Постанова

від 28.09.2011 по справі 7/454-1/176

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2011 № 7/454-1/176

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів:

при секретарі:

за участю представникі в:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.2011р .

від відповідача: не з' явились

розглядаючи

апеляційну скаргу Публі чного акціонерного товарист ва «Київенерго»

на рішення Госпо дарського суду м. Києва

від 24.06.2011р.

у справі № 7/454-1/176 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Публі чного акціонерного товарист ва «Київенерго»

до Комун ального підприємства по утри манню житлового

госпо дарства Святошинського райо ну у місті Києва

про стягн ення 245 515,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарсько го суду м. Києва від 24.06.2011р. у спра ві № 7/454-1/176 позов задоволено час тково. Стягнуто з Комунально го підприємства по утриманню житлового господарства Свят ошинського району м. Києва на користь Акціонерної енергоп остачальної компанії "Київен ерго" в особі Структурного ві докремленого підрозділу "Ене ргозбут Київенерго" 195 902 (сто де в' яносто п' ять тисяч дев' ятсот дві) грн. 34 коп. боргу, 4 915 (чо тири тисячі дев' ятсот п'ятн адцять) грн. 94 коп. індексу інфл яції, 2 508 (дві тисячі п' ятсот в ісім) грн. 07 коп. 3 % річних, 2 180 (дві т исячі сто вісімдесят) грн. 39 ко п. державного мита, 236 (двісті тр идцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне за безпечення судового процесу . В іншій частині позовних вим ог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначен им рішенням, Публічне акціон ерне товариство «Київенерго » звернулось до Київського а пеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ріше ння Господарського суду м. Ки єва від 24.06.2011р. у справі № 7/454-1/176 та п рийняти нове рішення, яким по зовні вимоги в частині основ ного боргу задовольнити повн істю.

Вимоги та доводи апеляційн ої скарги мотивовані тим, що с удом першої інстанції було н еповно з' ясовано обставини , які мають значення для справ и, а також невірно застосован о норми матеріального та про цесуального права, що призве ло до прийняття невірного рі шення.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 02.08.2011р. у справі № 7/454-1/176 апеляці йну скаргу було прийнято до п ровадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Мар тюк А.І., судді Ільєнок Т.В., Сулі м В.В. та призначено до розгляд у на 28.09.2011р..

Розпорядженням секретаря судової палати Київського ап еляційного господарського с уду від 28.09.2011р. було змінено скл ад колегії суддів та передан о справу для здійснення апел яційного провадження колегі ї у складі головуючого судді Мартюк А.І., судді Дзюбко П.О., З убець Л.П.

Представники відповідача у судове засідання не з' яви лись. Враховуючи те, що в матер іалах справи мають місце док ази належного повідомлення в сіх учасників судового проце су про час та місце проведенн я судового засідання по розг ляду апеляційної скарги, кол егія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній спр аві в апеляційному порядку з а наявними матеріалами справ и та без участі представникі в відповідача.

Розглянувши доводи апеляц ійної скарги, перевіривши ма теріали справи, дослідивши д окази, проаналізувавши на пі дставі встановлених фактичн их обставин справи правильні сть застосування судом першо ї інстанції норм законодавст ва, колегія встановила насту пне.

Судом встановлено, що 01.06.2003 ро ку між позивачем та відповід ачем було укладено договір № 310800 про постачання електрично ї енергії (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Гос подарського кодексу України за договором енергопостачан ня енергопостачальне підпри ємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергі ю, пару, гарячу і перегріту вод у (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний о платити прийняту енергію та дотримуватися передбаченог о договором режиму її викори стання, а також забезпечити б езпечну експлуатацію енерге тичного обладнання, що ним ви користовується.

Відповідно до п. 2.1 Додатку 2 д о Договору відповідач здійсн ює повну оплату вартості обс ягу спожитої електричної ене ргії за розрахунковий період за фактичними показниками з асобів обліку електричної ен ергії згідно з виписаним рах унком.

Відповідно до п. 1 Додатку 2 до Договору розрахунковим пері одом для визначення обсягу с пожитої електричної енергії приймається місяць з 24 числа попереднього місяця до таког о ж числа розрахункового міс яця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належн им чином.

За період з 01.01.2010 по 01.09.2010 відпов ідачем спожито електричної е нергії на суму 271 179,00 грн., а сплач ено лише 60 563,66 грн., у зв' язку з ч им станом на 01.09.2010 борг відповід ача за спожиту у цей період ел ектроенергію становив 210 615,34 гр н., що підтверджується звітам и за використану електричну енергію, актами приймання - пе редачі товарної продукції та довідкою про стан розрахунк ів та заборгованість із спла ти спожитої електричної енер гії.

02.12.2010 представник позивача в судовому засіданні надав дов ідку про надходження коштів від відповідача за спожиту е лектроенергію згідно якої бо рг відповідача за заявлений до стягнення період становит ь 195 902, 34 грн., що не заперечується відповідачем.

З наданих Акціонерною енер гопостачальною компанією “К иївенерго” в особі структурн ого відокремленого підрозді лу “Енергозбут Київенерго” д оказів вбачається, що позива ч виконав в повному обсязі зо бов' язання, покладені на нь ого договором.

Відповідачем не подано буд ь-яких доказів на спростуван ня обставин, які повідомлені позивачем.

Судом першої інстанції вст ановлено, що у відповідача за період з 01.01.2010 по 01.09.2010 наявна забо ргованість перед позивачем у розмірі 195 902, 34 грн., оскільки від повідачем було порушено дого вірні зобов' язання по сплат і вартості використаної елек тричної енергії.

Як визначено частиною 1 стат ті 193 Господарського кодексу У країни суб' єкти господарюв ання та інші учасники господ арських відносин повинні вик онувати господарські зобов' язання належним чином відпов ідно до закону, інших правови х актів, договору, а за відсутн ості конкретних вимог щодо в иконання зобов' язання - ві дповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 стат ті 193 Господарського кодексу У країни зазначено, що кожна ст орона повинна вжити заходів, необхідних для належного ви конання нею зобов' язання, в раховуючи інтереси другої ст орони та забезпечення загаль ногосподарського інтересу.

До виконання господарськи х договорів застосовуються в ідповідні положення Цивільн ого кодексу України з урахув анням особливостей, передбач ених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є об ов' язковим для виконання ст оронами.

Відповідно до статті 526 Циві льного кодексу України зобов ' язання має виконуватись на лежним чином, відповідно до у мов договору та вимог ЦК Укра їни, інших актів цивільного з аконодавства, а за відсутнос ті таких умов та вимог - відп овідно до звичаїв ділового о бороту або інших вимог, що зви чайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодек су України встановлено, що од ностороння відмова від зобов ' язання або одностороння зм іна його умов не допускаєтьс я, якщо інше не встановлено до говором або законом.

Відповідно до статті 530 Циві льного кодексу України, якщо у зобов' язанні встановлени й строк (термін) його виконанн я, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного коде ксу України порушенням зобов 'язання є його невиконання аб о виконання з порушенням умо в, визначених змістом зобов'я зання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред'явлення п озову та розгляду справи від повідач свої зобов'язання по договору не виконав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного ко дексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому од на сторона (боржник) зобов'яза на вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роб оту, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися ві д певної дії, а кредитор має пр аво вимагати від боржника ви конання його обов'язку. Зобов 'язання виникають з підстав, в становлених ст. 11 цього Кодекс у. Зобов'язання має ґрунтуват ися на засадах добросовіснос ті, розумності та справедлив ості.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Го сподарського кодексу Україн и учасник господарських відн осин відповідає за невиконан ня або неналежне виконання г осподарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарськог о кодексу України встановлен о, що за невиконання або ненал ежне виконання господарськи х зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпле ним за ним на праві господарс ького відання чи оперативног о управління майном.

Суд першої інстанції задов ольнив вимоги позивача на су му основного боргу в розмірі 195 902, 34 грн.

Разом з тим, в матеріалах сп рави наявний акт звіряння ро зрахунків за електричну енер гію між АК «Київенерго» та КП УЖГ Святошинського району з а договором на постачання ел ектричної енергії від 30.12.2009р. № 310800 за період з 01.01.2010р. по 01.09.2010р. (ста ном на 01.02.2011р.), який підписаний у повноваженими особами обох с торін та скріплений печаткам и підприємств, відповідно до якого основний борг відпові дача становить в розмірі 113020,27 г рн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджуєт ься з таким висновком суду пе ршої інстанції та вважає, що с тягненню підлягає основного боргу в розмірі 113020,27 грн.

Також позивач, керуючись ст аттею 625 Цивільного кодексу Ук раїни, просить суд стягнути н а свою користь 4 915,94 грн. - індек су інфляції та 2 508,07 грн. - 3 % річн их.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила з обов' язання несе відповіда льність за наявності її вини (умислу або необережності), як що інше не встановлене догов ором або законом. Особа є неви нуватою, якщо вона доведе, що в жила всіх залежних від неї за ходів щодо належного виконан ня зобов' язання.

Відповідно до статті 625 Циві льного кодексу України боржн ик не звільняється від відпо відальності за неможливість виконання грошового зобов' язання. Боржник, який простро чив виконання грошового зобо в' язання, на вимогу кредито ра зобов' язаний сплатити су му боргу з урахуванням встан овленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статт і 625 Цивільного кодексу Україн и встановлює виняток із зага льного правила статті 614 Цивіл ьного кодексу України, що зак ріплює принцип вини як підст аву відповідальності боржни ка.

Отже, відсутність у боржник а коштів та як наслідок, немож ливість виконання ним грошов ого зобов' язання, якщо наві ть у цьому немає його провини , не звільняють боржника від в ідповідальності за простроч ення грошового зобов' язанн я.

Слід зазначити, що передбач ене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, вр аховуючи 3% річних та інфляцій ні витрати, є способом захист у майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких скл адається з відшкодування мат еріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних проце сів, а також отримання компен сації (плати) від боржника за к ористування ним грошовими ко штами, які належать до сплати кредитору.

Матеріалами справи підтве рджується прострочення відп овідачем грошового зобов' я зання за договором № 310800 від 01.06.20 03, з нього, на підставі статті 62 5 Цивільного кодексу України , підлягають стягненню 4 915,94 грн . - індексу інфляції та 2 508,07 грн . - 3 % річних.

Відповідач припустився пр острочення платежу, а тому по зивач, на підставі п 5.1. Договор у, просить стягнути з відпові дача пеню, яка за розрахункам и позивача становить 12 733,02 грн.

Нарахована позивачем пеня у розмірі 12 733,02 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наве деного нижче.

Договір укладено з протоко лом розбіжностей про що було зроблено відповідне застере ження в Договорі. Відповідно до Протоколу розбіжностей д о Договору №310800 від 01.06.2003 пункт 5.1. т ексту Договору про стягнення пені за несвоєчасне внесенн я платежів за електричну ене ргію було виключено.

Частиною 1 статті 546 Цивільно го кодексу України передбаче но, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неусто йкою, порукою, гарантією, заст авою, притриманням, завдатко м;

Відповідно до статті 547 Циві льного кодексу України право чин щодо забезпечення викона ння зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпеченн я виконання зобов'язання, вчи нений із недодержанням письм ової форми, є нікчемним;

Пеня, згідно з частиною 1 ста тті 549 Цивільного кодексу Укра їни, є одним із видів неустойк и.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встан овлюється договором або акто м цивільного законодавства ( частина 2 статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 стат ті 231 ГК України, у разі якщо роз мір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застос овуються в розмірі, передбач еному договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неусто йку на законну і договірну. Не обхідною умовою виникнення п рава на неустойку є визначен ня у законі чи у договорі упра вненої та зобов`язаної сторо ни, вид правопорушення за яки й вона стягується і конкретн ий її розмір.

Пунктом 2 частини 2 статті 231 Г К України закріплено, що у раз і, якщо порушено господарськ е зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом госп одарювання, що належить до де ржавного сектора економіки, або порушення пов'язане з вик онанням державного контракт у, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Дер жавного бюджету України чи з а рахунок державного кредиту , штрафні санкції застосовую ться, якщо інше не передбачен о законом чи договором, у таки х розмірах: за порушення стро ків виконання зобов'язання с тягується пеня у розмірі 0,1 ві дсотка вартості товарів (роб іт, послуг), з яких допущено пр острочення виконання за кожн ий день прострочення, а за про строчення понад тридцять дні в додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вка заної вартості.

Зі змісту наведеної норми в ипливає, що зазначені штрафн і санкції можуть бути застос овані за наявності таких умо в:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не пер едбачений договором або зако ном;

- якщо скоєно господарське п равопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є су б`єктом господарювання що на лежить до державного сектора економіки, або порушення пов 'язане з виконанням державно го контракту, або виконання з обов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету У країни чи за рахунок державн ого кредиту;

- якщо було допущено простро чення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з о бігом (поставкою) товарів, вик онанням робіт, наданням посл уг, з вартості яких і вирахову ється у відсотковому відноше нні розмір штрафу чи пені.

Тобто, зі змісту частини дру гої статті 231 Господарського к одексу України вбачається, щ о даний штраф є видом відпові дальності за порушення зобов 'язань з передачі товарів, вик онання робіт та надання посл уг, а не за порушення грошовог о зобов'язання.

Оскільки, за умовами Догово ру обов' язком відповідача б уло проведення своєчасних оп лат за надані послуги, то вимо ги позивача щодо стягнення ш трафу є безпідставними.

Порядок застосування санк цій за порушення грошового з обов'язання передбачено част иною шостою зазначеної статт і, якою не визначено конкретн ого розміру цих санкцій, які м огли бути визначені у догово рі укладеному між сторонами.

Таким чином, у зв`язку із тим , що у договорі сторони не пого дили конкретний розмір штраф у за невиконання або неналеж не виконання зобов`язань, інш ими актами цивільного законо давства конкретний розмір са нкцій за вчинення зазначеног о цивільного правопорушення не встановлено, а також з огля ду на те, що невиконане відпов ідачем договірне зобов`язанн я має саме грошовий характер , колегія суддів погоджуєтьс я із висновком місцевого гос подарського суду про відсутн ість підстав для стягнення з аявленого позивачем штрафу.

Відповідно до ст. 33 Господар ського процесуального кодек су України кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і запереч ень.

Виходячи з наведеного, коле гія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Приват ного акціонерного товариств а "Українська транспортна ст рахова компанія" підлягає ча стковому задоволенню, рішенн я Господарського суду міста Києва від 24.06.2011р. у справі № 7/454-1/176 п ідлягає зміні в частині стяг нення основного боргу.

Керуючись ст. ст. 101 - 105 ГПК Ук раїни, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публ ічного акціонерного товарис тва «Київенерго» задовольни ти частково.

Рішення Господарського су ду м. Києва у справі № 7/454-1/176 від 24.0 6.2011р. змінити, виклавши абзац 2 р езолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з Комунального п ідприємства по утриманню жит лового господарства Святоши нського району м. Києва (03179, м. Ки їв, вул. Прилужна, 6, код ЄДРПОУ 0 3366552) на користь Публічного акц іонерного товариства «Київе нерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) - 113020,27 грн. - бор гу, 4 915 (чотири тисячі дев' ятсо т п'ятнадцять) грн. 94 коп. - інд ексу інфляції, 2 508 (дві тисячі п ' ятсот вісім) грн. 07 коп. - 3 % рі чних, 1204,44 грн. державного мита, 2 36 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно- технічне забезпечення судов ого процесу.

В іншій частині рішення зал ишити без змін».

Стягнути з Комунального пі дприємства по утриманню житл ового господарства Святошин ського району м. Києва (03179, м. Киї в, вул. Прилужна, 6, код ЄДРПОУ 03366 552) на користь Публічного акці онерного товариства «Київен ерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, к од ЄДРПОУ 00131305) державне мито в р озмірі 602,22 грн. за подання та ро згляд апеляційної.

Видачу наказу доручити Гос подарському суду місті Києва .

Матеріали справи № 7/454-1/176 пове рнути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законно ї сили з моменту проголошенн я і може бути оскаржена до суд у касаційної інстанції протя гом одного місяця у встановл еному законом порядку.

Головуючий суддя

Судді