Постанова

від 22.07.2008 по справі 10/217-4181

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/217-4181

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 липня 2008 р.                                                                                    № 10/217-4181  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Товариства індивідуальних забудовників "Добробуд"

на постанову від 14.04.08  Львівського апеляційного господарського суду

у справі№10/217-4181 господарського суду Тернопільської області

за позовомПриватного підприємства "ГЕО-2004"

доТовариства індивідуальних забудовників "Добробуд"

провстановлення земельного сервітуту

за участю представників сторін:

позивача:  Кузнецова М.І., довір. у справі

відповідача: Кметик В.С., довір. від 21.03.08 №16/3

                                                  ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.12.2007 (суддя М. Півторак), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 (судді: Г. Гнатюк,                          Н. Кравчук, О. Мирутенко), позовні вимоги задоволено. Встановлено земельний сервітут на право проходу та проїзду по наявному шляху, який проходить через земельну ділянку, що належить на праві користування відповідачу до земельної ділянки якою позивач користується на підставі договору оренди. Судові рішення обгрунтовані ст. ст. 16, 401, 402, 404 ЦК України, ст. 98, 99, 100 Земельного кодексу України та Законом України "Про планування та забудову території".

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові акти, прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити. Скаржник вважає, що рішення судів прийняті всупереч вимогам п.4 ст. 98 ЗК України щодо встановлення земельного сервітуту  способом, найменш обтяжливим для власника та п.п. б п.2 ст. 102 ЗК України, оскільки встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки відповідачем за її цільовим призначенням –для будівництва підземно-наземних гаражів-стоянок на 145 легкових автомобілів навколо та під ділянкою по вул. Вербицького в м. Тернополі, якою бажає користуватися позивач. Судами не надана об'єктивна оцінка доказам, наданим відповідачем. В рішеннях судів відсутні мотиви, по яким не взято до уваги: факт самовільного будівництва позивачем багатоквартирного житлового будинку по земельній ділянці за адресою пр. С. Бандери 83, підтверджений документами відповідних державних органів;

факт наявності іншого проїзду з твердим покриттям до земельної ділянки позивача, який в даний час позивач і використовує. Земельний сервітут встановлено судами з порушенням вимог ст. 401 ЦК України: потреби позивача у даному випадку могли бути задоволені іншим способом –проходом та проїздом до будівництва будинку по проїзду з твердим покриттям, а не по ділянці відповідача.

Не вказано з яких мотивів суди відхилили доводи відповідача про наявність генерального плану забудови по вул. Вербицького, яким затверджено будівництво об'єкта відповідача, яке здійснюється поетапно і, відповідно, отримуються дозволи на черговий етап будівництва. Скаржник вважає, що рішення судів прийняті з порушенням вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів: лист міської ради від 14.12.2007 без підпису голови не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає задоволенню    частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Рішенням Тернопільської міської ради №5/6/63 від 01.02.2007р. приватному підприємству "ГЕО-2004" надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 1,3737 га для обслуговування викупленої теплиці з перебудовою її в багатоквартирний житловий будинок за адресою проспект С.Бандери.83 у м. Тернополі (а.с.9).

29.03.2007р. Тернопільською міською радою прийнято рішення                   № 5/8/21, яким було затверджено проект  відведення земельної ділянки.

Цим же рішенням (п.2). було вилучено з користування відкритого акціонерного товариства "Зелене господарство" земельну ділянку площею 1,3737 га за адресою: проспект С.Бандери,83, враховуючи письмову згоду землекористувача та надано в оренду (п.3) ПП "ГЕО-2004" терміном на п'ять років.

ПП "ГЕО-2004" (п.4.) зобов'язано в місячний термін оформити право користування земельною ділянкою відповідною документацією.

Згідно вищезазначеного рішення №5/8/21 між Тернопільською міською радою (орендодавцем) та приватним підприємством "ГЕО-2004" (орендарем) укладено договір оренди землі, згідно умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться по проспекту С.Бандери,83, загальною площею 1,3737 кв.м  (а.с.15-18).

Земельна ділянка передана за актом приймання-передачі від 05.06.2007р.

Відповідно з цієї дати 05.06.2007р. позивач ПП "ГЕО-2004" набув право на користування орендованою земельною ділянкою.

ТІЗ "Добробуд" - відповідач є користувачем сусідньої земельної ділянки, пл.2,9040га по вул. Вербицького в м.Тернополі на підставі договору оренди від 30.12.2005р.

Оскільки земельна ділянка земелекористувачем якої є ПП "ГЕО-2004" розташована поряд із земельними ділянками Управління з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради та Товариства індивідуальних забудовників "Добробуд", то позивач звернувся з пропозицією до останніх про укладення договорів про встановлення земельного сервітуту.

Укладення таких договорів було викликано необхідністю доступу позивача до користування своєю земельною ділянкою.

Як свідчать матеріали справи, договір земельного сервітуту між позивачем та Управлінням з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради було безперешкодно укладено 26.06.2007р. за домовленістю сторін.

Такий же договір укладено між ТІЗ "Добробуд" та Управлінням з експлуатації майнового комплексу Тернопільської обласної ради щодо доступу відповідача до своєї земельної ділянки.

Позивачем ПП "ГЕО-2004" на адресу відповідача ТІЗ "Добробуд" було направлено проект договору на встановлення земельного сервітуту, який останнім не підписано.

Відповідач на момент розгляду справи не має дозволу на будівництво підземно-наземних гаражів по вул. Вербицького в м.Тернополі.

З приводу запропонованої відповідачем іншої проїзної ділянки для позивача, то суд зазначає, що така позиція ТІЗ "Добробуд" не грунтується на нормах ст.100 та ст.103 Земельного кодексу України.

Позивачем заявлено вимогу проходу та проїзду по наявному шляху, який проходить через земельну ділянку, що належить на праві користування Товариству індивідуальних забудовників "Добробуд".

Будівництво гаражів та багатоквартирних будинків, у випадку отримання дозволів, не ведеться по наявному шляху, який буде необхідний для користування і відповідачеві також.

З огляду на встановлені обставини, а саме, що земельний сервітут встановлюється на прохід та проїзд транспортних засобів по наявному шляху з твердим покриттям, що проходить по земельній ділянці відповідача, а відповідач на цій проїжджій частині земельної ділянки не веде будівництво підземно-наземних гаражів-стоянок –суд дійшов висновку, що встановлений ним сервітут є найменш обтяжливий для відповідача. У суду касаційної інстанції відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України відсутні повноваження надавати іншу оцінку встановленим попередніми судами обставинам справи. Таким чином, суди попередніх інстанцій не порушили вимог ст. ст. 98 та 102 Земельного кодексу України. Слід зазначити, що відповідно п.2 ст. 102 ЗК України у відповідача є право вимагати припинення дії сервітуту у разі отримання дозволу на будівництво гаражів на земельній ділянці, відносно якої встановлений сервітут.

Доводи відповідача про те, що позивач веде будівництво самовільно без належної документації, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ці обставини не впливають на право встановлення земельного сервітуту. Відповідно ст. 100 ЗК України орендар земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Види права земельного сервітуту передбачені в ст. 99 ЗК України.

Зі змісту статей 101 ЗК України, ст. ст. 401, 403 ЦК України вбачається, що встановлення земельного сервітуту є обтяженням земельної ділянки щодо якої встановлюється сервітут. Тому за загальним правилом власник  (користувач) такої ділянки має право на отримання від особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут, компенсації за незручності, пов'язані з обтяженням його земельної ділянки земельним  сервітутом. Винятки з цього правила можуть бути встановлені законом. Крім цього, він має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Зважаючи на це, статтями 100 ЗК України та 402 ЦК України встановлено, що земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Договір укладається в установленому порядку та підписується сторонами. Якщо останні не дійшли згоди щодо встановлення земельного сервітуту, то зацікавлена сторона звертається до суду із заявою про встановлення земельного сервітуту.

Колегія суддів вважає заслуговуючими на увагу доводи скаржника про те, що в установленому порядку він не  отримував від позивача проект договору на встановлення земельного сервітуту. В порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій не досліджували порядок та зміст договору на встановлення земельного сервітуту, пропонований  позивачем відповідачу, його умови.

Судами не надана оцінка копії договору на встановлення земельного сервітуту (проект позивача) без дати за 2007 рік та обставинам щодо отримання і розгляду його відповідачем.

Судами не з'ясовано яким чином позивач обслуговував свою земельну ділянку після отримання її в оренду відповідно до договору оренди від 4.06.2007, оскільки ст. 401  ЦК України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється тоді, коли потреби інших осіб не можуть бути задоволені іншим способом.

Керуючись ст.ст. 1115-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                          ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства індивідуальних забудовників "Добробуд" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 18.12.07 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.08 у справі №10/217-4181 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий                                                                           В. Овечкін

Судді:                                                                                      Є.Чернов

                                                                                                 В.Цвігун