Рішення

від 12.06.2008 по справі 8/222/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/222/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.08                                                                                        Справа №  8/222/08

Суддя   Попова І.А.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” (04071, м.Київ, вул. Набережно-Лугова, 9; 01054, м.Київ, вул. Дмитрівська, 18/24)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма “Союзспецмаш” (69093, м. Запоріжжя, вул. Ногіна, 2а/12, 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 42-а)

про стягнення 355102 грн. 58 коп. основного боргу за договором № 2 від 01.01.2007 р., 50842 грн. 76 коп. пені, 65794 грн. 27 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 8907 грн. 45 коп. річних процентів

Суддя  І. А. Попова             

Представники:

Від позивача: Теремецька О.О., дов. № 10 від 21.02.2008р.   

Від відповідача: Кузнєцов А.О., дов. від 02.10.2007р.

Карпенко Ю.С., дов. від 02.10.2007р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення 355102 грн. 58 коп. основного боргу за договором № 2 від 01.01.2007 р., 50842 грн. 76 коп. пені, 65794 грн. 27 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 8907 грн. 45 коп. річних процентів.

В судовому засіданні оголошувалися перерви. Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням представників сторін відповідно до ст. 69 ГПК України.  

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 12.06.2008р..

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові,  в обґрунтування вимог вказує, що 01.01.2007 року ТОВ «Татнєфть - Укрнєфтєпродукт»та ТОВ «ПКФ «Союзспецмаш»укладено договір № 2 поставки нафтопродуктів. Відповідно до п.п. 1.1. вказаного договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (товар), на умовах оплати та поставки, що визначені договором. Пунктом 4.1. договору визначена ціна, кількість, асортимент кожної окремої партії товару та порядок розрахунків, які попередньо погоджуються сторонами шляхом підписання додаткових угод, з послідуючим її відображенням у рахунку-фактурі на оплату. Ціна також вказувалася у накладних та рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною даного договору. Згідно п.п. 4.3. договору рахунок-фактура підлягає оплаті покупцем протягом 1 банківського дня з моменту його виставлення постачальником, якщо інше не буде вказано у рахунку. Відповідно до п.п. 4.4. договору, оплата за товар повинна здійснюватися у строк, вказаний у відповідній додатковій угоді, якщо інше не буде вказано у рахунку. На виконання вказаного договору сторонами підписано 47 додаткових угод. Відповідно до п. 2 усіх додаткових угод умови оплати вказано: з відстрочкою платежу 5 банківських днів з моменту відгрузки товару, що підтверджується відповідною товарно-розпорядною документацією. Згідно п. 3 додаткових угод рахунок-фактура підлягає оплаті покупцем протягом 5 банківських днів з моменту його виставлення постачальником. Оплата по даному договору йшла на рахунок постачальника безготівково. У графі «Призначення платежу»у платіжних дорученнях вказувалося - оплата за нафтопродукти згідно договору № 2 від 01.01.2007 р. (без посилання на конкретну ТТН). Позивач вказує, що взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, а відповідач в порушення умов договору здійснив часткову оплату за отриману продукцію. За відповідачем склалася заборгованість в сумі 355102,58 грн., яку позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма “Союзспецмаш”.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 50842 грн. 76 коп. пені, нарахованої за період з 07.05.2007р. по 17.03.2008р., 65794 грн. 27 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з 07.05.2007р. по 17.03.2008р. , 8907 грн. 45 коп. річних процентів, нарахованих за період з 07.05.2007р. по 17.03.2008р..

Відповідач письмового відзиву не надав. В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що договір є неукладеним, в зв'язку з тим, що ціна, кількість, порядок оплати за товар та порядок поставки не обумовлений сторонами в договорі. Проте проти факту отримання товару відповідач не заперечив. Крім того, відповідач зазначив, що річні проценти та втрати від інфляції грошових коштів за своєю правовою природою є неустойкою, в зв'язку з чим, може бути нараховано до стягнення одна складова або річні проценти або втрати від інфляції грошових коштів. Відповідачем не надано контррозрахунку штрафних санкцій, проте відповідач зазначив, що відповідно до ст.. 232 ГК України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

В судовому засіданні 28.05.2008р. сторонами заявлено клопотання про оголошення перерви з метою врегулювання спору в добровільному порядку.

Як пояснив представник позивача в засіданні 12.06.2008р. згідно домовленостей, на умовах, запропонованих відповідачем, ним підготовлено мирову угоду. Відповідач відмовився від укладення морової угоди.

Спір розглянуто судом по суті вимог.     

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 01.01.2007 року ТОВ «Татнєфть - Укрнєфтєпродукт» та ТОВ «ПКФ «Союзспецмаш»укладено договір № 2 поставки нафтопродуктів. Відповідно до п.п. 1.1. вказаного договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (товар), на умовах оплати та поставки, що визначені договором. Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна, кількість, асортимент кожної окремої партії товару та порядок розрахунків попередньо погоджуються сторонами шляхом підписання додаткових угод, з послідуючим її відображенням у рахунку-фактурі на оплату. Згідно п.п. 4.3. договору рахунок-фактура підлягає оплаті покупцем протягом 1 банківського дня з моменту його виставлення постачальником, якщо інше не буде вказано у рахунку. Відповідно до п.п. 4.4. договору, оплата за товар повинна здійснюватися у строк, вказаний у відповідній додатковій угоді, якщо інше не буде вказано у рахунку. На виконання вказаного договору сторонами підписано 47 додаткових угод. Відповідно до п. 2 усіх додаткових угод умовою оплати вказано: з відстрочкою платежу 5 банківських днів з моменту відгрузки товару, що підтверджується відповідною товарно-розпорядною документацією. Згідно п. 3 додаткових угод, рахунок-фактура підлягає оплаті покупцем протягом 5 банківських днів з моменту його виставлення постачальником.

Як свідчать вивчені матеріали, позивачем здійснено поставку товару (ПММ). Відповідачем здійснено часткову оплату товару. В ході врегулювання спору сторонами по справі здійснено звірення взаєморозрахунків за 2007 рік, по договору № 2 від 01.01.2007р. про що складено та підписано відповідний акт.

Сторонами узгоджено, що заборгованість відповідача за товар, отриманий за умовами договору №2 від 01.01.2007р. станом на 15.04.2008р. складає 346139,69 грн. При цьому, позивач погодився що 8962,89 грн. із заявлених до стягнення будуть зараховані ним, за іншими зобов'язаннями відповідача.     

Як передбачено приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.

Вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 346139,69 грн. підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 8962,89 грн. основного боргу провадження по справі підлягає припиненню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 50842 грн. 76 коп., нарахованої за період з 07.05.2007р. по 17.03.2008р. позивач обґрунтовує п. 6.6 договору № 2 від 01.01.2007р., згідно до якого у разі затримки оплати за товар, покупець згідно до ст.. 625 ЦК України повинен виплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, 3% річних від простроченої суми , а також пеню, що нараховується за кожен день прострочки із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такої прострочки. Суд знаходить вимоги такими, що підлягають задоволенню та не суперечать приписам ст.. 232 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги про стягнення річних процентів, нарахованих за період з 07.05.2007р. по 17.03.2008р. в сумі 8907 грн. 45 коп. та 65794 грн. 27 коп. втрат від інфляції грошових коштів за період з 07.05.2007р. по 17.03.2008р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо того, що договір № 2 є неукладеним, оскільки не містить істотних умов та не породив для сторін будь –яких зобов'язань суд знаходить хибними. Розділом 3 договору сторони встановили, що кількість товару буде встановлена видатковою та товаро –транспортною накладною, згідно доручення представника покупця (само вивозом). Розділом 4 договору сторони узгодили, що ціна, кількість, асортимент та порядок розрахунків будуть узгоджуватися шляхом укладання додаткових угод. До договору № 2 сторонами укладені додаткові угоди (№1-№47), у яких узгоджені усі істотні умови купівлі –продажу кожної партії товару.

Також надуманим є твердження відповідача щодо незаконності застосування декількох штрафних санкцій за господарське правопорушення.

Згідно ст.. 625 ЦК України втрати від інфляції грошових коштів внаслідок несвоєчасних розрахунків та проценти річні за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.           

Позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного ст..ст.. 526, 625 ЦК України, 193 ГК УКраїни, керуючись ст. ст. 49, 80 п. 1-1, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В частині стягнення з відповідача 8962,89 грн. основного боргу провадження по справі припинити.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма “Союзспецмаш” (69093, м. Запоріжжя, вул. Ногіна, 2а/12, 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 42-а, ЄДРПОУ 32169458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” (04071, м.Київ, вул. Набережно-Лугова, 9; 01054, м.Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, ЄДРПОУ 33060700) 346139,69 грн. основного боргу, 50842,76 грн. пені, 65794,27 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 8907,45 грн. річних процентів та 4924,48 грн. судових витрат. Видати наказ.

Суддя                                                                                                І.А. Попова

Рішення підписано 20.06.2008р.