Рішення

від 13.10.2011 по справі 38/350

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

38/350

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  38/350

13.10.11

За позовомДержавного центру сертифікації МНС України

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю “Інформаційні системи бізнесу”

Простягнення 4132,35 грн.

   Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від позивачаМішутушкін О.В.

Від Відповідачане з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про стягнення суми основного боргу в розмірі 1916,98 грн., пені в розмірі 517,58 грн., штрафу в розмірі 169,19 грн., інфляційних втрат в розмірі 1266,83 грн., 3% річних в розмірі 261,77 грн.  

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Відповідно до виставленого Відповідачем рахунку, Позивач здійснив передоплату товару, проте Відповідач товар не поставив. На вимогу Позивача, Відповідач частково повернув грошові кошти, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Позивачем.

Таким чином, Відповідач повинен сплатити Позивачу суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних та пеню.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.08.11р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 29.09.11р.

Судом  досліджені надані сторонами докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання Позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.07р. Відповідач виставив Позивачу рахунок № ИС-0000065 на оплату захисного футляру VGP-CKTX1 та порт-реплікатора VGP-PRTX1на загальну суму 2416,98 грн.

09.11.07р. Позивач здійснив оплату вказаного рахунку на суму 2416,98 грн., що підтверджується банківською виписко, копія якої залучено до матеріалів справи. Проте Відповідач товар Позивачу не поставив.

08.08.08р. та 13.08.10р. Позивач звертався до Відповідача з вимогами повернути сплачені кошти у зв'язку з відсутністю поставки. 16.08.10р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, яким Відповідач підтвердив існування заборгованості перед Позивачем.

24.11.10р. Відповідач частково повернув Позивачу сплачені кошти в сумі 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

24.12.10р. Відповідач надіслав Позивачу гарантійний лист, в якому гарантував повернення коштів в сумі 1916,98 грн. до 24.03.11р. Проте у визначений строк Відповідач грошові кошти Позивачу так і не повернув.

Таким чином, на день вирішення спору у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем в сумі 1916,98 грн., що підтверджується матеріалами справи.

          Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України  якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як встановлено судом 08.11.07р. Відповідач виставив Позивачу рахунок № ИС-0000065 на оплату захисного футляру VGP-CKTX1 та порт-реплікатора VGP-PRTX1на загальну суму 2416,98 грн. 09.11.07р. Позивач здійснив оплату вказаного рахунку на суму 2416,98 грн., що підтверджується банківською виписко, копія якої залучено до матеріалів справи. Проте Відповідач товар Позивачу не поставив.

Як встановлено судом 08.08.08р. та 13.08.10р. Позивач звертався до Відповідача з вимогами повернути сплачені кошти у зв'язку з відсутністю поставки. 16.08.10р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, яким Відповідач підтвердив існування заборгованості перед Позивачем. 24.11.10р. Відповідач частково повернув Позивачу сплачені кошти в сумі 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою. 24.12.10р. Відповідач надіслав Позивачу гарантійний лист, в якому гарантував повернення коштів в сумі 1916,98 грн. до 24.03.11р. Проте у визначений строк Відповідач грошові кошти Позивачу так і не повернув. Таким чином, на день вирішення спору у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем в сумі 1916,98 грн., що підтверджується матеріалами справи. На підтвердження іншого Відповідачем не надано суду будь-яких документів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовну вимогу Позивача про стягнення з Відповідача заборгованість в сумі 1916,98 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  в сумі 1939,98 грн. та 3% річних в сумі 19,06 грн. за період з 24.03.11р. по 22.07.11р., оскільки строк поставки Відповідачем товару обумовлений сторонами не був, Позивач з вимогами до Відповідача про поставку товару не звертався, а звертався з вимогами щодо повернення коштів, Відповідач добровільно погодився повернути кошти до 24.03.11р.

Відповідно до ст.1 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б  одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції  застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи строк поставки Відповідачем товару обумовлений сторонами не був, Позивач з вимогами до Відповідача про поставку товару не звертався, а звератвся з вимогами щодо повернення коштів, Відповідач добровільно погодився повернути кошти до 24.03.11р., при цьому сторони не передбачили сплату Відповідачем штрафних санкцій за прострочення строків повернення коштів, тому суд вважає, що вимога Позивача про стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання Відповідачем зобов'язання  не підлягає задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційні системи бізнесу» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; код 24734712) на користь Державного центру сертифікації МНС України (04212, м. Київ, вул. Малиновського, 6; код 14319662) основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 1939 (одна тисяча дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 98 коп., 3% річних в сумі 19 (дев'ятнадцять) грн. 06 коп., державне мито в сумі 47 (сорок сім) грн. 94 коп. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 110 (сто десять) грн. 92 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                   Ю.Л. Власов

Рішення підписане 28.10.2011 р.