Рішення

від 01.11.2011 по справі 5015/5943/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.11                                                                                           Справа№ 5015/5943/11

За позовом  Товариства з обмеженою  відповідальністю  «ГАЛРЕМСЕРВІС» м. Львів          

До відповідача   Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_2  с. Добряничі, Перемишлянського району, Львівської  області

Про   стягнення 30968,84 грн.  боргу

             Суддя   Довга О.І.

                                                                                                     Секретарі  Скремета О.О.

Представники:  

Від  позивача ОСОБА_3 -  довіреність 134 від 31.10.2011 року ; Червінь Н.В. -  директор  товариства

Від відповідача   не з‘явився   

Представникам сторін  роз’яснено їх права  та обов’язки передбачені  ст. 22 ГПК України та право відводу  судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді  не подано ( не заявлено).

          Клопотань про здійснення  технічної фіксації на адресу суду не надходило.

Суть спору:

На розгляді  господарського  суду  Львівської області знаходиться справа  за позовом  ТзОВ «ГАЛРЕМСЕРВІС»  м. Львів  до   Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_2                     с. Добряничі, Перемишлянського району, Львівської  області    про  стягнення 30968,84 грн.

Представники  Позивача   в судовому засіданні  підтримують позовні вимоги, просять позов задоволити з підстав,  викладених у позовній заяві, та з додаткових пояснень,  які надавались під час розгляду спору.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог   не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №  6477242.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі  клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Подача позову відбувається  шляхом звернення  до суду  з письмовою заявою,  в якій  зацікавлена особа ( позивач )   формулює свою вимогу  до  осіб, до яких звернена вимога.  Правова природа  позову  як процесуального  засобу  захисту  права  полягає у тому, щоб суд, прийнявши  позовну заяву, у  певному  процесуальному порядку  перевірив  законність та обґрунтованість  цієї  матеріально-правової  вимоги  однієї особи  до іншої, які стають  сторонами процесу  і між якими  відбувається спір.

Сторони зобов‘язані  добросовісно користуватись  належними їм  процесуальними  правами, виявляти  взаємну  повагу до прав  і охоронюваних  законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та об‘єктивного  дослідження  всіх обставин справи.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

          Судом встановлено:

          01 серпня 2010 року  між  Позивачем  та Відповідачем  укладено  договір оренди № 18. Предметом  вказаного  договору оренди була частина нежитлового приміщення, площею 207 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Договір укладався строком на один місяць з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року.

Після закінчення дії договору майно, яке було предметом договору Відповідачем  не повернено, в порядку , визначеному п. 5.11 договору.

Зважаючи на п. 11.8 договору та ч.4. ст. 284 ГК України, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки заяви про його припинення сторони одна одній не надсилали, Акта прийому - передачі майна не підписали.

Враховуючи вимоги ч.4.ст. 284 ГК України, 05 липня 2011 року Позивач заявою повідомив Відповідача про те, що договір оренди № 18 від 01 серпня 2010 року припинив дію 31 червня 2011 року. Відповідач отримав названу заяву 07 липня 2011 року про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що додається до матеріалів справи.

Станом на 03 жовтня 2011 року, заборгованість Відповідача  перед Позивачем становить  17520,00 грн. основного  боргу, 1930,68 грн.  пені, 632,48 грн.  інфляційні, 373,68 грн.  3% річних.  Всього 20456,84 грн.

Окрім наведеного, зважаючи на те, що станом на 03 жовтня 2011 року майно, що було предметом оренди не повернуто Орендодавцю, згідно п.9.2 договору оренди, Орендодавцем нарахована неустойка у розмірі, яка дорівнює подвійній платі за користування об'єктом оренди за час прострочення і складає 10 512,00  грн.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд  визнав позов  таким,  що підлягає до задоволення з  наступних підстав:

          Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не  допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань,  крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування  за плату на певний строк. Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 762 ЦК України, за користування майном (оренду майна) з наймача (орендаря) справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди).

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сума боргу Відповідача перед Позивачем  становить  17520,00 грн.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сума пені  складає 1930,68 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого розрахунку  сума інфляційних становить - 632,48 грн., а 3% річних –373,68 грн.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідачем не надано доказів дострокового розірвання договору оренди, повернення орендованого майна орендодавцю чи інших доказів, які були б підставою для звільнення від сплати орендної плати.

З врахуванням викладеного, відповідно до  п. 9.2 договору  оренди  Позивачем нараховано Відповідачу  10512,00 грн. неустойки.

Позов підтверджений поданими документами, а тому суд приходить до висновку про його задоволення.

Спір виник та розглядається з вини Відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього, згідно норм ст.49 ГПК України.

  Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 116, 117 ГПК України, суд, -

                                                                      В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задоволити  повністю.

2.          Стягнути з  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Інд № НОМЕР_1) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛРЕМСЕРВІС» ( вул. Шевченка,200, м. Львів, 79039, МФО 325019, ЗКПО 13808258)  17520,00 грн. боргу, 1930,68 грн.  пеня, 632,48 грн. інфляційні  втрати, 373,68 грн.  3%  річних, 10512,00 грн.  неустойки, 309,68 грн. державного мита та 236,00 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового  процесу.

3.          Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення  господарського суду  набирає  законної сили  після  закінчення строку  подання  апеляційної скарги, якщо  апеляційну  скаргу не було подано. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо  його  не скасовано, набирає законної сили після  розгляду справи  апеляційним  господарським судом.

                                   Суддя                                                                                Довга О.І.