Постанова

від 11.10.2006 по справі 36/193(17/163)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/193(17/163)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2006                                                                                   Справа № 36/193(17/163)  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   головуючого судді –Тищик І.В.- доповідач,

суддів –Сизько І.А., Крутовських В.І.

при секретарі –Врона С.В.

        за участю представників

        позивача: Кращенко М.Г.

        відповідача: Логойда Т.В., Бруснік Т.Г.

              розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Суха Балка”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення  господарського суду Дніпропетровської  області від 21.11.05 року у справі № 36/193 (17/163)

             за позовом відкритого акціонерного товариства „Суха Балка”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

              до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (надалі СДПІ )

              про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень,

                                                   ВСТАНОВИВ:  

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.05 року у справі №36/193 (17/163) (су?ддя Кожан М.П.) в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ ГМК у м. Кривому Розі №0000182330/1 від 15.04.2004р. та  №0000052600/0 від 10.03.2004р. відмовлено.

          Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість виключення відповідачем з валових витрат підприємства суми передоплати за товар у розмірі 45354846,11грн., оскільки на момент перевірки та в ході судового розгляду підприємством не надано доказів з отримання товару  та його використання у власній господарській діяльності та суми відсотків, сплачених по кредитному договору на загальну суму 575142,34 грн., оскільки зазначені операції не пов'язані з отриманням доходу та не свідчать про наявність господарської діяльності.

          Не погоджуючись з рішенням суду, позивач –ВАТ „Суха Балка”, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

          При цьому скаржник посилається на не врахування господарським судом вимог п.5.1 ст. 5 та пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, якими передбачені правила формування валових витрат з придбання товарів (робіт, послуг); обмеження в оподаткуванні з передоплати, встановлені пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 зазначеного Закону, не розповсюджуються на операції з ТОВ Компанія „Ресурс”.  

          Окрім того, господарським судом не врахований факт використання підприємством кредитних коштів по цільовому призначенню, тобто, їх використання пов'язане з веденням господарської діяльності підприємства, внаслідок чого витрати по нарахуванню процентів за користування даними кредитними коштами були здійснені у зв'язку з веденням господарської діяльності і правомірно включені до складу валових витрат.

          Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу вказує на те, що віднесення до валових витрат сум можливе у будь-якому випадку лише по фактичному повному виконанні господарських операцій, що повинно бути підтверджено відповідними документами; не надання підприємством доказів з отримання товару та його використання у власній господарській діяльності позбавляє його права відносити суми передоплат до складу валових витрат. Віднесення відсотків, сплачених по кредитному договору, до складу валових витрат податкова інспекція також вважає безпідставним.            

         Відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.  

         Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) відповідно до п.6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.

         У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

         Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

         10.03.2004 року СДПІ ГМК у м. Кривому Розі були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000182330/0 та №0000052600/0, якими ВАТ „Суха Балка” були визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток, відповідно, на суму 15926664,08 грн. та 8151356,56 грн.

         Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень явився акт від 05.03.2004р. комплексної документальної перевірки ВАТ „Суха Балка” за період з 01.04.2003р. по 31.12.2003р.

         Проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.5.5.1 п.5.5 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: завищення валових витрат на загальну суму 45358158,42 грн., у тому числі: 45354846,11 грн. - по передоплатам за товарно-матеріальні цінності, що фактично не отримані; 575142,34 грн. - по сумам відсотків, сплаченим по кредитному договору; 3369,08 грн. –по сумам обов'язкових платежів (збір за забруднення навколишнього природного середовища). Зазначені порушення спричинили донарахування позивачу податку на прибуток та застосування штрафних санкцій у вищевказаних сумах.

         За результатами апеляційного узгодження первинні податкові повідомлення-рішення були частково скасовано; остаточно визначені відповідачем суми податкових зобов'язань підприємства склали:

- за податковим повідомленням-рішенням №0000182330/1 від 15.04.2004р. –15 924 950,74грн., у тому числі: 8 847 147,18грн. –основний платіж, 7 077 803,56 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

- за податковим повідомленням-рішенням №0000052600/0 від 10.03.2004р. на загальну суму 8 151 356,56 грн., у тому числі: 4 769 200,82 грн. –основний платіж, 3 382 155,74 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

         Сторони не дійшли спільної думки щодо правомірності віднесення до валових витрат: 1) суми авансових платежів за товарно-матеріальні цінності без фактичного отримання останніх, що призвело до завищення валових витрат в 2-4 кварталах 2003 року на суму 45 354 846,11 грн.; 2) суми відсотків, сплачених по кредитному договору і віднесених до складу витрат 2-го кварталу 2003р. у розмірі 575 142,34 грн.                                 

         Спір у даній справі розглядався судами першої, апеляційної та касаційної інстанції. Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2005р. матеріали справи передані на новий розгляд.

        І. Як убача?ється з матеріалів справи, 21.10.2002р. між ВАТ „Суха Балка” (Покупець) та ТОВ Компанія „Ресурс” (Постачальник) було укладено договір поставки №1088, яким передбачена 100% передоплата за продукцію.

       На виконання зазначеного договору позивачем за період ІІ - ІV кв. 2003 року було перераховано на рахунок ТОВ Компанія „Ресурс” попередню оплату за товарно-матеріальні цінності (надалі ТМЦ) на загальну 55 177 603,04 грн.; ТОВ Компанією „Ресурс” поставлено товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 751 787,54 грн.

       Суми передплат у повному обсязі були віднесені підприємством до складу валових витрат.

        СДПІ було виключено з валових витрат суму передоплати у розмірі 45 354 846,11 грн., тобто, суму на яку товарно-матеріальні цінності позивачем отримані не були. На думку податкового органу, право на віднесення до складу валових витрат сум перерахованої попередньої оплати підприємство набуває з моменту отримання матеріальних цінностей, тобто з моменту переходу права власності на придбані ТМЦ.

         Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовими витратами являється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

        Господарський суд не прийняв до уваги, що зазначеною статтею надане лише визначення терміну „валові витрати”, а порядок формування валових витрат регламентується іншими нормами цього Закону, а саме:

- пунктами 5.2, 5.3 ст. 5 Закону визначені витрати, суми яких відносяться та не відносяться до складу валових витрат;

- пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону визначено дату виникнення права платника податків на валові витрати по першій з подій: або списання коштів з рахунку платника податків, або оприбуткування товарів платником податку;

- пп.11.2.3 п.11.2 цієї ж статті визначені обмеження в оподаткуванні з передоплати.

         З зазначених норм убачається, що виникнення права на включення будь-яких витрат до складу валових витрат не ставиться нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в залежність від фактичного отримання ТМЦ, від переходу (не переходу) права власності на такі ТМЦ, від наявності дебіторської чи кредиторської заборгованості тощо. Даний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду України щодо включення до складу валових витрат сум передоплат, по яким не отримано матеріальні цінності, по операціям між ВАТ „Південний ГЗК” та ТОВ Компанія „Ресурс” (постанова ВСУ від 29.06.2004р. у справі №А27/18).

         Основною умовою віднесення суми витрат, пов'язаної з придбанням товару, до валових витрат підприємства є направленість витрат на використання у власній господарській діяльності.

          В силу п. 5.11 ст. 5 зазначеного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

          ІІ. 02.07.2001р. між ВАТ „Суха Балка” та КБ „ПриватБанк” було укладено кредитний договір №4С114И, на підставі якого підприємством були отримані кошти на фінансування поточної діяльності підприємства. Зазначеним договором сторони узгодили розмір відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами  (12% та 24% річних); розмір відсотків неодноразово змінювався додатковими угодами до договору.

          Позивачем віднесено до складу валових витрат ІІ кварталу 2003 року відсотки, сплачені по кредитному договору, на загальну суму 575 142,34 грн.

          Відповідачем, з посиланням на порушення пп.5.5.1 п.5.5 та пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” за результатами перевірки зменшено валові витрати позивача на вказану суму.

          Підставою для такого зменшення слугував висновок контролюючого органу про те, що фактично грошовими коштами, які були отримані по кредитному договору скористалась ТОВ Компанія „Ресурс”, а не ВАТ „Суха Балка”, яка сплатила відсотки за кредит. Зазначені операції не пов'язані з отриманням доходу та не свідчать про наявність господарської діяльності.

          Даний висновок податкового органу колегія суддів вважає помилковим, оскільки погашення кредиту за рахунок коштів, отриманих позивачем від ТОВ Компанія „Ресурс”, не може свідчити про цілі, на які було використано кредитні кошти. Зв'язок  витрат з господарською діяльністю підприємства встановлюється з дослідження фактичного використання кредитних коштів, за користування якими нараховуються проценти, а не з дослідження джерела погашення кредиту, як то враховано СДПІ.

          Згідно пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону (особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями)  до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

          Копіями виписок банку по позичковому рахунку підприємства та платіжними документами до них підтверджується факт використання кредитних коштів на потреби, пов'язані з веденням господарської діяльності  підприємства.

        Податковим органом використання отриманих кредитних коштів по кредитному договору не досліджувалося та, відповідно, не знайшло свого відображення в акті перевірки. За викладених обставин виключення суми 575142,34грн. зі складу валових витрат підприємства не можна вважати правомірним.

        За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що визначення податковим органом податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій в вищезазначеній сумі не відповідає приписам чинного законодавства.

        Господарським судом при ухваленні рішення неповно з'ясовані всі фактичні обставини справи, не надано належної юридичної оцінки наявним в ній доказам, внаслідок чого, висновки суду не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

        З огляду на вищевикладене колегія су?ддів дійшла висновку про підс?тавність вимог позивача щодо ск?асування рішення господарського суду. За вказаних обставин апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню.

           На підставі наведеного, керуючись ст. 160, ч.3 ст. 162, 167, 198, 202, 207 КАС України,  суд   

                                                            ПОСТАНОВИВ :

             Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Суха Балка” задовольнити.

             Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2005 року у справі № 36/193 (17/163) скасувати.

             Позов задовольнити.

             Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі №0000052600/0 від 10.03.2004р. в частині нарахування основного платежу по податку на прибуток на суму 4 766 725,82грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 381 413,24 грн.               

             Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі №0000182330/1 від 15.04.2004р. в частині нарахування основного платежу по податку на прибуток на суму 8 839 710,99 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 076 563, 44 грн.

             Стягнути зі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі (50101,м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 36-Б, код ЄДРПОУ 20288598, р/рахунок 35216001007322 в УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) на користь Відкритого акціонерного товариства „Суха Балка” (50015, м. Кривий Ріг, вул.. Конституційна, 5 код ЄДРПОУ 00191329, р/рахунок 26006151462001 в КФ „ПриватБанк”, МФО 305750) 88, 40 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

             Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.   

              Постанова набирає зак?онної сили з моменту проголош?ення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.            

           Головуючий                                                                              І.В.Тищик

           Судді:                                                                                         І.А.Сизько

                                                                                                                В.І.Крутовських