Постанова

від 31.07.2008 по справі 2060-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2060-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.07.2008Справа №2-16/2060-2008А

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Індустрія  Крим» (95019, м. Сімферополь,  пров. Лавандовий, 2/6)

До відповідача -  Управління  ПФУ  в  Київському  районі  м. Сімферополя  (95000, м. Сімферополь, вул.. Д. Ульянова, 6, р/р 2560570445701  в  ВАТ  «Державний   ощадний  банк  України»  м. Сімферополь, МФО  324805, ОКПО 20725930)

Про   визнання недійсним рішення                                                   

Суддя В.А.Омельченко

                                                                      Секретар судового засідання  Хлебнікова Н.С.                                                                                                     

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача -    Коновалова  О.Ю., представник, дов. №19  від 26.10.2005  року  

Від відповідача –    Растеряєв А.В.гол. спеціаліст, ю/к, дов. № 9  від 07.07.2008  року           

          Суть спору:  Позивач  ТОВ «Еко  Індустрія Крим»  звернувся  до  господарського  суду  АРК  з  позовною  заявою  до  відповідача  УПФУ  в  Київському  районі  м.  Сімферополя   про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій (штрафу, пені) УПФУ в Київському районі м. Сімферополя №1322 від 05.12.2007 р., та визнання  недійсною вимогу про сплату боргу УПФУ в Київському районі м. Сімферополя №415 від 01.02.2008 р.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, наполягав, що відповідно до вимог ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 3 Порядку розгляду звернень про узгодження нарахованих боргових зобов'язань,  встановленого Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-2,  він вчасно оскаржив  рішення  виконавчого  органу  Пенсійного фонду про  нарахування пені та накладання штрафів, що зупиняє строки їх сплати до  винесення  вищим  органом  Пенсійного  фонду  або  судом рішення у  справі. Зазначив, що відсутність повідомлення органу пенсійного фонду про розгляд скарги вважається таким, що свідчить про прийняття доводів, викладених в скарзі, відповідно до чого вважає, що рішення повинно бути скасоване, а вимога про сплату боргу, що виник внаслідок перерозподілу поточно сплачених внесків, також скасоване.

В  судовому  засіданні, що відбулося  23.06.2008  року  позивач  надав   доповнення  до  адміністративного  позову  відповідно  до  якого  прохає  суд,  визнати   протиправними   дії  УПФУ  в  Київському  районі   м.  Сімферополь  з  примусового  виконання  Рішення  УПФУ  в  Київському  районі  м. Сімферополя № 1322  від 05.12.2007  року;  визнати  протиправними  дії  УПФУ  в  Київському  районі  м. Сімферополя  з  перерозподілу  сплачених  страхових  внесків  відповідно  до  повідомлення  № 23,24,25,26; та  визнати  протиправною  вимогу  про  сплату  боргу  УПФУ  в  Київському  районі  м. Сімферополя  № Ю-415  від 01.02.2008  року.

Відповідач надав відзив на позов, позовних вимог не визнав, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Слухання справи відкладалось в порядку, передбаченому ст. 150 КАС України.

Розглянувши  матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення сторін по справі,    суд, -

 В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Еко Індустрія Крим» яке є платником внесків до Пенсійного фонду України, отримало від відповідача виконавчий документ - вимогу про сплату боргу зі страхових внесків від 01.02.2008 р. за Nю415 на суму 1301.77 грн., який виник станом на 01.02.2008 р.

Підставою для складення вимоги стало те, що відповідач, відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснив перерозподіл сплачених позивачем страхових внесків в рахунок погашення боргу, визначеного рішенням про застосування фінансових санкцій (штрафу, пені) УПФУ в Київському районі м. Сімферополя №1322 від 05.12.2007 р. на суму 5234,46 грн.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін, рішення про застосування фінансових санкцій (штрафу, пені) УПФУ в Київському районі м. Сімферополя №1322 від 05.12.2007 р. на суму 5234,46 грн. було отримано позивачем 20 грудня 2007 р.

Відповідно до п. 13 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальник має право оскаржити зазначене  рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з  одночасним    обов'язковим    письмовим   повідомленням   про   це  відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це  рішення. Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про сплату фінансових санкцій здійснюється на підставі заяви страхувальника та поданих ним документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених в рішенні. Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України про накладання штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачений постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України про накладення штрафу, накладення пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Порядок) від 19.12.2003 р. N 21-2.

Пунктом 1.1 цього Порядку встановлюється процедура подання та розгляду скарг, поданих страхувальником. Пункт 1.4 передбачає, що реєстрація скарги та (або) заяви про узгодження вимоги повинна відбуватися в день її подання або надходження до органу Пенсійного фонду, але не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з п. 3 Порядку скарга повинна бути подана до регіонального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання страхувальником рішення, що оскаржується. Одночасно с поданням скарги страхувальник зобов'язаний повідомити територіальне управління Пенсійного фонду, рішення якого оскаржується.

Відповідно до п. 5 Порядку орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги страхувальника, або протягом строку предовженного за рішенням пенсійного фонду, на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку, про що робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Відповідно до п. 6.8 Порядку якщо вмотивоване рішення за скаргою та (або) заявою страхувальника не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги та (або) протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, така скарга та (або) заява вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня,  наступного за останнім днем зазначених строків.

У січні-лютому 2008 р. відповідач здійснив зарахування сплачених позивачем поточних внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в рахунок боргу, визначеного  рішенням №1322 від 05.12.2007 р.

01 лютого 2008 р. відповідач виставив позивачеві вимогу про сплату боргу №ю415 на суму 1301, 77 грн., а також надіслав повідомлення №23, №24, №25, №26 від 05.02.2008 р. про перерозподіл сплачених позивачем за грудень 2007 – січень 2008 р. сум страхових внесків.

09.02.2008 р. відповідач подав до органу державної виконавчої служби заяву про примусове виконання  рішення №1322 від 05.12.2007 р., вимоги про сплату боргу від 01.02.2008 р. №ю415.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається  з  матеріалів  справи, скарга позивача на рішення УПФУ в Київському районі м. Сімферополя №1322 від 05.12.2007 р.,  отримана регіональнім органом Пенсійного фонду - Головним управлінням Пенсійного фонду України в АРК 28.12.2007 р. ( ст.. справи 15). Дані факти підтверджується штампами канцелярій територіального та регіонального органу Пенсійного фонду України.

Пункт 5.1. порядку передбачає розгляд заяв (скарг) протягом 20 календарних днів від дня отримання. Тобто рішення по розгляду заяви (скарги) повинно було бути прийнято не пізніш 17 січня 2008 р.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем,  позивачу, рішення по розгляду скарги а ні протягом встановленого п. 5.1. Порядку строку, а ні після його спливу надано не було. Керуючись п. 6.8 Порядку, з 18.01.2008 року заява (скарга) вважається повністю задоволеною на користь страхувальника, а рішення №1322 від 05.12.2007 р. скасованим.

Суд вважає, що оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем з приводу оскарження рішення №1322 від 05.12.2007 р були врегульовані відповідно до п. 6.8 Порядку, у відповідача не було законних підстав для здійснення, відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерозподілу сплачених страхових внесків за грудень 2007 р. та січень 2008 р. в рахунок погашення боргу, визначеного рішенням № 1322 від 05.12.2007 р. та пред'явлення позивачеві вимоги про сплату боргу №ю415 від 01.02.2008 р.

Суд доходить до висновку, що оскільки у позивача, на час звернення УПФУ в Київському районі м. Сімферополя в органи державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення №1322 від 05.12.2007 р., вимоги про сплату боргу від 01.02.2008 р. №ю415 не було недоїмки, нарахованої пені та фінансових санкцій з приводу сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій УПФУ в Київському районі м. Сімферополь по зверненню 09.02.2008 р. до органів ДВС також підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 03,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Оскільки  п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору  визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3, 40 грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60 грн. підлягає  поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно  до п.2 ст. 89   КАС України по його заяві.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 31.07.2008р.

Повний текст постанови складено та підписано 04.08.2008р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати   протиправними   дії  УПФУ  в  Київському  районі   м.  Сімферополь (95000, м. Сімферополь, вул.. Д. Ульянова, 6, р/р 2560570445701  в  ВАТ  «Державний   ощадний  банк  України»  м. Сімферополь, МФО  324805, ОКПО 20725930)  з  примусового  виконання  Рішення  УПФУ  в  Київському  районі  м. Сімферополя № 1322  від 05.12.2007  року .

3.          Визнати  протиправними  дії  УПФУ  в  Київському  районі  м. Сімферополя (95000, м. Сімферополь, вул.. Д. Ульянова, 6, р/р 2560570445701  в  ВАТ  «Державний   ощадний  банк  України»  м. Сімферополь, МФО  324805, ОКПО 20725930)  з  перерозподілу  сплачених  страхових  внесків  відповідно  до  повідомлення  № 23,24,25,26.

4.          Визнати  протиправною  вимогу  про  сплату  боргу  УПФУ  в  Київському  районі  м. Сімферополя  № Ю-415  від 01.02.2008  року.

5.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Товариства  з  обмеженою    відповідальністю «Еко Індустрія  Крим» (95019, м. Сімферополь,  пров. Лавандовий, 2/6) 03,40грн.

          Постанова  може бути оскаржена  до Севастопольського апеляційного господарського суду через  господарський суд АР Крим шляхом  подачі заяви  про апеляційне оскарження постанови в  десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з  подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.

          Постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Омельченко В.А.