Рішення

від 28.10.2011 по справі 5015/2455/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/2455/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.11                                                                                           Справа№ 5015/2455/11

Господарський суду Львівської області в складі колегії

головуючого –судді  - Н.Є. Березяк

суддів                           - Н.В.Мороз

                                     - Т.Я.Рим

при секретарі О.Галамай розглянула матеріали справи  

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Ужгород»

До відповідача-1: ТзОВ „Трикотажна фабрика «Промінь», м.Львів

До відповідача-2 :  Приватне підприємство «Тіс Груп», м.Київ

Про стягнення 1 618 716,45 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Сливка О.М.–представник

від відповідача-1: Савицька І.М. –представник

від відповідача-2 : не з'явився

          Представникам сторін роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

          Суть спору: Подано позов ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Ужгород»до ТзОВ „Трикотажна фабрика «Промінь» та ПП «Тіс Груп»про стягнення 1197485,89 грн. неповернутих кредитних коштів, 291856,80грн. відсотків за користування кредитними коштами , 96986,55 грн. пені , 32387,21 грн. –три відсотки річних та судові витрати шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На задоволення клопотань представників сторін, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості врегулювати спір в добровільному порядку.

          Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог в якій він просив звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору № 26/23-2008 від 25.02.2008 року, що належить на праві власності ТзОВ „Трикотажна фабрика «Промінь», шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з метою погашення заборгованості ПП «Тіс Груп»за кредитним договором №3/1-08 від 21.02.2008 року, яка станом на 18.04.2011 року складає 1197485,89 грн. неповернутих кредитних коштів, 291856,80грн. відсотків за користування кредитними коштами, 96986,55 грн. пені , 32387,21 грн. – три відсотки річних.

Ухвалою суду від 01.08.2011 року призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в уточнені позовних вимог, матеріалах справи та наданих в судових засіданнях поясненнях.

Представник відповідача-1 письмового відзиву на позов не подав, проте в судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині непогашеного кредиту та відсотків, проте просив не стягувати штрафних санкцій з підстав і мотивів, викладених у клопотанні.

Відповідач-2 участь свого представника в жодне із судових засідань не забезпечив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

          В судовому завданні 28.10.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

           Суд заслухавши пояснення представників сторін,оглянувши оригінали документів,  дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

21.02.2008 року між Приватним підприємством «Тіс Груп»- Позичальником та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (який перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банк»в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород»(перейменована у філію «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород») - Кредитором, було укладено кредитний договір № 3/1-08 із наступними змінами і доповненнями, згідно яких Кредитор видав Позичальнику кредит в сумі 1300000,00 (Один мільйон триста тисяч) гривень.

У відповідності до п. 3.4. кредитного договору № 3/1-08 від 21.02.2008 року  Позичальник взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та у відповідності до п.2.2. Кредитного договору зобов'язувався погасити кредит в строк до 20.08.2010 року, проте свої договірні зобов'язання виконав частково.

В забезпечення повернення кредиту 25.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Промінь»- Іпотекодавцем (Майновим поручителем) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород»- Іпотекодержателем було укладено іпотечний договір № 26/23-2008, згідно якого Іпотекодавець (Майновий поручитель) брав на себе зобов'язання відповідати перед Іпотекодержателем нерухомим майном (а саме: складом (згідно технічної документації: швейний цех під літ. «Ж-3»), загальною площею 621,5 м.кв., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка Т, буд. 31), у випадку невиконання боржником - ПП «Тіс Груп»зобов'язань за кредитним договором № 3/1-08 від 21.02.2008 року .

У зв'язку із неналежним виконанням боржником ПП «Тіс Груп»зобов'язань за кредитним договором, станом на 18.04.2011 року (дату подачі позовної заяви до суду) його заборгованість перед ПАТ Промінвестбанк згідно Кредитного договору №3/1-08 від 21.02.2008 року  складає 1618716,45 (Один мільйон шістсот вісімнадцять тисяч сімсот шістнадцять гривень 45 коп.) гривень,  яка включає в себе: 1 197485,89 грн. _ сума простроченого кредиту, 291 856,80 грн. - відсотки за користування кредитом, 96 986,55 грн. пеня, 32 387,21 грн. - три проценти річних відповідно до п.2 ст. 625 ЦК  України, які позивач просить стягнути з відповідача-1 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

           Аналогічна норма закріплена у ч.1 ст. 526  ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

                    Згідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергові частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

                    Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.         

          Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.   

Як вбачається з матеріалів справи, чого не заперечили відповідачі, на підставі укладеного 21.02.2008 року між Приватним підприємством «Тіс Груп»- Позичальником та  ЗАТ Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банк») - Кредитором кредитного договору №3/1-08 із наступними змінами до нього, Кредитор видав Позичальнику кредит в сумі 1300000,00 (Один мільйон триста тисяч) гривень.

У відповідності до п. 3.4 кредитного договору №3/1-08 від 21.02.2008 року  Позичальник взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та у відповідності до п.2.2. Кредитного договору зобов'язувався погасити кредит в строк до 20.08.2010 року, проте свої договірні зобов'язання виконав частково.

У зв'язку із неналежним виконанням боржником ПП «Тіс Груп»зобов'язань за кредитним договором, станом на 18.04.2011 року його заборгованість перед ПАТ Промінвестбанк згідно Кредитного договору №3/1-08 від 21.02.2008 року  складає   1197485,89 грн. - сума простроченого кредиту, 291 856,80 грн. - відсотки за користування кредитом.

У відповідності до п. 5.3. Кредитного договору № 3/1-08 від 21.02.2008 року ( із змінами та доповненнями) за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору пеню, яка обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діє у період прострочення, за кожен день прострочення платежу. Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, за період з 01.05.2010 року по 18.04.2011 року ним нарахована пеня в розмірі 96986,55 гривень, яку він просить стягнути з відповідача-1.

Згідно п.2. ст.625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 32 387,21 грн. - три проценти річних, які просить стягнути з відповідача-1 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вже зазначалося раніше, в забезпечення повернення кредиту 25.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Промінь»- Іпотекодавцем (Майновим поручителем) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород»- Іпотекодержателем було укладено іпотечний договір № 26/23-2008, згідно якого Іпотекодавець (Майновий поручитель) брав на себе зобов'язання відповідати перед Іпотекодержателем нерухомим майном (а саме: складом (згідно технічної документації: швейний цех під літ. «Ж-3»), загальною площею 621,5 м.кв., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка Т, буд. 31), у випадку невиконання боржником - ПП «Тіс Груп»зобов'язань за кредитним договором № 3/1-08 від 21.02.2008 року .

Станом на 18.04.2011 року залишок заборгованості за кредитним договором № 3/1-08 від 21.02.2008 року (із змінами та доповненнями) складає 1197485,89 (Один мільйон сто дев'яносто сім тисяч чотириста вісімдесят п'ять грн. 89 коп.) гривень.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 19 Закону України «Про заставу»передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Враховуючи, що при наявності заборгованості Кредитор має право задовольнити свої вимоги одним із передбачених способів - або шляхом стягнення наявної заборгованості з боржника за рахунок його грошових коштів (ПП «Тіс Груп») або шляхом звернення стягнення на майно Заставодавця (Іпотекодавця) (ТОВ «Трикотажна фабрика «Промінь») в рахунок погашення наявної заборгованості.

Згідно поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, він просить звернути стягнення на предмет іпотеки  згідно іпотечного договору з метою погашення заборгованості  ПП «Тіс груп»за кредитним договором  в сумі : 1 197 485,89 грн. - сума простроченого кредиту, 291 856,80 грн. - відсотки за користування кредитом, 96 986,55 грн. - пеня, 32 387,21 грн. - три проценти річних.

Стосовно заявленого клопотання про зменшення штрафних санкцій, то враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, відсутність заперечень зі сторони позивача, суд приходить до висновку про доцільність задоволення клопотання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Звертаючись із клопотанням  про зменшення розміру штрафних санкцій, ТзОВ «Трикотажна фабрика «Промінь» посилається на відсутність її вини у невиконанні кредитних зобов'язань ПП «Тіс Груп». Крім того, відповідач-1 подав докази скрутного фінансового становища підприємства і зазначив, що стягнення  суми боргу, відсотків, пені та трьох відсотків річних в таких розмірах призведе до банкрутства підприємства.

Позивач не навів жодних доказів наявності у нього збитків в зв'язку з невиконанням Поручителем  договірних зобов'язань.

З огляду на викладене, враховуючи ті обставини, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд прийшов до висновку  про необхідність зменшення пені до 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, встановлені судом обставини та досліджені письмові докази свідчать про те, що в суду є підстави для задоволення позову.

Судові витрати слід віднести на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 15267,30грн. державного мита та 222,59 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись  3, 4, 41, 42, 43, 44; 45, 46, 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 82, 84, 85,111-12  ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги  задоволити частково.

2.Звернути стягнення на предмет іпотеки згідно Іпотечного договору № 26/23-2008 від 25.02.2008 року, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Промінь»( 79039, м.Львів, вул.. Шевченка,31  код ЄДРПОУ 32712601), а саме: склад (згідно технічної документації: швейний цех під літ.»Ж-З»), загальною площею 621,5 м.кв., що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Шевченка Т., буд.31, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження»з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», з метою погашення заборгованості Приватного підприємства «Тіс Груп» за Кредитним договором №3/1-08 від 21.02.2008 року (зі змінами та доповненнями), в розмірі 1 526 729,90 (Один мільйон п'ятсот двадцять шість тисяч сімсот двадцять дев'ять гривень 90 копійок) гривень, яка включає в себе: 1 197 485,89 грн. - сума простроченого кредиту, 291 856,80 грн. - відсотки за користування кредитом, 5000,00 грн. - пеня, 32 387,21 грн. - три проценти річних.

3.Стягнути з відповідачів - ТОВ «Трикотажна фабрика «Промінь»»( 79039, м.Львів, вул.. Шевченка,31  код ЄДРПОУ 32712601) та ПП «Тіс Груп»( 04053 м.Київ , вул.. Обсерваторна,23/27 код ЄДРПОУ 34494209)  на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Ужгород»15267,30 грн. державного мита та 222,59 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Передати на підставі ст.ст.34, 39 Закону України «Про іпотеку»нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору №26/23-2008 від 25.02.2008 року, ПАТ Промінвестбанк в управління на період до його реалізації.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.          

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.11.2011 року.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.