Рішення

від 25.10.2011 по справі 11/221

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/221

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/221

25.10.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЯППІ Лімітед"

доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"      

простягнення 284 733,92 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.                                             

Представники:

від позивача       Родніченко М.М. –представник

від відповідача  Вознюк Є.В. –представник

Рішення прийняте 25.10.2011, оскільки 30.09.2011 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЯППІ Лімітед" про стягнення з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" інфляційних втрат у розмірі 230 564,12 грн. та 3% річних у розмірі 54 169,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані ти, що відповідач не виконав свого грошового зобов'язання та не повернув позивачу грошові кошти в сумі 601 886,65 грн., стягнуті рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2006 у справі № 43/127.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що сума заборгованості не відноситься до майново-господарського зобов'язання, відповідач не вступав з позивачем в безпосередню господарську діяльність, а тому до даних правовідносин не може бути застосована норма статті 625 Цивільного кодексу України. Відповідач відзначає, що в його діях відсутня вина, оскільки відповідач обмежений в своїх діях і не може розпоряджатися коштами, які надходять від споживачів природного газу, а в силу Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711 від 23.06.2006 до відповідача не застосовуються заходи примусового виконання рішення, зокрема стягнення інфляційних втрат та 3% річних за невиконання останнього.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2006 у справі № 43/127 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЯППІ Лімітед" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 601 886,65 грн. позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЯППІ Лімітед" суму боргу у розмірі 601 886,65грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2006 у справі № 43/127 залишено без змін.

13.06.2011 на виконання рішення від 28.03.2006 у справі № 43/127 Господарським судом міста Києва видано наказ.

Постановою № 761/446 від 24.07.2006 Державною виконавчою службою у Шевченківському районі міста Києва відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 43/127 від 13.06.2006 виданого Господарським судом місті Києва.

Постановою № 761/46 від 03.08.2006 зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 43/127 від 13.06.2006, оскільки згідно виписки з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості з 28.11.2005 до нього внесено ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2006 у справі № 43/127, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2006, встановлено наступне.

12.12.2002 між Відкритим акціонерним товариством "Київоблгаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазекспорт"  укладено угоду про уступку вимоги № 23-281, відповідно до якої ТОВ "Укргазекспорт" набуло право вимоги до відповідача за договором на транспортування природного газу №10/1-32 , укладеним 05.01.2001 між ВАТ "Київоблгаз" та Дочірньою компанією "Торговий Дім "Газ України" НАК "Нафтогаз "України".

03.02.2003 між ТОВ "Укргазекспорт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ЯППІ Лімітед" (позивач) укладену угоду про уступку вимоги № 27/У-03, відповідно до якої позивач набув право вимоги до відповідача, набуте ТОВ "Укргазекспорт" на підставі угоди про уступку прав вимоги № 23-281 від 12.12.2002.

За змістом пунктів 1 та 2 Угоди № 27/У-03 від 03.02.2003 позивач набув право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань в загальній сумі 1 200 000 грн. по оплаті послуг з транспортування природного газу, наданих  за договором № 10/1-32 (23-42) від 05.01.2001.

Позивач  із  суми 1 200 000 грн. набутих майнових прав  уступив третім особам право вимоги в  загальній сумі 598 113 грн. 35 коп. (суму 100 000 грн. за  Договором про уступку права вимоги № 4/11 від 12.11.2004 з ВАТ "Чернігівгаз"  та суму  498 113 грн. 35 коп. за Договором про уступку права вимоги № 2/11 від 05.11.2004 із ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" з Додатковою угодою від 04.04.2005).

Після укладання Договорів про уступку права вимоги № 4/11 від 12.11.2004 року та №2/11 від 05.11.2004 право вимоги позивача до відповідача складає суму 601 886,65 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, враховуючи приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором є преюдиційним, тобто доведення не потребує.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, останній станом на момент розгляду даної справи кошти в сумі 601 886,65 грн. позивачу не повернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   

Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 № 519).

Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.01.2008 року за №32/14723 індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Тому при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування –з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Крім того, суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на неможливість застосування до даних правовідносин ст. 625 Цивільного кодексу України судом не приймається, оскільки вище судом встановлена наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем. При цьому, за змістом ст.625 Цивільного кодексу України відповідальність боржника не ставиться у залежність від правової природи самого грошового зобов'язання.

Також судом не приймається посилання відповідача на відсутність у його діях вини, оскільки відповідно до імперативного правила ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Включення відповідача до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які приймають участь у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не звільняє останнього від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Зупинення виконавчого провадження не позбавляє позивача права застосовувати до розрахунків з боржником правила ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати коштів у розмірі 601 886,65 грн. встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За розрахунком суду здійсненим в межах періоду, визначеного позивачем, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 230 523,36 грн. та 3% річних у розмірі  54 153,98 грн. (з урахуванням того, що у 2008 році було 366 днів).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.   

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЯППІ Лімітед" (14000, м.Чернігів, вул. Коцюбинського, 39-А, кв. 1, ідентифікаційний код 14252797) інфляційні втрати у розмірі 230 523 (двісті тридцять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 54 153 (п'ятдесят чотири тисячі сто п'ятдесят три) грн. 98 коп., державне мито у розмірі 2 846 (дві тисячі вісімсот сорок шість) грн. 77 коп. та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 95 коп. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

  Суддя                                                                                                 Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 31.10.2011