Постанова

від 09.10.2008 по справі 8/222/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/222/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.10.08                                                                                               Справа №8/222/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Колодій Н.А.  , Шевченко Т. М.

при секретарі: Шерник О.В.,

за участю представників:

позивача: Теремецька О.О., довіреність від 21.02.2008р. №10;

відповідача: Кузнєцов А.О., довіреність від 02.10.2007р. № б/н;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма “Союзспецмаш”, м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2008р. у справі № 8/222/08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт”, м.Київ   (04071, м. Київ,  вул. Набережно-Лугова,9;  01054, м. Київ, вул. Дмиторівська,18/24)                   

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма “Союзспецмаш”, м. Запоріжжя ( 69093, м. Запоріжжя, вул. Ногіна,2а/12,  м.Запоріжжя, вул.40 років Радянської України,42а)

про стягнення 480647,06 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма “Союзспецмаш” 355102,58 грн. основного боргу за договором №2 від 01.01.2007р., 50842,76 грн. пені, 65794,27 грн. інфляційних втрат та  8907,45 грн. річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.06.2008 року у справі              №8/222/08 (суддя Попова І.А.) в частині стягнення з відповідача суми 8962,89 грн. основного боргу провадження припинено, в іншій частині позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма “Союзспецмаш” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” 346139,69 грн. основного боргу, 50842,76 пені, 65794,27 грн. суми інфляції, 8907,45 грн. річних процентів та 4924,48 грн. судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що сума заборгованості підтверджена актом звірки взаєморозрахунків по договору №2 від 01.01.2007р. за 2007 рік. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Відносно заявленої до стягнення суми 8962,89 грн. провадження у справі припинено у зв'язку із зарахуванням  позивачем зазначеної суми за іншими зобов'язаннями відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма “Союзспецмаш”, відповідач, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2008 року по справі № 8/222/08 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом при визначенні штрафних санкцій не виключена із суми основного боргу сума 8962,89 грн.,  у відношенні стягнення якої провадження у справі припинено. Вказує, що розрахунок штрафних санкцій повинен був здійснюватися виходячи із суми боргу після проведення взаєморозрахунків, а саме з суми, яка дорівнює 346139,69 грн.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.07.2008 року у справі  № 8/222/08 апеляційний розгляд справи призначено на 13.08.2008 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Запорізької області  від 12.06.2008 року у справі № 8/222/08 без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Вважає висновки господарського суду першої інстанції обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду законним. Посилається на те, що факт згоди позивача зарахувати суму 8962,89 грн. не звільняє відповідача від сплати суми штрафних санкцій з врахуванням цієї суми.

          Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1513 від 13.08.2008 року справу № 8/222/08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Колодій Н.А., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.  

В судовому засіданні, відкритому 13.08.2008р., розгляд справи відкладений до 09.10.2008р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів та пояснень.

06.10.2008р. на виконання ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 13.08.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” надані доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких позивач зазначає, що штрафні санкцій розраховані у відповідності із умовами договору та додаткових угод до договору станом на дату звернення до суду із позовною заявою. Щодо включення суми 8962,89 грн. до суми, з якої розраховувалися штрафні санкції, вказує, що зазначена сума погашена лише 15.04.2008р., тобто вже під час розгляду спору в судовому порядку, отже, час до зарахування цієї суми в рахунок погашення заборгованості за договором є часом прострочення виконання зобов'язання.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1913 від 09.10.2008 року справу № 8/222/08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Колодій Н.А., Шевченко Т.М, якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.  

В судовому засіданні 09.10.2008 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” підтримав доводи, викладені у відзиві та доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.10.2008р. додатково до доводів, викладених в апеляційній скарзі, наголошує на помилковості здійснених позивачем розрахунків штрафних санкцій. За розрахунком, наданим представником відповідача у судовому засіданні, сума інфляційних  втрат складає  3177,56 грн.

За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” було подано позов до господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма “Союзспецмаш” 355102,58 грн. основного боргу за договором №2 від 01.01.2007р., 50842,76 грн. пені, 65794,27 грн. інфляційних втрат та  8907,45 грн. річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.06.2008 року у справі              №8/222/08 в частині стягнення з відповідача суми 8962,89 грн. основного боргу провадження припинено, в іншій частині позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма “Союзспецмаш” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” 346139,69 грн. основного боргу, 50842,76 пені та 65794,27 грн. суми інфляції.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробнича комерційна фірма “Союзспецмаш”, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, однак, при цьому, рішення господарського суду підлягає зміні,   в силу наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” (далі – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВКФ “Союзспецмаш” (далі – покупець) було укладено договір №2, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (товар), на умовах оплати та поставки, визначених даним договором (п.1.1 договору).

Згідно із п.4.1 зазначеного договору ціна, кількість, асортимент кожної окремої партії товару та порядок розрахунків попередньо погоджуються сторонами шляхом підписання додаткових угод, з послідуючим її відображенням у рахунку-фактурі на оплату. Ціна також вказується у накладних та рахунках-фактурах, які являються невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.3 договору визначено, що ціни, вказані у рахунках-фактурах являються дійсними протягом одного банківського дня, а сам рахунок-фактура підлягає оплаті покупцем протягом одного банківського дня з моменту його виставлення постачальником, якщо інше не буде вказано у рахунку.

Відповідно до п.4.4 договору, оплата за товар повинна здійснюватися у строк, вказаний у відповідній додатковій угоді, якщо інше не буде вказано у рахунку.

На виконання даного договору між сторонами підписано 47 додаткових угод, якими сторони узгодили умови оплати – з відстрочкою платежу 5 банківських днів, з відстрочкою платежу 2 банківських дня або 100% передоплата.

Згідно з п.6.6 договору у випадку затримки оплати за товар, покупець у відповідності зі ст.625 Цивільного кодексу України повинен оплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також пеню, яка нараховується за кожний день прострочення із розрахунку подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент такого прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару припиняється через дванадцять місяців від дня, коли дане зобов'язання повинно бути виконане.

На виконання умов договору постачальником здійснювалася поставка товару – нафтопродуктів, вартість якого була оплачена покупцем частково.

Обставини справи свідчать, що позивачем умови договору виконані належним чином, поставка товару здійснювалася у відповідності із визначеними у додаткових угодах умовами.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі не виконані, докази оплати товару в повній мірі відсутні, що свідчить про порушення відповідачем п 4.3 та п.4.4 договору.  

Згідно складеного та підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за 2007 рік по договору №2 від 01.01.2007р., заборгованість відповідача за товар, отриманий за умовами договору, станом на 15.04.2008р. складає 346139,69 грн. Сума 8962,89 грн. із заявленої позивачем до стягнення суми позовних вимог зарахована ним за іншими зобов'язаннями відповідача.     

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем умови пунктів 4.3 та 4.4 Договору щодо оплати поставленого товару в повному обсязі  станом на 15.04.2008р. не виконані.

Отже, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в сумі 346139,69 грн. є обґрунтованими. При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження у справі в частині стягнення суми 8962,89 грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, оскільки вказана сума основного боргу перерахована  платіжним дорученням №209 від 13.03.2007р. на загальну суму 50000грн. як оплата за нафтопродукти згідно договору №8 від 06.12.2005р., під час  проведення звірки взаємних розрахунків за договором №2 від 01.01.2007р. станом на  15.04.08р. була за згодою сторін зарахована за спірним договором, тобто вже після звернення  позивача до суду. Оскільки сума 346139,69 грн. основного боргу відповідачем сплачена не була, то судом першої інстанції правомірно стягнута вказана сума з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму 50842,76 грн. пені за період з 07.05.2007р по 17.03.2008р. за несвоєчасну сплату суми основного боргу, 65794,27 грн. інфляційних втрат та 8907,45 грн. трьох відсотків річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару у вигляді штрафних санкцій, які складають нараховані на суму основного боргу інфляції втрати за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також пеню, яка нараховується за кожний день прострочення із розрахунку подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент такого прострочення.  

Враховуючи викладене, висновки господарського суду щодо правомірності нарахування на суму основного боргу пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних є цілком вірними.

Разом з тим, слід зазначити, що за висновками рішення господарського суду Запорізької області присуджено до стягнення з відповідача заявлені позивачем суми: пеню в розмірі 50842,76 грн., 65794,27 грн. інфляційних втрат та 8907,45 грн. трьох відсотків річних.

Здійснюючи розрахунок пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», колегією суддів встановлено, що з урахуванням суми основного боргу за відповідними поставками, які підтверджуються товарно-транспортними накладними, до стягнення підлягають пеня в розмірі 50757,40 грн., 3% річних в розмірі 8930,66 грн. та 74723,01 грн. інфляційних витрат. Вказані суми розраховані за період з 07.05.2007 року по 17.03.2008 року.

Наведене свідчить, що в частині стягнення з відповідача суми пені рішення господарського суду підлягає зміні, оскільки заявлена позивачем сума на 85,36 грн. перевищує суму, яка підлягає до стягнення. Висновки господарського суду першої інстанції щодо стягнення 3% відсотків річних та втрат від інфляції в межах заявлених позовних вимог  сум  колегія суддів вважає правомірними.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно того, що господарським судом при визначенні штрафних санкцій помилково не виключена із суми основного боргу сума 8962,89 грн.,  у відношенні  якої провадження у справі припинено, слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачена відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, і встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати боргу до сплати підлягає сума боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. Враховуючи, що зарахуванням позивачем суми 8962,89 грн. мало місце лише 15.04.2008р. (акт звірки взаєморозрахунків по договору №2 від 01.01.2007р. станом на 15.04.2008р.), тобто вже під час розгляду спору в судовому порядку, в той час як позовні вимоги заявлені за період з 07.05.2007р. по 17.03.2008р., а отже не виключення господарським судом вказаної суми із загальної суми боргу при визначенні пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірним, оскільки час до зарахування цієї суми в рахунок погашення заборгованості за договором є часом прострочення виконання зобов'язання.   

            Таким чином, господарським судом з'ясовані всі обставини справи, висновки господарського суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, оспорюване рішення  прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, але з урахуванням арифметичної помилки рішення господарського суду підлягає зміні в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 50842,76 грн., оскільки стягненню підлягає пеня в розмірі  50767,40 грн. В іншій частині рішення господарського суду першої інстанції  залишається без змін.

На підставі викладеного, апеляційна скарга відповідача  задоволенню не підлягає.

           У відповідності зі ст.49 ГПК України, судові витрати по розгляду справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Державне мито за апеляційною скаргою відноситься на  заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись  ст. 49, п.11 ст.80, ст.ст. 99, 101, п.4 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу  України,  Запорізький апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

            Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна фірма «Союзспецмаш», м. Запоріжжя, залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Запорізької області від 12.06.2008 року у справі №8/222/08 змінити, виклавши  резолютивну частину рішення  в наступній редакції:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича комерційна фірма «Союзспецмаш», м. Запоріжжя, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт”, м. Київ,  суму 346139,69 грн. основного боргу, 50757,40 грн. пені, 65794,27 грн. втрат від інфляції грошових коштів, суму  8907,45 грн. 3-х % річних, суму 4805,52 грн. державного мита та суму 117,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В частині стягнення суми 8962,89 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В частині стягнення  85,36 грн. пені в позові відмовити.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області.

           Постанова виготовлена  в повному обсязі та підписана  13.10.2008р.

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Колодій Н.А.  Шевченко Т. М.