Рішення

від 09.10.2006 по справі 46/405-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46/405-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2006 р.                                                            Справа № 46/405-06

вх. № 9888/4-46

Суддя господарського суду Ільїн О.В. 

при секретарі судового засідання Бакіна О.Б.

за участю представників сторін:

позивача - Павленко Д.М. - представник, дов. № 87/71 від 29.12.05 р.  відповідача - Кольдичев О.В. - представник, дов. № 6 від 10.01.06 р.

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", м. Харків  

до  Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 Київського району м. Харкова  

про визнання недійсним договору передачі відомчого житлового фонду

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про визнання недійсним договору від 03 травня 2003 року про передачу відомчого житлового фонду Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» на баланс Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 Київського району м. Харкова.

Представник позивача заявлений позов підтримує і наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує і просить суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 06 жовтня 2006 року оголошувалась перерва до 09 жовтня 2006 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, встановив наступне.

Рішенням ХХУІІІ сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання «Про комунальну власність м. Харкова» від 14 січня 2002 року ДП «ХЕМЗ» надана згода на прийняття житлових будинків по вул. Гаршина, 5/7, вул. Чернишевського, 1, 95 до комунальної власності міста.

03 травня 2003 року між сторонами по справі було укладено договір передачі відомчого житлового фонду Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» на баланс Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 Київського району м. Харкова.

Пунктом 1 договору сторони узгодили, що відповідач приймає від позивача житловий фонд по вул. Чернишевського №№ 1, 95, по вул. Гаршина №5/7 та технічну документацію до нього при виділенні відповідачу компенсації витрат на проведення ремонтно-відновлювальних робіт житлового фонду в сумі 636 тис. грн.

Пунктом 2 договору було встановлено графік передачі грошових коштів відповідно кошторису витрат.

Як свідчать матеріали справи і на що вказують обидві сторони по справі, вищезазначений договір про передачу відомчого житлового фонду від 03 травня 2003 року було укладено згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року № 891, якою затверджено Положення «Про порядок передачі у комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебуває у повному господарському віданні, або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій».

Абзац 2 пункту 1 Положення встановлює, що передача в комунальну власність відомчого житлового фонду здійснюється в порядку з дотриманням вимог Законів України «Про передачу об*єктів права державної та комунальної власності», «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законодавчих актів.

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України «Про передачу об*єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.1998 р. № 147/98-ВР передача об*єктів оформлюється актом приймання-передачі, який підписується головою та членами комісії.

Виконавчим комітетом Київської районної ради м. Харкова було прийнято рішення від 03.06.2003 року № 129-17 «Про затвердження актів прийому передачі 3-х житлових будинків ДП «Харківський електромеханічний завод» по вул. Гаршина, 5/7, вул. Чернишевського1, 95 у міську комунальну власність», яким було затверджено відповідні акти прийому-передачі від 30 травня 2003 року (додаток № 1 до рішення) та зобов*язано ДП «ХЕМЗ» передати КВ ЖРЕП-1 Київського району м. Харкова кошти на ремонтно-відновлювальні роботи будинків у розмірі 636,6 тис. грн. Згідно укладеного договору з КВЖРЕП-1 (додаток № 2 до рішення).

Позивач просить суд визнати вищезазначений договір передачі відомчого житлового фонду недійсним, посилаючись на те, що в договорі йдеться про компенсацію витрат на проведення ремонтно-відновлювальних робіт, розмір яких мав визначатись в акті обстеження технічного стану, який складається комісією з питань передачі об*єктів, а порядок залучення коштів підприємства на капітальний ремонт визначається в договорі між підприємством і органом місцевого самоврядування, причому в розмірі, який не може перевищувати 30% від суми витрат на утримання об*єктів соціальної інфраструктури за відповідний період минулого року.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на п. 1 ч. 2 ст. 4-2 Закону України «Про передачу об*єктів права державної та комунальної власності»  від 03 березня 1998 року № 147/98-ВР, згідно з яким порядок залучення і використання коштів або інших матеріальних активів підприємств на капітальний ремонт об*єктів соціальної інфраструктури визначається в договорах, які укладаються між підприємствами та відповідними органами місцевого самоврядування. Такої угоди укладено не було, а відповідач по справі при укладанні договору не мав повноважень, делегованих йому від відповідного органу місцевого самоврядування на визначення порядку залучення коштів.

Відповідно до статті 4-2 Закону України "Про внесення змін в Закон України «Про передачу об*єктів права державної та комунальної власності» від 15 грудня 1999 року № 1294-ХІУ, в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору передачі відомчого житла, витрати, пов*язані з утриманням об*єктів соціальної інфраструктури, переданих у комунальну власність, регулюється положеннями даного Закону.

Згідно Закону України "Про внесення змін в Закон України «Про передачу об*єктів права державної та комунальної власності» від 03 лютого 2004 року № 1415ІУ, статті 4-2 викладена в новій редакції, на яку саме і посилається позивач в обгрунтування своїх позовних вимог.

Частина 1 статті 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі.

Згідно з ст. 4 Цивільного кодексу України (в ред. 1963 р.) зобов*язання можуть виникати не тільки з договорів та односторонніх угод, передбачених цивільним законодавством, але й з інших угод, які хоча і не передбачені законом, але не протирічать йому і тому є підставою виникнення цивільних прав та обов*язків. Статтею 151 ЦК було передбачено, що зобов*язання виникають з договору та інших підстав, вказаних у ст. 4 ЦК ( в ред. 1963 р.).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов*язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Частиною 3 статті 5 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов*язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укладати договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Підставою недійсності правочину, згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п*ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги, що спірний договір про передачу відомчого житлового фонду Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» на баланс Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 Київського району м. Харкова від 03 травня 2003 року було укладено на умовах і в порядку, який відповідав чинному законодавству на момент укладення договору, суд вважає безпідставними посилання позивача в обгрунтування вимоги про визнання недійсним цього договору на норму ст. 4-2 в редакції Закону України "Про внесення змін в Закон України «Про передачу об*єктів права державної та комунальної власності» від 03 лютого 2004 року № 1415ІУ.

За таких обставин, суд вважає позовну вимогу безпідставною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, і не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя                                                                                            Ільїн О.В.

справа № 46/405-06