Рішення

від 22.05.2008 по справі 10/75/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/75/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.08                                                                                        Справа №  10/75/08

Суддя   Алейникова Т.Г.

За позовом:  КП “Водоканал”, м. Запоріжжя

До відповідача: Концерн “Міські теплові мережі”,  м. Запоріжжя

про стягнення суми 7 904 434, 30 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Єфімова С.В. - довіреність №170 від 10,01.2007 р.

Від відповідача: Сардинська О.А. - довіреність №64/20-19 від 03.01.2008 р.

Суддя Алейникова Т.Г.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з Концерну "Міські теплові мережі" на користь комунального підприємства "Водоканал" (далі позивач) 7 904 434 грн. 30 коп. основного боргу за надані позивачем послуги за договором № 9999 від 01.10.2004 р. на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2007 р. порушено провадження по справі №10/75/08, судове засідання призначено на 11.02.2008 р.. У судовому засіданні 11.02.2008 р. представники сторін надали суду клопотання про продовження строку розгляду спору, яке судом прийнято. У судовому засіданні 11.02.2008 р. оголошувалась перерва до   25.04.2008 р..

У судовому засіданні 25.04.2008 р. оголошувалась перерва до  22.05.2008 г.

У судовому засіданні 22.05.2008 р. представник позивача надав заяву про уточнення суми позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача 6.333.053 грн. 36 коп. основного боргу. Зазначена заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, не порушує законних прав та інтересів сторін, тому судом приймається до розгляду. Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

У судовому засіданні 22.05.2008 р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення, за згодою представників сторін.

За клопотанням сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача підтримує позовні вимоги з підстав, що викладені в позовній заяві, на підставі ст.ст. 11, 509, 526 ЦК України наполягає на стягненні суми основного боргу   з відповідача, у зв'язку з недотриманням останнім умов договору, а саме пунктів 2.2.1 та розділу 4    договору    №9999 від 01.10.2004 р., відповідно до умов яких відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати отримані від позивача послуги. Відповідач порушив умови договору за надані послуги своєчасно та у повному обсязі за жовтень - листопад 2007 р. не сплатив, що понудило позивача звернутися до суду для захисту своїх законних прав та інтересів.

Відповідач у судових засіданнях не визнав наявну за ним заборгованість в розмірі 6.333.053грн.36коп., посилаючись на те, що листами  № 984  від 31.12.07 р. і 1018/08-237 від 10.12.2007р.   Відповідач звернувся  до Позивача  з тим, що  в листопаді 2007 р. нарахування за холодну воду та стоки проведено згідно договору, а після надання фактичних показників приладів обліку в грудні 2007р.  був зроблений  перерахунок  в бік зменшення   кількості на 5558 мі, а також у зв'язку  з переходом на індивідуальні договори з мешканцями , звіт про розподілення   холодного водопостачання 30.11.2007 р. з пільгової категорії громадян  був наданий в неповному обсязі.

Позивач, розглянувши  прохання Відповідача, в грудні 2007 р.  зробив перерахунок  за отримані послуги з водопостачання і водовідведення  за листопад 2007р., на підставі  чого були виписані акти  № 9999/1 від 31.12.2007 р. на суму  8 356,34 грн., та № 9999/1 від 31.12.2007р. на суму 482,11 грн.,  тим самим  зменшив  нарахування  за листопад 2007 р. на загальну суму  8 838,45 грн.

Відповідач  з нарахуванням   перерахунку в сумі 8 838,45 грн.  на листопад 2007 р. не погоджується,  обґрунтовуючи  це тим, що він відобразив перерахунок  на відпуск холодної води на суму 8 838,45 грн. на грудень 2007 р. ,так як П(С) БО 16 «Витрати», вказують на можливість визнання витрат в обліку  лише «за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені», таким підтвердженням даної операції є акти (первинні документи) на поставку холодної води. У зв'язку з чим  Відповідач  в своєму бухгалтерському обліку відображає дану операцію за грудень 2007р.          

22.05.2008 г. Відповідач надав суду клопотання в якому просить суд    розстрочити виконання рішення на шість місяців у зв'язку з складним фінансовим становищем підприємства відповідача, надав документальне підтвердження зазначеного. Клопотання прийнято судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.10.2004 р. між сторонами укладено Договір №9999 на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію (в подальшому - Договір), за умовами п. 1.1. якого, позивач зобов'язався забезпечувати відповідача подачею води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод ....

За умовами пунктів 2.2.1 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання, своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водогінні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим договором та нормативними документами, вказаними вп.1.1 Договору.

Основним документом на оплату є рахунок. Акти за воду та послуги каналізації виписуються відповідачу з позначенням споживачів представником позивача, пред'явивши службове посвідчення (п.4.1. Договору).

За своєю правовою природою правовідносини сторін є господарськими. Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові - зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчиняти певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку1. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать надані до суду документи, позивачем у жовтні та листопаді 2007 року надано відповідачу за договором послуг на загальну суму 7.904.434,30 грн..

Для оплати наданих послуг за визначений період часу відповідачу було виставлено рахунки виконаних робіт (оригінали яких суду надані для огляду, копії залучені до матеріалів справи), які відповідно до умов договору повинні бути сплачені відповідачем.

Встановлено, що відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання, оплату за надані позивачем послуги належним чином не здійснив, таким чином на час розгляду справи у суді сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 6.333.053,36 грн.  

Відносно перерахунку   на суму  8 838,45 грн.  суд вважає, що  згідно п.3.ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  Позивач здійснює облік шляхом відображенням господарських операцій у синтетичних та аналітичних регістрах. У зв'язку з чим акти  №9999/1 від 31.12.2007р. на суму 8 356,34 грн.  та № 9999/1 від 31.12.2007р. на суму 482,11 грн. на загальну суму 8 838,45 грн.    слід  віднести на листопад 2007 р. , як зменшення нарахування за  послуги водопостачання та водовідведення.    

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, і надати докази.

Враховуючи вище встановлене, суд вирішив, що вимоги позивача щодо стягнення з Концерну "Міські теплові мережі" заборгованості у сумі 6.333.053,36 грн. за надані послуги за договором №9999 від 01.10.2007 р., слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, судом розглянуто клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення на шість місяців.

Стаття 121 ГПК України передбачає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок виконання рішення.

Згідно з п. 2 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування ст. 121 ГПК України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, чи роблять неможливим в строк чи встановлений судом спосіб. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів передбачених ст. 12 і ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати Інтереси сторін, їх фінансове положення, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до п,6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Проаналізувавши клопотання відповідача, щодо розстрочки виконання рішення на шість місяців, заявлене у судовому засіданні та додані до нього документи, суд приймаючи до уваги факти та доводи, викладені відповідачем, та, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, вважає за можливе заяву відповідача задовольнити, розстрочити виконання рішення по даній справі на три місяці шляхом сплати  рівними частинами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові       витрати       покладаються       на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 69, 82, 84, 121  ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

        1.         Продовжити строк розгляду справи.

2.              Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський;   137,     р/р 26004045320001  АКБ  "Індустріалбанк",  МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) на користь комунального підприємства "Водоканал' (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, р/р 26002045720001 в АКБ «Індустріалбанк»МФО 313849, код ЄДРПОУ 03327121) 6 333 053,36 грн. основного боргу,   25500,00 грн. державного мита, 118,00грн.  витрат   на   інформаційно-технічне   забезпечення   судового процесу.           Видати наказ.

Розстрочити виконання рішення по справі на три місяця, шляхом сплати відповідачем в наступному  порядку: до 30.06.2008р. –в сумі                2 111 017 грн. 79 коп., до 31.07.2008р. –в сумі  2 111 017 грн. 79 коп.,  до 31.08.2008р. –в сумі 2 111 017 грн. 79 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України  27.05.2008 року.

Суддя                                         Т.Г. Алейникова