Постанова

від 23.07.2008 по справі 4/24-27/381

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/24-27/381

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 липня 2008 р.                                                                                    № 4/24-27/381  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді                                                         Кривди Д.С.,

суддів                                                             Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача:        Загарук В.Є.

від відповідача:   Алексєєнко В.Ф.

прокурор:             Громадський С.О.

розглянувши касаційне подання Заступника прокурора м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2008р.

у справі № 4/24-27/381 Господарського суду м. Києва

за позовом Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Подільської районної у місті Києві ради та Комунального підприємства “Оренда”

до Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун”

про стягнення 16930,10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Подільської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства “Оренда“ звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун“ про стягнення 16930,10 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.03.2007р. (суддя І.І.Борисенко) позовні вимоги задоволено: стягнуто з Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун“ на користь Комунального підприємства “Оренда“ 16016,95 грн. основного боргу, 913,15 грн. пені, стягнуто з Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун“ на користь Державного бюджету України 169,30 грн. державного мита, стягнуто з Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун“ на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр“ 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва від 01.03.2007р., Колективне підприємство “Український науково-технічний екологічний центр “Перун“  подало апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2007р. (судді: Н.М.Губенко, Т.Л.Барицька, Л.М.Ропій) рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2007р. змінено, позов задоволено частково: стягнуто з Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун“ на користь Комунального підприємства “Оренда“ 16016,95грн. основного боргу, 760,88 грн. пені,  стягнуто з Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун“ в доход  Державного бюджету України 169,30 грн. державного мита, 116,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Колективне підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун” подало касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2007р. касаційну скаргу Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун“  задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2007р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2007р. у справі № 4/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

За новим розглядом справи, якій присвоєно номер № 4/24-27/381, рішенням Господарського суду м. Києва від 07.11.2007р. (суддя М.А.Дідиченко) позовні вимоги задоволено: стягнуто з Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун“ на користь Комунального підприємства “Оренда“ 16016,95грн. основного боргу, 913,15грн. пені, стягнуто з Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун“ в доход Державного бюджету України 85,00грн. державного мита, стягнуто з Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун“ в доход Державного бюджету України 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва від 07.11.2007р., Колективне підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун” подало апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2008р. (судді: В.А.Корсак, П.В.Авдеєва, Н.М.Коршун) апеляційну скаргу Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун” задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2007р. скасовано, в позові заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Подільської районної у м. Києві ради та Комунального підприємства “Оренда“ відмовлено, стягнуто з Подільської районної у місті Києві ради на користь Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун” державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 42,32 грн., стягнуто з Комунального підприємства “Ореанда” на користь Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун” державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 42,32грн.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2008р., заступник прокурора м. Києва вніс до Вищого господарського суду України касаційне подання, в якому просить  скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2008р.   та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2007р. Свою вимогу заступник прокурора м. Києва мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційне подання заступника прокурора м. Києва  Колективне підприємство “Український науково-технічний екологічний центр “Перун“ доводить безпідставність вимог касаційного подання просить залишити касаційне подання без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2008р. –без змін.

Розглянувши касаційне подання, перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційне подання заступника прокурора м. Києва підлягає задоволенню.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено:

05.04.2005р. між позивачем –Комунальним підприємством “Оренда“ та Колективним підприємством Український  науково-технічний екологічний   центр  “Перун“  був укладений договір № 3118/05, відповідно до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення, загальною площею 146,70кв.м., яке розташовані у лівому крилі першого поверху будинку 49-А по вул. Олени Теліги у м. Києві.

Пунктом 1.4, 1.6 вищезгаданого договору сторони обумовили розмір орендної плати, яка становить 1464,42грн. на місяць з урахуванням індексу інфляції.

В  акті   прийому-передачі приміщення від 05.04.2005р. сторони  визначили,   що  на момент прийняття приміщень в орендне користування вони перебувають у незадовільному стані і їх експлуатація можлива виключно після проведення ремонту.

Пунктом 4.4 договору на відповідача покладено обов'язок провести узгоджений з позивачем ремонт об'єкту оренди до 01.07.2005р., при цьому розмір місячної орендної плати на період проведення об'єкту оренди встановлено у розмірі 10% від місячної плати встановленої п. 1.4 договору та складає 146,44грн.

На прохання відповідача термін проведення ремонтних робіт, передбачений п. 4.4 договору було продовжено до 31.12.2005р.

Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що зобов'язання має виконуватися нележним чином відповідно до умов договору.

Оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання щодо здійснення ремонту у погоджений з позивачем строк, яким є 31.12.2005р., то невиконавши ремонт об'єкту в узгоджений строк відповідач порушив своє зобов'язання за договором щодо закінчення ремонтних робіт.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка визначає основні обов'язки орендаря, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Враховуючи, що сторонами договору було узгоджено на період ремонту, який сплинув 31.12.2005р. пільговий розмір орендної плати, то після закінчення угодженого сторонами строку ремонту відповідач зобов'язаний сплачувати орендні платежі у розмірі, встановленому п. 1.4 –1.6 договору оренди.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Оскільки сторонами не було змінено розмір орендної плати, то місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо задоволення позову в частині стягнення орендної плати.

Згідно ст. 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором. Отже, за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторона, що порушила зобов'язання несе відповідальність.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені ст. 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Господарським судом встановлено, що п. 5.2 договору сторони домовилися, що за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, враховуючи день оплати.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення з відповідача пені.

Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, звільнення наймача від плати можливе у разі, якщо майно не могло бути використане наймачем через обставини, за які не відповідає наймач.

Проте, як вже було зазначено, відповідач укладаючи з позивачем договір на об'єкт оренди зобов'язався здійснити ремонт об'єкту оренди до 01.07.2005 та приступити до користування цим об'єктом після 01.07.2005р. за згодою позивача строк ремонту об'єкту було продовжено до 31.12.2005р. За таких обставин, відповідач був зобов'язаний закінчити ремонт об'єкту та приступити до його використання 31.12.2005р.

Оскільки господарським судом попередніх інстанцій не встановлено, що позивач здійснював перешкоди відповідачу щодо ремонту об'єкту оренди, то закінчення ремонтних робіт у встановлений сторонами строк залежало від відповідача. Отже, відповідач відповідає за обставини, через які об'єкти оренди ним не використовувався.

За таких обставин, висновки апеляційного господарського суду є такими, що порушують вищенаведені норми матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом порушено норми матеріального права, то прийняте ним судове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6 ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                             

ПОСТАНОВИВ :

Касаційне подання заступник прокурора м. Києва  задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2008р. у справі № 4/24-27/381 скасувати.

Рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2007р. залишити в силі.

Стягнути з Колективного підприємства “Український науково-технічний екологічний центр “Перун” в доход державного бюджету державне мито у розмірі 84,65грн. за розгляд скарги в касаційній інстанції.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ на виконання ч. 4 цієї постанови.

Головуючий - суддя                                                         Кривда Д.С.

судді                                                                                          Жаботина Г.В.

                                                                                                       Уліцький А.М.