Рішення

від 25.10.2011 по справі 12/59/5022-926/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2011 р.

Справа № 12/59/5022-926/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі  судді Френдій Н.А. розглянув справу

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіст", с.Городниця, Підволочиського району, Тернопільської області, 47854       

до   фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1         

про cтягнення 33159грн. 15коп.

За участю представників від:

позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 19.07.2011р.)

відповідача: ОСОБА_3 –представник (довіреність від 15.07.2011р.), ОСОБА_1

           В судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Благовіст" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 33159,15грн., з них: 26878,94грн. боргу з орендної плати, 560,11грн. пені, 4551,33грн. інфляційних нарахувань, 1168,77грн.- 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань по сплаті орендних платежів згідно договору оренди нежитлового приміщення №б/н від 22.04.2008р. за період з 06.05.2008р. по 30.04.2011р., у зв’язку з чим останньому нараховано пеню відповідно до умов договору, а також інфляційні та річні відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позов вважає позовні вимоги безпідставними, зокрема, з огляду на те, що не будучи компетентними в будівельно-ремонтних питаннях сторони в п. 1.4 договору оренди від 22 квітня 2008 року визначили, що  приміщення, яке є об’єктом оренди, потребує поточного ремонту, у зв’язку з чим відповідач залучив до здійснення ремонтних робіт та приведення приміщення до стану та мети оренди ТзОВ «Будівльно-інженерну компаную «НОВОБУДОВУ», яка, під час огляду приміщення встановила, що приміщення потребує капітального ремонту; відповідачем було здійснено капітальний ремонт, письмова згода на який умовами договору не передбачено, тому, посилаючись на ч.3 ст. 776 ЦК України, Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарств від 10 серпня 2004 року N 150 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 р. за N 1046/9645 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд", лист Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 N 7/7-401 «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів", акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 р.- травень 2011 р., ст. 601 ЦК України, 203 ГК України, зазначає, що позивачу направлено лист-вимогу про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: зарахування вартості проведеного капітального ремонту приміщення в рахунок орендної плати, у зв’язку з чим вважає зобов’язання по сплаті орендної плати припиненим. Крім того, вважає, що позивачем пропущено термін позовної давності, встановлений ст.. 257 ЦК України, щодо стягнення боргу по орендній платі за травень та червень 2008р., а також позивачем  пеню нараховано всупереч приписів ст.. 232 ГК України.

Позивач звернувся до суду з клопотанням від 01.08.2011р., яке підтримав його повноважний представник в судовому засіданні 01.08.2011р., про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, при цьому позивач зазначив, що під час вчинення сторонами правочину орендоване відповідачем приміщення потребувало поточного ремонту, про що зафіксовано в п. 1.4. договору оренди від 22.04.2008р., а відповідач в своєму відзиві зазначив, що ним з метою приведення орендованого приміщення до стану та мети, для якої воно орендувалось, було проведено капітальний ремонт, тому виник спір стосовно того, чи потребувало приміщення капітального ремонту. Перелік питань експерту викладено позивачем у клопотанні.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.08.2011р. підтримав заявлене позивачем клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою суду від 03.08.11р. провадження у справі зупинено, призначено будівельно-технічну  експертизу.

Тернопільське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз супровідним листом №22/6-990 від 19.09.2011 року направив до господарського суду Тернопільської області висновок №1041 будівельно –технічної експертизи по справі 12/59/5022-926/2011.

Ухвалою суду від 11.10.2011р. провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні 25.10.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов та подав заперечення на висновок експерта №1041 від 19.09.2011р., в якому зазначив, що даний висновок ґрунтується не на спеціальних знаннях експерта, а здебільшого на умовах договору оренди від 22.04.2008р., в якому сторонами, які не є компетентними в питаннях віднесення робіт до поточних чи капітальних, зазначили, що приміщення потребує поточного ремонту. Однак на думку відповідача з акту приймання виконаних робіт  за червень 2010р. –травень 2011р. комплекс ремонтно-будівельних робіт передбачає зміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі без її перебудови, добудови чи перепланування, тобто не є поточним ремонтом і здійснений без перебудови, добудови чи перепланування, а тому вважається капітальним.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов’язковим для виконання кожної із сторін.

22.04.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Благовіст", як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як орендарем, було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець за актом приймання –передачі до договору оренди від 06.05.2008р. передав, а орендар прийняв у тимчасове оплатне користування приміщення в будинку АДРЕСА_2 загальною площею 119,9 м2 строком на один рік з моменту прийняття приміщення, тобто до 06.05.2009р.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено сторонами в судовому засіданні позивач протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (06.05.2009р.) не заперечував проти продовження терміну його дії, відповідач не надав доказів повернення об’єкта оренди відповідно до умов договору, а відтак договір вважається поновленим на той строк, на який він був попередньо укладений, тобто до 06.05.2010р., а згодом, за таких же підстав - до 06.05.2011р. та до 06.05.2012р.         

        Згідно ст.ст. 759, 762 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.  Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

         Згідно з ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

         Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі ст. 193 ГК України  повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

        Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

        Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору оренди від 22.04.2008р. орендар (відповідач по справі) зобов’язався сплачувати Орендодавцю (позивачу по справі) шляхом перерахування коштів у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок не пізніше 15 числа кожного місяця, слідуючого за звітним,  розмір орендної плати у сумі 750 грн. на місяць.

Позивач стверджує, що відповідач використовував об’єкт оренди, однак своїх основних обов’язків Орендаря по внесенню орендної плати, згідно п. 5.1,5.2 не виконував, не здійснив сплати орендної плати за період з 06.05.2008р. по 30.04.2011р., внаслідок чого станом на 14.05.2011р. його заборгованість по орендній платі за  зазначений період становить 26878,94грн.

Перевіривши обґрунтованість розрахунку нарахування орендної плати з врахуванням розрахунку, наведеного в тексті позовної заяви, та розрахунку, долученого до позовної заяви,  суд зазначає, що розмір орендної плати за користування приміщенням згідно договору за вказаний період обраховано вірно.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 05.08.2011р. вх№1068(н) про стягнення боргу зі сплаті орендної плати за період травень 2008р. –квітень 2011р., у зв’язку з чим, враховуючи умови договору щодо строків внесення орендних платежів (не пізніше 15 числа кожного місяця, слідуючого за звітним), початок перебігу строку позовної давності за порушення зобов’язань по сплаті орендної плати за травень 2008р. починається з 16.06.2008р. і закінчується 16.06.2011р., що свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом в цій частині боргу.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у відзиві на позов до винесення судом рішення зазначив про пропуск позовної давності позивачем за вимогами про стягнення боргу за травень-червень 2008р. і просив в цій частині позов лишити без задоволення; дані вимоги відповідача суд розцінює як заяву про необхідність застосування позовної давності до вимог про стягнення боргу по орендній платі за травень-червень 2008р.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, з урахуванням викладених вище обставин позовні вимоги про стягнення 628,94грн. боргу зі сплати орендної плати за травень 2008р. задоволенню не підлягають за пропуском позовної давності.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про погашення заборгованості по сплаті орендної плати за червень 2008р.- квітень 2011р. в розмірі 26250,00грн. не надав.

Враховуючи зазначене, суд вважає належним чином доведеним з боку позивача невиконання відповідачем належним чином умов договору та виникнення у нього заборгованості перед позивачем з оплати орендної плати в сумі 26250,00грн.

Твердження відповідача про пропуск позовної давності в частині вимог про стягнення боргу за червень 2008р. є безпідставними, оскільки початок перебігу строку позовної давності за порушення зобов’язань по сплаті орендної плати відповідно до умов договору починається з 16.07.2008р. і закінчується 16.07.2011р., а позов подано до суду 05.07.2011р.

Відповідно до ч. 1  ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України  зобов’язання повинні виконуватися належним чином  і у  встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв’язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.9.1.) з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно яких пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня, та вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої штрафні санкції нараховуються за  шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, у вигляді сплати пені, що за заборгованість по орендній платі за квітень 2010р. –березень 2011р. за період з 16.04.2010р. по 14.05.2011р. становить 556,07грн.

Позов в частині стягнення пені в розмірі 04грн.04коп. заявлений безпідставно, оскільки позивачем в розрахунку нарахування пені початковою датою нарахування неустойки обліковувалось 15 число місяця, тоді як порушення зобов’язань відповідно до умов договору щодо сплати орендних платежів починається з 16 числа кожного місяця (наступний день кінцевої дати сплати).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що згідно розрахунків позивача за період з липня 2008 року по квітень 2011 року становить 4551,33грн, та 3% річних, що за період з 15.06.2008р. по 14.05.2011р. складають 1168,77грн.

Разом з тим, згідно здійснених судом розрахунків, втрати від інфляції за вказаний позивачем період з липня 2008 року по квітень 2011 року становлять 4319,25грн., а 3 % річних за період з 16.07.2008р. (дати, з якої у позивача виникло право їх нарахування) по 14.05.2011р. (дату, по яку позивач нараховував 3 % річних) складають 1111,60грн.

          Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 57,17грн. 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки позивачем в розрахунку нарахування пені початковою датою нарахування неустойки обліковувалось 15 число місяця, тоді як порушення зобов’язань відповідно до умов договору щодо сплати орендних платежів починається з 16 числа кожного місяця (наступний день кінцевої дати сплати).

Згідно ст.. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо)

Норма ст. 266 Кодексу встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог (стягнення неустойки та інші), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом строку позовної давності щодо основної вимоги.

Як зазначено у постанові Верховного суду України  № 6/433-42/183 від 12 вересня 2011 року наслідки прострочення боржником грошового зобов‘язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових  коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, виходячи із згаданої вище норми, з урахуванням норми п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК, право на стягнення втрат від інфляції та річні (відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових  коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові) припиняється разом з правом на вимогу про стягнення грошового зобов’язання, на яке такі нараховувались.

З доданих до позовної заяви розрахунків вбачається, що інфляційні нарахування та 3% річних в сумі відповідно 232,08грн. та 55,00грн. нараховувались на заборгованість зі сплати боргу по орендній платі за травень 2008р., строк позовної давності за якими позивачем пропущено, що є підставою для відмови в позові в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі відповідно 232,08грн. та 55,00грн.

Твердження відповідача про припинення зобов’язання по сплаті орендної плати внаслідок зарахування вартості проведеного капітального ремонту приміщення в рахунок орендної плати суд до уваги не приймає з огляду на наступне:

Частиною 1 статті 778 вказаного Кодексу передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Відповідно до п.4 статті 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна", далі –Закон, оренда майна інших форм власності регулюється положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством України та договором оренди.

Укладений між сторонами договір оренди не містив застережень щодо виключення можливості регулювання відносин за згаданим Законом, а тому до даних правовідносин  суд застосовує також положення Закону.

За приписами статті 23 Закону орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

За приписами пункту 1 статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця (пункт 3 вказаної норми).

За приписами пунктів 2, 3 статті 776 Цивільного кодексу України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право, зокрема, відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

Вказаною нормою передбачено, що обов'язок з проведення капітального ремонту покладається на наймодавця. Під капітальним ремонтом слід розуміти таке відновлення основних частин (конструктивних елементів) найманого майна, без якого останнє неможливо використовувати за призначенням. Капітальний ремонт речі має проводитись у строк, передбачений договором, а якщо він не визначений, - у розумний строк.

Як вбачається з п. 1.4. договору, сторони в момент його укладення встановили, що орендоване приміщення потребує поточного ремонту, при цьому метою оренди є надання приміщення орендарю для ремонту автомобілів, а в п. 1.3. погодились, що дане приміщення придатне для використання.

Таким чином, на момент укладення договору відповідач, підписавши договір та прийнявши орендоване приміщення без зауважень, погодився с тим, що останнє було придатне для використання його для цілей оренди (для ремонту автомобілів) та потребувало лише поточного ремонту.

Згідно п. 7.1. договору Орендар (відповідач) зобов’язався здійснювати поточний ремонт приміщення за власний рахунок.

Судом для об’єктивного розгляду спору по суті та для встановлення факту необхідності та проведення саме капітального ремонту орендованого приміщення в обсягах та вартістю, зазначеними в актах приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010р. –травень 2011р., з метою забезпечення всебічного і повного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу для надання висновку по наступних питаннях:

1.          Чи потребувало приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Ак. Студинського, 2, смт В.Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області, і яке орендує відповідач згідно договору оренди від 22.04.2008р., капітального ремонту ?

2.          Чи відносяться ремонтно-будівельні роботи, які зазначені в акті приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010р. –травень 2011р., до капітального ремонту ?  

3.          Чи були фактично виконані в приміщенні, яке знаходиться за адресою: вул.. Ак.Студинського, 2, смт В.Березовиця, Тернопільського району Тернопільської області, і яке орендує відповідач згідно договору оренди від 22.04.2008р.,  ремонтно-будівельні роботи, які зазначені в акті приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010р. –травень 2011р. в обсягах та вартістю, вказаних в акті?

4.          Чи було придатне орендоване приміщення для використання його для ремонту автомобілів без проведення ремонтно-будівельних робіт, які зазначені в акті приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010р. –травень 2011р.?

Як вбачається з висновку експерта №1041 від 19.09.2011р. орендоване приміщення на момент передачі його в оренду капітального ремонту не потребувало і було придатне для використання; експертом наголошено, що до капітального ремонту відноситься комплекс робіт, пов’язаних з заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій (ДБН А.3.1-2-93), а в орендованому приміщенні проведені роботи по частковому ремонту штукатурки, влаштуванню додаткової оглядової ями та приямків до існуючої ями, ремонт підлоги, тобто ремонтно-будівельні роботи, які зазначені в акті приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010р. –травень 2011р. не відносяться до капітального ремонту, крім цього для проведення капітального ремонту необхідно виготовляти проектно-кошторисну документацію, яка підлягає погодженню згідно вимог ДБН та отримання дозволу на виконання робіт у ДАБК.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

         Відповідач, не надав жодних доказів відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України виготовлення проектно-кошторисної документації та її погодження на виконання робіт, які зазначені в акті приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010р. –травень 2011р., і які він вважає капітальним ремонтом приміщення, а також доказів згоди орендодавця на здійснення таких робіт, натомість матеріалами справи та умовами договору підтверджено факт необхідності поточного ремонту орендованого приміщення і здійснення відповідачем робіт, які фактично є поточним ремонтом, що виключає зарахування вартості даних робіт в рахунок плати за користування майном.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що у відповідача немає підстав враховувати кошти витрачені на поточний ремонт орендованого приміщення в рахунок орендної плати, оскільки відповідно до п. 7.1.. договору оренди орендар (відповідач) зобов'язаний за власний рахунок здійснювати поточний ремонт орендованого приміщення протягом строку оренди.

При таких обставинах, позов  в частині стягнення з відповідача 26250,00грн. боргу з орендної плати, 556,07грн. пені, 4319,25грн. інфляційних нарахувань, 1111,60грн.- 3% річних підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на проведення експертизи згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.     

         Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49,  82, 84, 85 ГПК України, господарський суд   

В И Р І Ш И В :

1          Позов задовольнити частково.

2          Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіст", с.Городниця, Підволочиського району, Тернопільської області, код 31273659,  26250,00грн. боргу з орендної плати, 556,07грн. пені, 4319,25грн. інфляційних нарахувань, 1111,60грн.- 3% річних, 312,36грн. витрат по сплаті державного мита, 229,44рн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2430,45грн. витрат на проведення судової експертизи.

3          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4          В решті позову –відмовити.

        На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 01 листопада 2011 року через місцевий господарський суд.

 Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8547

Суддя                                                                                          Н.А. Френдій