Постанова

від 09.11.2011 по справі 47/172

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2011                                                                                           № 47/172

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Авдеєва  П.В.

суддів:             

за участю представників:

від Прокуратури: ОСОБА_1- представник за довіреністю,  

від Київської міської ради: ОСОБА_2 - представник за довіреністю,  

від Державної екологічної інспекції в м.Києві: представник за довіреністю,

від ТОВ „Гранд Авалон”: Кожушко О.М. – директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Авалон”

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 р.

у справі №47/172 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної екологічної інспекції в м.Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Авалон”   

про стягнення шкоди заподіяної державі порушенням природоохоронного законодавства та звільнення самовільно зайнятої ділянки,

ВСТАНОВИВ:

          В червні 2011 року Заступник прокурора Голосіївського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Державної екологічної інспекції в м.Києві звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ „Гранд Авалон” на користь Державної екологічної інспекції в м.Києві збитки за самовільне знищення газону лугового площею 800 м2 в сумі 13600,00 грн. та збитки, завдані внаслідок самовільного використання не за призначенням земельної ділянки по вул..Лютневій, 500 м. за рестораном „Дніпровська Рів’єра” з лівого боку на прибережно-захисній смузі р.Дніпро в Голосіївському районі м.Києва в сумі 4500,00 грн.; зобов’язати ТОВ „Гранд Авалон” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,05 га по вул..Лютневій (острів Жуків на відстані 500 м. від комплексу відпочинку „Дніпровська Рів’єра”).       

      Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснюється використання земельної ділянки площею 0,05 га без документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщено Мафи на землях водного фонду на Жуковому острові, проведено підготовчі земляні та будівельні роботи, влаштовано літній майданчик площею 90м2, що суперечить ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України, що на думку прокурора згідно із ст. 212 Земельного кодексу України є підставами для зобов’язання   ТОВ „Гранд Авалон” звільнити наведену вище земельну ділянку.  

     Рішенням Господарського суду м.Києва від 06.07.2011р. у справі №47/172 позов задоволено. Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Гранд Авалон” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,05 га, що знаходиться за адресою: вул. Лютнева (острів Жуків на відстані 500 м. від комплексу відпочинку “Дніпровська Рив’єра”).

     Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Авалон” на користь Державої екологічної інспекції в м.Києві збитки в сумі 13 600,00 грн. за самовільне знищення газону лугового та збитки в сумі 4 500,00 грн. за самовільне використання не за призначенням земельної ділянки.

     Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Авалон” в дохід Державного бюджету України 266,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ „Гранд Авалон” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на  неповне з’ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

 Представником Прокуратури надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

 Київською міською радою та Державною екологічною інспекцією м.Києва не надано відзивів на апеляційну скаргу.

      Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано повністю  задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

     Відповідно  до ст.2  ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема,  за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

       Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

       Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

      Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

     У відповідності до ст.13 Конституції України земля є об’єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

     З частини 1 та 2 статі 84 Земельного кодексу України вбачається, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

     Згідно із ст. 9 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Ради.

     Відповідно до статті 6 Закону України “Про столицю України місто-герой Київ”, місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

     Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України  визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

     Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

     Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

      Згідно із ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

      Від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п.5 ст.16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

     Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

      Згідно із ст.2 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

      Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”).

     До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” (ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

     Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 № 312.

     Відповідно до п. 4.2 зазначеного Порядку при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

      Згідно із п. 4.3 наведеного Порядку при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

       У відповідності до ст.123 Земельного кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержані земельної ділянки у користування із земель державної або комунальної власності звертається із відповідним клопотанням до сільської, селищної, міської ради.

       Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

        Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

       Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

       Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

       Вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону (ст.126 Земельного кодексу України).

       Згідно із ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов‘язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

       Відповідно до ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

       Також, відповідно до листа-роз’яснення Держкомзему України від 11.11.2008 № 14-17-4/12991 “Щодо застосування терміну “Самовільне зайняття земельної ділянки”, згідно із вищезазначеним терміном не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об’єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки. У вищевказаному листі-роз’ясненні зазначено, що під “Вчиненням дій, які відповідно до закону є правомірними”, про що йдеться у визначенні терміну самовільне зайняття земельної ділянки”, слід розуміти укладання цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством.

      В силу ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

      Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації  було проведено перевірку законності використання земельної ділянки, що розташована по вул. Лютневій (острів Жуків на відстані 500 м. від комплексу відпочинку “Дніпровська Рив’єра”) у м. Києві, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 1066/01 від 21.09.2010.

     Відповідно до акту № 1066/01 від 21.09.2010, встановлено, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 0,05 га, на земельній ділянці встановлено паркан, проведено підготовчі земляні та будівельні роботи, розміщено три Мафи (площею 80 м2 , 50 м2, 10 м2) та влаштовано літній майданчик площею 90 м2, відстань до урізу  води р. Дніпро становить від 10 м. до 30 м., при цьому на території, на якій проведено підготовчі земляні роботи є ознаки знищення зелених насаджень.

    Актами № 1183/01 від 14.10.2010 та № 1430/01 від 23.12.2010, зафіксовано, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 0,05 га, на земельній ділянці встановлено паркан, проведено підготовчі земляні та будівельні роботи, розміщено три Мафи (площею 80 м2, 50 м2, 10 м2) та влаштовано літній майданчик площею 90 м2, відстань до урізу  води р. Дніпро становить від 10 м. до 30 м., при цьому на території, на якій проведено підготовчі земляні роботи є ознаки знищення зелених насаджень.

    Актом перевірки Державної екологічної інспекції в м. Києві від 29.07.2010 встановлено, що на земельній ділянці загальною площею 865 м2, розташованій по вул. Лютневій на острові Жуків в Голосіївському районі м. Києва проводяться роботи по облаштуванню літнього кафе, встановлено два намети загальною площею 50 м2, укладено тротуарною плиткою земельну ділянку 150 м2, проведено планування земельної ділянки 650 м2, в ході проведення вказаних робіт знесено луговий газон загальною площею 800 м2.

    Апелянтом відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів набуття ним прав на спірну земельну ділянку у передбаченому законом порядку.

    Посилання апелянта на Договір №220 про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м.Києва від 04.06.2010р., укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м.Києва „Плесо” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд-Авалон”, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки Договір №220, який фактично врегульовує відносини користування земельною ділянкою, укладений всупереч визначеній законом процедурі та особою, яка не може бути орендодавцем.  

     Враховуючи належним чином доведений факт самовільного використання ТОВ „Гранд-Авалон”  земельної ділянки площею 0,05 га за адресою: вул. Лютнева (острів Жуків на відстані 500 м. від комплексу відпочинку “Дніпровська Рив’єра”) у м. Києві та відсутність правовстановлюючих документів щодо надання у власність чи користування ТОВ „Гранд-Авалон” зазначеної ділянки, колегією суддів позовні вимоги в цій частині визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

      Колегія суддів, перевіривши розрахунок здійснений старшим державним інспектором з ОНПС м.Києва на підставі Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та Такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 № 559, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ „Гранд-Авалон” збитків в розмірі 13 600,00 грн., нанесених останнім державі внаслідок самовільного знищення газону лугового площею 800 м2 на земельній ділянці площею 0,05 га за адресою: вул. Лютнева (острів Жуків на відстані 500 м. від комплексу відпочинку “Дніпровська Рив’єра”) у м. Києві.  

     Також, перевіривши розрахунок здійснений старшим державним інспектором з ОНПС м.Києва на підставі Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та Такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 № 559, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ „Гранд-Авалон” збитків в розмірі 4 500,00 грн., нанесених останнім державі внаслідок самовільного використання не за призначенням територій парків, скверів, гідропарків, інших озеленених та земельних ділянок відведених для їх створення, проведення будівельних робіт при облаштуванні літнього майданчику кафе на земельній ділянці площею 0,05 га за адресою: вул. Лютнева (острів Жуків на відстані 500 м. від комплексу відпочинку “Дніпровська Рив’єра”) у м. Києві.  

       Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.       

         Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

       Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

       Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.       

      Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

       Судом першої інстанції правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на ТОВ „Гранд Авалон”.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Авалон” алишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 р. у справі №47/172 залишити без змін.

3.          Матеріали справи №47/172 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.11.11 (відправлено)