КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2011 № 38/172
Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:
головуючого: Тищенк о О.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
від позивача: не з' яв ився
від відповідача : ОСОБ А_1 дов. №501-ГО/10 від 27.12.2010 року
розглянувши у відкритому с удовому засіданні
апеляційну скаргу Товарис тва з обмеженою відповідальн істю “Техноторг-Дон”
на рішення Госп одарського суду м. Києва
від 07.06.2011 рок у
у справі № 38/172 (су ддя Власов Ю.Л.)
за позовом Товарис тва з обмеженою відповідальн істю “Техноторг-Дон”
до Товарис тва з обмеженою відповідальн істю “Український
промисл овий банк”
про визнанн я недійсним договору
СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані по зовні вимоги Товариства з об меженою відповідальністю “Т ехноторг-Дон” до Товариства з обмеженою відповідальніст ю “Український промисловий банк” про визнання недійсни м договору гарантії №04/Г-08 від 28.02.2008 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укл адено договір про надання га рантії №04/Г-08, відповідно до яко го Відповідач надав гарантій ного листа з метою забезпече ння виконання Позивачем свої х обов' язків за кредитним д оговором від 22.02.2008 р. укладеним між Позивачем та НЛБ Інтерфі нанц Прага. Позивач зазначає , що наявність у спірному дого ворі положень щодо вираження грошових зобов' язань між П озивачем та Відповідачем в д оларах США за відсутності у с торін індивідуальної ліценз ії на надання Відповідачем г арантії Позивачу в іноземній валюті, використання інозем ної валюти при здійсненні пл атежів за договором про нада ння гарантії №04/Г-/08 суперечить чинному законодавству.
Відповідач заперечив прот и задоволення позовних вимог посилаючись на те, що 13.12.01р. Від повідач отримав банківську л іцензію №67 та 23.09.09р. дозвіл НБУ № 67-6 на право здійснювати опера ції, визначені ст.47 Закону Укр аїни «Про банки і банківську діяльність», а тому Відповід ач має право здійснювати кре дитні операції в іноземній в алюті.
Рішенням Господарського с уду м. Києва від 07.06.2011 р. у справі № 38/172 в позові відмовлено повні стю.
Вищезазначене рішення міс цевого господарського суду о бґрунтовано тим, що відповід но до норм чинного законодав ства України надання гаранті ї у валюті являється валютно ю операцією, яка може здійсню ватись банками на підставі в иданих Національним банком У країни ліцензії на право зді йснення банківських операці й та дозволу на здійснення не торгових операцій з валютним и цінностями, операцій з залу чення та розміщення іноземно ї валюти на валютному ринку У країни. На час укладення та ді ї спірного договору Відповід ач мав ліцензію Національног о банку України на право здій снення банківських операцій та дозвіл на здійснення нето ргових операцій з валютними цінностями, операцій з залуч ення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку Ук раїни. Даний висновок підтве рджується також листом Націо нального банку України від 07.1 2.09р. №13-210/7871-22612.
Не погоджуючись із вищевка заним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апе ляційного господарського су ду з апеляційною скаргою, в як ій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2011 р. у справі №38/172 та прийн яти нове рішення, яким позов з адовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунт ована тим, що рішення Господа рського суду м. Києва прийнят е з порушенням норм матеріал ьного та процесуального прав а, з недоведеністю обставин, щ о мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обстави нам справи. Скаржник зазнача є, що відсутність у відповіда ча індивідуальної ліцензії н а надання Відповідачем гаран тії Позивачу в іноземній вал юті, використання іноземної валюти при здійсненні платеж ів за договором про надання г арантії №04/Г-/08 суперечить чинн ому законодавству.
Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 17.10.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провад ження та призначено до розгл яду в судовому засіданні на 09. 11.2011 року.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційн ого господарського суду №01-23/2/6 від 08.11.2011 року у зв' язку з виро бничою необхідністю - зайня тістю судді Іваненко Я.Л. при р озгляді інших справ, та з мето ю забезпечення дотримання ви мог законодавства в частині додержання процесуальних ст років, розгляд апеляційної с карги у справі № 38/172 було доруч ено колегії суддів у складі: г оловуючого судді - Тищенко О.В., суддів Смірнової Л.Г., Чорн ої Л.В. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и, статтею 29 Закону України “П ро судоустрій і статус судді в”, на підставі наказу голови суду № 197-в від 31.05.2011 року, у відпов ідності до п. 3.1.12 Положення про автоматизовану систему доку ментообігу суду, затверджено го рішенням Ради суддів Укра їни від 26.11.2010 року № 30, згідно ріш ення Зборів суддів Київськог о апеляційного господарсько го суду, оформленого протоко лом від 28.01.2011 року.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляцій ної інстанції заперечував пр оти доводів позивача, виклад ених в апеляційній скарзі, пр осив суд відмовити в задовол енні скарги та залишити без з мін оскаржуване рішення Госп одарського суду м. Києва від 07 .06.2011 року у справі № 38/172.
Представник позивача в суд ове засідання 09.11.2011 року не з' я вився, будучи належним чином повідомленим про час та місц е проведення судового засіда ння по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенці ї про захист прав людини і осн овоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щод о його цивільних прав та обов 'язків має право на судовий ро згляд упродовж розумного стр оку.
Обов'язок швидкого здійсне ння правосуддя покладається , в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розу мність тривалості судового п ровадження оцінюється в зале жності від обставин справи т а з огляду на складність спра ви, поведінки сторін, предмет у спору. Нездатність суду ефе ктивно протидіяти недобросо вісно створюваним учасникам и справи перепонам для руху с прави є порушенням ч. 1 ст. 6 дано ї Конвенції (§ 66 - 69 рішення Єв ропейського суду з прав люди ни від 08.11.2005р. у справі «Смірнов а проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз' яснення Ви щого арбітражного суду Украї ни від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'я влення в засідання господарс ького суду представників обо х сторін або однієї з них спра ва може бути розглянута без ї х участі, якщо неявка таких пр едставників не перешкоджає в ирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судо вого процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скор истався своїми правами, пере дбаченими статтею 22 ГПК Украї ни та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов' язковою судом апеляційної ін станції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передба чені статті 22 ГПК України) є пр авом, а не обов' язком сторон и, Київський апеляційний гос подарський суд дійшов виснов ку про можливість розгляду а пеляційної скарги по суті в с удовому засіданні 09.11.2011 року з а відсутності представника позивача.
Статтею 101 ГПК України встан овлено, що в процесі перегляд у справи апеляційний господа рський суд за наявними у спра ві та додатково поданими док азами повторно розглядає спр аву.
Дослідивши доводи апеляці йної скарги, наявні матеріал и справи та заслухавши поясн ення представника відповіда ча, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарже ного рішення норм матеріальн ого та процесуального права, Київський апеляційний госпо дарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
28.02.08р. між Товариством з о бмеженою відповідальністю “ Техноторг-Дон” та Товариство м з обмеженою відповідальніс тю “Український промислови й банк” було укладено догові р про надання гарантії №04/Г-08, а також були укладені договор и про внесення змін та доповн ень до вказаного договору.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору з урахуванням дого ворів про внесення змін цей д оговір регулює правовідноси ни сторін щодо надання Відпо відачем гарантійного листа н а користь НЛБ Інтерфінанц Пр ага с.р.о.
Згідно з п.2.1. вказаного догов ору з урахуванням договорів про внесення до нього змін та доповнень сума і валюта гара нтії становить 6874300,00 доларів С ША.
Також, колегією суддів вста новлено, що 13.12.01р. Відповідач от римав банківську ліцензію На ціонального банку України на право здійснення банківськи х операцій, визначених ч.1 та п .5-11 ч.2 ст.47 Закону України “Про б анки і банківську діяльність ”
23.09.09р. Відповідач отримав доз віл Національного банку Укра їни на здійснення операцій в изначених п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закон у України “Про банки і банків ську діяльність”, зокрема не торгових операцій з валютним и цінностями, залучення та ро зміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Позивач зазначає, що наявні сть у спірному договорі поло жень щодо вираження грошових зобов' язань між Позивачем та Відповідачем в доларах СШ А за відсутності у сторін інд ивідуальної ліцензії на нада ння Відповідачем гарантії По зивачу в іноземній валюті, ви користання іноземної валюти при здійсненні платежів за д оговором про надання гаранті ї №04/Г-/08 суперечить чинному зак онодавству.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанн ям, що ґрунтується на їх безпо середньому, всебічному, повн ому і об' єктивному дослідже нні в судових засіданнях з ур ахуванням всіх обставин спра ви в їх сукупності, та врахову ючи їх взаємний зв' язок, Киї вський апеляційний господар ський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволен ню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріальн ого і процесуального права, є законним і обґрунтованим з н аступних підстав.
Згідно з ст.99 Конституції Ук раїни грошовою одиницею Укра їни є гривня.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 Цивіль ного кодексу України законни м платіжним засобом, обов'язк овим до приймання за номінал ьною вартістю на всій терито рії України, є грошова одиниц я України - гривня.
Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 192 ЦК України у випадках і в порядку, встановлених закон ом в Україні може використов уватися іноземна валюта.
Відповідно до ст.524 Цивільно го кодексу України зобов'яза ння має бути виражене у грошо вій одиниці України - гривні. С торони можуть визначити грош овий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст.198 Господар ського кодексу України плате жі за грошовими зобов'язання ми, що виникають у господарсь ких відносинах, здійснюються у безготівковій формі або го тівкою через установи банків , якщо інше не встановлено зак оном. Грошові зобов'язання уч асників господарських відно син повинні бути виражені і п ідлягають оплаті у гривнях. Г рошові зобов'язання можуть б ути виражені в іноземній вал юті лише у випадках, якщо суб'є кти господарювання мають пра во проводити розрахунки між собою в іноземній валюті від повідно до законодавства. Ви конання зобов'язань, виражен их в іноземній валюті, здійсн юється відповідно до закону.
Згідно з ст.2 Закону України “Про банки і банківську діял ьність” банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку н адати певну суму грошей, будь -яка гарантія, будь-яке зобов'я зання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження с троку погашення боргу, яке на дано в обмін на зобов'язання б оржника щодо повернення забо ргованої суми, а також на зобо в'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми; кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх ек вівалент.
Відповідно до ст.47, 49 Закону У країни “Про банки і банківсь ку діяльність” кредитними оп ераціями є, зокрема розміщен ня залучених коштів від свог о імені, на власних умовах та н а власний ризик.
Згідно з ст.47 Закону України “Про банки і банківську діял ьність” на підставі банківсь кої ліцензії банки мають пра во, крім перелічених у частин і першій цієї статті операці й, здійснювати операції з вал ютними цінностями.
Порядок використання іноз емної валюти визначаються За конами України “Про банки і б анківську діяльність”, “Про Національний банк України” і Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютн ого регулювання і валютного контролю”, виданими відповід но до них нормативними актам и, якими передбачена можливі сть здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержа нні комерційного чи банківсь кого кредиту в іноземній вал юті і його погашенні.
Відповідно до ст.1 Декрету К абінету Міністрів України “П ро систему валютного регулюв ання і валютного контролю” в алютними цінностями є, зокре ма іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банк нотів, казначейських білетів , монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засо бом на території відповідної іноземної держави.
Згідно з ст.5 Декрету Кабіне ту Міністрів України “Про си стему валютного регулювання і валютного контролю” Націо нальний банк України видає і ндивідуальні та генеральні л іцензії на здійснення валютн их операцій, які підпадають п ід режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні лі цензії видаються комерційни м банкам та іншим фінансовим установам України, націонал ьному оператору поштового зв 'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують ін дивідуальної ліцензії, на ве сь період дії режиму валютно го регулювання. Індивідуаль ні ліцензії видаються резиде нтам і нерезидентам на здійс нення разової валютної опера ції на період, необхідний для здійснення такої операції. І ндивідуальної ліцензії потр ебують такі операції: надан ня і одержання резидентами к редитів в іноземній валюті, я кщо терміни і суми таких кред итів перевищують встановлен і законодавством межі. Поря док і терміни видачі ліцензі й, перелік документів, необхі дних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначают ься Національним банком Укра їни.
Водночас, відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видач і Національним банком Україн и індивідуальних ліцензій на використання іноземної валю ти на території України як за собу платежу, використання і ноземної валюти як засобу пл атежу без ліцензії дозволяєт ься: якщо ініціатором або отр имувачем за валютною операці єю є уповноважений банк (ця но рма стосується лише тих опер ацій уповноваженого банку, н а здійснення яких Національн ий банк видав йому банківськ у ліцензію та письмовий дозв іл на здійснення операції з в алютними цінностями).
Відповідно до п.5.3. Положення про порядок видачі банкам ба нківських ліцензій, письмови х дозволів та ліцензій на вик онання окремих операцій, зат вердженого постановою Правл іння Національного банку Укр аїни від 17.07.01р. N275, письмовий дозв іл на здійснення операцій з в алютними цінностями є генера льною ліцензією на здійсненн я валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютно го регулювання і валютного к онтролю" від 19.02.93 за N 15-93.
З наведених норм вбачаєтьс я, що надання гарантії у валют і являється валютною операці єю, яка може здійснюватись ба нками на підставі виданих На ціональним банком України лі цензії на право здійснення б анківських операцій та дозво лу на здійснення неторгових операцій з валютними цінност ями, операцій з залучення та р озміщення іноземної валюти н а валютному ринку України.
Таким чином, зазначеними по ложеннями законів України вс тановлено, що уповноважені б анки на підставі виданої НБУ банківської ліцензії та пис ьмового дозволу на здійсненн я операцій з валютними цінно стями, мають право використо вувати іноземну валюту на те риторії України при здійснен ні операцій з валютними цінн остями.
Колегією суддів встановле но, що на час укладення та дії спірного договору Відповіда ч мав ліцензію Національного банку України на право здійс нення банківських операцій т а дозвіл на здійснення нетор гових операцій з валютними ц інностями, операцій з залуче ння та розміщення іноземної валюти на валютному ринку Ук раїни.
Даний висновок підтверджу ється також листом Національ ного банку України від 07.12.09р. №13 -210/7871-22612.
Аналогічна позиція виклад ена в постанові Вищого госпо дарського суду України від 18.1 1.2009 року №9/70пд.
У відповідності до ст. 204 ЦК У країни правочин є правомірни м, якщо його недійсність прям о не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.
Підставою недійсності пра вочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержан ня в момент вчинення правочи ну стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами п ершою - третьою, п'ятою та шост ою статті 203 цього Кодексу, а са ме:
- зміст правочину не може су перечити цьому Кодексу, інши м актам цивільного законодав ства, а також моральним засад ам суспільства (ч. 1 ст. 203);
- особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обс яг цивільної дієздатності (ч . 2 ст. 203);.
- волевиявлення учасника пр авочину має бути вільним і ві дповідати його внутрішній во лі (ч. 3 ст. 203);
- правочин має вчинятись у ф ормі, встановленій законом (ч .4 ст. 203)
- правочин має бути спрямова ний на реальне настання прав ових наслідків, що обумовлен і ним (ч. 5 ст. 203).
Недійсним є правочин, якщо й ого недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом н е вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК Укра їни).
Якщо недійсність правочин у прямо не встановлена закон ом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запере чує його дійсність на підста вах, встановлених законом, та кий правочин може бути визна ний судом недійсним (оспорюв аний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК Украї ни).
Пунктами 1, 2 Постанови Плену му Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практик у розгляду цивільних справ п ро визнання правочинів недій сними" передбачено, що цивіль ні відносини щодо недійсност і правочинів регулюються Цив ільним кодексом України (дал і - ЦК), Земельним кодексом Укр аїни, Сімейним кодексом Укра їни, Законом України від 12 тра вня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" (в редакції З акону від 1 грудня 2005 року № 3161-ІУ ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ „Про оренду земл і" (в редакції Закону від 2 жовт ня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визн ання правочинів недійсними с уди залежно від предмета і пі дстав позову повинні застосо вувати норми матеріального п рава, якими регулюються відп овідні відносини, та на підст аві цих норм вирішувати спра ви.
Судам необхідно враховува ти, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може с уперечити ЦК, іншим законам У країни, які приймаються відп овідно до Конституції Україн и та ЦК, міжнародним договора м, згода на обов'язковість яки х надана Верховною Радою Укр аїни, актам Президента Украї ни, постановам Кабінету Міні стрів України, актам інших ор ганів державної влади Україн и, органів влади Автономної Р еспубліки Крим у випадках і в межах, встановлених Констит уцією України та законом, а та кож моральним засадам суспіл ьства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-п равових актів, прийнятих від повідно до Конституції Украї ни (статті 1, 8 Конституції Укра їни).
Пленум Верховного суду Укр аїни в. п.п. 2, 12 Постанови від 28.04.1978 р. №3 “Про судову практику в сп равах про визнання угод неді йсними” роз' яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідк ами, передбаченими законом. В кожній справі про визнання у годи недійсною суд має встан овити ті обставини, з якими за кон пов' язує визнання угоди недійсною, та настання визна чених юридичних наслідків.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний договір не суперечить чинно му законодавству України, то му вимога позивача про визна ння недійсним договору гара нтії №04/Г-08 від 28.02.2008 р. є не обґрун тованою, а отже, судом першої і нстанції правомірно відмовл ено в її задоволенні.
Відповідно до роз' яснень Пленуму Верховного Суду Укр аїни, що викладені в п.1 постан ови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним т оді, коли суд, виконавши всі ви моги процесуального законод авства і всебічно перевіривш и обставини, вирішив справу у відповідності з нормами мат еріального права, що підляга ють застосуванню до даних пр авовідносин. Обґрунтованим в изнається рішення, в якому по вністю відображені обставин и, що мають значення для даної справи, висновки суду про вст ановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відпо відають дійсності і підтверд жуються достовірними доказа ми, дослідженими у судовому з асіданні.
За таких обставин, колегія с уддів вважає, що рішення госп одарського суду м. Києва у сп раві № 38/172 від 07.06.2011 року відповід ає зазначеним вимогам, оскіл ьки ґрунтуються на всебічном у, повному і об' єктивному ро згляді в судовому процесі вс іх обставин справи в їх сукуп ності, підстав для його скасу вання не вбачається.
Зважаючи на відмову в задов оленні апеляційної скарги, в ідповідно до вимог ст.49 Господ арського процесуального код ексу України, витрати по спла ті державного мита за поданн я апеляційної скарги поклада ються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господа рського процесуального коде ксу України, Київський апеля ційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Това риства з обмеженою відповіда льністю “Техноторг-Дон” зали шити без задоволення, рішенн я Господарського суду м. Києв а від 07.06.2011 року по справі №38/172 зал ишити без змін.
Матеріали справи № 38/172 повер нути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законно ї сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищо го господарського суду Украї ни протягом двадцяти днів з д ня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 09.11.2011 |
Оприлюднено | 18.11.2011 |
Номер документу | 19181267 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Тищенко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні