Рішення

від 23.06.2008 по справі 5-33-8/110-07-3265

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5-33-8/110-07-3265

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2008 р.Справа  № 5-33-8/110-07-3265

За позовом: дочірнього підприємства „Київський шляховик”, м. Одеса;

до відповідача: комунального підприємства „Міські дороги”, м. Одеса.

про стягнення 523 027, 56 грн.

та за зустрічним позовом: комунального підприємства „Міські дороги”

до дочірнього підприємства „Київський шляховик”

про стягнення 240 996, 13 грн.                          

                                                                               головуючий суддя Могил С. К.

                                                                                                                   суддя Аленін О.Ю.

                                                                                         суддя Гуляк Г.І.

Представники:

від позивача: Квасніцька О.О. на підставі довіреності;

від відповідача: Косарева А.В. на підставі довіреності.

В судових засіданнях оголошувались перерви з 21.05.2008 року до 28.05.2008 року та з 28.05.2008 року до 02.06.2008 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Дочірнє підприємство „Київський шляховик” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до комунального підприємства „Міські дороги” про стягнення 523 027, 56 грн.

Комунальне підприємство „Міські дороги” звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до дочірнього підприємства „Київський шляховик” про стягнення 240 996, 13 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.08.2007 року позовні вимоги дочірнього підприємства „Київський шляховик” задоволено частково та з дочірнього підприємства „Міські дороги” на користь дочірнього підприємства „Київський шляховик” стягнуто 432 379, 29 грн. основного боргу, 4 323,79 державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Зустрічні позовні вимоги КП „Міські дороги” до ДП „Київський шляховик” залишені без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2007 року рішення господарського суду від 13.08.2007 року по справі № 33-8/110-07-3265 залишено без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2008 року постанову від 22.11.2007 року Одеського апеляційного господарського суду та рішення від 13.08.2007 року господарського суду Одеської області у справі № 33-8/110-07-3265 скасовані та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.  

Під час нового розгляду справи з боку відповідача по справі до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідачем було викладено свою позицію, щодо позовних вимог з урахуванням обставин встановлених судом касаційної інстанції. У вказаному відзиві відповідач просить суд зменшити суму вимог дочірнього підприємства „Київський шляховик” до комунального підприємства „Міські дороги” шляхом зарахування зустрічних вимог.

З боку позивача по справі до суду було надано письмові пояснення щодо зустрічних позовних вимог, у яких позивачем було викладено свою позицію та наведено доводи на її обґрунтування.

Своєю заявою від 14.04.2008 року позивач остаточно уточнив позовні вимоги за первісним позовом та просив суд стягнути з відповідача 371 166, 68 грн. суми основного боргу, а також індекс інфляції та три відсотки річних у сумі 122 708, 58 грн.

В процесі нового розгляду відповідач неодноразово змінював свої зустрічні позовні вимоги. Відповідно до своїх остаточних вимог викладених у заяві від 28.05.2008 року відповідач просив суд стягнути з позивача 208 397, 52 грн. основного боргу, 32 926, 33 грн. індексу інфляції та 9 377, 88 грн. трьох відсотків річних.

В процесі розгляду справи представниками сторін до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.  

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін суд встановив:

Як видно з матеріалів справи між комунальним підприємством „Міські дороги” (відповідачем по справі) та дочірнім підприємством „Київський шляховик” (позивачем по справі) було укладено договір № 43 від 12.05.2004 року, відповідно до умов якого дочірнє підприємство „Київський шляховик” зобов'язалось виконати роботи з поточного ремонту доріг у м. Одесі, а комунальне підприємство „Міські дороги” в свою чергу зобов'язалось прийняти виконані роботи та здійснити їх оплату у відповідності до актів приймання виконаних робіт та їх вартості не пізніше десяти днів з дня підписання актів комунальним підприємством „Міські дороги”.

Також, між позивачем та відповідачем було укладено договір на виконання робіт від 08.06.2005 року №2/23 відповідно до якого позивач зобов'язався виконати поточний ремонт доріг у м. Одесі площею 12.0 тис. мІ, а відповідач прийняти та оплатити виконані роботи.

Як встановлено судом на виконання своїх договірних зобов'язань у період з квітня по жовтень 2004 року та з квітня 2005 року по січень 2006 року дочірнім підприємством „Київський шляховик” були виконані роботи з поточного ремонту доріг у м. Одесі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт підписаними та завіреними печатками сторін по справі.

Згідно первинних документів позивачем було виконано, а відповідачем було прийнято роботи за договором №43 на суму 520 894, 80 грн. та за договором №2/23 на суму 491 032, 80 грн., що загалом становить 1 011 927, 60 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач в порушення умов договорів не оплатив у повному обсязі вартість виконаних підрядних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відповідачем за виконані роботи були сплачені грошові кошти, а саме: за договором №43 –211 121, 92 грн.; за договором №2/23 –429 639,00 грн., що загалом становить 640 760, 92 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позовних вимог позивача, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 371 166, 68 грн.

Щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача в цій частині є також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: індекс інфляції –95 010, 55 грн.; три відсотки річних –27 698, 03 грн.

Доводи відповідача про неправомірність вимог позивача про стягнення з комунального підприємства „Міські дороги” трьох відсотків річних та індексу інфляції, про неналежне користування позивачем правами встановленими Цивільним та Господарським кодексами України, а також і заяви відповідача до суду про зменшення нарахованих штрафних санкцій судом сприймаються критично та цілком відхиляються виходячи з наступного.   

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, фактично встановлює наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Складовими частинами є, по-перше –стягнення індексу інфляції, яке здійснюється відповідно до Закону України „Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. По-друге, три відсотки річних не слід ототожнювати з поняттям неустойки, оскільки зазначені проценти є не мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами, а відтак, стягуються незалежно від вини боржника.

Слід зазначити, що дійсно крім наслідків за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції, договором або законом за прострочення грошового зобов'язання може бути встановлена неустойка (штраф, пеня), умови про стягнення яких повинні бути зазначені у договорі. Проте, умови про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції на відміну від умов щодо стягнення неустойки, не потребують вчинення у письмової формі, а підлягають сплаті та стягненню за вимогою кредитора.

Таким чином, вказані нарахування у вигляді індексу інфляції та трьох відсотків річних не є штрафними санкціями, а тому у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для зменшення їх розміру із застосуванням ст. 233 Господарського кодексу України.

Щодо зустрічних позовних вимог комунального підприємства „Міські дороги” про стягнення 208 397, 52 грн. суми основного боргу, а також індексу інфляції у розмірі 32 926, 33 грн. та трьох відсотків річних у сумі 9 377, 88 грн. то суд вважає їх також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом між позивачем та відповідачем також були укладені разом з додатками угоди, а саме: договір оренди № 52/1 від 14.03.2003 року предметом якого є передача у тимчасове користування автотранспорту та механізмів; договір оренди автотранспорту та механізмів № 20а від 01.04.2004 року; договір оренди автотранспорту та механізмів № 6/7 від 01.04.2005 року, а також договір оренди нежитлового приміщення від 02.01.2004 року, предметом якого є передача та приймання в строкове платне володіння та користування приміщення площею 1 214, 5 м. кв.   

Судом були досліджені договори, які укладались між сторонами по справі, всі акти, які укладались на виконання вказаних договорів, розрахунки здійснені сторонами по справі, а також інші документальні докази наявні в матеріалах справи. За наслідками дослідження суд дійшов висновку, що зустрічні вимоги цілком підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: актами прийому передачі майна що передавалось в оренду, додатками до договору, щодо встановлення орендної плати на майно передане та прийняте в оренду, актом звірки взаєморозрахунків складеним між позивачем та відповідачем, письмовими вимогами відповідача до позивача щодо здійснення орендної плати за укладеними угодами, іншими первинними документами, що наявні у матеріалах справи.

З урахуванням матеріалів справи та встановлених під час судового розгляду справи обставин суд вважає, що зустрічні вимоги підлягають задоволенню у сумі 208 395, 52 грн.

Що ж до зустрічних позовних вимог про стягнення 32 926, 33 грн., індексу інфляції та 9 377, 88 грн., трьох відсотків річних то виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України суд вважає їх також обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Слід зазначити, що під час розгляду справи, дочірнім підприємством „Київський шляховик” не було доведено суду відсутність у нього боргових зобов'язань перед КП „Міські дороги”, або надано докази які б підтвердили належне виконання зобов'язань за укладеними угодами, щодо оренди транспорту і механізмів та приміщень. При цьому суд вважає заперечення позивача на зустрічні вимоги необґрунтованими, такими що не відповідають фактичним обставинам справи, та такими що спростовуються матеріалами наявними у справі.   

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у ході судового розгляду справи в їх сукупності суд вважає, що вимоги за первісним та за зустрічним позовами є такими, що підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок позивача та відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 69, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1.   Первісний позов задовольнити.

2.  Стягнути з комунального підприємства „Міські дороги”, код 32642110 (65031, м. Одеса, вул. Троїцька, 45), на користь дочірнього підприємства „Київський шляховик”, код 32400501 (м. Одеса, вул. Прохорівська, 32, кв. 15), а саме:

- 371 166 (триста сімдесят одна тисяча сто шістдесят шість) грн. 68 коп. основного боргу;

-   95 010 (дев'яносто п'ять тисяч десять) грн., 55 коп. індексу інфляції;

-  27 698 (двадцять сім тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн., 03 коп. трьох відсотків річних;

-   4 936 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 07 коп. державного мита;

-   118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.  Зустрічні позовні вимоги задовольнити.

4. Стягнути з дочірнього підприємства „Київський шляховик”, код 32400501 (м. Одеса, вул. Прохорівська, 32, кв. 15) на користь комунального підприємства „Міські дороги”, код 32642110 (65031, м. Одеса, вул. Троїцька, 45), а саме:

-  208 397 (двісті вісім тисяч триста дев'яносто сім) грн. 52 коп. основного боргу;

- 32 926 (тридцять дві тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн. 33 коп. індексу інфляції;

-  9 377 (дев'ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 88 коп. трьох відсотків річних;

-  2 507 (дві тисячі п'ятсот сім) грн. 01 коп. державного мита;

-  118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 10.07.2008 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.