Постанова

від 11.11.2008 по справі 33/267-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/267-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2008 року                                                  Справа № 33/267-07

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів: головуючого судді   Шутенко І.А. - доповідач,

                        судді    Бабакової Л.М.,

                       судді   Кравець Т.В.,

при секретарі - Міракові Г.А.  

за участю представників сторін:

     позивача – Волкової С.О. (дов. №01-62юр/3022 від 07.05.2008р.) ,

     відповідача – Монтяна С.С. (дов. №13/12 від 08.01.2008р.),

      розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1931 Х/2-4) АК «Харківобленерго»на рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2008р. по справі №33/267-07

за позовом АК «Харківобленерго», м. Харків,

до   КП «ТВО «Харківкомунпромвод», м. Харків,

про стягнення 3 997 170 грн. 78 коп., -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій, після зміни та уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь 1 292 279, 60 грн., у тому числі 3% річних у сумі 145 735,60 грн. та 1 146 544, 00 грн. інфляційних, за період жовтень-грудень 2004 року, січень, листопад 2005 року, за договором на користування електричною енергією №1 від 01.08.1999р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.07.2008р. по справі №33/267-07 (суддя Савченко А.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції  не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2008р. по справі №33/267-07 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в силу ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то відповідно до ст. 625 ЦК України на сторону, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки.

Апелянт зазначає, що у відповідача виник обов'язок виконувати належним чином умови договору на користування електричною енергією №1 від 01.08.1999р., щодо сплати отриманої електроенергії. Факт невиконання цього обов'язку встановлений рішенням господарського суду по справі № 17/283-02 та в силу ст. 35 ГГЖ України не потребує доведенню знову.

Апелянт вказує, що ст. 625 ЦК України передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з індексом інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Апелянт вважає, що відповідачем не надано доказів своєчасного погашення розстроченої рішенням господарського суду від 11.02.2003р. по справі № 17/283-02 заборгованості, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки на момент пред'явлення позову по даній справі у позивача відсутнє право вимоги сплати основного боргу, підстав для стягнення Інфляційних процентів річних немає.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2008р. по справі №33/267-07 залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Під час апеляційного провадження та судом першої інстанції встановлено, що  відповідно  п. 1 умов  договору на користування електричною енергією № 1, укладеного між сторонами 01.08.1999р., позивач (енергопостачальна організація) зобов'язався постачати електроенергію відповідно до умов договору, а відповідач (споживач) зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені цим договором.

З рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2003р. по справі №17/283-02 за позовом АК «Харківобленерго»до КП «ТВО «Харківкомунпромвод»вбачається, що господарським судом встановлено, що  відповідно  до  договору на користування електричною енергією № 1 від 01.08.1999р., позивачем в  період з 01.09.2001р. по 30.09.2002р.  було відпущено відповідачеві  електричну енергію. Але, відповідачем надані послуги не були  оплачені в  передбачений  договором термін,  внаслідок  чого утворилась заборгованість по оплаті поставленої електричної енергії за  спірний період  в сумі   58554770,51грн.,

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2003р. по справі №17/283-02 позов АК «Харківобленерго»було задоволено, стягнуто з КП «ТВО «Харківкомунпромвод»на користь АК «Харківобленерго»59170510,59 грн. основного боргу  ( в тому числі  ПДВ  та ЕКС), 93461,62 грн. КРЕ, 1000000 грн. пені, 1700 грн.  державного мита та 118 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Надано відповідачу розстрочку виконання рішення суду на 6 років.  Заборгованість підлягала погашенню протягом  шести  років по 836999,61 грн. щомісячно. (а.с. 110-112, т. 1)

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2005р., з урахуванням виправлень, внесених ухвалою від 01.04.2005р., розстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2003р. по справі №17/283-02 у відповідності до наданого та погодженого сторонами  графіку  погашення заборгованості на  період з 28.01.2005р. по 29.12.2009р.(а.с.107-108,т.1)

Згідно матеріалів справи, відповідач  погасив утворений борг  в  розмірі 56718349,63грн. в повному обсязі  згідно з  графіком реструктуризації, перерахувавши ці кошти на розрахунковий  рахунок позивача протягом 2005-2006р.р.  (а.с. 133-146, 211-213, т. 1) Крім того, у наданих позивачем розрахунків заборгованості по 3% річних та інфляційних витрат, також зазначено, що споживачем проведена оплата заборгованості згідно з графіком реструктуризації до грудня 2009 року. За цим   графіком рахується несплаченою лише сума 1153,11 грн., яка  згідно  з графіком має  бути  сплачена  у грудні 2009р. (а.с.116-120, т.1).

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду, грошове зобов'язання  з оплати заборгованості, розмір якої визначений рішенням господарського  суду Харківської області від 11.02.2003р. по  справі № 17/283-02, було припинене у зв'язку з його   виконанням.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач-боржник  зобов'язаний сплатити саме суму основного боргу з  урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої  суми. Отже, інфляційна складова  суми боргу та  трьох  процентів річних  ґрунтується на наявності  суми  боргу, який  відповідачем  було сплачено.

Оскільки на момент пред'явлення позову по даній справі  у позивача відсутнє право вимоги  сплати  основного  боргу у відповідності  до рішення від 11.02.2003р. та ухвали від  25.01.2005 р.  у справі № 17/283-02,    за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України  немає  належних   підстав  для стягнення  інфляційних  та   трьох  процентів  річних.

У відповідності до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації …,мають право звернутись до господарського  суду  згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних  законом  інтересів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено  наявність порушення прав позивача діями відповідача на час звернення  до  суду  з  відповідним позовом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Харківської області законно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, при прийнятті рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед статей 33, 38, 43, 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного законодавства, та дав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись 99, 101, ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів одноголосно, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області  від  22.07.2008р. по справі №33/267-07  залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Шутенко І.А.  

                                 Судді                                                                    Бабакова Л.М.  

                                                                                                               Кравець Т.В.