Постанова

від 14.11.2011 по справі 5023/2865/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 р.                                                           Справа № 5023/2865/11  

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя  Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 04.10.2011р.,

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків (вх. № 4246 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.06.11 р. у справі № 5023/2865/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона-Сервіс", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків

про про стягнення коштів в розмірі 106 683,04 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Корона-Сервіс", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про  стягнення  з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (враховуючи наступне уточнення позовних вимог –т. 1 а.с. 100-103) 90569,18 грн. основного боргу, інфляційних нарахувань у розмірі 2 083,08 грн., 535,97 грн. 3% річних, 6520,98 грн. пені, 9 056,91 грн. штрафу та понесені ним судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 22/07 від 22 липня 2010 р. не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          червня 2011 року у справі № 5023/2865/11 (суддя Сальникова Г.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 90569,18 грн. суми основного боргу, 535,97 грн. –3% річних, 2769,19 грн. пені, 9056,91 грн. штрафу, 1029,31 грн. витрат по сплаті державного мита та 227,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       червня  2011 року у справі № 5023/2865/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на  позивача. В  апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Оскаржуване рішення було прийняте судом за відсутності представника відповідача, який про судові засідання не був повідомлений належним чином, тому вищезазначені порушення призвели до невірного вирішення спору.  Крім того, як стверджує відповідач, видаткові накладні в силу домовленості сторін, не є доказом здійснення поставки. документи в однозначний спосіб не можуть свідчить за відсутності інших документальних доказів про факт поставки товару позивачем відповідачу за вищенаведеним договором.

Крім того, судом першої інстанції не досліджено та взагалі не дано правову оцінку тій обставині, чи наступив строк оплати товару за договором поставки між позивачем та відповідачем, а також чи взагалі отримав товар покупець.

Уповноважений представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, а також  у судовому засіданні проти вимог скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені усі фактичні обставини справи, а відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження своїх вимог не надав.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача  не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження, 22 липня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю  ”Корона - Сервіс” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (покупець) був укладений договір № 22/07, (далі договір), у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача в певній  кількості, відповідної якості та за цінами, зазначеними в накладних товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором (п.1.1.).

Пунктом 3.2 договору передбачені умови розрахунку, який здійснюється  відповідачем шляхом перерахування грошових коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача, або шляхом внесення грошових коштів до каси підприємства протягом 21 календарних днів з моменту одержання товару.

У пункті 1.2 договору постачальник прийняв на себе зобов’язання разом із товаром надати покупцю відповідні накладні на товар та інші документи, якщо вони передбачені чинним законодавством.

Згідно з п.3.1. договору заборгованість покупця перед постачальником за поставлений товар виникає після прийому товару по якості, кількості та цінам відповідно накладній постачальника.

Згідно з п.3.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту одержання товару.

Пунктом 7.1 визначений сторонами строк дії договору, а саме -  договір набуває чинності з 22 липня 2010 р.  і діє до 31.12.2010 року.

 Відповідно до п. 7.2 договору, якщо по закінченню терміна дії договору жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання,  то договір автоматично пролонгується на той же строк, на тих же умовах.

Матеріали справи також свідчать, що на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 92 887,48 грн., доказом чого є відповідні видаткові накладні: №№ БК-115-06161/1 від11.11.10 р., БК-115-06160/1 від 11.11.10 р., БК-115-06159/1 від 11.11.10 р., БК-115-06158/1 від 11.11.10 р., БК-115-06157/1 від 11.11.10 р., БК-115-06156/1 від 11.11.10 р., БК-115-06155/1 від 11.11.10 р., БК-115-06154/1 від 11.11.10 р., БК-115-06153/1 від 11.11.10 р., БК-115-06419/1 від 21.12.10 р., БК-115-06418/1 від 21.12.10 р., БК-115-06416/1 від 21.12.10 р., БК-115-06417/1 від 21.12.10 р.., БК-115-06415/1 від 21.12.10 р., БК-115-06414/1 від 21.12.10 р., БК-115-06413/1 від 21.12.10 р., БК-115-06412/1 від 21.12.10 р., БК-115-06411/1 від 21.12.10 р., БК-115-06410/1 від 21.12.10 р.., БК-115-06409/1 від 21.12.10 р., БК-115-06409/1 від 21.12.10 р., БК-115-06409/1 від 21.12.10 р., БК-115-06409/1 від 21.12.10 р., БК-115-06409/1 від 21.12.10 р., БК-115-06408/1 від 21.12.10 р., БК-115-06407/1 від 21.12.10 р., БК-115-06406/1 від 21.12.10 р., БК-115-06405/1 від 21.12.10 р., БК-115-06420/1 від 21.12.10 р., БК-115-06404/1 від 21.12.10 р., БК-115-06403/1 від 21.12.10 р., БК-115-06500/1 від 30.12.10 р., БК-115-06498/1 від 30.12.10 р., БК-115-06551/1 від 06.01.11 р., БК-115-06553/1 від 06.01.11 р., БК-115-06555/1 від 06.01.11 р., БК-115-06557/1 від 06.01.11 р., БК-115-06559/1 від 06.01.11 р., БК-115-06563/1 від 06.01.11 р., БК-115-06565/1 від 06.01.11 р., БК-115-06567/1 від 06.01.11 р., БК-115-06568/1 від 06.01.11 р., БК-115-06566/1 від 06.01.11 р., БК-115-06564/1 від 06.01.11 р., БК-115-06552/1 від 06.01.11 р., БК-115-06554/1 від 06.01.11 р., БК-115-06556/1 від 06.01.11 р., БК-115-06560/1 від 06.01.11 р., БК-115-06561/1 від 06.01.11 р., БК-115-06562/1 від 06.01.11 р., БК-115-06598/1 від 12.01.11 р., БК-115-06595/1 від 12.01.11 р., БК-115-06606/1 від 12.01.11 р., БК-115-06607/1 від 12.01.11 р., БК-115-06602/1 від 12.01.11 р., БК-115-06593/1 від 12.01.11 р., БК-115-06592/1 від 12.01.11 р., БК-115-06605/1 від 12.01.11 р., БК-115-06600/1 від 12.01.11 р., БК-115-06597/1 від 12.01.11 р., БК-115-06596/1 від 12.01.11 р., БК-115-06609/1 від 12.01.11 р., БК-115-06604/1 від 12.01.11 р., БК-115-06603/1 від 12.01.11 р., БК-115-06594/1 від 12.01.11 р., БК-115-06599/1 від 12.01.11 р., БК-115-06601/1 від 12.01.11 р., БК-115-06608/1 від 12.01.11 р. (т.1 а.с. 11-85), які підписані уповноваженими представниками як з боку постачальника, так і з боку покупця та скріплені печатками товариств.

Відповідач факт отримання від позивача даного товару за цими накладними на виконання умов спірного договору  заперечує, посилаючись на те, що вищевказані накладні не є доказом здійснення поставки. Крім того,  в силу умов договору та приписів чинного  законодавства (статті 530 Цивільного кодексу України) у покупця обов'язку сплатити поставлений  товар не настав.

Не приймаючи вищенаведені твердження відповідача, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено і зворотного факту про те, що ним даний товар не отримувався та не оприходувався.

Так, у відповідності до ч. 4 ст. 62 ГК України однією із ознак підприємства як юридичної особи є наявність печатки зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Видаткова накладна згідно з бухгалтерським обліком відноситься до первинних бухгалтерських документів. У відповідності до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", первинні документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-          назва документа (форми);

-          дата і місце складання;

-          назва підприємства, від імені якого складено документ;

-          зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської                                                   операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення;

  -   особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що на усіх перелічених видаткових накладних наявні  підписи уповноважених осіб покупця - відповідача, які брали участь у господарських операціях, також наявна і печатка товариства відповідача, що дає змогу ідентифікувати юридичну особу ТОВ "Промснаб", яка брала участь у здійсненні даних господарських операціях.

Проте,  відповідач, отримавши за всіма вищепереліченими видатковими накладними товар,  його вартість позивачеві не сплатив та частково повернув товар на суму 2318,3 грн., що підтверджується накладними на повернення №П-00000160 від 24.01.11 р., № 44000077 від 24.01.11 р.,  № 49000046 від 24.01.11 р., № 64 від 24.01.11 р., № 47000068 від 24.01.11 р., № 42000085 від 24.01.11 р., № 45000080 від 24.01.11 р. (т.1. а.с.1.4-110),  підписані сторонами та скріплені печатками товариств.

З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2011р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погашення  заборгованості у розмірі 90569,18 грн., яка виникла за договором № 22/07 від 22.07.10 р., у строк до 25 лютого 2011 р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи ТОВ "Промснаб" Радько В.  на зазначеній претензії про її отримання  з боку відповідача (за вх.№140 від 17.02.2011р.) (т.1 а.с.87-89).

Проте, як свідчать матеріали справи, ТОВ "Промснаб" відповідь на претензію позивача не надав, заборгованість перед ним не погасив.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 ЦК України визначає зобов`язання  як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У даному випадку підставою для виникнення обов'язку є договір постачання № 22/07 від 22.07.2010 року.

Позивач, звертаючись з позовною заявою, врахував часткове повернення товару на суму 2318,3 грн., зменшив позовні вимоги та заявив до стягнення 90 569,18 грн..

За  таких обставин, колегія суддів відзначає, що відповідач не виконав свої зобов‘язання за договором щодо повної та своєчасної оплати,  чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, що обумовило його звернення з позовом до суду.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, відповідач факт отримання товару не спростував, доказів на підтвердження повної оплати товару станом на дату подання позову та прийняття оскаржуваного рішення не надав ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим, з урахуванням приписів ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного Кодексу України, колегія суддів, як і суд першої інстанції, дійшла висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів у сумі 90 569,18 грн., обґрунтована, відповідає як вимогам зазначених норм чинного законодавства, так і матеріалам справи, така вимога не спростована відповідачем, а тому правомірно задоволена місцевим господарським судом.

Згідно зі статтями 193,198 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань",    пеня    обчислюється  від  суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 509 Цивільного кодексу України та п.п.3.1, 3.2 договору ТОВ ”Корона - Сервіс”  має право вимагати від ТОВ "Промснаб" належного виконання обов'язків покладених договором.

Також згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

На підставі статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких передбачено законом або визначається у договорі.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені п. 4.2 договору , а саме - за порушення строків оплати за товар з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості несплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченої суми.

Таким чином, сторони, уклавши вказаний договір, визначили порядок розрахунків - протягом 21 календарних днів з моменту одержання товару, та відповідальність  за порушення договірних зобов’язань - у вигляді стягнення пені 0,1% від вартості несплаченої суми за кожний день прострочення та при затримці оплати вартості понад 30 днів, крім пені, передбаченої п. 4.2 цього договору, сплачує продавцеві штраф у розмірі 10% від вартості несплаченої суми.

На підставі аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору, колегія суддів апеляційного суду також погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за лютий-березень 2011року у розмірі 2 083,08 грн. та 3% річних у розмірі 535,97 грн.

Також колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно і обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Промснаб"  штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 9 056,91 грн.  та пені у сумі 2 769,19 грн.,  а також відмові в частині стягнення пені у розмірі 3 751,79 грн. (як помилково нарахованих).

В наданих позивачем розрахунках цих сум зазначено –за який період нараховано штрафні санкції і розмір ставки НБУ, який діяв на період виникнення заборгованості, тому суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів обґрунтованості цього розрахунку, який не спростовано належними доказами відповідачем у справі.

Щодо посилання заявника скарги на те, що судом першої інстанції  було прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, у зв‘язку з відсутністю представника відповідача у судових засіданнях, таке посилання не відповідає дійсності зважаючи на таке.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою від 21.04.2011р. господарським судом Харківської області було порушено провадження по даній справі і призначено до розгляду. Пунктом 4 даної ухвали відповідача було зобов’язано надати суду відзив на позовну заяву, з правовим обґрунтуванням своєї позиції по справі. Відповідач в призначене на 10.05.2011р. судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву не надав. У зв’язку з неявкою представника відповідача  у дане судове засідання, суд першої інстанції  розгляд справи відклав на 23.05.2011р. Проте відповідач і в наступне судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про усі судові засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.96) та вихідні штампи канцелярії суду на зворотному боці відповідних ухвал суду, які направлялись ТОВ "Промснаб"  за належною адресою, яка зазначена як у позовній заяві, первинних документах наявних в матеріалах справи, а також і самим скаржником в апеляційній скарзі.

Так особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

Таким чином, місцевий господарський суд, зважаючи на те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження поважності причини неприбуття його представника в судове засідання 23.05.2011р. та, враховуючи, що явка сторін у судове засідання не була визнана обов‘язковою, реалізував своє право в межах статті 75 ГПК України, і розглянув справу за наявними в ній матеріалами. Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не з’явився і в судове засідання апеляційної інстанції, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, тому, на думку колегії суддів, відповідач саме таким чином реалізував своє диспозитивне право на участь у судовому процесі.

У відповідності до ст. 84 ГПК України, судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Ст. 43 ГПК України встановлено, що оцінка доказів судом здійснюється при повному, об'єктивному та всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2008р. у справі № 5023/2865/11 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

                                                   ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2011р. у справі № 5023/2865/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                    Істоміна О.А.

Суддя                                                                                           Барбашова С.В.  

Суддя                                                                                           Білецька А.М.  

Повний текст постанови   підписано 14.11.2011 року.