Постанова

від 15.07.2008 по справі 15/701-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/701-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 липня 2008 р.                                                                                    № 15/701-б  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоПанової І.Ю.,

суддівЗаріцької А.О.,Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу

державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову

господарського суду міста Києва від 14 вересня           2007 року

у справігосподарського суду № 15/701-бгосподарського суду міста Києва

за заявою

товариства з обмеженою відповідальністю "ООКОП-Київ-Млин"

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафта"

про взнання банкрутом

за участю представників сторін:

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Мишковець О.В.,

В С Т А Н О В И В  :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ООКОП-Київ-Млин" (далі –ТОВ "ООКОП-Київ-Млин") звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство і визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафта" (далі –ТОВ "Торговий дім "Нафта") на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон).

Постановою господарського суду міста Києва від 14 вересня 2007 року ТОВ "Торговий дім "Нафта" визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора.

Не погоджуючись з винесеною постановою, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу в якій просить скасувати зазначену постанову  аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 1, 52 Закону, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 14 липня 2008 року розгляд касаційної скарги здійснюється колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: судді Панової І.Ю. –головуючого, суддів Заріцької А.О., Ткаченко Н.Г.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду міста Києва від 14 вересня 2007 року було зобов'язано ліквідатора в п'ятиденний строк опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах, таке оголошення було опубліковано в газеті «Голос України № 173 від 27 вересня 2007 року.

Матеріалами справи підтверджується, що ДПІ у Голосіївському районі                 м. Києва не зверталось до суду із заявою про визнання його кредитором боржника, а тому звернулась до Вищого господарського суду України в порядку ст. 107 ГПК України.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує, що судом його не було повідомлено про порушення справи про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Нафта", що перешкоджає йому здійснити документальну виїзну перевірку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що чинним законодавством про банкрутство не передбачено обов'язку суду направляти копію постанови про визнання боржника банкрутом відповідно до ст. 52 Закону всім кредиторам у справі, в тому числі, органу ДПІ. Однак, зі зворотної сторони ухвали про порушення справи про банкрутство боржника видно, що вона була направлена ДПІ.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону, якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відтак, у разі наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 52 Закону, суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру, тобто продовжує рух справи про банкрутство, а за їх відсутності –припиняє провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України.

Таким чином, чинне законодавство про банкрутство пов'язує можливість відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону з доведенням обставин відсутності боржника за місцезнаходженням або за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, у контексті вказаної норми при розгляді даної справи за правилами ст. 52 Закону, заявник зобов'язаний був довести факт відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Як встановлено судом першої інстанції, свою заяву про порушення справи про банкрутство за ст. 52 Закону ініціюючий кредитор обґрунтував, зокрема, відсутністю боржника та його керівних органів за своїм місцезнаходженням.

В своїй касаційній скарзі скаржник вказує, що судом було неправомірно порушено провадження у справі про банкрутство боржника за ст. 52 Закону, оскільки ТОВ "Торговий дім "Нафта" здійснює підприємницьку діяльність, що підтверджується податковими звітами останнього. Крім того, ініціюючим кредитором на виконання приписів вказаної норми не надано суду належних доказів у підтвердження відсутності боржника за місцезнаходженням, а саме довідки з Єдиного державного реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор в підтвердження відсутності боржника за юридичною адресою, а саме: м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 14 кв. 39, ТОВ "ООКОП-Київ-Млин" посилався на складений в присутності двох свідків акт від 1 серпня 2007 року.

Зважаючи на викладене, ініціюючий кредитор не надав суду доказів безспірності вимог, а саме: кредитор не надав суду належних доказів, які свідчать про припинення ТОВ "Торговий дім "Нафта" підприємницької діяльності, доказів неможливості встановити місцезнаходження керівних органів боржника, довідки реєструючого органу про відсутність боржника за його місцезнаходженням, документів органу зв'язку про неможливість вручення кореспонденції боржнику за його юридичною чи поштовою (фактичною) адресою.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" у разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже, лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором не було надано суду доказів у підтвердження відсутності боржника за своїм місцезнаходженням, а вказаний акт від 1 серпня 2007 року не можна визнати неналежним доказом в підтвердження зазначеного (а.с. 23).

В порушення вищезазначених вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"., господарським судом м. Києва не з'ясовано факт наявності чи відсутності  в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи ТОВ "Торговий дім "Нафта" за її місцезнаходженням відповідно до вимог  вказаного Закону.

Як встановлено судом, вимоги ініціюючого кредитора до ТОВ "Торговий дім "Нафта" грунтувалися лише на визнаній останнім претензії              (відповідь від 6 лютого 2007 року), акті звірки взаєморозрахунків від 1 травня 2007 року  та акті про відсутність боржника за місцезнаходженням від 1 серпня 2007 року і провадження у справі про банкрутства ТОВ "Торговий дім "Нафта"  фактично було порушено у зв'язку з не погашенням боржником боргу перед ініціюючим кредитором за визнаною претензією  (а.с. 20-23).

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що справа про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Нафта" за  ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом”, як відсутнього боржника, порушена неправомірно і у господарського суду першої інстанції  не було  правових підстав для визнання  боржника банкрутом за спрощеною процедурою, в порядку  ст. 52 вказаного Закону.

Оскільки постанова суду першої інстанції  від 14 вересня 2007 року  про визнання  боржника банкрутом не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону її слід скасувати, а провадження у справі припинити, як таке, що порушено безпідставно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,   ст.ст. 80, 1115, 1117 - 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -  

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

Постанову господарського суду міста Києва від 14 вересня 2007 року у справі № 15/701-б скасувати.

Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Нафта" припинити.

Головуючий                                                                             І.Ю. Панова         

Судді                                                                                                 А.О. Заріцька

              Н.Г. Ткаченко