Рішення

від 10.07.2008 по справі 36/3-17-4/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36/3-17-4/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.08                                                                                 Справа № 36/3-17-4/65.

Розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства «Чернівціоблпаливо», м.Черновці

до Малого спільного підприємства виробничо-комерційної фірми «Торгснабсервіс», м.Алчевськ  Луганської області  

про стягнення 50930 грн. 00 коп.

Суддя          : Батюк Г.М.

Секретар судового засідання: Лисенко В.П.

в присутності представників сторін:

від позивача – не прибув (явка обов'язкова);

від відповідача –Кушнаренко М.В., дов. № б/н від 10.06.08;

                           -Кушнаренко Г.Л., паспорт серія ЕМ № 648185 від 26.04.2000.

Суть справи: заявлені вимоги про стягнення  з відповідача кошти в сумі 44000 грн. 00 коп., які перераховані за неякісний товар, 3% річних в сумі 550 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 6380 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.05.08 по справі № 36/3-17 позовні матеріали ВАТ «Чернівціоблпаливо», м.Чернівці до Малого спільного підприємства виробничо-комерційної фірми «Торгснабсервіс», м.Алчевськ  Луганської області  про стягнення  50930 грн. 00 коп.  надіслані за підсудністю до господарського суду м.Луганська.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, зданого до суду 12.06.08, у поясненні , зданого до суду 01.07.08,  позовні вимоги відхилив у повному обсязі , посилаючись на те, що на  вугілля, яке надійшло до відповідача в вагоні № 6760986 є сертифікат якості; позивачем при складанні акту приймання по якості від 01.11.07 порушені вимоги пунктів, 6,22,23,26,27,28,29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення і товарів народного споживання за якістю ( №П-7), та з інших підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників відповідача учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

                                                       встановив:

Між позивачем та відповідачем  був укладений договір №01/02 від 15.02.07, згідно якого «Постачальник»(відповідач у справі) зобов'язаний поставити і передати у власність «Покупцю»(позивачу у справі) товар, а «Покупець»зобов'язаний прийняти і оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору). Додаток до договору - специфікація на поставку вугілля.

Згідно п.2.2 договору, підтвердженням якості товару є посвідчення про якість, яке видано підприємством - виробником товару.

Відповідно до п.6.1 договору, «Покупець»(позивач у справі) оплачує вартість узгодженого об'єму товару і залізничного тарифу по заявленим відвантаженням на розрахунковий рахунок «Постачальника»100% попередньої оплати згідно виставленого рахунку .

Згідно п.7.1 договору, прийомка покупцем договірного товару по якості і кількості проводиться відповідно з вимогами Інструкції (№П-6) від 15.06.1965 і (№П-7) від 25.04.1966.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.10.07 позивачем проведено оплату коштів в сумі 44000 грн. на рахунок відповідача,  згідно платіжного доручення №724 від 17.10.07, відповідно до умов п. 6.1 договору.

Відповідач 24.10.07 відвантажив вугілля марки «Антрацит АМ»у вагоні №67160986 зі станції Карахаш Донецької залізниці на адресу  Чернівецького паливного складу №1 ВАТ «Чернівціоблпаливо», станція призначення Чернівці Львівська залізниця,  що підтверджено накладною № 50055897 від 24.10.07.

Позивач зазначив, що поставлене відповідачем вугілля не відповідає якості, тому була створена комісія для приймання вугілля по якості, яке надійшло на адресу позивача у вагоні №67160986 по накладній №50055897 від 24.10.07- вугілля марки «Антрацит АМ», про що був складений акт приймання вугілля по якості від 01.11.07, який затверджений головою правління ВАТ «Чернівціоблпаливо». Також, робітниками складу відібрано 15 проб вугілля, які направлені на аналіз до Бурштинської теплової електричної станції. Оскільки реалізувати отриманий товар було неможливо, тому вантаж  прийнятий на відповідальне зберігання.

Позивач також зазначив, що підтвердженням того, що поставлене позивачем вугілля за договором №01/02 від 15.02.07 неякісне є результат аналізу спаленого палива Бурштинської ТЕС (лист № 06/1062 від 10.04.08) із якого вбачається, що поставлене вугілля містить золу 84,5%, вологу 2,8%, однак у відповідності до специфікації до спірного договору повинно містити золу 9,4%, вологу 4,9%, серу 1,6%.

Позивач також зазначив, що на адресу відповідача були направлені телеграми та лист, в яких зазначалося про невідповідність якості поставленого товару за спірним договором та специфікації та  з проханням направити представника для повернення отриманого вугілля та повернення грошових коштів у сумі 44000грн.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, що відповідно складає інфляційні нарахування в сумі 6380 грн.00 коп., 3% річних в сумі  550 грн. 00 коп.

Позивач вважає, що відповідач поставив товар  невідповідної якості ( вугілля марки «Антрацит АМ») за договором №01/02 від 15.02.07, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача коштів в сумі 44000 грн., які були перераховані за неякісний товар, на підставі п.5 ст. 268 ГК України.

Відповідач відзивом на позовну заяву позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з з відповідача кошти в сумі 44000 грн. 00 коп., які перераховані за неякісний товар, 3% річних в сумі 550 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 6380 грн. 00 коп.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору.

Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

Пунктом 5 ст. 268 ГК України передбачено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком ( еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем  був укладений договір №01/02 від 15.02.07, згідно якого відповідач на адресу позивача 24.10.07 відвантажив вугілля марки «Антрацит АМ»у вагоні №67160986 зі станції Карахаш Донецької залізниці на адресу  Чернівецького паливного складу №1 ВАТ «Чернівціоблпаливо», станція призначення Чернівці Львівська залізниця,  що підтверджено накладною № 50055897 від 24.10.07(а.с.18). Також, 17.10.07 позивачем проведено оплату коштів в сумі 44000 грн. на рахунок відповідача, згідно платіжного доручення №724 від 17.10.07,  відповідно до умов п. 6.1 договору (а.с.17).

Як вбачається, позивачем наданий до справи акт приймання вугілля по якості від 01.11.07,  складений комісією, яка створена для приймання вугілля по якості, яке надійшло на адресу позивача від відповідача у вагоні № 67160986 по накладній №50055897 від 24.10.07- вугілля марки «Антрацит АМ». Вказаний акт затверджений головою правління ВАТ «Чернівціоблпаливо» (а.с.19). Також, наданий лист Бурштинської теплової електричної станції від 10.04.08 № 06/1062 та результати аналізу спаленого  палива (а.с.27-29).

Також, позивачем на адресу відповідача були направлені телеграми та лист, в яких зазначалося про невідповідність якості поставленого товару за спірним договором та специфікації та  з проханням направити представника для повернення отриманого вугілля та повернення грошових коштів у сумі 44000грн.00 коп. (а.с.22-26).

Як вбачається, позивачем не надано належних доказів про складання відповідних актів, згідно умов п.7.1 договору №01/02 від 15.02.07, щодо  прийомки покупцем договірного товару по якості, згідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 25 квітня 1966 № П-7 ( далі –Інструкція).

Згідно абз.2 п.16 Інструкції передбачено, що «Отримувач» також зобов'язаний  визвати для участі в  продовжені прийомки продукції і складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), але це передбачено в Основних і особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.

Але, в договорі ( п.7.11) відсутні вимоги про обов'язкову присутність представника «Постачальника»при виникненні спірних питань.

Суд вважає, що позивачем при складанні акту приймання вугілля по якості від 01.11.07 порушені вимоги п. 22 Інструкції, а саме  у зазначену акті перераховані особи, які не можуть бути залучені до роботи по прийманню продукції, які брали участь в роботі комісії, а саме бухгалтери та товарознавці

Також, позивачем не надані докази щодо повноважень членів комісії Гуцул О.В. та  Шабан В.В. - представники інших підприємств, які беруть участь в прийманні продукції по якості, відповідно до вимог  п.23 Інструкції.

Згідно абз.2 п. 26 Інструкції зазначено, що відбір зразків (проб) проводиться у точній відповідності з вимогами вказаних нормативних актах.  Відібрані проби опечатуються або пломбуються і супроводжуються етикетками,  підписами осіб, які приймають участь у відборах.

Але, позивачем не надано доказів, щодо  проведення вказаних дій та відображення їх у акті приймання вугілля по якості від 01.11.07.

Отже,  при складанні  вказаного акту позивачем також не виконані вимоги  пунктів 27,28,29 Інструкції.

Пунктом 6 Інструкції передбачено, що приймання продукції по якості і комплектності проводиться на складі отримувача  в наступні строки: при міжміській поставці –не пізніше  20 днів після видачі продукції органом транспорту; для віддалених районів - приймання промислових товарів відбувається не пізніше 60 днів після отримання на склад отримувача.

Як свідчать матеріали справи, аналіз вугілля в лабораторії Бурштинської ТЕС був зроблений в квітні 2008 року (10.04.08), майже через 6 місяців після отримання відповідачем спірного вугілля.

Також, позивачем не надано належних доказів, що  ця лабораторія (Бурштинська теплова електрична станція) має відповідний сертифікат на проведення незалежних зовнішніх аналізів якості вугілля, тому суд не має можливості прийняти  його як належний доказ щодо проведення належного аналізу спірного  вугілля.

Суд вважає, що позивач не надано доказів щодо прийняття вугілля марки «Антрацит АМ», який надійшов до позивача від відповідача у вагоні № 67160986 по накладній №50055897 від 24.10.07 на відповідальне зберігання.

Суд вважає, що  позивачем при складанні акту приймання вугілля по якості від 01.11.07, не виконані умови п.7.1 договору №01/2 від 15.02.07, та вимоги Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 25 квітня 1966 № П-7, тому суд не має можливості прийняти  його як належний доказ щодо приймання спірного  вугілля по якості.

Відповідачем надано пояснення, що вагон №6760986 з вугіллям «Антрацит АМ»був відвантажений 24.10.07 зі станції Карахаш  Донецька залізниця на адресу Чернівецького паливного складу №1 ВАТ «Чернівціоблпаливо»за договором  №01/02 від 15.02.07, укладеного між МСП ВКФ «Торгснабсервис»та ВАТ «Чернівціоблпаливо». МСП ВКФ «Торгснабсервис»отримало цей вагон  вугілля від ПП Петров В.В. за договором поставки №3 від 23.06.07, накладна б/н від 15.12.07. ПП Петров В.В. отримав вказане вугілля від ТОВ «Слав'янський холдинг»по договору №105 від 15.10.07.  ТОВ «Славянський холдинг»отримало це вугілля від ТОВ «Ровеньківська вугільна компанія».

Як вбачається, якість вугілля марки «Антрацит АМ», який надійшов до позивача від відповідача у вагоні № 67160986 по накладній №50055897 від 24.10.07 підтверджується  посвідченням про якість № 557 (а.с.79).  Тому, відповідачем надані належні докази виконання умов  п.2.2 договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано обґрунтованих доказів, які підтверджують   викладені в позовній заяві обставини.

Суд вважає вимоги позову про стягнення з відповідача кошти в сумі 44000 грн. 00 коп., які перераховані за неякісний товар, 3% річних в сумі 550 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 6380 грн. 00 коп.  такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не  підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене слід визначити, що позивачем не доведені вимоги про стягнення з відповідача кошти в сумі 44000 грн. 00 коп., які перераховані за неякісний товар, 3% річних в сумі 550 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 6380 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог  слід відмовити.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог тому, у задоволенні позову слід відмовити.

За таких обставин позовні вимоги слід визнати необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення .

У судовому засіданні 10.07.08 за згодою представників відповідача була оголошена тільки вступна  та резолютивна частина рішення.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,34,43,525,526,610,629  ЦК України, ст.ст.173,193,268 ГК України, ст.ст. 44,49,82,84,85 Господарського процесуального  кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити.

          2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –15.07.08.

Суддя                                                                                                    Г.М.Батюк