Рішення

від 21.10.2011 по справі 5015/4169/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.11                                                                                           Справа№ 5015/4169/11

За   позовом :  Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Чернівці

до  відповідача 1 : Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Експрес Сервіс-Україна», с.Ожидів Буського району Львівської області

До відповідача 2:   Приватного підприємства «Д-Транс», м.Чернівці

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний підприємець ОСОБА_2,  АДРЕСА_1,

Про  стягнення 99 442,81 грн.  

                        Суддя  Кітаєва С.Б.

                        Секретар  Король М.Р.  

Представники :    

від позивача :      ОСОБА_3 -  представник за довіреністю  від 08.12.2009 року.      

від  відповідача  1  :    з‘явилась   

від відповідача 2 :  не з‘явився  

третя особа : не з‘явився

Представнику позивача  роз»яснено права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України. Заяв та клопотань про відвід судді  не подано ( не заявлено).

Суть спору :

Рішенням господарського суду Львівської області  від 04.08.2010 року  по справі №10/261  відмовлено ПП ОСОБА_1  у стягненні з ТзОВ «Інтер-Експрес Сервіс-Україна»99442,81 грн.заборгованості.

Постановою від 08.11.2010 року Львівський апеляційний господарський суд  рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2010 року по справі №10/261 залишив без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 без задоволення.

Вищий господарський суд України  постановою від 23 червня 2011 року  касаційну скаргу  ПП ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 08.11.2010 року у справі №10/261  задоволив.  Постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 08.11.2010 року  та рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2010 року у справі №10/261 скасував. Справу №10/261 направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

В автоматизованій системі  документообігу  господарського суду Львівської області справі присвоєно номер 5015/4169/11. Справа  розпреділена для розгляду судді Кітаєвій С.Б.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.07.2011 року справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2011 року.  Ухвала відіслана сторонам та третій особі 29.07.2011 року і отримана : позивачем -01.08.11 р; відповідачем 1 - 02.08.11 р;  відповідачем 2 –04.08.11р;  третьою особою –02.08.11 р, що підтверджують наявні у справі поштові повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції. З підстав, наведених в ухвалі суду від 04.10.11 р розгляд справи  відкладався на 13.10.11 р  В судове засідання 13.10.11 року явку повноважного представника забезпечив лише позивач . Представником позивача подано  письмові  пояснення  по справі (вх.№23385/11). Інші учасники судового процесу явку повноважних представників не забезпечили, витребовуваних документів не подали. З метою надання можливості всім учасникам судового процесу скористатися правом на захист своїх інтересів, розгляд справи  відкладався на 21.10.11 р    ,  про що прийнято відповідну ухвалу.

21.10.11 р від позивача поступило дві заяви.

Заява  від 20.10.11 р , ( зареєстрована за вх.№24146/11),  в якій  позивач просить зобов»язати відповідача , ТзОВ «Інтер  Експрес Сервіс Україна»відшкодувати позивачу, приватному підприємцю ОСОБА_1 витрати пов»язані  із забезпеченням  явки сторони  по справі в розмірі 3 556,55 грн;

Заява ( зареєстрована за вх..№24175/11) ,  в якій позивач просить  :

1. задоволити вимоги позовної заяви ПП ОСОБА_5

2. Стягнути з відповідача 1 ТзОВ, «Інтер Експрес Сервіс», на користь приватного підприємця ОСОБА_5 основний борг в розмірі 88 569,62 грн та нараховані штрафні санкції в сумі 10 873,19 грн.

3. Прийняти рішення, яким припинити  провадження у справі  в частині що стосується  вимог до ПП «Д-Транс» згідно із ст.78 та 80 ГПК України. Наслідки припинення провадження , як зазначено в заяві, відомі.

4.Прийняти рішення яким судові витрати  пов»язані з розглядом справи покласти на відповідача 1 , ТОВ «Інтер Експрес Сервіс Україна».

В засідання 21.10.2011 року позивач явку повноважного представника забезпечив. Вимоги згідно заяв , які поступили до суду і зареєстровані 21.10.2011 року за вх..№ 24146/11 та 24175/11, підтримав та просить задоволити.  

Відповідачі, третя особа   явку повноважних представників   в жодне судове засідання не забезпечили, причин неявки  суду не повідомили, письмових обґрунтувань своєї позиції по справі із врахуванням зауважень, висловлених Вищим господарським судом України у  справі №10/261 не подали.

У матеріалах справи  є пояснення третьої особи,  надані під час розгляду справи №10/261 ( а.с.94) , у яких  ФОП ОСОБА_2  пояснює, що на підставі  заявки №432 від 25.12.2007 р до договору №432-07 від 25.12.2007 р  здійснював перевезення вантажу (металічні конструкції) по маршруту Польща (Тарнов) –Україна (Київ) автомобілем з реєстраційним номером НОМЕР_2 н/п НОМЕР_1. Даний вантаж був ним доставлений до м.Києва, вул.Туполєва,19 та вивантажений на складі вантажоодержувача - ТзОВ «Лагерсервіс». Свідченням того, що вантаж був доставлений до місця  призначення є відбиток мокрої печатки  на міжнародній товарно—транспортній накладній (СМR) Підтверджує, що за здійснене перевезення ФОП ОСОБА_1  здійснила розрахунок в повному обсязі на підставі рахунку №5 від 25.12.2007 р та акту виконаних робіт №5 від 25.12.2007 року.

У матеріалах справи є також заперечення відповідача 1 , надані під час розгляду справи №10/261 (а.с.111-112),  у яких відповідач 1 не погоджується із  викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях позивача. Просить у позові відмовити.

  Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається   в межах уточнених позовних вимог  заявами , які поступили до суду 21.10.2011 року ( вх..№24175/11 і №24146/11), за наявними у справі документами.

Приватний підприємець ОСОБА_1  просить  стягнути з відповідача , Товариства з обмеженою відповідальністю  «Інтер Експрес Сервіс»Україна»88 569,62 грн. основного боргу та 10 873,19 грн. нарахованих штрафних санкцій за договором про надання транспортно-експедиційних послуг. Вимоги мотивовані  посиланням на невиконання замовником обов»язку  сплатити експедитору фактично надані у грудні 2007 року послуги з перевезення вантажу у міжнародному вантажному перевезенні двома автомобілями по маршруту Іспанія-Україна. Нормативно  заявлені вимоги обґрунтовано посиланням  на ст.ст.525,526,549,611,625, 629, 929,831,934 ЦК України., ст.ст.193, 230,231 ГК України.

Судом встановлено, що ТзОВ  «Інтер  Експрес –Україна»надіслано ПП ОСОБА_1 факсом замовлення від 12.12.2007 року №712329 та від 17.12.2007 року №712370 на міжнародні вантажні перевезення  вантажу двома  автомобілями по маршруту  Іспанія-Україна.

Стверджує, що відповідно до замовлень  відповідач-1 повинен був сплатити позивачу  грошову винагороду  в гривенях по курсу  НБУ на день оплати, а саме по замовленню №712329 від 12.12.2007 року –4000 Євро, по замовленню №712370 від 17.12.2007 року –4000 Євро.

Відповідно до замовлень вантаж доставлено до місця призначення.  ПП ОСОБА_1 зазначені замовлення виконала в повному обсязі, проте відповідач 1 за надані послуги  не розрахувався. Станом на момент подання позову основна сума  заборгованості відповідача 1 перед позивачем становить  88569,62 грн.

Стверджує, що  згідно замовлень № 712329  від 12.12.2007 року  та  замовлення № 712370  від 17.12.2007 року  було узгоджено  фрактові суми  при  прибутті  автомобілів  на розвантаження  в  іноземній валюті, а саме 8000,00 Євро. Враховуючи  курсову різницю, яка  на дату  виставлення  рахунка 06.08.2009 року  становила 11,071203  курс за євро, а на день подання позову  курс становив 11,957834, курсова різниця складає 7093,05 грн.  Просить стягнути з відповідача 1 вказану суму коштів.

Поряд з цим, позивач, враховуючи  положення ч.6 ст.231 ГК України та Конвенції про договір міжнародного перевезення  автомобільних вантажів та ст.625 ЦК України  нарахував 2380,75 грн. пені, 690,84 грн. –3 % річних та 708,55 грн. інфляційних.

Як вбачається з матеріалів справи , після завершення перевезення  позивач звертався до відповідача 1 з проханням оплатити  йому надані послуги та послуги перевізника  , склав акт виконання робіт №01/07 від 28.12.2007 року, виставив рахунок №01/07 від 06.08.09 р на суму 88 569,62 грн. Як вбачається зі змісту акту, останній складений  про те, що  «виконавець»(позивач)  виконав, а «клієнт»( відповідач 1)  прийняв слідуючі роботи : транспортно-експедиційні послуги  по маршруту LURETTA (Іспанія) –кордон України –м.Київ (Україна), два автомобіля , всього на суму 88 569,62 грн, згідно рахунка №01/07 від 06.08.09 р. У рахунку №01/07 від 06.08.09 р  розрахована «виконавцем»(ПП ОСОБА_5.) вартість  транспортно-експедиційних послуг по маршруту LURETTA (Іспанія) –кордон України –м.Київ (Україна), за замовленнями №712329 від 12.12.2007 року та №712370 від 17.12.2007 р  ( дата завантаження -17.12.2007 р) для платника, ТзОВ «Інтер-ЕкспресСервіс-Україна», 80530 с.Ожидів , Львівська область,  пр.-кт Леніна 77. Оф.103 ,   ( два автомобіля х 44284,81 грн =88569,62 грн).За умовами в заявках  (умови оплати)  - «оплата  по домовленості  після розвантаження, зручна).     

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору  та вимог ЦК України.

Згідно зі ст.525 ЦК України  та ч.7 ст.197 ГК України  одностороння відмова  від зобов»язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови  встановленого договором або Законом.

Стверджує, що відповідно до положень чинного  законодавства за замовлення №712329 від 12.12.2007 р  та замовлення №712370 від 17.12.2007 р  розрахунки за фактично  надані транспортні  послуги здійснюються  по домовленості сторін після розвантаження  з моменту отримання рахунку-фактури та акту  виконання робіт. Дані документи були отримані  ТзОВ «Інтер Експрес Сервіс-Україна» 20.08.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення   №121260. ( повідомлення долучено до справи). Документи надсилались позивачем відповідачу 1 в додаток до претензії Вих.№78 від 06.08.2009 року, в якій позивач наполягав  в стислі терміни погасити заборгованість  в сумі 88 569,62 грн. Попереджував також, що в разі несплати  в 10-денний термін  залишає за собою право  звернутися до суду за захистом свого порушеного права, відповідно до законодавства України.  Всі судові витрати  за розгляд даного питання підлягатимуть сплаті відповідачем, відповідно  до чинного законодавства України, при цьому додатково будуть нараховані  пеня, 3% річних та сума боргу з врахуванням  індексау  інфляції. Одночасно у зазначеній претензії  позивач наполягав  на підписанні відповідачем 1 акту виконаних робіт та поверненні другого примірника на адресу позивача. Зазначена претензія залишена відповідачем 1 без задоволення.

Крім того, як вбачається із матеріалів у справі  між позивачем і відповідачем 2 був укладений договір поруки №17/12/07 від 17.12.2007 року.  Згідно зазначеного договору  відповідач 2 поручився за відповідача 1  про виконання ним належним чином  усіх умов замовлень №712329 та №712370.   

Позивач звертався до відповідача 2 з листом-вимогою Вих.№178/1 від 04.03.2008 р  та вимагав вчинити дії , передбачені договором поруки.  На зазначену вимогу відповідач 2 не відреагував, дії передбачені договором поруки не виконав, а відтак позивач звернувся  до відповідача 1  з претензією  за №57 від 11.03.09 р  про сплату штрафних санкцій  та  основного боргу, але відповідач 1 залишив претензію без розгляду.         

        Згідно заяви (вх.№24175/11 , поданої до суду 21.10.11 р ) позивач просить стягнути з відповідача 1 на користь позивача  88569,62 грн. основного боргу та 10 873,19 грн. нарахованих штрафних санкцій. Просить також  прийняти  згідно ст.78 ГПК України відмову позивача  від позову в частині вимог до відповідача 2 (ПП «Д-Транс») та з цих підстав припинити провадження у справі згідно ст.80 ГПК України. Позивач у заяві вказав , що наслідки припинення провадження йому відомі. Представник позивача в засіданні підтримав   вимоги за заявами, які поступили до суду  від 21.10.2011 року.

        Відповідно до ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно ст.543 ЦК України у разі солідарного обов»язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов»язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

         Таким чином, вказаною нормою визначено право позивача  вимагати  виконання обов»язку  ( частково або в повному обсязі)  від визначеного позивачем боржника  ( чи боржників разом).

         Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення по справі позивач , зокрема, вправі відмовитись від позову.

         Відповідно  до ст.78 ГПК, яка містить норми, які регулюють дії суду та сторін,  зокрема, у випадку відмовити позивача від позову, відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

         До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз»яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє , чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

        Заява  від 21.10.2011 року ( вх..№ 24175/11) про відмову від позову  та припиненя провадження у справі стосовно відповідача 2 підписана   представником   позивача ОСОБА_3, якій  довіреністю від 08.12.2009 року надані повноваження  представляти інтереси  довірителя  і від його імені вести справи  в усіх судових установах України, які надані  за законом позивачу, відповідачу, третій особі, з правом подання позову, з правом повної або часткової відмови, або визнання позову тощо.     

      Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

        Згідно ч.ч.3,4 ст.80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Такі наслідки позивачу відомі.

      Враховуючи наведене вище, розглянувши заяву  позивача від 21.10.2011 р №24175/11,  суд дійшов висновку, що відмова позивача від позову в частині заявлених вимог до відповідача 2  не суперечить законодавству  і  не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Наслідки відмови від позову в частині вимог до відповідача 2 і припинення з цих підстав провадження у справі, позивачу  роз»яснені і  зрозумілі. Відтак, відмова підлягає прийняттю  судом. Відповідно до п.4 ст.80 ГПК України провадження у справі  в частині вимог , заявлених до відповідача 2 підлягає припиненню.

        Допоміжним  видом діяльності, пов‘язаним  з перевезенням вантажу, є транспортна  експедиція ( частина 4 ст. 306 ГК України). Частиною 6 цієї  статті  визначено, що відносини, пов‘язані  з перевезенням  пасажирів  та багажу, регулюються  Цивільним  кодексом України  та іншими  нормативно-правовими  актами.

      Правові  та організаційні засади  трнанспортно-експедиторської  діяльності в Україні визначені Законом України  від 01.07.2004 року №1955-1У «Про транспортно-експедиторську діяльність».

     Згідно зі ст.1 Закону транспортно-експедиторська послуга –робота , що безпосередньо пов»язана з організацією  та забезпеченням  перевезень  експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором  транспортного експедирування; експедитор є суб»єктом господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок  виконує або організовує  виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування, а транспортно-експедиторською порслугою  є робота, що безпосередньо пов»язана з організацією та забезпеченням перевезень.         

      Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор)  зобов»язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта)  виконати  або організувати виконання  визначених договором послуг, пов»язаних з перевезенням вантажу.

      Умови  договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами ( частина 3 ст.929 ЦК України).

     Підставою виникнення експедиційних зобов»язань є договір транспортного експедирування, який належить до допоміжних договорів, пов»язаних із наданням транспортних послуг. Цим  визначається сфера  його застосування і функції його суб»єктів (експедитора і клієнта). Він укладається там, де виникають відносини  перевезення вантажу, для того щод звільнити відправника і одержувача  від виконання не властивих їм операцій  щодо організації і супроводження  вантажоперевізного процесу. Договір транспортного експедирування є різновидом  транспортних договорів.

За своєю правовою природою  договір  транспортного експедирування  є самостійним цивільно-правовим договором.  За юридичними ознаками договір транспортного експедирування є двостороннім (взаємним ) , відплатним  та може бути  як консесуальним   (коли експедитор організовує  виконання експедиційних послуг), так і реальним (коли експедитор надає експедиційні послуги  із ввіреним йому вантажем).

Предметом договору транспортного експедирування є послуги, пов»язані з перевезенням вантажу. Сторонами договору транспортного експедирування є клієнт –сторона, якій надають послуги, та експедитор –сторона, яка надає послуги. Клієнтом  за договором можуть бути  будь-які особи ( насамперед відправник і одержувач вантажу, а також його власник) , зацікавлені в одержанні  експедиційних послуг. Експедитором може бути юридична особа або фізична особа- підприємець, яка одержала ліцензію  на здійснення  трагнспортно-експедиційної діяльності.

Правила ч.3 ст.929 ЦК закріплюють можливість  визначення сторонами  істотних умов договору, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Так, відповідно до закону істотною умовою договору транспортного експедирування є умова про предмет ( ст.638 ЦК). Крім того, до істотних умов договору транспортного експедирування  за домовленістю сторін  може бути віднесено  умову про ціну договору  ( ст.931 УЦК).

   Договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі. Сторони можуть підтвердити умови договору  різними письмовими та іншими доказами  ( у тому числі й фактичним виконанням договору експедитором повністю або частково).

   В даному випадку, відповідач надіслав позивачу замовлення,  вказані вище. Позивач прийняв ці замовлення на запропонованих відповідачем умовах ( у т.ч. й в частині ціни і порядку оплати)  і приступив до  їх виконання;  замовлення виконані  позивачем в повному обсязі , вантаж доставлений до місця призначення. Відповідач не провів розрахунку з позивачем.

   Відповідно до ст.931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт  повинен виплатити експедитору розумну плату.

    Таким чином, експедитор має право на одержання від клієнта плати за надані послуги , що відповідно й підтверджує відплатний  характерт договору транспортного експедирування.    В даному випадку, розмір пплати встановлений договором.

    Відповідно до ст.932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов»язків інших осіб.

      Як підтверджують матеріали справи :

      Між приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю  «Інтер Експрес Сервіс-Україна»)  (відповідачем)  були погоджені два замовлення на міжнародне  вантажне автоперевезення по маршруту Іспанія-Україна, а саме транспортне  замовлення №712329 від 12.12.2007 р  та транспортне перевезення №712370 від 17.12.2007 року.  Дані замовлення були погоджені  факсимільним зв»язком, відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України,  якою встановлено, що господарський договір  за загальним правилом  викладається у формі  єдиного документа , підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів  у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не  встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Підтвердженням прийняття замовлення є підпис та печатка ПП ОСОБА_1 на замовленнях відповідача 1.

            Частиною 1  статті 207  ЦК України  передбачено,  що правочин  вважається  таким, що  вчинений в письмовій  формі, якщо  його зміст  зафіксований  в одному  або кількох  документах,  у листах, телеграмах, якими обмінювались сторони.  Правочин вважається  таким,  що вчинений  у письмовій формі, якщо воля  сторін  виражена  за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв»язку.

            Частина 2 статті 207 ЦК України  говорить про те, що правочин вважається таким що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний  його стороною ( сторонами).

            Зазначені вище замовлення були вчинені  в письмовій формі та скріплені печатками  обох сторін, що відповідає вимогам ч.1 ст.930 ЦК України. Окрім того, дані замовлення на міжнародні вантажні перевезення містять  всі необхідні  основні умови для організації та здійснення перевезення вантажу в міжнародному сполученні.

           Як вбачається із матеріалів справи, позивач прийняв  зазначені вище  замовлення і  розпочав їх організацію. Оскільки в позивача немає власного транспорту, а відповідно до умов транспортних замовлень  вантаж необхідно було завантажувати в Іспанії, позивачем було залучено  для виконання даного перевезення  інших перевізників, що підтверджується матеріалами справи. Оскільки відповідачем було  подано два транспортних замовлення , то відповідно була необхідність у замовленні двох автомобілів польських перевізників.

          Для здійснення перевезення першого вантажу по маршруту Іспанія-Польща (Тарнов)  із транспортно-експедиційною фірмою  FOLРАК Sр.z.о.о було погоджено транспортне замовлення №432  від 12.12.2007 р, яка надала під завантаження автомобіль польського перевізника  TRANS-CROSZ Sр.z о.о. Вантаж було доставлено , що підтверджується відмітками в  CMR  №201815 (в графі 24 відображений штамп одержувача  вантажу –Firma Hahdlowa BOKAR). За результатами здійснення перевезення вантажу із вищевказаним перевізником був проведений розрахунок на підставі виставленого  рахунку-фактури №FV/2007/03143 від 12.07.2007 року, про що свідчить копія платіжного доручення №270 JBKL80 від 31.01.2008р. Також, для здійснення перевезення  другого вантажу  за цим же маршрутом між польським перевізником  FIRMA TRANSPORTOWO-SPEDYJNO-HANDLOWA MIELCZAREK ANDREJ та позивачем  був укладений договір на експедирування вантажів  №444-07 від 27.12.2007  р та погоджено транспортне замовлення  №444 від 18.12.2007р. На виконання транспортного замовлення вантаж було доставлено , що підтверджується відмітками  в  CMR №785721 (в графі 24  відображений штамп  одержувача вантажу - Firma Hahdlowa BOKAR). За результатами  здійснення перевезення  вантажу із  вищевказаним перевізником був проведений  розрахунок на підставі  виставленого рахунку-фактури №3871/07 від 31.12.2007 р , про що свідчить копія платіжного доручення №8 JBKL80 від 18.01.2008 р.

       Перевезення вантажу по маршруту Польща (Тарнов) –Україна (Київ) здійснювали український та польський перевізники. Так, із перевізником приватним  підприємцем ОСОБА_2 було погоджено транспортну заявку №432 від 25.12.2007 р, який  здійснив перевезення вантажу, доставив його до місця призначення та передав його вантажоодержувачу, про що свідчить відбиток мокрої печатки  вантажоодержувача в графі  №24 CMR №265912 від 27.12.2007 року. За результатами здійснення перевезення  вантажу  із вищевказаним  перевізником  був проведений розрахунок на підставі виставленого рахунку №5 від 26.12.2007 р, про що  свідчать копії платіжних доручень №2 від 09.01.2008 року , №34 від 16.01.2008 р, №45 від 39.01.2008 р.

Зазначені обставини третя особа підтвердила і у письмових поясненнях, які знаходяться в матеріалах справи.

      Перевезення другого вантажу по маршруту Польща (Тарнов) –Україна (Київ)  здійснював автомобіль  польського перевізника фірма  «LETRANS» з реєстраційним номером ZS 52664/SCX1055 на підставі  погодженої заявки №444 від 28.12.2007 року. Даний перевізник доставив  вантаж до місця призначення  та передав вантажоодержувачу, про що свідчить відбиток печатки вантажоодержувача в графі CMR б/н від 29.12.2007 р.

     Слід зазначити, що підтвердженням факту  виконання роботи по організації та здійсненню перевезення вантажу є складання вантажної товарно-транспортної накладної, наявність якої свідчить про виконання експедитором (перевізником) договору перевезення вантажу. Про зазначене йдеться і у ст.ст.4,5,6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

    На підставі наведеного вище суд дійшов висновку про таке. Позивачем на підставі транспортних замовлень від відповідача 1  було організовано перевезення вантажу по маршруту Іспанія-Україна. Тобто, перевізником  виступали треті особи, а не сам позивач, а відтак  позивач надав вВідповідачу послуги  по організації виконання перевезення  вантажів транспортом  і маршрутом , обраним експедитором, що відповідає природі  транспортного експедирування. Факт виконання взятих на себе зобов»язань по вказаних вище замовленнях  на користь відповідача матеріалами справи підтверджено. Матеріали справи   спростовують доводи відповідача про відсутність у нього перед позивачем зобов»язань по оплаті наданих послуг по вказаних вище замовленнях.

     Слід вказати і про таке. Відповідач  стверджує про пропуск строку позовної давності позивачем при зверненні з даним позовом до суду. Такі твердження  є безпідставними з огляду на наступне.

      Позовна давність –це встановлений законом строк, у межах якого  особа може  звернутися до суду  з вимогою про захист  свого цивільного права або інтересу ( ст.256 ЦК України).

      Згідно ст.261 ЦК України  перебіг загальної або спеціальної давності починається з дня виникнення  права на позов; за загальним правилом  воно виникає з дня , коли особа дізналася  або повинна була дізнатися про порушення свого права.

     У цивільному праві застосовуються два види строків позовної давності : а) загальні; б) спеціальні.

      Загальні строки позовної давності поширюються на всі праволвідносини. Загальна позовна давність встановлюється  тривалістю у три роки ( ст.257 ЦК України).

      Як  вказав Вищий господарський  суд України у Постанові  від 23 червня 2011 року   у справі №10/261 , - на вимоги  щодо стягнення заборгованості за договором  про надання послуг  транспортного експедирування поширюються загальні строки позовної давності тривалістю у три роки. Касакційна інстанція звернула увагу на те, що  правовідносини які виникають з договору транспортного експедирування, не є тотожними  правовідносинам, які виникають з договору перевезення, за яким одна сторона (перевізник) зобов»язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка  має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов»язується сплатити за перевезення вантажу  встановлену плату ( ч.1 ст.909 ЦК України).

     В даному випадку , предметом стягнення є заборгованість  за договорами (замовленнями) про надання послуг транспортного експедирування, а відтак , на ці правовідносини поширюються загальні строки позовної давності тривалістю у три роки.Позивач не пропустив трьохрічного строку позовної давності при звернені з даним позовом до суду.        

    У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

    Відповідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

     Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

    Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.            

    Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).

     Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  Порушення зобов”язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

     Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.      

      Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у заабов»язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

      Зобов»язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

        Якщо строк (термін)  виконання боржником  обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення  боржник повинен виконати такий обов»язок  у семиденний строк від дня пред»явлення  вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору  або актів цивільного  законодавства.

    У замовленнях не визначено конкретного  строку виконання відповідачем обов»язку по оплаті наданих послуг ( зазначено, оплата по домовленості після розвантаження,зручна). Відповідно підлягає застосуванню ч.2 ст.530 ЦК України.

    06.08.2009 року позивач скерував відповідачу  претензію Вих.№78  від 06.08.2009 р  з вимогою у стислі терміни погасити заборгованість. Претензія отримана відповідачем  20.08.2009 року.

     Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання , на вимогу кредитора  зобов»язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентвів не встановлений договором або законом.

Слід вказати, що  зазначені в ч.2 ст.625 ЦК України нарахування не є неустойкою, їх правова природа інша.: це самостійні способи захисту  цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов»язань.

Враховуючи, що претензія з вимогою про погашення боргу отримана  відповідачем 20.08.2009 р ,  попереджено відповідача що у разі несплати заборгованості в 10-ти денний термін буде звертатись за захистом свого порушеного права, суд вважає , що позивач визначив строк для оплати боргу,  до 01.09.2009 року.  Суд розглядає  спір в межах заявлених вимог. Таким чином :

Задоволенню підлягає вимога про  стягнення 3% річних  за період з 01.09.2009 р по 11.11.2009 р , за 73 дні протермінування в сумі  531,42 грн

Вимога про стягнення інфляційних нарахувань ( за період з 01.09.2009 р по 11.11.2009 р ) підлягає стягненню в заявленій сумі 708,55 грн., оскільки суд, як зазначено вище,   розглядає спір в межах заявлених вимог.

      Щодо вимоги про стягнення пені.

      Згідно  з ч.1 , ч.3 ст.549 ЦК України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума  або інше майно, які боржник повинен передати  кредиторові у разі порушення боржником  зобов»язання.  Пенею є неустойка, що обчислюється  у відсотках  від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

    Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України , якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором  або актом цивільного законодавства.

     В даному випадку, зобов»язання відповідача оплатити надані позивачем експедиційні послуги виникли із Замовлень №712329 та №712370, якими  не передбачена відповідальність сторони  відповідача за порушення зобов»язань, зокрема щодо оплати наданих послуг,  у вигляді стягнення неустойки  (у формі пені).

Відтак, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 2 380,75 грн. пені позивачу слід відмовити.  

      Щодо  вимоги про стягнення 7 093,05 грн так званої «фрахтової суми», згідно замовлення №712329 від 12.12.2007 р та замовлення №712370 від 17.12.2007 р .

     Як вже зазначалось вище, відповідно до ст.931 ЦК України  розмір плати експедиторові  встановлюється договором транспортного експедирування.  У замовленнях встановлена ціна перевезення –4 000 Євро ( розділ замовлень : «умови  оплати»). При цьому, як погоджено сторонами у замовленнях, оплата по домовленості після розвантаження, зручна .

Як вбачається,  заявками також передбачено  накладення штрафу на перевізника  в розмірі 200,00 євро  (по курсу НБУ на день прибуття авто на термінал), при невиконанні умов пункту  «особливі умови перевезення), якими визначено обов»язок  водія поставити на митному переході СЕС ( ввіз і реалізація дозволена, екологію, радіологію. Мати при собі копію ЕХ1.).

Заявками не визначено обов»язку  відповідача 1 по сплаті «фрахтових сум». Крім того,  у заявках сторонами погоджено, що будь-які додаткові витрати , що виникають в процесі перевезення вантажу , повинні  бути підтверджені документально та узгоджені  з ТзОВ «Інтер Експрес Сервіс-Україна».

Слід  вказати і те, що «фрахт» - плата за перевезення вантажів  морським і повітряним шляхом,  визначається тарифами  або погодженням учасників договору перевезення.

Згідно  ст.189 ГК України ціна (тариф) —це форма грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання.  

Вимога позивача про стягнення  7 093,05 грн.  «фрахтових сум»  не обґрунтована позивачем,  задоволенню  не підлягає.

     Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її  вимоги чи заперечення на позов.

      Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування –це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також  факт приводу до позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб”єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.      

      Відповідачем 1  обставин, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги  про стягнення   88569,62 грн.  основного боргу, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних  не спростовано належними і допустимими доказами.  

Уточнені  в п.2 прохальної частини Заяви від 21.10.2011 року ( вх..№24175/11) вимоги підлягають до задоволення частково . А саме  стягненню з відповідача 1 на користь позивача підлягає 88569,62 грн. основного боргу, 3% річних в сумі  531,42 грн ,  інфляційні  нарахування в сумі  708,55 грн. ( всього : 89 809,59 грн)    В задоволенні вимог про стягнення 2 380,75 грн. пені та 7 093,05 грн. «фрахтових сум», а також решти суми по нарахованиз №% річних позивачу слід відмовити повністю.

За рахунок відповідача 1 на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати : 898,10 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічгне забезпечення судового процесу.

    Відповідно до розділу У1 Господарського процесуального кодексу України  судовими витратами  є пов»язані з розглядом справи в господарському суді  витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті  за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх  знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов»язаних з розглядом справи.

   До інших витрат у розумінні ст.44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи ( стаття 30 ГПК).

   Відповідно до ст.30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій , державних та інших органів, коли їх викликано для дачі п пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

В ст.30 ГПК України йдеться про посадових осіб і працівників перелічених суб»єктів, які не беруть участь у справі як сторони або треті особи. Посадові ж особи та працівники сторін і третіх осіб дають суду пояснення як представники виходячи із процесуального статусу сторін та третіх осіб та їх зацікавленості у  результаті розгляду справи.

     Враховуючи зазначене заява позивача  від 20.10.2011 р, яка поступила до суду 21.10.2011 р і зареєстрована за вх..№24146/11,  про  відшкодування  з відповідача 1 на користь позивача  витрат в розмірі 3 556,55 грн, пов»язаних із забезпеченням явки  сторони позивача ( його уповноважених представників) в судові засідання, задоволенню не підлягає.  

На підставі наведеного, матеріалів справи, керуючись ст.ст.1,2,12,22,32,33,34,36,43,44,49,75,78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                          ВИРІШИВ :

    1.Уточнені заявою від 21.10.2011 року ( вх..№24175/11  від 21.10.11 р)  вимоги задоволити частково.

    2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Експрес Сервіс-Україна» (80530 с.Ожидів, Буський район, Львівська область, пр.-т Леніна 77 оф.103, код ЄДРПОУ 34107409) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)  88569,62 грн. основного боргу, 3% річних в сумі  531,42 грн ,  інфляційні  нарахування в сумі  708,55 грн. ( всього : 89 809,59 грн), а також: 898,10 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технцічне забезпечення судового процесу.

  3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

  4.  В задоволенні вимог  за заявою від 21.10.2011 року про стягнення 2 380,75 грн. пені , 7 093,05 грн. «фрахтових сум»,  решти від сумит нарахованих 3% річних ,-позивачу відмовити повністю.

  5. Прийняти відмову позивача  за заявою від 21.10.2011 р ( вх..№24175/11 від 21.10.11 р)  від вимог до відповідача 2 –Приватного підприємства «Д-Транс»( м.Чернівці, вул..М.Торези,70-д,  код ЄДРПОУ 33540160).

 6. У зв»язку із прийняттям судом відмови позивача  за заявою від 21.10.2011 р  (вх..№24175/11 від 21.10.11 р)  від вимог до відповідача 2 –Приватного підприємства «Д-Транс»( м.Чернівці, вул..М.Торези,70-д,  код ЄДРПОУ 33540160), провадження у справі припинити.

  7.  В задоволенні заяви позивача  від 20.10.2011 р, яка поступила до суду 21.10.2011 р і зареєстрована за вх..№24146/11,  про  відшкодування  з відповідача 1 на користь позивача  витрат в розмірі 3 556,55 грн, пов»язаних із забезпеченням явки  сторони позивача  в судові засідання,  відмовити позивачу повністю.

   В засіданні 21.10.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення.  Повний текст рішення , із врахуванням вихідних днів 22.10.11 р та 23.10.11 р, виготовлений та підписаний 27.10.11 р.

Суддя                                                                                             Кітаєва С.Б.