Рішення

від 30.07.2008 по справі 16/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

30.07.2008                                                                                                    Справа  № 16/93

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Максимум”, с. Підгорб, Ужгородський район

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю „Нікас”, м. Ужгород

про                        стягнення суми 3526,03 грн.

  Суддя  О.В. Васьковський

Представники:

Від позивачаКалинюк С.С. (дов. від 24.06.08)   

Від відповідачане з'явився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Максимум”, с. Підгорб, Ужгородський район (далі –позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Нікас”, м. Ужгород (далі –відповідач) про стягнення суми 3526,03 грн., у                т.ч. 3426,06 грн. основної заборгованості та 99,97 грн. трьох процентів річних за товар згідно видаткової накладної №МК-0509551 від 13.06.07

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач не оплатив поставлений йому товар, внаслідок чого в нього виникла та рахується прострочена заборгованість.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, письмових пояснень по суті заявлених вимог не подав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, тому справа розглянута у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) за наявними в ній матеріалами.

Рішення проголошено у відповідності до ч.2 ст.85 ГПК України. Повний текст рішення оформлено у відповідності до ст. 84 ГПК України  та підписано 06.08.08.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі видаткової накладної №МК-0509551 від 13.06.07 позивач поставив відповідачу товар в асортименті загальною вартістю 3426,06 грн.

Даючи юридичну оцінку діям сторін щодо передачі матеріальних цінностей, можна зробити висновок, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач вказує, що між ним та відповідачем була досягнута домовленістю щодо способу здійснення платежів та терміну розрахунку за товар, а саме відповідач зобов'язався здійснювати платежі або шляхом банківського перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, або шляхом оплати вартості поставленого товару готівковими коштами в касу позивача на протязі 7 календарний день з моменту поставки товару на склад.  

Згідно гарантійного листа, що міститься у матеріалах справи, відповідач гарантував оплатити позивачу кошти за отриманий товар до 31.12.07.

Відповідач свої зобов'язання щодо розрахунку за товар не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла та рахується прострочена заборгованість, яка  становить 3426,06 грн.  

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті за отриманий товар за період з 13.06.07 по 03.06.08 позивач нарахував відповідачу три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача складає: 3426,06 грн. х 3%:100х355 днів:365 дня =  99,97 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3526,03 грн., у т.ч. 3426,06 грн. основної заборгованості та 99,97 грн. трьох процентів річних,  підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вказана сума заборгованості доведена позивачем відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34  ГПК України.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити  повністю

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Нікас” (м. Ужгород,              вул. Добрянського, 6, код 30793385) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (Ужгородський район, с. Підгорб, 50, код 32836231):

-  суму  3526,03 грн., у т.ч. 3426,06 грн. основної заборгованості та 99,97 грн. трьох процентів річних;

- суму 102,00 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та суму            118,00  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                О.В. Васьковський