Рішення

від 25.10.2011 по справі 16/123-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2011 р.                                                                  Справа № 16/123-11

     Господарський суд Київської області  у складі  судді  Христенко О.О. розглянув

позов    Фонду комунального майна Вишгородського району, м. Вишгород

     до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Беназір», м. Вишгород

     третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

                   Управління Державного казначейства у Вишгородському районі Київської

                   області, м. Вишгород   

     про       стягнення безпідставно отриманих коштів та фінансових санкцій за затримку

                   розрахунків за договором    

за участю представників сторін:

     від позивача:         не з‘явився;

     від відповідача:    ОСОБА_1, довіреність від 20.11.2008 р., представник;

     від третьої особи: не з‘явився

Обставини справи:

Фонд комунального майна Вишгородського району (далі –позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою (вх. № суду 3983 від 28.09.2011 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Беназір»(далі –відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Державного казначейства у Вишгородському районі Київської області про стягнення 420 064,80 грн. безпідставно набутих коштів, 201 018,87 грн. збитків через неотримання доходів від оренди, 292 227,01 грн. пені та 104 012,96 грн. штрафу за порушення терміну сплати за об‘єкт приватизації, 170 838,61 грн. інфляційних та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 30.09.2011 р. порушено провадження у справі № 16/123-11 та призначено її розгляд на 11.10.2011 р. об 11 год. 10 хв.

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2011 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позов визнає лише в частині повернення безпідставно набутих коштів в сумі 420 064,80 грн., а в частині стягнення збитків, пені, штрафу та інфляційних позовні вимоги не визнає з підстав, вкладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання 11.10.2011 р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 30.09.2011 р. не виконав.

Розгляд справи відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 25.10.2011 р. о 10 год. 20 хв.

Позивач в судове засідання 25.10.2011 р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законодавством порядку.  

Відповідач в судовому засіданні 25.10.2011 р. позовні вимоги визнав частково в сумі 420 064,80 грн. повернення безпідставно набутих коштів, в іншій частині проти позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у відзиві відповідача на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання 25.10.2011 р. не з‘явився, але через канцелярію суду (вх. № суду 14492 від 21.10.2011 р.) надав письмові пояснення вих. № 15-33/6-4289 від 19.10.2011 р., в яких зазначив, що позивач є розпорядником бюджетних коштів 3 ступеню і обслуговується в Управлінні Державного казначейства у Вишгородському районі, дебіторська заборгованість позивача у держказначействі України не зареєстрована, відповідач в держказначействі України не обслуговується. Також третя особа просить розглядати справу № 16/123-11 без участі представників третьої особи.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, присутніх в судових засіданнях, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд  

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. у справі №10/101-08, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2008 р.  (ухвалою Верховного Суду України від 16.10.2008 р. у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14.08.2008 р. у справі № 10/101-08 відмовлено), задоволено позов ТОВ «Беназір»та визнано укладеним між ТОВ «Беназір»та Фондом комунального майна Вишгородського району з дня набрання вказаним рішенням законної сили договір купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 269,50 кв.м. (група приміщень № 3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, м. Вишгород, проспект Шевченка, 1, в редакції договору, викладеній в резолютивній частині рішення у справі № 10/101-08.

Відповідно до п.1.5 вказаного Договору дані приміщення були продані за ціною 520 064,80 грн., в тому числі ПДВ 86 677,47 грн.

Пунктом 1.3 Договору було встановлено, що право власності на придбані приміщення переходить до ТОВ «Бензір»з моменту сплати їх повної вартості.

Відповідно до п. 2.1 Договору ТОВ «Беназір»зобов‘язаний сплатити за придбаний об‘єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту укладення цього Договору.

У п. 2.4 Договору зазначено, що розрахунки за об‘єкт приватизації здійснюються таким чином: власні кошти ТОВ «Беназір»в сумі 520 064,80 грн. перераховуються з поточного банківського рахунку ТОВ «Беназір»на рахунок Фонду комунального майна Вишгородського району Київської області № 35427002001800 в ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 20583073.  

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору передача об'єкта приватизації мала здійснюватися  Фондом комунального майна Вишгородського району ТОВ «Беназір»протягом 5 календарних днів після повної сплати покупцем вартості придбаного об’єкта приватизації. Передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття об'єкта приватизації покупцем оформлюється актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

В розділі 7 Договору сторони узгодили відповідальність ТОВ «Беназір»як покупця нежилих приміщень.

У разі порушення терміну сплати за об’єкт приватизації чи строку перерахування податку на додану вартість, вказану у п. 2.1 цього Договору, ТОВ «Беназір»як покупець зобов’язалось сплатити пеню з суми недоїмки, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту укладення договору не сплатить встановлену в договорі вартість об’єкта приватизації, він сплачує неустойку в розмірі 20 відсотків від вартості об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість. При цьому продавець вправі був порушити питання про розірвання договору.

Платіжним дорученням № 16 від 25.11.2008 р. за вказаними у Договорі реквізитами ТОВ «Беназір»сплатило Фонду комунального майна у Вишгородському районі повну вартість придбаних приміщень у сумі 520 064,80 грн.

Платіжним дорученням № 31 від 28.11.2008 р. Фонд комунального майна Вишгородського району повернув відповідачу 520 064,80 грн. з призначенням платежу: «повернення безпідставно перерахованих коштів».  

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.04.2009 р. у справі №17/010-09, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, визнано право власності ТОВ «Беназір»на вказані нежилі приміщення загальною площею 269,50 кв.м. (група приміщень № 3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, м. Вишгород, проспект Шевченка, 1. Зобов'язано Комунальне підприємство Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації»протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили зареєструвати право власності ТОВ «Беназір»на нежилі приміщення загальною площею 269,50 кв.м. (група приміщень № 3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, м. Вишгород, проспект Шевченка, 1.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.07.2011 р. у справі № 17/075-11 було відмовлено в задоволенні позову Фонду комунального майна Вишгородського району про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного згідно з рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. у справі № 10/101-08. Зазначене рішення суду залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 р. у справі № 17/075-11.

Вказаними рішеннями господарського суду Київської області від 23.04.2009 р. у справі № 17/010-09 та від 08.07.2011 р. у справі № 17/075-11 встановлено преюдиційний факт того, що ТОВ «Беназір»платіжним дорученням № 16 від 25.11.2008 р. повністю сплатило вартість нежилих приміщень загальною площею 269,50 кв.м. (група приміщень № 3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, м. Вишгород, проспект Шевченка, 1.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішеннями господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

ТОВ «Беназір»у повній відповідності зі ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» повністю сплатило вартість об'єкту приватизації на казначейський рахунок Фонду комунального майна у Вишкородському районі, який визначений у ході досудового врегулювання спору та у Договорі, затвердженому рішенням суду у справі № 10/101-08

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»договір купівлі-продажу об'єкту приватизації, зокрема, передбачає номери розрахункових рахунків покупця та продавця - органу приватизації, назви і адреси їх банківських установ, умови внесення платежів.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації

В процесі досудового врегулювання вищевказаного переддоговірного спору (проект договору купівлі-продажу направлявся Фонду комунального майна Вишгородського району 27.11.2007 р. - даний факт також встановлено рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. у справі № 10/101-08), а також у ході розгляду справи № 10/101-08 у судах всіх інстанцій від Фонду комунального майна Вишгородського району не надходило жодних заперечень чи уточнень щодо реквізитів банківського рахунку Фонду комунального майна Вишгородського району, які було зазначені у проекті договору купівлі-продажу, а також у рішенні господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. по справі № 10/101-08. Про жоден інший банківський рахунок, спеціально призначений для зарахування     коштів від приватизації Фонд комунального майна Вишгородського району не повідомляв.

Позивачем не доведено, що на час сплати ТОВ "Беназір" вартості придбаних приміщень 25.11.2008 р. у Фонду комунального майна Вишгородського району існував інший рахунок, у т.ч спеціальний для надходження коштів від приватизації.

Відповідно до п. 2.4 Порядку перерахування до бюджетів коштів, одержаних від приватизації майна, затвердженого наказом Державного казначейства України, Фонду державного майна України від 19.11.2003 р. № 212/2057, кошти, одержані від приватизації об'єктів комунальної власності, за вирахуванням податку на додану вартість, на підставі платіжних доручень, підготовлених органами приватизації згідно з рішеннями відповідних місцевих рад і наданих органам Державного казначейства України протягом трьох робочих днів після отримання виписки від органів державного казначейства, перераховуються на рахунки з обліку доходів місцевих бюджетів, відкриті в органах Державного казначейства України за балансовим рахунком 3151 "Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки" Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. № 119.

Проте, не орган Держказначейства, а саме Фонд незаконно повернув ТОВ «Беназір»вказані кошти як безпідставно сплачені.

Порядок повернення помилково сплачених коштів було врегульовано ст. 78 Бюджетного кодексу України, згідно з якою казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України. Державне казначейство України веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Згідно з п. 2.8 зазначеного Порядку кошти, зараховані помилково, або кошти, які підлягають поверненню за рішеннями судових органів, на підставі розрахункових документів органів приватизації перераховуються за призначенням.

Отже, у випадку необхідності спрямування сплачених ТОВ «Беназір»520 064,80 грн. в оплату вартості приватизованих приміщень на інший рахунок Фонд комунального майна Вишгородського району був зобов'язаний самостійно своїм платіжним документом перенаправити їх на належний спеціальний приватизаційний рахунок, а не повертати їх ТОВ «Беназір»(що допускається виключно на підставі рішення суду).

Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Отже, у зв‘язку з належним виконанням ТОВ «Беназір»Договору купівлі-продажу, відсутні підстави для стягнення неустойки (пені у розмірі 292 227,01 грн. за період з 30.11.2008 р. по 15.09.2011 р. та штрафу у розмірі 104 012,96 грн.) за порушення терміну розрахунків за об‘єкт приватизації.  

Позивач також просить стягнути з відповідача збитки через неотримання доходів від оренди комунального майна в сумі 201 018,87 грн.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв‘язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.    

Таким чином, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача при виконанні Договору купівлі-продажу нежилих приміщень, завдані збитки, причинний зв‘язок між ними та вину відповідача.

Тобто, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків через неотримання доходів від оренди комунального майна в сумі 201 018,87 грн. задоволенню не підлягає.

Як зазначає позивач у позовній заяві, платіжним дорученням № 57 від 26.01.2011 р. відповідач перерахував відповідачу 80 000,00 грн. з призначенням платежу: «часткова оплата за покупку приміщення згідно рішення господарського суду справа № 10/101-08 від 18.03.2008 р.», платіжним дорученням № 58 від 28.01.2011 р. відповідач перерахував позивачу 10 000,00 грн. з призначенням платежу: «додаткова доплата за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 18.03.2008 р. затвердженим рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. справа № 10/101-08», платіжним дорученням № 59 від 31.01.2011 р. відповідач перерахував позивачу 10 000,00 грн. з призначенням платежу: «додаткова доплата за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 18.03.2008 р. затвердженим рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. справа № 10/101-08».

Відповідач направляв позивачу заяву вих. № 2 від 16.09.2011 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача безпідставно набутих 420 064,80 грн. (520 064,80 грн. –100 000,00 грн. сплачених відповідачем платіжними дорученнями зазначеними вище).

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У судовому засіданні представник відповідача визнав позов в частині зобов’язання ТОВ «Беназір»повернути безпідставно набуті 420 064,80 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що визнання представником ТОВ «Беназір»позову в частині стягнення безпідставно набутих 420 064,80 грн. не суперечить чинному законодавству та не порушує прав і охоронювані законом інтересів інших осіб, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Позивач також просить стягнути втрати від інфляції в розмірі 170 838,61 грн. за період затримки повернення безпідставно набутих коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Таким чином, спеціальна норма ст. 1214 ЦК України щодо виконання зобов’язання по поверненню безпідставно набутих коштів не передбачає стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково: стягненню підлягає 420 064,80 грн. безпідставно одержаних коштів. В частині стягнення 201 018,87 грн. збитків, 292 227,01 грн. пені, 104 012,96 грн. штрафу та 170 838,61 грн. інфляційних вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

              1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Беназір» (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 8-А, код ЄДРПОУ 20588314; п/р № 26006301479506 у ВАТ АБ «Старокиївський Банк»м. Київ, МФО 321477) на користь Фонду комунального майна Вишгородського району Київської області (07300, Київська область, м. Вишгород, площа Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 20583073; р/р № 37186006001800 в УДК у Київській області, МФО 821018, код 20583073) 420 064 (чотириста двадцять тисяч шістдесят чотири) грн. 80 коп. безпідставно одержаних коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Беназір» (07300, Київська область,  м. Вишгород, вул. Набережна, 8-А, код ЄДРПОУ 20588314; п/р № 26006301479506 у ВАТ АБ «Старокиївський Банк»м. Київ, МФО 321477) на користь Фонду комунального майна Вишгородського району Київської області (07300, Київська область, м. Вишгород, площа Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 20583073; р/р № 35429011001800 в УДК у Київській області, МФО 821018, код 20583073) 4 200 (чотири тисячі двісті) грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита та 83 (вісімдесят три) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.    

               Суддя                                                                                    О.О.Христенко