Рішення

від 31.10.2011 по справі 35/268

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/268

31.10.11

За позовом           Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                    Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом"  

про                    стягнення 43 455,73 грн.  

Суддя  Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:                    ОСОБА_1 –предст. за довір.;

від відповідача:                    не з'явився.

У судовому засіданні 31.10.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго" до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" про стягнення 133 455,73 грн., з яких: 119 255,14 грн. –сума основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 7 558,07 грн. - пеня,          5 179,70 грн. –інфляційна складова боргу, 1 462,85 –3% річних, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 порушено провадження у справі №35/268, розгляд справи призначено на 21.09.2011.

Ухвалою Господарського суду місті Києва № 35/268 від 21.09.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 12.10.2011.

Відповідач у судове засідання 12.10.2011 не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/268 від 05.09.2011 не виконав, заяв, клопотань не подав.

Ухвалою Господарського суду місті Києва № 35/268 від 12.10.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 31.10.2011.

У судовому засіданні 31.10.2011 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 43 455,73 грн., з яких: 29 255,11 грн. - сума основного боргу за спожиту активну електричну енергію,             7 558,07 грн. - пеня, 5 179,70 грн. –інфляційна складова боргу, 1 462,85 –3% річних.  Заява прийнята судом до розгляду.

У судове засідання 31.10.2011 відповідач свого представника не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/268  від 05.09.2011 не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв, клопотань не подав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

23.06.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі –позивач) та Міжрегіональною академією управління персоналом, правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом"  (далі –відповідач) було укладено договір № 2083109 про постачання електричної енергії (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору в редакції додаткової угоди від 10.03.2010 до договору від 23.06.2003 №2083109, позивач, як постачальник, продає електричну енергію, як різновид товару, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємною частиною, а відповідач, як споживач, своєчасно та у повному обсязі оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною (п.п. 1, 2.2.2., 2.3.3. договору).

Відповідно до п. 2.2. Додатку 2 до договору остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Згідно із п.п. 4., 4.3., 5 Додатку 2 до договору обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються за показаннями розрахункових засобів обліку електричної енергії про її фактичне споживання і підтверджуються Актом про використану електричну енергію. Обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії фіксується сторонами у Акті приймання-передавання товарної продукції, Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії.  

Як свідчать наявні в матеріалах справи звіти про використану електроенергію, акти приймання-передачі товарної продукції та рахунки-розшифровки до них, рахунки-фактури,  за період з 01.01.2011 по 01.08.2011, відповідачем було спожито електричної енергії на суму 905 570,67.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідачем систематично порушуються договірні зобов’язання в частині оплати спожитої електроенергії, внаслідок чого за період з 01.01.2011 по 01.08.2011 у відповідача виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, розмір якої станом на 01.08.2011 становить 119 255,11 грн.

В подальшому позивач уточнив заявлені позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за спожиту активну електричну енергію, зазначивши, що протягом серпня-жовтня 2011 відповідач сплатив суму боргу у розмірі 90 000,00 грн. і станом на 31.10.2011 заборгованості відповідача становить 29 255,11 грн. (заява про уточнення позовних вимог від 31.10.2011 міститься в матеріалах справи).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 29 255,11 грн.

Доказів сплати суми заборгованості за договором відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за використану активну електроенергію у розмірі 29 255,11 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2.1. Договору в редакції додаткової угоди від 10.03.2010 до договору від 23.06.2003 №2083109 передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначеним відповідним додатком, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведених норм законодавства та умов договору, згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 31.10.2011, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 558,07 грн., 5 179,70 грн. інфляційних нарахувань та 1 462,85 грн. процентів річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних нарахувань та процентів річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 7 558,07 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 5 179,70 грн., процентів річних у розмірі 1 462,85 грн. підлягають задоволенню повністю згідно із розрахунками позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обов’язку її оплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 43 455,73 грн.  

З огляду на задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються  на  відповідача.     

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 2, ідентифікаційний код 00127522) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 29 255,11 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень 11 коп.) –заборгованості за договором № 2083109 про постачання електричної енергії від 23.06.2003 р., 5 179,70 грн. (п'ять тисяч сто сімдесят дев'ять гривень 70 коп.) - інфляційних втрат, 1 462,85 грн. (одну тисячу чотириста шістдесят дві гривні 85 коп.) –процентів річних, 7 558,07 грн. (сім тисяч п'ятсот п’ятдесят вісім гривень 07 коп.) –пені, 434,56 грн. (чотириста тридцять чотири гривні 56 коп.) –державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                              М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту  рішення: 07.11.2011