між третьою особою, як постачальником та Відкритим акціонерним товариством „Концерн Галнафтогаз”, як покупцем було укладено договір № 2РСБ-01832, відповідно до якого Постачальник зобов’язався здійснити поставку продукції вагонобудування, власного виробництва або виробництва ВАТ «Азовмаш», а Покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити продукцію.

Керуючись п.1 додаткової угоди № 2 до договору № 2РСБ-01832 від 31.03.2009 р. між продавцем та третьою стороною 25 травня 2009 року було укладено акт вексельного платежу № 121-01/25-05, відповідно до якого продавець у рахунок виконання своїх зобов’язань перед третьою стороною, які випливають з договору № 2РСБ-01832 від 31 березня 2009 р., передав третій стороні як засіб платежу простий вексель, серії АА номер 1498731, векселедавець - ВАТ «Концерн Галнафтогаз», дата складання –25.05.2009 р., зі строком платежу –за пред’явленням, але не раніше 25.02.2010 р., номінальною вартістю - 9 804 867,92 грн.

На виконання умов акту вексельного платежу № 121-01/25-05 від 25.05.2009 р. цього ж дня між третьою стороною та продавцем було укладено акт прийому-передачі векселя, що засвідчив факт передачі вказаного векселя третій стороні.

Стаття 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»встановлює, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Відповідно суд дійшов висновку, що третьою стороною зобов’язання по поставці товару покупцеві виконано.

Таким чином, третя сторона, виконавши своє зобов’язання по договору № 2РСБ-01832 від 31 березня 2009 р. могла отримати оплату на суму 9 804 867,92 грн. шляхом видачі векселедавцем, простого векселя серії АА номер 1498731, який згодом вона могла б пред’явити до оплати векселедавцю та отримати номінальну вартість векселя, оскільки, виходячи із положень Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»вексель –це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Проте, 25.05.2009 р. третя особа –ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” укладає договір купівлі-продажу з відповідачем.

Відповідач, в свою чергу, як продавець, укладає договір № 4/08БО/02/09Б купівлі-продажу цінного паперу з товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтаойл», як покупцем.

Відповідно до даного договору продавець зобов’язався передати покупцю у власність, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити на умовах, що викладені у цьому договорі, наступний цінний папір: простий вексель серії АА номер 1498731, векселедавець ВАТ «Концерн Галнафтогаз», дата складання 25.05.2009 р., за пред’явленням, але не раніше 25.02.2010 р., номінальною вартістю 9 804 867,92 грн., вартість продажу векселя –8 368 174,62 грн.

На підтвердження виконання п.2.1. договору, 25.05.2009р. між відповідачем та ТОВ «Нафтаойл»було укладено акт прийому-передачі цінного паперу до договору купівлі-продажу цінного паперу № 4/08БО/02/09Б від 25.05.2009 р. та вчинено іменний індосамент на простому векселі серії АА номер 1498731.

На виконання умов договору № 4/08БО/02/09Б купівлі-продажу цінного паперу, в оплату отриманого простого векселя, в період з 26.05.2009 р. по 22.06.2009 р., ТОВ «Нафтаойл»було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 8 368 174,62 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями ТОВ «Нафтаойл», а саме № 0000050024 від 26 травня 2009 року на суму 2000000,00 грн., № 0000050586 від 27 травня 2009 року на суму 1900000,00 грн., № 0000051882 від 29 травня 2009 року 307827,26 грн., № 0000053659 від 03 червня 2009 року на суму 1213358,20 грн., № 0000054339 від 04 червня 2010 року на суму 1000000,00 грн., № 0000054877 від 05 червня 2009 року на суму 1000000,00 грн., № 0000060845 від 22 червня 2009 року на суму 946989,16 грн.

Приписами ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2007р. у справі № 6/213-06-5667, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Зазначена позиція викладена також і у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2007р. у справі №16/217, а також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.04.2006р. по справі №43/543.

Протиправною поведінкою боржника визнається поведінка, яка порушує норму права, та набуває вираження не тільки у вигляді дії, а й бездіяльності, зокрема прострочення боржника. Згідно статті 612 боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач прострочив виконання взятого на себе зобов’язання згідно угоди про новацію, оскільки не поставив продукцію у строк, визначений графіком поставки продукції.

Шкода визнається зменшення або знищення майнових чи немайнових (особистих) благ, що охороняються законом. Виступа ючи як зменшення наявних майнових, особистих благ, шкода може бути майновою і моральною (немайновою). Майновою вважається шкода, яка має певну економічну цінність і виражається у грошах.

В даному випадку третя сторона зазнала шкоди, оскільки не отримала ні оплати цінного паперу по договору купівлі-продажу цінного паперу №10/09Б/1Б від 25.05.2009 року, ні продукції згідно угоди про новацію від 22.07.2009 року.

Причиновий зв’язок між протиправною поведінкою та збитками чи іншими негативними наслідками це взаємозв'язок, який об'єктивно існує між явищами, при якому одне з них породжує інше. Так, причина –невиконання взятого на себе зобов’язання відповідачем перед третьою стороною, породила наслідок –завдання позивачу вказаних збитків, адже третя сторона в тому числі не одержала прибуток, на який вона мала право розраховувати згідно договору купівлі –продажу цінних паперів № 10/09Б/1Б від 25.05.2009 року та угоди про новацію від 22.07.2009 року та договору № 2РСБ-01832 від 31 березня 2009 р.

Згідно статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Частина 2 даної статті визначає, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994 р. № 02-5/215 містить такі ж положення, зокрема у п.6, зазначено, що як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника.

Відповідно до вимог статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішення суду є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Стаття 712 ЦК України за договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу. Моментом виконання обов’язку продавця передати товар згідно статті 664 ЦК України є момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар або момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно ж частини 2 пункту 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статей 517, 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов’язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов’язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до статей 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту даної норми вбачається, що у договорі про заміну кредитора (про відступлення права вимоги) сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора.

Тобто сторони можуть провести повну або часткову заміну прав кредитора у зобов’язанні за умови подільності зобов’язання.

Дослідивши умови договору № 1 та договору № 2, укладених між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що у даному випадку предметом спору є саме подільне зобов’язання, а ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»здійснило часткову заміну кредитора у зобов’язанні та відступило позивачу належні йому права вимоги на загальну суму 8 168 809,60 грн. (1 900 000,00 грн. + 6 268 809,60 грн.), що також підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. у справі № 19/200-10/16.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в засідання суду не з’явився, доказів виконання зобов’язання або будь-яких інших доказів не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми збитків на підставі п. 1.2.5 договорів про відступлення права вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму 8 168 809,60 грн.

На підставі ст.49 ГПК України суми,  які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на  обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 33, 44, 49, 82-84  ГПК України, статтями 11, 22, 509, 512-519, 611, 612, 623, 691, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 220, 224 ГК України, господарський суд Київської області -   

  В И Р І Ш И В:

          

1.   Позов задовольнити частково.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовест»(08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 8, код ЄДРПОУ 32607008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Правозахисна група «Унікол»(79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, код ЄДРПОУ 36417532) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем збитків у сумі 8 168 809 (вісім мільйонів сто шістдесят вісім тисяч вісімсот дев’ять) грн. 60  коп. та судові витрати: державне мито у сумі 20 828 (двадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 45  коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 196  (сто дев’яносто  шість) грн. 62  коп.

    Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3.  В іншій частині позову відмовити.

            Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

 

           Суддя                                                                                                      Л.В. Сокуренко

          

             Рішення суду підписано 15.08.2011 р.

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення26.07.2011
Оприлюднено10.11.2011
Номер документу19022262
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —19/200-10/16/9-11

Рішення від 26.07.2011

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л. В.

Ухвала від 14.06.2011

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л. В.

Ухвала від 26.05.2011

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні