Рішення

від 22.07.2008 по справі 33/267-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/267-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2008 р.                                                            Справа № 33/267-07

вх. № 10886/3-33

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Волкова С.О., дов.№01-62юр/3022 від 07.05.08р.  відповідача - Аршава І.Я., дов. № 10/12 від 08.01.2008р.

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Х-в  

до  КП "ТВО  Харківкомунпромвод", м. Харків  

про стягнення 3997170,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням змін, прийнятих судом до розгляду, просить суд стягнути з відповідача 1045457,21 грн., у тому числі 113561,96 грн. 3% річних та 931895,25 грн. інфляційних за договором на користування електричною енергією №1, укладеним між сторонами 01 серпня 1999р. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим,  що заборгованість  утворилась в результаті неналежного виконання рішення  господарського суду Харківської області  по справі № 17/283-02, яким була стягнена заборгованість за договором № 1 на користування електричною енергією, укладеним між сторонами 01.08.1999р.  Оскільки  відповідач не виконав належним чином та у встановлені строки умови погашення заборгованості,  встановлені вищевказаним рішенням суду,  відповідачу за договором   нарахована заборгованість по індексу інфляції та  3 відсотків річних.

06.06.2008р. позивач звернувся до суду з  заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 145735,60 грн. 3% річних та індекс інфляції в розмірі 1146544,00 грн. за  період жовтень –грудень 2004р., січень, листопад 2005р.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України   позивач  має  право до прийняття рішення по справі  змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити  розмір  позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд    приймає      заяву   про  уточнення   позовних вимог   до  розгляду.

Відповідач  проти  позову заперечує, стверджує, що сплатив  позивачеві  борг  за рішенням суду в повному обсязі, надав  до матеріалів справи контррозрахунок  інфляційних та 3% річних, нарахованих за спірний період.

В судовому засіданні оголошено перерву з 01.07.2008р. до  10.40 год. 15.07.2008р. та з 15.07.2008р. до 14.00 год. 22.07.2008р.  для виготовлення повного тексту  рішення.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх   сукупності,  встановив  наступне.

У відповідності  до  договору на користування електричною енергією № 1, укладеного між сторонами 01.08.1999р. позивачем в  період з 01.09.2001р. по 30.09.2002р.  було відпущено відповідачеві  електричну енергію. Але відповідачем надані послуги не Були  оплачені в  передбачений  договором термін,  внаслідок  чого утворилась заборгованість по оплаті за  спірний період  в сумі   58554770,51 грн., яка зафіксована рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2003р. по справі № 17/283-02. За   рішенням суду стягнуто 59170510,59 грн. основного боргу  ( в тому числі  ПДВ  та ЕКС),93461,62 грн. КРЕ, 1000000 грн. пені,1700 грн.  державного мита, 118 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також, судом було задоволено заявлене відповідачем клопотання та розстрочено виконання рішення суду на 6 років.   Заборгованість підлягала погашенню протягом  шести  років по 836999,61 грн. щомісячно.

Ухвалою суду від 25.01.2005р., з урахуванням виправлень, внесених ухвалою від 01.04.2005р., судом  розстрочено виконання рішення суду у відповідності до наданого сторонами  графіку  погашення заборгованості на  період з 28.01.2005р. по 29.12.2009р..

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідач  погасив утворений борг  в  розмірі 56718349,63 грн. в повному обсязі  згідно з  графіком реструктуризації, перерахувавши ці кошти на розрахунковий  рахунок позивача протягом 2005-2006р.р. За цим   графіком рахується несплаченою лише сума 1153,11 грн., яка  згідно  з графіком має  бути  сплачена  у грудні 2009р. (арк. справи 116).

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду, грошове зобов'язання  з оплати заборгованості, розмір якої зафіксовано рішенням господарського  суду  від 11.02.2003р. по  справі № 17/283-02,  було припинене у зв'язку з   його   виконанням.

У відповідності до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації …,мають право звернутись до господарського  суду  згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних  законом  інтересів.

Суд вважає, що позивачем не доведено  наявність порушення прав позивача діями відповідача на час звернення  до  суду  з  відповідним позовом.

У відповідності до ст. 121 ГПК України,  враховуючи  погодженість графіку погашення заборгованості та обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, рішенням суду   було надано  розстрочку виконання судового рішення. Вирішуючи питання про  розстрочку  виконання рішення  суд     врахував  матеріальні інтереси сторін, їх  фінансовий стан, наявність інфляційних процесів. Таким чином, господарським судом у справі №17/283-02 за рішенням суду від 11.02.2003 р. був встановлений строк сплати заборгованості,  проти чого  позивач  не заперечував.

Отже при прийнятті рішення від 11.02.2003р. та ухвали від  25.01.2005 р. у справі № 17/283-02, якою було встановлено порядок виконання рішення, судом  було вирішене питання щодо стягнення всієї належної заборгованості на дату вирішення спору та строків стягнення заборгованості, при цьому позивач при винесенні ухвали від  25.01.2005 р. у справі № 17/283-02  не наполягав на стягненні коштів  за  прострочення  виконання  зобов'язання.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач-боржник  зобов'язаний сплатити саме суму основного боргу з  урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої  суми. Отже, інфляційна складова  суми боргу та  трьох  процентів річних  ґрунтується на наявності  суми  боргу, який  відповідачем  сплачено.

Оскільки на момент пред'явлення позову по даній справі  у позивача відсутнє право вимоги  сплати  основного  боргу у відповідності  до рішення від 11.02.2003р. та ухвали від  25.01.2005 р.  у справі № 17/283-02,    за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України  немає  належних   підстав  для стягнення  інфляційних  та   трьох  процентів  річних.

Враховуючи  викладене, приймаючи  до уваги пояснення представників сторін,  суд  дійшов  висновку, що позов  не  підлягає   задоволенню  в повному обсязі.

Керуючись  ст. ст.1, 12, 32, 33, 34,36,  44, 49,  82-85 ГПК України, ст.526,625 ЦК України,  -

ВИРІШИВ:

В задоволенні   позову   відмовити.

Суддя                                                                                            

Прийняте рішення оголошене в судовому засіданні 22.07.2008р. по закінченні  розгляду справи.