Постанова

від 20.05.2008 по справі 22-28/160-07-3324

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т

А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20"

травня 2008 р.

Справа

№ 22-28/160-07-3324

Колегія

суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого

судді:   Мирошниченко М. А.,

                      Суддів:   Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі   -  

Волощук О. О.,

за участю

представників:

позивача за першим

позовом -ОСОБА_2,                                                                                   

відповідача за першим

позовом  - ЗАТ Одеського

виробничо-торгівельного суконного об'єднання „Лазур” -Дарієнко В. Д.,

відповідача за першим

позовом -ТОВ „Одєтекс” -Байдерін О. А.,

розглянувши

у відкритому

судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ТОВ „Одєтекс”, м. Одеса,

на  рішення господарського суду Одеської області від 19.03.2008

р. 

у

справі

№22-28/160-07-3324

за

позовом  ОСОБА_1, м. Одеса,

до ЗАТ Одеського виробничо-торгівельного

суконного об'єднання „Лазур”, м. Одеса, та ТОВ „Одєтекс”, м. Одеса,

про

визнання недійсними

рішень, визнання права власності та застосування наслідків визнання угоди

недійсною

та

за

позовом третьої

особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ЗАТ Одеського

виробничо-торгівельного суконного об'єднання „Лазур”, м. Одеса,

до

ТОВ „Одєтекс”, м.

Одеса,

про визнання недійсними рішень та

визнання права власності,

    ВСТАНОВИЛА:

           16.04.2007 р. (вх. №4061) у

господарському суді Одеської області ОСОБА_1 (далі по тексту -Позивач)

пред'явлено позов до ЗАТ Одеського виробничо-торгівельного суконного об'єднання

„Лазур”, ПП „Експрес” та ТОВ „Одєтекс” про визнання недійсним протоколу

засідання Ради ЗАТ ОВТСО „Лазур” б/н від 31.10.2005 р. про передачу до

статутного капіталу ПП „Експрес” належного ЗАТ ОВТСО „Лазур” оздоблюваного

корпусу, загальною вартістю 1212000 грн., розташованого по вул.

Краснослобідська,1 у м. Одесі (далі по тексту -Майна); визнання недійсним

протоколу загальних зборів засновників ПП „Експрес” №2 від 19.12.2005 р. про

передачу до статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” Майна; визнання недійсним

протоколу №3 загальних зборів засновників ТОВ „Одєтекс” від 19.12.2005 р. про

збільшення статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” за рахунок внеску ПП „Експрес” у

вигляді Майна; визнання за ЗАТ ОВТСО „Лазур” права власності на Майно

(оздоблюваний корпус); зобов'язання ТОВ „Одєтекс” повернути ЗАТ ОВТСО „Лазур”

безпідставно отримане Майно. Також, позивач просив суд вжити заходи до забезпечення

позову шляхом накладення арешту на Майно, заборонивши ТОВ „Одєтекс” його

відчуження та заборонивши ТОВ „Одєтекс” і іншим особам вчиняти будь-які дії,

пов'язані з передачею (одержанням) у тимчасове користування цього майна, до

виконання рішення суду, прийнятого по суті заявлених позовних вимог (а.с. 2-6,

т.1). Свої  вимоги він мотивував

наступним.

ОСОБА_1

є акціонером ЗАТ ОВТСО „Лазур” та володіє 87 простими іменними акціями на

загальну вартість 10179 грн. Це підтверджується тимчасовим свідоцтвом про право

власності на іменні цінні папери від 26.09.02р. НОМЕР_1 та випискою з реєстру

власників іменних цінних паперів ЗАТ ОВТСО „Лазур” про стан особового рахунку

на ім'я ОСОБА_1 від 14.03.2007 р. Згідно п.5.2. статуту ЗАТ ОВТСО „Лазур”,

акціонер має право брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати

його частину (дивіденди). Метою діяльності Товариства, згідно п.3.1. статуту

ЗАТ ОВТСО „Лазур”, є здійснення підприємницької діяльності для одержання

прибутку в інтересах акціонерів Товариства. Отже, відчуження ЗАТ ОВТСО „Лазур”

основних виробничих площ підприємства, тобто скорочення виробничих потужностей,

тягне за собою збитковість діяльності Товариства та позбавляє акціонерів

можливості отримати частку від прибутку, що суперечить меті діяльності

Товариства, таким чином, є прямим порушенням законних інтересів позивача, як

акціонера. Таким чином, дізнавшись, що 11.11.2005 р. ЗАТ ОВТСО „Лазур”

безпідставно відчужило свої виробничі потужності іншій юридичній особі, позивач

вважає, що даними діями Товариство порушило його права як акціонера, та

звернувся до суду з позовом про визнання таких дій недійсними. 11.11.2005 р.

ЗАТ ОВТСО „Лазур” в особі генерального директора ОСОБА_6 передало за актом

прийому-передачі до ПП „Експрес”, в якості внеску до статутного фонду Майно

загальною вартістю 1212000 грн. Підставою для передачі  Майна в якості внеску до ПП „Експрес” стало

рішення Ради, оформлене протоколом б/н від 31.10.2005 р. У подальшому,

19.12.2005 р. за рішенням загальних зборів засновників ПП „Експрес” (протокол

№2 від 19.12.2005 р.) Майно передається в якості внеску до статутного капіталу

ТОВ „Одєтекс”. Вищезазначені рішення і дії генерального директора, який діяв на

їх підставі, на думку позивача, є неправомірними, так як не відповідають

статуту Товариства і чинному законодавству України. Так, згідно п.п.8.3.8. і

8.6. статуту ЗАТ ОВТСО „Лазур”, генеральний директор Товариства одночасно є

головою правління. У п.8.3.7. статуту зазначено, що рішення Правління

оформлюються відповідними рішеннями. Відповідно до п.3.1. статуту, статутний

фонд Товариства становить 2885103 грн. У відповідності до п.8.2.3. статуту,

Рада Товариства надає дозвіл Правлінню на відчуження нерухомого або другого

майна в рамках 1/3 статутного фонду. Таким чином, відчуження генеральним

директором (головою правління) Майна вартістю 1212000 грн. без відповідного

рішення Правління прямо порушує статут Товариства, отже є незаконним. Крім

цього, неправомірність внесення майна ЗАТ ОВТСО „Лазур” до ПП „Експрес” і

подальшої передачі цього майна до ТОВ „Одєтекс” випливає з наступного.

20.08.2004 р. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси всі активи ЗАТ ОВТСО „Лазур”

були взяті у податкову заставу. З 07.10.2004 р. ОСОБА_3 і ОСОБА_4, на підставі

рішення Загальних зборів стають акціонерами ЗАТ ОВТСО „Лазур” і власниками

контрольного пакету акцій Товариства (більш, ніж 60 відсотків, від загальної

кількості акцій). Одночасно з цим ОСОБА_3 призначається на посаду голови

Наглядової ради ЗАТ ОВТСО „Лазур”. 09.06.2005 р. другим відділом ДВС

Суворовського районного управління юстиції м. Одеси накладається арешт на

касову книгу ЗАТ ОВТСО „Лазур”. 22.08.2005 р. другим відділом ДВС Суворовського

районного управління юстиції м. Одеси на все рухоме і нерухоме майно ЗАТ ОВТСО

„Лазур” накладений арешт та заборона на його відчуження. Накладається арешт на

всі поточні рахунки ЗАТ ОВТСО „Лазур” у банківських установах. 11.11.2005 р.

ЗАТ ОВТСО „Лазур” передає Майно за актом прийому-передачі, в якості внеску в

статутний фонд  ПП „Експрес” (засновником

якого є ОСОБА_3). 19.12.2005 р. ПП „Експрес” передає це Майно за актом

прийому-передачі, в якості внеску до статного фонду ТОВ „Одєтекс” (засновниками

якого є ОСОБА_3 і ОСОБА_4). При цьому, на це Майно  і інше майно накладено арешт і заборона на

його відчуження, діє податкова застава. Отже, в силу дії вищезазначених заборон

та положень статуту, генеральний директор (голова правління) ЗАТ ОВТСО „Лазур”

не мав права передавати, а Рада Товариства - приймати рішення про таку передачу

нерухомого майна до статутного капіталу ПП „Експрес”, яке у подальшому було

передано до ТОВ „Одєтекс”. Таким чином, відчуження колишнім керівництвом ЗАТ

ОВТСО „Лазур” основних виробничих площ підприємства, тобто скорочення

виробничих потужностей, навпаки, не сприяє підвищенню ефективності виробництва,

йде у розріз зі статутними цілями та предметом діяльності Товариства і призвело

до занепаду підприємства. Викладені обставини свідчать про те, що відчуження

основних виробничих площ підприємства, окрім порушення ЗАТ ОВТСО „Лазур” вимог

чинного на той час законодавства України щодо порядку відчуження нерухомого

майна, обтяженого податковими органами, було також укладено всупереч цілям

створення та діяльності ЗАТ ОВТСО „Лазур”, зазначеним в установчих документах

Товариства. У п.15 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/451 від

12.05.95р. „Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів

державної податкової служби”, зазначено, що п.8.6 ст. 8 Закону України „Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами” передбачено письмове узгодження платником податків, активи

якого перебувають у податковій заставі, певних операцій з цими активами із

податковим органом. Порушення платником податків відповідних вимог є підставою

для визнання недійсними угод, пов'язаних з такими операціями. Таке право також

передбачено ч.1 ст. 215 ЦК України. В обґрунтування свого позову, позивач також

послався на ст.ст. 15,16,92,203,215,216 і 227 ЦК України та ст. 167 ГК України.

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 17.04.2007 р. (а.с. 1, т.1)

вищезазначений позов прийнято до розгляду.

       Ухвалою господарського суду Одеської

області від 08.11.2007 р. (а.с. 121, т.1) цю справу прийнято до провадження

суддею Торчинською Л.О., їй присвоєний №22-28/160-07-3324 та призначено до

розгляду.

28.11.2007

р. (вх. №26901) ліквідатор ЗАТ ОВТСО „Лазур” надав суду відзив на позов (а.с.

127, т.1), в якому визнав його у повному обсязі, оскільки вважає, що дії

засідання Ради були неправомірними, та зазначив, що 21.08.2007 р. господарським

судом Одеської області (суддя Лепеха Г.А.) винесено постанову по справі

№7-32/250-06-8565, якою визнано ЗАТ Одеське виробничо - торгівельне суконне

об'єднання „Лазур” банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено

ліквідатором ЗАТ Одеського виробничо - торгівельного суконного об'єднання

„Лазур” арбітражного керуючого ОСОБА_5 та припинено повноваження органів

управління цього ЗАТ. На час надання цього відзиву, на дії ліквідатора скарг не

надходило.

20.12.2007

р. (вх. №28931) позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.

143-145, т.1), в якій просив визнати недійсним рішення ЗАТ ОВТСО „Лазур” про

передачу до статутного капіталу ПП „Експрес” належного ЗАТ ОВТСО „Лазур” Майна,

прийняте 31.10.1995 р. Радою ЗАТ ОВТСО „Лазур”, згідно протоколу засідання

вказаної Ради б/н від 31.10.2005 р.; визнати недійсним рішення ПП „Експрес” про

передачу до статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” Майна, прийняте 19.12.2005 р.

загальними зборами засновників ПП „Експрес”, згідно протоколу №2 загальних

зборів засновників ПП „Експрес” від 19.12.2005 р.; визнати недійсним рішення

ТОВ „Одєтекс” про збільшення статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” за рахунок

внеску ПП „Експрес” у вигляді Майна, прийняте 19.12.2005 р. загальними зборами

засновників ТОВ „Одєтекс”, згідно протоколу №3 загальних зборів засновників ТОВ

„Одєтекс” від 19.12.2005 р.; визнати за ЗАТ ОВТСО „Лазур” право власності на

Майно; застосувати наслідки визнання угоди недійсною, встановлені ст. 216 ЦК

України, та зобов'язати ТОВ „Одєтекс” повернути ЗАТ ОВТСО „Лазур” належне йому

на праві власності Майно. 

20.12.2007

р. (вх. №11883) у господарському суді Одеської області ЗАТ ОВТСО „Лазур” (3-ю

особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) пред'явлено позов до ПП

„Експрес” та ТОВ „Одєтекс” про визнання недійсним рішення ЗАТ ОВТСО „Лазур” б/н

від 31.10.2005 р. про передачу до статутного капіталу ПП „Експрес” належного

ЗАТ ОВТСО „Лазур” Майна, оформленого протоколом засідання Ради ЗАТ ОВТСО

„Лазур” б/н від 31.10.2005 р.; визнання недійсним рішення загальних зборів

засновників ПП „Експрес” про передачу до статутного капіталу ТОВ „Одєтекс”

Майна, оформленого протоколом загальних зборів засновників ПП „Експрес” №2 від

19.12.2005 р.; визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ „Одєтекс”

про збільшення статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” за рахунок внеску ПП „Експрес”

у вигляді Майна, оформленого протоколом загальних зборів засновників ТОВ

„Одєтекс” №3 від 19.12.2005 р.; визнання за ЗАТ ОВТСО „Лазур” права власності

на  Майно (оздоблюваний корпус), площею

8272,1 кв.м., розташований по вул. Краснослобідська,1 у м. Одесі, з тих же

підстав, що були вказані у  позові

ОСОБА_1, уточненні до нього та відзиві ЗАТ ОВТСО „Лазур” на цей позов (а.с.

150-155, т.1). 

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 24.12.2007 р. (а.с. 149, т.1)

вищезазначений позов прийнято до розгляду.

13.03.2008

р. (вх. №5062) ОСОБА_1 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.

10-12, т.2), в якій просив визнати недійсним рішення ЗАТ ОВТСО „Лазур” про

передачу до статутного капіталу ПП „Експрес” належного ЗАТ ОВТСО „Лазур”  Майна, прийняте 31.10.1995 р. Радою ЗАТ ОВТСО

„Лазур”, згідно протоколу засідання вказаної Ради б/н від 31.10.2005 р.;

визнати недійсним рішення ПП „Експрес” про передачу до статутного капіталу ТОВ

„Одєтекс” Майна, прийняте 19.12.2005 р. загальними зборами засновників ПП

„Експрес”, згідно протоколу №2 загальних зборів засновників ПП „Експрес” від

19.12.2005 р.; визнати недійсним рішення ТОВ „Одєтекс” про збільшення

статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” за рахунок внеску ПП „Експрес” у вигляді

Майна, прийняте 19.12.2005 р. загальними зборами засновників ТОВ „Одєтекс”,

згідно протоколу №3 загальних зборів засновників ТОВ „Одєтекс” від 19.12.2005

р.; визнати за ЗАТ ОВТСО „Лазур” право власності на це Майно; застосувати

наслідки визнання угоди недійсною, встановлені ст. 216 ЦК України, та

зобов'язати ТОВ „Одєтекс” повернути ЗАТ ОВТСО „Лазур” належне йому на праві

власності Майно.

Рішенням

господарського суду Одеської області від 19.03.2008 р. (суддя Торчинська Л.О.)

з цієї справи позов ОСОБА_1  та позов ЗАТ

ОВТСО „Лазур”  задоволено частково;

провадження по справі у відношенні ПП „Експрес” припинено, у зв'язку з ліквідацією

ПП „Експрес”; визнано недійсним: рішення ЗАТ ОВТСО „Лазур” про передачу до

статутного капіталу ПП „Експрес”, належного ЗАТ ОВТСО  „Лазур” Майна, згідно протоколу засідання

Ради ЗАТ ОВТСО „Лазур” б/н від 31.10.2005 р.; рішення ТОВ „Одєтекс” про

збільшення статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” за рахунок внеску ПП „Експрес” до

статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” Майна, згідно протоколу загальних зборів

засновників ТОВ „Одєтекс” № 3 від 19.12.2005 р.; визнано за ЗАТ ОВТСО „Лазур”

право власності на Майно; зобов'язано ТОВ „Одєтекс” повернути ЗАТ ОВТСО „Лазур”  Майно; стягнено з ЗАТ ОВТСО „Лазур” на

користь ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита в сумі 28,33 грн., витрати на

1ТЗ судового процесу в сумі 39,33 грн.; стягнено з ТОВ „Одєтекс” на користь

ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита в сумі 28,33 грн., витрати на ІТЗ

судового процесу в сумі 39,33 грн.; стягнено з ТОВ „Одєтекс” на користь ЗАТ

ОВТСО „Лазур” витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн., витрати на

ІТЗ судового процесу в сумі 59,00 грн. (а.с. 18-22, т.2). Таке рішення суд

мотивував тим, що 19.03.2008 р. представники позивача надали суду довідку

Головного управління статистики в Одеській області від 12.07.2007 р.

№01-02-111-37, з якої вбачається, що станом на 12.01.2007 р. в Єдиному

державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) значиться - Закрите

акціонерне товариство Одеське виробничо-торгівельне суконне об'єднання „Лазур”

(код 00307000, 65006, м. Одеса, вул. Червонослобідська,1), Товариство з

обмеженою відповідальністю „Одєтекс” (код 33387508, 65010, м. Одеса, вул.

Бригадна,131), з ЄДРПОУ 11.04.2006 р. вилучено Приватне підприємство „Експрес”

(код 30445561, 65012, м. Одеса, пров. Сільськогосподарський,2). 19.03.2008 р.

представники позивача також надали суду лист КП „ОМБТІ та РОН” від 03.02.2008

р. за вих. №9858-06/5238, з якого вбачається, що раніше за ЗАТ ОВТСО „Лазур”

були зареєстровані об'єкти нерухомого майна на підставі Свідоцтв про право

власності, виданих виконкомом Одеської міськради. На оздоблювальний корпус ЗАТ

ОВТСО „Лазур” не одержувало Свідоцтва про право власності та, відповідно, не

реєструвало на нього право власності. Суд встановив, що Рада та генеральний

директор ЗАТ ОВТСО „Лазур” перевищили свої повноваження, надані статутом та

законом, і здійснили відчуження  Майна,

без відповідного рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ ОВТСО „Лазур”, а також

не на користь підприємства, акціонерів і з порушенням майнових прав товариства

та акціонерів, що є підставою для визнання недійсним рішення ЗАТ ОВТСО „Лазур”

про передачу в якості внеску у статутний капітал ПП „Експрес” Майна, згідно протоколу

Ради ЗАТ ОВТСО „Лазур” б/н від 31.10.2005 р. та його передачу генеральним

директором ЗАТ ОВТСО „Лазур” ПП „Експрес” за Актом прийому-передачі від

11.11.2005 р.. Суд також прийняв до уваги факт порушення ЗАТ ОВТСО „Лазур”

вимог п.п.8.6.1. п.8.6. Закону України „Про порядок погашення платниками

податків зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами”, яким

встановлено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі

здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають

письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів

відчуження нерухомого та рухомого майна, використання об'єктів нерухомого чи

рухомого майна для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, так як згідно

Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 20.08.2004 р.,

починаючи з 20.08.2004 р., всі активи ЗАТ ОВТСО „Лазур” знаходилися в

податковій заставі у ДПІ в Суворовському районі м. Одеси і ця операція по

відчуженню ЗАТ ОВТСО „Лазур” нерухомого майна не була узгоджена з податковим

органом, що також є підставою для визнання операції недійсною, згідно ч.1 ст.

227 ЦК України, якою встановлено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без

відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійним. Крім того,

судом прийнятий до уваги той факт, що 22.08.2005 р. Другим відділом ДВС

Суворовського районного управління юстиції м. Одеси на все рухоме і нерухоме

майно ЗАТ ОВТСО „Лазур” був накладений арешт та заборона на його відчуження,

який не був знятий. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що є

недійсними: рішення ЗАТ ОВТСО „Лазур” про передачу до статутного капіталу ПП

„Експрес” належного ЗАТ ОВТСО „Лазур” оздоблювального корпусу, згідно протоколу

засідання Ради ЗАТ ОВТСО „Лазур” б/н від 31.10.2005 р., рішення ПП „Експрес”

про передачу до статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” оздоблювального корпусу,

згідно протоколу загальних зборів засновників ПП „Експрес” №2 від 19.12.2005

р., рішення ТОВ „Одєтекс” про збільшення статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” за

рахунок внеску ПП „Експрес”, згідно протоколу загальних зборів засновників ТОВ

„Одєтекс” №3 від 19.12.2005 р. Суд також вбачив за необхідне відновити право

власності ЗАТ ОВТСО „Лазур” на Майно та застосувати наслідки визнання правочину

недійсним, встановлені ст. 216 ЦК України і зобов'язати ТОВ „Одєтекс” повернути

ЗАТ ОВТСО „Лазур” Майно. Місцевим судом припинено провадження у справі щодо ПП

„Експрес”, у зв'язку з виключенням його з ЄДРПОУ, згідно довідки Головного

управління статистики в Одеській області від 12.01.2007 р. На підставі ст.ст.

44,49 ПІК України, витрати по сплаті держмита та за ІТЗ судового процесу

віднесено за рахунок відповідачів. В обґрунтування свого рішення суд також

послався на ч.ч.1,2 ст. 160, ч.1 ст. 161, ч.1 ст. 215, ст. 216 ЦК України, ст.

65 ГК України.

Не

погоджуючись зі вказаним рішенням, ТОВ „Одєтекс” звернулося до Одеського

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його

скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

та зустрічних позовних вимог ЗАТ ОВТСО „Лазур”, з тих підстав, що судом не були

досліджені і враховані наступні факти. У грудні 2005 року ПП „Експрес”

запропонувало ТОВ „Одєтекс” увійти до складу його учасників і передати в якості

внеску до статутного капіталу майно, право власності на яке належало ПП

„Експрес” у відповідності до Свідоцтва про право власності на будівлі

оздоблювального корпусу, виданого виконавчим комітетом Одеської міськради

25.11.2005 р. Крім того, право власності ПП „Експрес” на вказане майно було

зареєстроване КП „ОМБТІ та РОН” 30.11.2005 р. Вищевказане право власності ПП

„Експрес” не було обмежено жодною забороною, не було обтяжено ніяким чином, під

арештом не знаходилося, заборони щодо його відчуження стосовно ПП „Експрес” не

існувало, в судовому порядку оскаржено не було. Таким чином, ТОВ „Одєтекс” мало

усі правові підстави для одержання майна від ПП „Експрес” в якості внеску до

статутного капіталу. Судом не досліджено і не встановлено той факт, що,

одержуючи вищевказане майно в якості внеску до статутного капіталу, ТОВ

„Одєтекс” не припустився жодних правопорушень і діяв в межах чинного

законодавства. Отже, на думку апелянта, судом неправомірно позбавлено ТОВ

„Одєтекс” права власності на майно, яке воно одержало на цілком законних

підставах. Судом взагалі не досліджений правочин щодо передачі майна від ПП

„Експрес” до ТОВ „Одєтекс”, а лише на підставі висновків щодо неправомірності

передачі майна від ЗАТ ОВТСО „Лазур” до ПП „Експрес” позбавлено законного права

власності ТОВ „Одєтекс” на оспорюване майно. Не вчиняючи жодних неправомірних

дій щодо придбання у власність майна, ТОВ „Одєтекс” є його добросовісним

набувачем. Навіть, якщо припустити, що ЗАТ ОВТСО „Лазур” не мало права

відчужувати оспорюване майно (хоча з цим фактом ТОВ „Одєтекс” також не згодне і

вважає такий висновок суду таким, що не відповідає фактичним обставинам

справи), то, згідно ст. 388 ЦК України, майно може бути витребуване у

добросовісного набувача лише у разі, якщо воно: було загублене власником або особою,

якій він передав майно у володіння, було викрадене у власника або особи, якій

він передав майно у володіння, вибуло з володіння власника або особи, якій він

передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Однак, в даному

випадку відсутня жодна з вказаних підстав. Згідно ст. 328 ЦК України, право

власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону

або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, як

стверджує скаржник, суд, прийнявши рішення про визнання права власності на

оспорюване майно за ЗАТ ОВТСО „Лазур”, порушив норми матеріального права, а

саме ст. 388 ЦК України, що призвело до прийняття неправильного рішення, а

також порушив законне право власності ТОВ „Одєтекс” на оспорюване майно. Крім

того, справа була розглянута судом за відсутності представника ТОВ „Одєтекс”.

Ухвалу про призначення засідання на 19.03.2008 р. ТОВ „Одєтекс” не одержувало.

У відповідності до положень ст. 4 ГПК України, рішення з господарського спору

повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і

процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю

встановленими господарським судом.

           Ухвалою Одеського апеляційного

господарського суду від 09.04.2008 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження

та призначено до розгляду на 20.05.2008 р., про що учасники процесу, згідно

приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

        10.04.2005 р. скаржник надав суду

доповнення до апеляційної скарги, в якому додатково обґрунтовував свою позицію

щодо незаконності рішення місцевого суду і 

просив суд скасувати це рішення та прийняти нове, яким в позовних

вимогах ОСОБА_1 в частині визнання недійсним рішення ЗАТ ОВТСО „Лазур” про

передачу до статутного капіталу ПП „Експрес” належного ЗАТ ОВТСО „Лазур” Майна,

прийнятого 31.10.1995 р. Радою ЗАТ ОВТСО „Лазур”, згідно протоколу засідання

вказаної Ради б/н від 31.10.2005 р., -відмовити, а в решті частині позовних

вимог ОСОБА_1 -  припинити провадження, у

зв'язку з непідвідомчістю цих вимог господарському суду, а в задоволенні

позовних вимог  ЗАТ ОВТСО „Лазур” -

відмовити повністю.

           У письмовому відзиві на скаргу

представник позивача - ОСОБА_1 просив суд відмовити в її задоволенні з

посиланням на те, що вона необґрунтована, і залишити рішення без змін, оскільки

воно відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

         Фіксування судового засідання

здійснювалось технічними засобами, а саме програмно - апаратним комплексом

„Діловодство суду” на диск CD-R №8005124RС7466.

          Представник скаржника (ТОВ „Одєтекс”)

в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її

задовольнити на викладених у ній підставах.

         Представники ЗАТ Одеського

виробничо-торгівельного суконного об'єднання „Лазур” та ОСОБА_1 просили суд

відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

     За згодою учасників процесу, згідно ст. 85

ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна

частини судової постанови.

       Заслухавши усні пояснення учасників

процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, з урахуванням доповнень

до неї, та запереченнями на неї, дослідивши 

фактичні обставини справи та наявні у ній докази, відповідність викладеним

у рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та

правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга

підлягає задоволенню, з огляду на наступне.            

       Щодо позовних вимог фізичної особи -

ОСОБА_1 та рішення місцевого суду стосовно 

заявлених ОСОБА_1 вимог.

          Як вбачається з матеріалів справи,

фізична особа - ОСОБА_1, якій не є суб'єктом підприємницької діяльності,

звернулася до господарського суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень до

позову просила:

1)

визнати недійсним рішення ЗАТ ОВТСО „Лазур” про передачу до статутного капіталу

ПП „Експрес” належного ЗАТ ОВТСО „Лазур” Майна, прийняте 31.10.1995 р. Радою

ЗАТ ОВТСО „Лазур”, згідно протоколу засідання вказаної Ради б/н від 31.10.2005

р.;

2)

визнати недійсним рішення ПП „Експрес” про передачу до статутного капіталу ТОВ

„Одєтекс” Майна, прийняте 19.12.2005 р. загальними зборами засновників ПП

„Експрес”, згідно протоколу №2 загальних зборів засновників ПП „Експрес” від

19.12.2005 р.;

3)

визнати недійсним рішення ТОВ „Одєтекс” про збільшення статутного капіталу ТОВ

„Одєтекс” за рахунок внеску ПП „Експрес” у вигляді Майна, прийняте 19.12.2005

р. загальними зборами засновників ТОВ „Одєтекс”, згідно протоколу №3 загальних

зборів засновників ТОВ „Одєтекс” від 19.12.2005 р.;

4)

визнати за ЗАТ ОВТСО „Лазур” право власності на Майно (оздоблюваний корпус);

5)

застосувати наслідки визнання угоди недійсною, встановлені ст. 216 ЦК України,

та зобов'язати ТОВ „Одєтекс” повернути ЗАТ ОВТСО „Лазур” належне йому на праві

власності Майно.

           В обґрунтування свого звернення до

господарського суду  цей позивач  послався на те, що він є акціонером  ЗАТ ОВТСО „Лазур” і зазначеними рішеннями

порушено його корпоративні права.

         Обґрунтовуючи позов, він, крім норм

матеріального права, послався на процесуальні норми, а саме на ст. 1 та п.4 ч.1

ст. 12 ГПК України.

      Дійсно, ч.2 ст. 1 ГПК України передбачає,

що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського

суду мають право також звертатись фізичні особи, що не є суб'єктами

підприємницької діяльності. Пункт 4 ч.1 ст. 12 ГПК України встановлює, що

господарським судам підвідомчі справи що виникають з корпоративних відносин у

спорах між господарським товариством та його учасником (засновником,

акціонером), а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських

товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням

діяльності цього товариства.

           Зі змісту та суті зазначених норм

права вбачається, що спори за позовами осіб, що не є учасниками (акціонерами)

господарського товариства, до цього господарського товариства, за своїм

суб'єктним складом  не  належать 

до  корпоративних спорів. Такої ж

позиції притримується Вищий господарський суд України, якій у Рекомендаціях

від  28.12.2007 р. № 04-5/14 „Про

практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з

корпоративних відносин”  роз'яснив  наступне: „1.5. Спори за позовами осіб, що не

є учасниками (акціонерами) господарського товариства, до господарського

товариства за своїм суб'єктним складом 

не  належать  до 

корпоративних.  Зокрема,  це стосується спорів: про визнання недійсними

рішень органів управління господарських товариств за позовами кредиторів,

заставодержателів, орендарів майна або інших осіб,  що не є учасниками  (акціонерами) відповідних товариств; про визнання

недійсними  установчих документів

суб'єктів господарювання, їх частини 

або  змін до них за позовами

органів державних реєстраторів 

державної  податкової  служби, 

або  інших органів, що контролюють

діяльність товариства; справи з відповідних спорів залежно від складу  сторін розглядаються господарськими або

загальними судами.”

       З матеріалів справи вбачається, що

позивач -фізична особа ОСОБА_1 є власником іменних цінних паперів акцій ЗАТ

ОВТСО „Лазур” у кількості 87 штук 

номінальною вартістю 117,00 грн. кожна. Водночас  матеріали справи свідчать, що він не є

засновником (учасником, акціонером) ПП „Експрес” та ТОВ „Одєтекс”.

          З викладеного вбачається що позовні

вимоги цього позивача про визнання 

недійсним рішення ПП „Експрес” про передачу до статутного капіталу ТОВ

„Одєтекс” Майна, прийнятого 19.12.2005 р. загальними зборами засновників ПП

„Експрес”, згідно протоколу №2 загальних зборів засновників ПП „Експрес” від

19.12.2005 р., та рішення ТОВ „Одєтекс” про збільшення статутного капіталу ТОВ

„Одєтекс” за рахунок внеску ПП „Експрес” у вигляді Майна, прийнятого 19.12.2005

р. загальними зборами засновників ТОВ „Одєтекс”, згідно протоколу №3 загальних

зборів засновників ТОВ „Одєтекс” від 19.12.2005 р., не може бути віднесено

до корпоративного спору, оскільки цей позивач, як зазначалось вище, не є

засновником (учасником, акціонером) ПП „Експрес” та ТОВ „Одєтекс”.

           За таких обставин, тобто враховуючи,

що ці вимоги не є корпоративним спором, 

а позивач, який заявив їх до господарського суду, є фізичною особою і не

є суб'єктом підприємницької діяльності, судова колегія дійшла висновку, що

зазначені позовні  вимоги фізичної особи

ОСОБА_1 непідвідомчі господарському суду.

          Місцевий суд не звернув уваги на ці

обставині, розглянув ці вимоги по суті, хоча, згідно приписів  п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України, повинен був

відмовити у прийнятті цих вимог або, відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України,

припинити провадження за ними.

            За таких обставин, судова колегія

дійшла висновку, що місцевий суд  не мав

будь - яких  правових підстав розглядати

ці вимоги, оскільки вони (враховуючи суб'єктивний склад учасників спору та їх

зміст) не підвідомчі господарському суду, а тому рішення місцевого суду в

частині задоволення позовних вимог фізичної особи - ОСОБА_1  про 

визнання недійсним рішення ПП „Експрес” про передачу до статутного

капіталу ТОВ „Одєтекс” Майна, прийняте 19.12.2005 р. загальними зборами

засновників ПП „Експрес”, згідно протоколу №2 загальних зборів засновників ПП

„Експрес” від 19.12.2005 р., та про визнання недійсним рішення ТОВ „Одєтекс”

про збільшення статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” за рахунок внеску Майна,

прийняте 19.12.2005 р. загальними зборами засновників ТОВ „Одєтекс”, згідно

протоколу №3 загальних зборів засновників ТОВ „Одєтекс” від 19.12.2005 р.,

згідно приписів ст.ст. 104,103 та п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, - підлягає

скасуванню, з ухваленням нового рішення про припинення провадження у

справі  в частині вказаних  позовних вимог, у зв'язку з їх

непідвідомчістю  господарському суду.

       Оцінюючи 

позовні вимоги фізичної особи - ОСОБА_1 про визнання за ЗАТ ОВТСО

„Лазур” права власності на Майно, судова колегія встановила наступне.

        Як вбачається зі змісту судового

рішення, місцевий суд, задовольнивши вищезазначені вимоги ОСОБА_1, у порушення

приписів п.3 ч.1 ст. 84 ГПК України, Роз'яснень Вищого арбітражного суду

України  №02-5/422 від 10.12.1996 р. „Про

судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями) та Постанови Пленуму

Верховного Суду України  №11 від

29.12.1976 р. „Про судове рішення”, не обґрунтував будь-яким чином свій висновок.

            Проте, з такою позицією та

висновком погодитись не можна, з огляду на таке.

            Дійсно, ст. 16 ЦК України, на яку

послався позивач - фізична особа - ОСОБА_1 у позові, передбачає можливість

визнання права власності в судовому порядку.

        Однак, згідно змісту та суті цієї

статті, а також ст. 392 зазначеного Кодексу, вимоги про визнання права

власності на майно може пред'являти особа, яка є власником цього майна, або

особа, яка вважає себе власником, і, відповідно, саме ці особи мають право

вимагати визнання права власності саме за ними, а не за будь-якою іншою особою.

         Позивач - фізична особа - ОСОБА_1

просив суд визнати право власності на майно не за собою особисто, а за ЗАТ

ОВТСО „Лазур”, тобто юридичною особою, яка є самостійним суб'єктом цивільних

правовідносин. Будь-які повноваження у зазначеного позивача представляти

інтереси ЗАТ ОВТСО „Лазур” відсутні, а як акціонер він не має таких

повноважень.

           За таких обставин, судова колегія

дійшла висновку, що у фізичної особи - ОСОБА_1 не було матеріально - правових

підстав та повноважень для звернення до суду з вимогами про визнання за ЗАТ

ОВТСО „Лазур” права власності на Майно.

            Крім того, вимоги про визнання

права власності  на майно за особою, яка,

на думку позивача, є його власником, не є корпоративним спором, а тому фізична

особа - ОСОБА_1, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності у відповідності

до приписів ст. 1 ГПК України, не мала права на звернення з цими вимогами до

господарського суду, оскільки ці вимоги, враховуючи суб'єктивний склад

учасників спору,  не підвідомчі

господарському суду.

           Місцевий суд також не звернув уваги

на ці обставини, розглянув ці вимоги по суті, хоча, згідно приписів п.1 ч.1 ст.

62 ГПК України, повинен був відмовити у прийнятті цих вимог або, відповідно до

п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, припинити провадження за ними.

           За таких обставин, судова колегія

дійшла висновку, що місцевий суд  не мав

будь - яких  правових підстав розглядати

і ці вимоги ОСОБА_1, оскільки вони, враховуючи суб'єктивний склад учасників

спору,  не підвідомчі господарському

суду, а тому рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог

фізичної особи - ОСОБА_1     про визнання

за ЗАТ ОВТСО „Лазур” права власності на Майно, згідно приписів ст.ст. 104,103

та п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення

про припинення провадження у справі  в

частині вказаних позовних вимог.

            Щодо всіх позовних вимог ЗАТ ОВТСО „Лазур” і

позовних вимог Позивача в частині  

визнання недійсним рішення ЗАТ ОВТСО „Лазур” про передачу до статутного

капіталу ПП „Експрес” належного ЗАТ ОВТСО „Лазур” Майна , прийнятого 31.10.1995

р. Радою ЗАТ ОВТСО „Лазур”, згідно протоколу засідання вказаної Ради б/н від

31.10.2005 р., та застосування  наслідків

визнання угоди недійсною, встановлених ст. 216 ЦК України, а саме зобов'язання

ТОВ „Одєтекс” повернути ЗАТ ОВТСО „Лазур” належне йому на праві власності

Майно, та рішення місцевого суду стосовно цих вимог, судова колегія встановила

наступне.

           Позивач - ОСОБА_1 і 3-я особа - ЗАТ

ОВТСО „Лазур” просили суд про визнання недійсним рішення ЗАТ ОВТСО „Лазур” про

передачу до статутного капіталу ПП „Експрес” належного ЗАТ ОВТСО „Лазур” Майна,

прийнятого 31.10.1995 р. Радою ЗАТ ОВТСО „Лазур”, згідно протоколу засідання

вказаної Ради б/н від 31.10.2005 р. (перші за порядком вимоги у позовах

вищезазначених осіб).

         Однак, у зазначеному протоколі

засвідчується прийняття рішення не тільки з вищезазначеного питання.

            Так, у протоколі зазначено, що по

другому питанню засідання Ради ЗАТ ОВТСО „Лазур” прийняло наступне

рішення:  

„Постановили:

Увійти ЗАТ до складу учасників ПП „Експрес” та передати в якості вкладу в

статутний капітал оздоблювальний корпус, інвентарний №14, що знаходиться за

адресою: 65006, м. Одеса, вул. Червонослобідська, 1 (технічний паспорт, виданий

КП ОМБТІ і РОН 18.01.2005 р.), за загальною вартістю 1 212 000,00 грн. (один

мільйон двісті дванадцять тисяч гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ”.

        З викладеного вбачається, що зазначеним

протоколом зафіксоване (в порядку послідовності) рішення про вхід до складу

учасників ПП „Експрес”, а потім про передачу в якості вкладу в статутний

капітал ПП „Експрес” Майна.

              Проте, як вбачається з позовних

вимог ОСОБА_1 та 3-ї особи - ЗАТ ОВТСО „Лазур”, вони не оскаржували в

суді і не просили визнати незаконним рішення в частині входу ЗАТ до складу

учасників ПП „Експрес” і це питання не було предметом розгляду з цієї справи,

тобто позивачі оскаржували похідні дії (про передачу в якості вкладу майна) і

не оскаржували першочергові дії по вступу до складу учасників.

         Крім того, з тексту зазначеного

протоколу вбачається, що приймалось ще одне рішення, а саме: „Постановили:

ухвалити проект статуту ПП „Експрес” в 

новій  редакції та  затвердити кандидатуру Голови Правління ЗАТ

ОСОБА_6 в якості особи,   уповноваженої

представляти інтереси ЗАТ як засновника ПП „Експрес”, та надати йому

повноваження щодо підписання від імені ЗАТ усіх документів, пов'язаних із

вступом ЗАТ у ПП „Експрес”, в тому числі Акту прийому-передачі оздоблювального

корпусу.”

           З позовних вимог позивачів

вбачається, що вони також не оскаржували в суді і не просили суд визнати

незаконним рішення в цій частині та визнати незаконним ухвалену нову редакцію

статуту ПП „Експрес”, а також надання Голові Правління ЗАТ ОСОБА_6 повноважень

уповноваженої особи представляти інтереси ЗАТ як засновника ПП „Експрес” та

надання йому повноважень щодо підписання від імені ЗАТ усіх документів,

пов'язаних із вступом ЗАТ у ПП „Експрес”, в тому числі Акту прийому-передачі

Майна.

           Слід зазначити, що позивачі також не

оскаржили в суді сам акт прийому-передачі майна від ЗАТ ОВТСО „Лазур” до ПП

„Експрес” від 11.11.2005 р., яким було фактично 

реалізоване вищезазначене рішення ради ЗАТ ОВТСО „Лазур”.

            У протоколі №2 засідання

засновників ПП „Експрес” від 19.12.2005 р. зафіксовані такі рішення: „Вирішили:

Вступити до складу учасників ТОВ та внести до його статутного капіталу запропоноване

майно загальною вартістю 1 620 698,45 грн. (один мільйон шістсот двадцять тисяч

шістсот дев'яносто вісім гривень 45 коп.). Вищевказане нерухоме та інше майно

передати згідно Актів прийому-передачі.” та: „Вирішили: Ухвалити проект статуту

ТОВ в новій редакції та затвердити кандидатуру Директора Підприємства ОСОБА_7 в

якості особи, уповноваженої представляти інтереси Підприємства як учасника ТОВ,

та надати йому повноваження щодо підписання від імені Підприємства усіх

документів, пов'язаних із участю Підприємства у ТОВ, в тому числі Актів

прийому-передачі майна.”

           Позивачі, як вбачається з їх

позовних вимог, просили визнати недійсним рішення ПП  „Експрес” про передачу до статутного капіталу

ТОВ „Одєтекс” Майна, тобто не оспорювали рішення в частині вступу до складу

учасників ТОВ, в частині затвердження проекту нової редакції ТОВ та надання

повноважень на підписання акту прийому-передачі майна.

           Слід зазначити, що позивачі також не

оскаржили в суді сам акт прийому - передачі майна від ПП „Експрес” до ТОВ

„Одєтекс” від 19.12.2005 р., яким було фактично 

реалізоване вищезазначене рішення ПП „Експрес” та рішення загальних

зборів учасників ТОВ „Одєтекс”, зафіксоване протоколом №3 від 19.12.2005 р.

      Протоколом №3 від 19.12.2005 р. загальних

зборів учасників ТОВ „Одєтекс” зафіксовані такі рішення засновників ТОВ

„Одетекс”: „Постановили: Прийняти ПП до складу учасників ТОВ з зазначеним

внеском до статутного капіталу загальною вартістю 1 620 698,45 грн. (один

мільйон шістсот двадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім гривень 45 копійок).

Вищевказане нерухоме та інше майно прийняти згідно Актів прийому-передачі” та:

„Постановили: Збільшити статутний капітал ТОВ до 3 424 098,45 грн. (три

мільйони чотириста двадця ть чотири тисячі дев'яносто вісім гривень 45 копійок)

та затвердити запропонований розподіл часток між учасниками ТОВ.”

        Позивачі оскаржили в суді вищезазначене

рішення тільки в частині збільшення статутного капіталу, але не оскаржили в

частині прийняття ПП до складу учасників ТОВ.

              З усього вищевикладеного

вбачається наступне:

1)

оскаржене в суді позивачем та 3-ю особою - ЗАТ ОВТСО „Лазур”  рішення 

ради ЗАТ ОВТСО „Лазур” (протокол від 31.10.2005 р.) про передачу в

якості вкладу в статутний капітал ПП „Експрес” Майна є похідним від рішення

ради ЗАТ ОВТСО „Лазур” (той же протокол) про вхід  до складу учасників ПП „Експрес”, а,

враховуючи, що рішення про вступ до складу учасників не оскаржено і не визнано

незаконним, тобто де-юре вважається законним, то немає правових підстав для

визнання недійсним (незаконним) похідного від нього рішення - про передачу в

якості вкладу в статутний капітал ПП „Експрес” 

Майна;

2)

оскаржене 3-ю особою - ЗАТ ОВТСО „Лазур” рішення засідання засновників ПП

„Експрес” від 19.12.2005 р. (протокол №2 від 19.12.2005 р.) про передачу до

статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” Майна є похідним від рішення засідання

засновників ПП „Експрес” від 19.12.2005 р. (той же протокол №2 від 19.12.2005

р.) про вступ до складу учасників ТОВ „Одетекс”, а, враховуючи, що рішення про

вхід до складу учасників ТОВ „Одетекс” не оскаржено і не визнано незаконним,

тобто де-юре вважається законним, то немає правових підстав для визнання

недійсним (незаконним) похідного від нього рішення - про передачу до статутного

капіталу ТОВ „Одєтекс” Майна;

3)

оскаржене 3-ю особою - ЗАТ ОВТСО „Лазур” рішення загальних зборів ТОВ

„Одетекс”   від 19.12.2005 р. (протокол

№3 від 19.12.2005 р.) про збільшення статутного капіталу ТОВ за рахунок внеску

ПП „Експрес” Майна є похідним від рішення цих зборів (той же протокол №3 від

19.12.2005 р.) про прийняття ПП „Експрес” до складу учасників ТОВ з  внеском до статутного капіталу, загальною

вартістю 1 620 698,45 грн., а, враховуючи, що рішення про прийняття ПП

„Експрес” до складу учасників ТОВ не оскаржено і не визнано незаконним, тобто

де-юре вважається законним,  то немає

правових підстав для визнання недійсним (незаконним) похідного від нього

рішення - про передачу до статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” Майна.

          Крім того, дослідивши зміст та суть

оспорюваних 3-ю особою та позивачем рішень,  

судова колегія дійшла висновку, і це головне, що кожне

окремо взяте оспорюване ними   рішення

(зафіксоване у вищезазначених протоколах), і які вони просять визнати

недійсними, за своєю правовою природою є актами ненормативного характеру

прийнятими відповідними органами підприємств (товариств) і не є угодами

(правочинами)  у розумінні ст. 202 ЦК

України.

           Проте, позивач і 3-я особа в якості

матеріально-правового обґрунтування своїх вимог про визнання цих рішень

недійсними та повернення  майна

посилаються саме на статті Цивільного кодексу України, які регламентують

питання визнання угод недійсними, однак не зазначають матеріально-правові

підстави для визнання недійсними (незаконними) актів ненормативного характеру.

       За таких обставин, судова колегія дійшла

висновку, що зазначені позивачем і 3-ю особою норми матеріального права, а саме

ст.ст. 203,215 та 216 ЦК України, не можуть бути матеріально-правовою підставою

для задоволення їх вимог про визнання 

вищезазначених рішень недійсними. 

Правом  на визначення або зміну предмету або підстави

(в тому числі матеріально - правової підстави) позову, згідно приписів ст. 22

ГПК України, наділено виключно позивача або 3-ю особу, яка заявляє самостійні

вимоги на предмет спору, і, відповідно, 

господарські суди, якими б мотивами вони не керувалися, згідно приписів

ГПК України,   не мають права і

повноважень змінювати їх. Така позиція підтверджується судовою практикою Вищого

господарського суду України та Верховного Суду України. Так, зі змісту та суті

Постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2003 р. у справі №21/308

і Постанов Верховного Суду України від 18.03.2002 р. у справі №25/108, від

01.04.2002 р. у справі №11/326 та від 29.04.2002 р. у справі №25/112

вбачається, що вищезазначені суди 

(касаційні інстанції) вважають, що при розгляді вказаних справ суди

першої і апеляційної інстанції не врахували, що у позові позивач зазначив інші

підстави, і тому суди не мали законних підстав виходити за межи позовних вимог,

вирішуючи спір,  застосовуючи інші

правові підстави, оскільки такі підстави не були заявлені позивачем, тобто

така зміна правової підстави позову може бути здійснена лише позивачем, а,

змінюючи самостійно підстави, суди фактично не вирішили спори по суті заявлених

вимог.  

           Враховуючи викладене, судова колегія

дійшла висновку, що зазначені позивачем і 3-ю особою норми матеріального права,

а саме ст.ст. 203,215,216 та 227 ЦК України, не можуть бути

матеріально-правовою підставою для задоволення їх вимог про визнання  вищезазначених рішень недійсними, а суд з

власної ініціативи не може змінювати правові підстави і застосувати при

вирішенні спору інші правові підстави, тобто ті, що регулюють визнання

недійсними, незаконними акти ненормативного характеру.

        Місцевий суд не звернув уваги на ці

обставини і з посиланням саме на зазначені позивачами статті ЦК України, тобто,

помилково застосувавши до спірних відносин не ті норми матеріального права

(матеріально-правові підстави), необґрунтовано визнав оспорюванні рішення

недійсними.

           За таких обставин, судова колегія

вважає, що висновок  місцевого суду

про те, що є  недійсними: рішення

ЗАТ ОВТСО „Лазур” про передачу до статутного капіталу ПП „Експрес”, належного

ЗАТ ОВТСО   „Лазур” Майна, згідно

протоколу засідання Ради ЗАТ ОВТСО „Лазур” б/н від 31.10.2005 р. (мотивувальна

та резолютивна частини судового рішення); рішення ПП „Експрес” про

передачу до статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” Майна,  прийняте 19.12.2005 р. загальними зборами

засновників ПП „Експрес”, згідно протоколу №2 загальних зборів засновників ПП

„Експрес” від 19.12.2005 р. (мотивувальна частина судового рішення); рішення

ТОВ „Одєтекс” про збільшення статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” за рахунок

внеску ПП „Експрес” до статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” Майна, згідно

протоколу загальних зборів засновників ТОВ „Одєтекс” №3 від 19.12.2005 р.

(мотивувальна та резолютивна частини судового рішення), зроблений на

підставі застосування до цих рішень норм матеріального права, зазначених

позивачами та судом (ст.ст. 203,215,216 та 227 ЦК України), є необґрунтованим

та помилковим.

           За таких обставин, відповідно до

приписів ст.ст. 103 та 104 ГПК України, зазначене судове рішення у цій частині

підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про:

-

відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про визнання недійсним

рішення ЗАТ ОВТСО „Лазур” про передачу до статутного капіталу ПП „Експрес”,

належного ЗАТ ОВТСО „Лазур” об'єкту нерухомого майна - оздоблювального

корпусу,  згідно протоколу засідання Ради

ЗАТ ОВТСО „Лазур” б/н від 31.10.2005 р., та 

відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог застування

наслідків недійсного правочину (угоди), а саме зобов'язання ТОВ „Одєтекс”

повернути ЗАТ ОВТСО „Лазур”   об'єкт

нерухомого майна - оздоблювальний корпус, площею 8272,1 кв.м., вартістю 1212000

грн., розташований за адресою: 65006, м. Одеса, вул. Червонослобідська,1

(провадження у справі за іншими вимогами цього позивача, як зазначалось,  припиняється); 

- відмову

у задоволенні позову ЗАТ ОВТСО „Лазур” 

про визнання недійсними рішення ЗАТ ОВТСО „Лазур” про передачу до

статутного капіталу ПП „Експрес” належного ЗАТ ОВТСО   „Лазур” Майна,  згідно протоколу засідання Ради ЗАТ ОВТСО

„Лазур” б/н від 31.10.2005 р. та відмову в у задоволенні позову ЗАТ ОВТСО

„Лазур” про визнання недійсним рішення ТОВ „Одєтекс” про збільшення статутного

капіталу ТОВ „Одєтекс” за рахунок внеску ПП „Експрес” до статутного капіталу

ТОВ „Одєтекс” Майна, згідно протоколу загальних зборів засновників ТОВ

„Одєтекс” №3 від 19.12.2005 р..

           Висновок місцевого суду щодо

припинення провадження у справі в частині позовних вимог  ЗАТ ОВТСО „Лазур”  до ПП „Експрес” про визнання недійсним

рішення ПП „Експрес” про передачу до статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” Майна,

прийнятого 19.12.2005 р. загальними зборами засновників ПП „Експрес”, згідно

протоколу №2 загальних зборів засновників ПП „Експрес” від 19.12.2005 р.,

враховуючи, що ПП „Експрес” ліквідовано, на думку судової колегії, правильний і

при ухваленні нового рішення судова колегія вважає за необхідне припинити

провадження в цій частині.   

           Рішення місцевого суду в частині

задоволення позовних вимог ЗАТ ОВТСО „Лазур” про  визнання за ним права власності на Майно

підлягає скасуванню, а ця вимога - залишенню без задоволення з таких підстав.

      Визнавши у резолютивній частині свого

рішення за ЗАТ ОВТСО „Лазур” право власності на зазначене майно, місцевий суд,

у порушення приписів ст. 84 ГПК України, 

Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996 р.

„Про судове рішення” та Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від

29.12.1976 р. „Про судове рішення”, взагалі не обґрунтував свого висновку та не

зазначив норми матеріального права, на підставі яких він задовольнив цю вимогу.

     З аналізу судового рішення можливо зробити

висновок, що місцевий суд, задовольняючи цю вимогу, виходив з того, що рішення

про передачу майна, які, на думку місцевого суду, є угодами, незаконні (визнані

судом незаконними), а тому власником цього майна залишилось ЗАТ ОВТСО „Лазур”

і, відповідно, його необхідно визнати власником цього майна.

           Однак, враховуючи, що судова колегія

не задовольняє позовних вимог ЗАТ ОВТСО „Лазур” про визнання зазначених у

позові рішень недійсними, то, відповідно, немає правових підстав для визнання

за ЗАТ ОВТСО „Лазур” права власності на Майно, оскільки ця вимога є похідною

від вищезазначених вимог. Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що в

матеріалах справи відсутні передбачені чинним законодавством докази, які б

підтверджували, що на момент передачі ЗАТ ОВТСО „Лазур” цього Майна у статутний

фонд ПП „Експрес” воно (майно) належало (було власністю) ЗАТ ОВТСО „Лазур”

(принаймні, серед об'єктів, що були зареєстровані за ЗАТ ОВТСО „Лазур” на праві

власності, це Майно відсутнє).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК

України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1)

Апеляційну скаргу

ТОВ „Одєтекс” (м. Одеса) -задовольнити.

2)

Рішення

господарського суду Одеської області від 19.03.2008 р. у справі

№22-28/160-07-3324 - скасувати.

3) ОСОБА_1 в позові в частині вимог про

визнання недійсним протоколу засідання Ради ЗАТ ОВТСО „Лазур” б/н від

31.10.2005 р. про передачу до статутного капіталу ПП „Експрес” належного ЗАТ

ОВТСО „Лазур” оздоблюваного корпусу, загальною вартістю 1212000 грн.,

розташованого по вул. Краснослобідська,1 у м. Одесі, та застосування наслідків

визнання угоди недійсною, встановлених ст. 216 ЦК України, а саме зобов'язання

ТОВ „Одєтекс” повернути ЗАТ ОВТСО „Лазур” належне йому на праві власності Майно

-відмовити.

   Провадження у справі за рештою позовних

вимог ОСОБА_1 до ПП

„Експрес” та ТОВ „Одєтекс” -припинити.

4)

Провадження у справі за позовом

ЗАТ Одеського виробничо-торгівельного суконного об'єднання „Лазур” до „ПП

Експрес” про визнання недійсним протоколу загальних зборів засновників ПП

„Експрес” №2 від 19.12.2005 р. про передачу до статутного капіталу ТОВ

„Одєтекс” належного ЗАТ ОВТСО „Лазур” оздоблюваного корпусу, загальною вартістю

1212000 грн., розташованого по вул. Краснослобідська,1 у м. Одесі, -припинити.

  В решті позовних вимог ЗАТ Одеського

виробничо-торгівельного суконного об'єднання „Лазур” (про визнання недійсним протоколу

засідання Ради ЗАТ ОВТСО „Лазур” б/н від 31.10.2005 р. про передачу до статутного

капіталу ПП „Експрес” належного ЗАТ ОВТСО „Лазур” оздоблюваного корпусу,

загальною вартістю 1212000 грн., розташованого по вул. Краснослобідська,1 у м.

Одесі; визнання недійсним протоколу №3 загальних зборів засновників ТОВ

„Одєтекс” від 19.12.2005 р. про збільшення статутного капіталу ТОВ „Одєтекс” за

рахунок внеску ПП „Експрес” у вигляді оздоблюваного корпусу, загальною вартістю

1212000 грн., розташованого по вул. Краснослобідська,1 у м. Одесі; визнання за

ЗАТ ОВТСО „Лазур” права власності на оздоблюваний корпус, загальною вартістю

1212000 грн., розташований по вул. Краснслобідська,1 у м. Одесі, - відмовити.

           Постанова, згідно ст. 105 ГПК

України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у

касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                

Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                               

Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний

текст постанови підписано 21.05.2008 р.