Постанова

від 16.11.2011 по справі 37/286

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2011                                                                                           № 37/286

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зубець Л.П.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників

за первісним позовом:

від позивача:          ОСОБА_1 - дов. б/н від 19.08.2010р.;

                              ОСОБА_2 – дов. б/н від 25.07.2011р.;

від відповідача:      ОСОБА_3 - дов. б/н від 20.06.2011р.;

                              ОСОБА_4 – дов. б/н від 30.09.2011р.;

за зустрічним позовом:

від позивача:          ОСОБА_3 - дов. б/н від 20.06.2011р.;

                              ОСОБА_4 – дов. б/н від 30.09.2011р.;

від відповідача:          ОСОБА_1 - дов. б/н від 19.08.2010р.;

                              ОСОБА_2 – дов. б/н від 25.07.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Малого приватного підприємства “АТЛАНТ-ПЛЮС” та Товариства з обмеженою відповідальністю “МСБУД”

на рішення                    Господарського суду міста Києва  

від                               21.09.2011р.

у справі                    №37/286 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом            Малого приватного підприємства “АТЛАНТ-ПЛЮС”

до                                     Товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД”

про                         стягнення 283 178,88  грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД”

до                                     Малого приватного підприємства “АТЛАНТ-ПЛЮС”

про                         стягнення штрафних санкцій в розмірі 359 433,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство „АТЛАНТ-ПЛЮС” (далі – позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД” (далі – відповідач за первісним позовом) підписати акт прийомки виконаних підрядних робіт за договором №40 від 22.05.2007р. (по формі КБ2В) на суму 24 493,20 грн., а також про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості у загальному розмірі 400 569,46 грн. (з них: 160 703,95 грн. - основний борг, 33 346,00 грн. - пеня, 201 781,35 грн. - інфляційні нарахування, 4 738,51 грн. – 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконував належним чином свої зобов’язання перед позивачем за первісним позовом за договором поставки №217/К-321-06 від 02.08.2006р., договором субпідряду №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р., угодою №39 від 17.05.2007р. на виготовлення та встановлення алюмінієвих дверей, договором субпідряду №40 від 22.05.2007р. та за угодою у спрощеній формі відповідно до рахунку-фактури №А-000222 (том справи – 1, аркуші справи – 5-12).

В процесі судового розгляду позивач за первісним позовом уточнив свої вимоги та просив суд зобов’язати відповідача за первісним позовом підписати Акт прийомки виконаних підрядних робіт (по формі КБ2В) до договору субпідряду №40 від 22.05.2007р. на виготовлення, встановлення та засклення вітражів фасадної системи на суму 24 293,20 грн., стягнути з відповідача за первісним позовом 283 178,88 грн. заборгованості (з них: 172 890,52 грн. - основний борг, 16 754,49 грн. - пеня, 76 275,84 грн. - інфляційні втрати, 17 258,03 грн. – 3% річних) (том справи – 3, аркуші справи – 20). Окрім того, позивачем за первісним позовом було надано уточнений розрахунок позовних вимог (том справи – 3, аркуші справи – 14-19).

Відповідач за первісним позовом у відзиві на позов заперечував проти позовних вимог, зазначаючи про невірний розрахунок як основного боргу, так і штрафних санкцій. Відносно вимог про зобов’язання підписати акт прийому виконаних робіт відповідач за первісним позовом наголосив на тому, що згідно з додатковою угодою до договору №40 від 22.05.2007р. цей акт має бути підписаний тільки після усунення позивачем дефектів виконаних робіт. Однак дефекти не усунуто, тому підстави для підписання акту також відсутні (том справи – 1, аркуші справи – 11-112).

Також відповідач за первісним позовом подав суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені за договором поставки №217/к-321-06 від 02.08.2006р. (том справи – 2, аркуш справи – 46).

26.06.2009р. до Господарського суду міста Києва надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МСБУД” до Малого приватного підприємства “АТЛАНТ-ПЛЮС” про стягнення пені у загальному розмірі 359 433,78 грн. за недотримання строків виконання робіт (том справи – 1, аркуші справи – 118-122).

Зустрічний позов було прийнято Господарським судом міста Києва до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2011р. у справі №37/286 первісний позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД” на користь Малого приватного підприємства „АТЛАНТ-ПЛЮС” 148 392,32 грн. основного боргу, 40 720,45 грн. нарахувань за індексом інфляції, 12 786,38 грн. 3% річних, 12 135,45 грн. пені, 2 140,70 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Малого приватного підприємства „АТЛАНТ-ПЛЮС” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД” 112 659,26 грн. пені, 1 126,59 грн. витрат по сплаті державного мита та 97,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині зустрічного позову відмовлено. Місцевий господарський суд в своєму рішенні, зокрема, зазначив наступне:

- у спірних правовідносинах має місце прострочення виконання зобов’язань обох сторін;

- позивач за первісним позовом невірно визначив початок прострочення виконання грошових зобов’язань відповідачем за первісним позовом і здійснив нарахування пені без врахування обмежень, встановлених ст. 232 Господарського кодексу України, тому судом було скориговано як періоди прострочення, так і суми нарахованих санкцій (інфляційних втрат, 3% річних та пені);

- вимоги первісного позову в частині зобов’язання відповідача підписати Акт прийомки виконаних підрядних робіт (по формі КБ2В) до договору субпідряду №40 від 22.05.2007р. не підлягають задоволенню, оскільки передумовою для підписання такого акту є відсутність зауважень до виконаних позивачем за первісним позовом робіт, але в ході проведення судової  будівельно-технічної експертизи підтвердилось наявність дефектів у виконаних роботах;

- позивач за зустрічним позовом також не прийняв до уваги вимоги ст. 232 Господарського кодексу України, а також невірно визначив суму, на яку підлягала нарахуванню пеня за додатковою угодою №1 до договору №056/ПС-067-07 від 23.04.2007р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач за первісним позовом  звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2011р. у справі №37/286, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

- відповідач за первісним позовом в порушення умов п.13.2 договору субпідряду № 40 від 22.05.2007р. не повідомляв позивача про виявлені недоліки, у зв’язку з чим претензії відповідача за первісним позовом щодо якості виконаних робіт є необґрунтованими, а посилання суду першої інстанції на висновок судової експертизи, як підставу встановлення факту неналежного виконання робіт, є незаконним;

- судом першої інстанції не прийнято до уваги резолютивну частину висновку судової експертизи від 31.05.2011р., в якій зазначено про те, що встановлена позивачем за первісним позовом конструкція експлуатується за призначенням та перебуває в доброму технічному стані;

-          посилання суду першої інстанції на додаткову угоду від 16.12.2008р. до договору субпідряду №40 від 22.05.2007р., за якою позивач за первісним позовом не усунув дефекти виконаних робіт, є безпідставними, оскільки вищевказана угода підписана сторонами виключно з метою проведення гарантійного ремонту згідно з п.14.2 договору №40 від 22.05.2007р.;

- поза увагою суду залишились численні листи позивача за первісним позовом з вимогою підписати акт виконаних робіт на суму 24 493,20 грн. та відсутність на них реакції відповідача за первісним позовом;

- частково задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції у своєму рішенні не зазначив, на підставі яких доказів та обставин справи він дійшов висновку про порушення відповідачем  за зустрічним позовом строків виконання робіт.

Відповідач за первісним позовом також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2011р. у справі №37/286 в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача 25 792,40 грн. основного боргу,              2 100,81 грн. трьох відсотків річних, 7 118,81 грн. інфляційних нарахувань за період з  20.12.2008р. по 06.09.2011p., 3 092,35 грн. пені за період з 20.12.2008р. по 19.06.2009р. за договором №40 від 22.05.2007р. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача 122 599,92 грн. основного боргу, 33 601,64 грн. інфляційних втрат, 10 685,57 грн. 3% річних, 9 043,10 грн. пені. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2011р. у справі №37/286 за зустрічним позовом скасувати та винести нове рішення, яким вимоги зустрічного позову задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

-          судом не прийнято до уваги умови договорів №40 від 22.05.2007р. та №056/ПС-067-07 від 27.05.2007р., якими передбачено нарахування пені до повного виконання зобов'язання в натурі, тому в даному випадку відсутні підстави для застосування ст. 232 Господарського кодексу України до строків нарахування пені;

-          судом правильно встановлено всі фактичні обставини по первісному позову, однак в частині здійснення розрахунків по договору №40 від 22.05.2007р. не враховано умови п.2.2.2 останнього, у зв’язку з чим безпідставно зобов'язано відповідача за первісним позовом сплатити 25 792,40 грн., тоді як строк оплати ще не настав;

-          відповідач за первісним позовом визнає вимоги про стягнення з нього на користь позивача за первісним позовом 122 599,92 грн. основного боргу, 33 601,64 грн. нарахувань за індексом інфляції, 10 685,57 грн. 3% річних та 9 043,10 грн. пені, однак решта вимог первісного позову, задоволена судом першої інстанції, на думку апелянта, є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2011р. апеляційні скарги було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.11.2011р.

02.11.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом, в якому він зазначав про безпідставність доводів апеляційної скарги та просив суд залишити скаргу без задоволення. Зокрема, відповідач за первісним позовом наголошував на тому, що позивач за первісним позовом свої зобов'язання за договором субпідряду №40 від 22.05.2007р. належним чином та в повному обсязі не виконав, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31.05.2011р., в ході якої було виявлено дефекти у виконаних позивачем за первісним позовом роботах на суму 24 493,20 грн. З урахуванням викладеного, відповідач за первісним позовом вважає, що правові підстави для задоволення вимог первісного позову про зобов'язання підписати акт прийомки виконаних підрядних робіт по договору №40 від 22.05.2007р. та стягнення грошових коштів, як оплати за виконані позивачем за первісним позовом роботи по договору №40 від 22.05.2007р., відсутні.

В судовому засіданні 07.11.2011р. представник позивача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу Малого приватного підприємства “АТЛАНТ-ПЛЮС” з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2011р. у справі №37/286 скасувати, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю. Проти апеляційної скарги відповідача за первісним позовом заперечував, просив суд в задоволенні цієї скарги відмовити.

В судовому засіданні 07.11.2011р. представник відповідача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД” з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2011р. у справі №37/286 в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача 25 792,40 грн. основного боргу, 2 100,81 грн. трьох відсотків річних, 7 118,81 грн. інфляційних нарахувань за період з 20.12.2008р. по 06.09.2011p., 3 092,35 грн. пені за період з 20.12.2008р. по 19.06.2009р. за договором №40 від 22.05.2007р. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача 122 599,92 грн. основного боргу, 33 601,64 грн. інфляційних втрат, 10 685,57 грн. 3% річних, 9 043,10 грн. пені. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2011р. у справі №37/286 за зустрічним позовом скасувати та винести нове рішення, яким вимоги зустрічного позову задовольнити в повному обсязі. Проти доводів, викладених в апеляційній скарзі позивача за первісним позовом заперечував з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні цієї скарги відмовити.

В судовому засіданні 07.11.2011р., на підставі ст. ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 16.11.2011р.

В судовому засіданні 16.11.2011р. представник позивача за первісним позовом підтримав раніше надані пояснення по справі, просив суд апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „АТЛАНТ-ПЛЮС” задовольнити, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД” залишити без задоволення.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 16.11.2011р. також підтримав заперечення проти апеляційної скарги Малого приватного підприємства „АТЛАНТ-ПЛЮС”, надані в попередньому судовому засіданні, просив суд залишити названу апеляційну скаргу без задоволення. Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД” підтримав та просив суд скаргу задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги первісного та зустрічного позову безпосередньо стосуються виконання сторонами своїх зобов’язань за договором поставки №217/К-321-06 від 02.08.2006р., договором субпідряду №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р., угодою №39 від 17.05.2007р. на виготовлення та встановлення алюмінієвих дверей, договором субпідряду №40 від 22.05.2007р. та угодами, укладеними у спрощеній формі, шляхом оформлення рахунків-фактури №А-000222 від 08.06.2007р., №А-00325 від 16.08.2006р., № 39 від 17.05.2007р.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

По первісному позову:

02.08.2006р. між позивачем за первісним позовом, як постачальником, та відповідачем за первісним позовом, як покупцем, було укладено договір поставки №217/К-321-06, за умовами якого (розділи 1, 2) постачальник зобов’язався виготовити та передати у власність покупця конструкції із металопластикових профілів “A” та фурнітури “IA” згідно Специфікації та виконати монтаж товару на об’єкті “Організація сільськогосподарського підприємства та внутрішньогосподарського будівництва /господарський двір, склади/ за адресою: Київська обл., Броварський район, в межах Велико-Димерської селищної ради, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар. Перехід до покупця права власності на товар та перехід ризиків випадкової загибелі товару від постачальника до покупця відбувається в момент підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт з монтажу товару. Постачальник зобов’язується виготовити, поставити та провести монтаж товару не пізніше 21 календарного дня з моменту отримання постачальником оплати за товар від покупця згідно з п.6.3.1 даного договору.

В п.п.6.2, 6.3 договору № 217/К-321-06 від 02.08.2006р. передбачено, що загальна сума по договору складає 94 738,20 грн. Оплата товару здійснюється у кілька етапів, а саме: попередня оплата в розмірі 55 264,00 грн. повинна бути перерахована покупцем протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання даного договору. Залишок в сумі 39 474,20 грн. повинен бути перерахований покупцем протягом 3-х робочих днів з моменту отримання ним підписаного сторонами акту здачі-приймання виконаних монтажних робіт.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за первісним позовом зазначав про те, що він належним чином виконав свої договірні зобов’язання, а саме виготовив, поставив відповідачу за первісним позовом і здійснив монтаж металопластикових конструкцій на загальну суму            95 722,80 грн., на підтвердження чого надав акти приймання виконаних підрядних робіт №1 на суму 54 558,00  грн. та №2 за жовтень 2006 року на суму 41 164,80 грн. Натомість відповідач за первісним позовом лише частково розрахувався з позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 8 664,77 грн.

Оскільки відповідач за первісним позовом відмовляється в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача 738,52 грн. пені, 8 014,91 грн. інфляційних втрат та 1 283,34 грн. 3% річних.

Відповідач за первісним позовом не заперечував проти існування 8 664,77 грн. заборгованості, однак щодо вимог про стягнення пені просив застосувати спеціальну (скорочену) позовну давність відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України.

Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, згідно з наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт №1 та №2 за жовтень 2006 року позивач за первісним позовом виконав свої зобов’язання перед відповідачем на загальну суму 95 722,80 грн., що не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом з серпня 2006р. по квітень 2007р. перерахував позивачу грошові кошти у загальній сумі 87 058,03 грн., а саме: 07.08.2006р. – 55 264,00 грн., 04.10.2006р. – 20 000,00 грн., 20.04.2007р. – 11 794,03 грн. Залишок несплачених коштів становить 8 664,77 грн.

Оскільки відповідач за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів здійснення повного розрахунку з позивачем за договором №217/К-321-06 від 02.08.2006р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог первісного позову щодо стягнення 8 664,77 грн. основного боргу за вказаним договором.

Відповідно до п.7.2.1 договору №217/К-321-06 від 02.08.2006р. в разі прострочення покупцем строків оплати, встановлених даним договором, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Окрім того, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в уточненому розрахунку своїх вимог, позивач за первісним позовом здійснив нарахування інфляційної складової боргу, 3% річних та пені на заборгованість у сумі 8 664,77 грн., починаючи з 01.10.2006р. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що станом на 01.10.2006р. заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за договором №217/К-321-06 від 02.08.2006р. становила 40 458,80 грн. і позивач мав право нараховувати санкції саме на цю суму, коригуючи її з урахуванням подальших проплат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідних клопотань до суду не надходило, вимоги первісного позову розглядались судом в межах, визначених позивачем.

За розрахунком апеляційного господарського суду, який збігається з розрахунком суду першої інстанції, позивачем за первісним позовом невірно розраховано інфляційні втрати, тому з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню не 8 014,91 грн., а 7 954,26 грн. інфляційних втрат. При цьому, суд погоджується з розрахунком 3% річних і в цій частині вимоги підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем за первісним позовом, у сумі 1 283,34 грн.

В частині вимог про стягнення пені за договором №217/К-321-06 від 02.08.2006р., місцевим господарським судом правомірно відмовлено в позові у зв’язку із застосуванням строку позовної давності за клопотанням відповідача за первісним позовом.

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) підлягає застосуванню позовна давність в один рік.

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач за первісним позовом повинен був розрахуватись з позивачем до 01.10.2006р., тому з цієї дати і розпочинається перебіг позовної давності до вищевказаних вимог. Позивач за первісним позовом звернувся до Господарського суду міста Києва у 2009 році, тобто поза межами строку позовної давності для вимог про стягнення пені за договором №217/К-321-06 від 02.08.2006р., тому правові підстави для задоволення цих вимог первісного позову відсутні.

Належних та допустимих доказів на спростування викладеного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

16.08.2006р. відповідач за первісним позовом замовив у позивача доводчик з встановленням у кількості 6 штук на суму 3 522,00 грн.

На виконання цього замовлення позивач за первісним позовом поставив відповідачу  доводчики та встановив їх, про що свідчить акт виконаних робіт за жовтень 2006 року на суму 3 522,00 грн., а також виставив до сплати  відповідачу за первісним позовом рахунок-фактури №А-000325 від 16.08.2006р. Проте відповідач рахунок не оплатив.

17.05.2007р. відповідач за первісним позовом замовив у позивача виготовлення та встановлення алюмінієвих дверей, оформивши замовлення у вигляді рахунку-фактури №39 від 17.05.2007р.

На виконання вказаного замовлення позивач за первісним позовом виготовив та встановив відповідачу алюмінієві двері, що підтверджується актом виконаних робіт від 31.03.2008р. на суму 50 089,20 грн., а також виставив відповідачу до сплати рахунок-фактури №39 від 17.05.2007р., який був оплачений частково у сумі 40 072,00 грн.

08.06.2007р. відповідач за первісним позовом замовив у позивача виготовлення та встановлення металопластикових вікон та алюмінієвих дверей, оформивши замовлення у вигляді рахунку-фактури №А-000222 від 08.06.2007р.

На виконання вказаного замовлення позивач за первісним позовом виготовив та встановив відповідачу металопластикові вікна та алюмінієві двері, що підтверджується актом виконаних робіт від 09.12.2008р. на суму 38 230,80 грн., однак відповідач лише частково розрахувався, сплативши 26 761,77 грн.

Таким чином, відповідач за первісним позовом не розрахувався з позивачем за послуги, надані згідно рахунків-фактури №39 від 17.05.2007р. у сумі 10 017,20 грн. та №А-000222 від 08.06.2007р. у сумі 11 469,03 грн., №А-000325 від 16.08.2006р. у сумі 3 522,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, позивач за первісним позовом зазначав про те, що 17.06.2008р. він направив відповідачу вимогу про сплату 3 522,00 грн. за рахунком-фактури №А-000325 від 16.08.2006р., 10 017,20 грн. залишку боргу за рахунком-фактурою №39 від 17.05.2007р. та 11 469,03 грн. боргу за рахунком-фактурою №А-000222 від 08.06.2007р., але відповідач у встановленому діючим законодавством порядку та строки грошові кошти не перерахував.

З урахуванням викладеного, окрім суми основного боргу, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача 8 927,93 грн. інфляційних втрат та 2 402,84 грн. 3% річних, нарахованих за період з 25.06.2008р. по 06.09.2011р.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було встановлено судом, 19.08.2008р. відповідач за первісним позовом отримав вимогу позивача про сплату грошових коштів у сумі 3 522,00 грн. за рахунком-фактури №А-000325 від 16.08.2006р., у сумі 10 017,20 грн. за рахунком-фактури №39 від 17.05.2007р. та у сумі 11 469,03 грн. за рахунком-фактури №А-000222 від 08.06.2007р. Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, обов’язок з оплати у відповідача за первісним позовом виник на восьмий день після пред'явлення (отримання) вимоги про виконання зобов’язання з оплати, а саме з 25.06.2008р.

Належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за первісним позовом у встановленому законодавством порядку та строки відповідач суду не надав, тому колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог первісного позову про стягнення з відповідача залишку несплачених грошових коштів за вищевказаними рахунками-фактури у загальному розмірі 25 008,23 грн.

Оскільки в даному випадку має місце прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошових зобов’язань перед позивачем, нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних також є правомірним. Однак, перевіривши розрахунки позивача за первісним позовом, колегією суддів було виявлено помилки у нарахуванні інфляційних втрат.

За розрахунком апеляційного господарського суду, який збігається з розрахунком суду першої інстанції, за період з 25.06.2008р. по 06.09.2011р. згідно рахунку-фактури №А-000325 від 16.08.2006р. з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 1 257,35 грн. інфляційних втрат, за рахунком-фактури №39 від 17.05.2007р. - 3 516,04 грн. Вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу по вказаним рахункам-фактури, підлягають стягненню у заявленому позивачем за первісним позовом розмірі, а саме 338,40 грн. та 962,47 грн.

Відносно нарахування інфляційних втрат та 3% річних за рахунком-фактури №А-000222 від 08.06.2007р. судом було виявлено, що позивач за первісним позовом при визначенні періоду нарахування за вказаним рахунком-фактури не врахував акт виконаних робіт, який був підписаний відповідачем за первісним позовом 09.12.2007р., тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що саме з цієї дати мають нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних, які за розрахунком суду підлягають стягненню у наступному розмірі: 3 475,12 грн. інфляційних втрат, 944,55 грн. 3 % річних.

19.02.2007р. між позивачем за первісним позовом, як субпідрядником, та відповідачем за первісним позовом, як генеральним підрядником, було укладено договір субпідряду №056/ПС-067-07, за умовами якого (розділи 1-3) підрядник зобов’язався на свій ризик виконати з власних матеріалів власними засобами та здати генеральному підряднику в установлені даним договором строки роботи по виготовленню, встановленню та заскленню алюмінієвих фасадних вітражів, засклених однокамерними пакетами прозорими, колір вітражів в осях 40-44, Б, В–9006, вбудовані вітражі 016 у відповідності до креслень генерального підрядника на об’єкті “Комплекс по забою птиці” на “Птахофабриці Миронівська” за адресою: с. Степанці Канівського району Черкаської області, а генеральний підрядник зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, передбачених даним договором. Загальна вартість робіт за договором становить 375 780,60 грн. з ПДВ. Взаєморозрахунки за даним договором проводяться за фактично виконані обсяги робіт, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних підрядних робіт, підписаних сторонами. Субпідрядник зобов’язується виконати роботи та передати їх генеральному підряднику в строк не пізніше 30 календарних днів з дати отримання субпідрядником попередньої оплати за даним договором. Роботи вважаються виконаними після їх передачі в установленому даним договором порядку по акту здачі-приймання виконаних підрядних робіт генеральному підряднику.

В п.п.12.2.1, 12.2.2 договору субпідряду №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р. сторони погодили наступний порядок розрахунків за виконані роботи: першу попередню оплату в розмірі 300 624,48 грн. генеральний підрядник здійснює протягом трьох робочих днів з дати підписання даного договору. Остаточний розрахунок за виконані роботи генеральний підрядник проводить на протязі 3 банківських днів після підписання останнього акту здачі-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним договором оформляється сторонами шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 на протязі п’яти днів з моменту закінчення робіт та надання субпідрядником вказаних актів генеральному підряднику на підпис (п.13.1 договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, позивач за первісним позовом зазначав про те, що він належним чином виконав свої договірні зобов’язання та виконав роботи на загальну суму 375 781,20 грн., на підтвердження чого надав акт виконаних робіт, підписаний позивачем за первісним позовом 20.03.2007р., а відповідачем - 05.02.2008р.

Відповідач за первісним позовом лише частково розрахувався з позивачем, перерахувавши 300 624,48 грн. попередньої оплати. Залишок несплачених коштів становить 75 156,72 грн.

Оскільки відповідач за первісним позовом відмовляється в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача 8 353,49 грн. пені за період з 09.02.2008р. по 09.08.2008р., 39 306,96 грн. інфляційних втрат та 8 067,51 грн. 3% річних за період з 09.02.2008р. по 06.09.2011р.

В процесі судового розгляду було встановлено, що позивач за первісним позовом виконав свої зобов’язання за договором №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р., але з порушенням строків, встановлених в п.3.1 цього договору, згідно з яким позивач повинен був виконати роботи не пізніше 30 календарних днів з дати отримання попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом перерахував 300 624,48 грн. попередньої оплати 21.02.2007р., тому роботи мали бути виконані в строк до 21.03.2007р., проте відповідно до наданого позивачем за первісним позовом акту здачі-приймання робіт на суму 375 781,20 грн., який був підписаний відповідачем 05.02.2008р., прострочення позивача за первісним позовом становить 319 днів.

У своїй позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач за первісним позовом наголошував на тому, що акт здачі-приймання робіт був наданий відповідачу своєчасно, однак останній затягував та безпідставно відмовлявся підписувати акт.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували посилання позивача за первісним позовом на ухилення відповідача від підписання акту здачі-приймання робіт суду не надано.

В п.12.3 договору №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р. сторони погодили, що у випадку прострочення субпідрядником строків виконання робіт, передбачених даним договором, строки оплати переносяться на строк прострочення виконання робіт.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок прострочення позивачем за первісним позовом виконання робіт на 319 днів, строк виконання зобов’язання з оплати для відповідача настав 22.12.2008р. і в даному випадку прострочення виконання грошових зобов’язань за договором розпочалося з 23.12.2008р.

Оскільки відповідач за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення повного розрахунку з позивачем за договором №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р., колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги первісного позову щодо стягнення 75 156,72 грн. основного боргу за вказаним договором.

Згідно з п.15.2 договору №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р. за недодержання строків виконання робіт субпідрядник виплачує генеральному підряднику пеню в розмірі 0,1% від вартості робіт, передбаченої п.2.1 даного договору, за кожен день затримки виконання робіт.

Окрім того, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом було встановлено, що прострочення відповідача за первісним позовом розпочалось з 23.12.2008р., колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних повинно здійснюватись не з 09.02.2008р., як просив позивач за первісним позовом, а саме з 23.12.2008р. по 06.09.2011р. За розрахунком Господарського суду міста Києва, перевіреного судом апеляційної інстанції, з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 3% річних у сумі 6 104,76 грн. та інфляційні втрати у розмірі 20 748,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача пеню за договором №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р., нараховану за період з 09.02.2008р. по 09.08.2008р.

Місцевий господарський суд, встановивши, що прострочення відповідача за первісним позовом розпочалось з 23.12.2008р., самостійно здійснив розрахунок пені за період з 23.12.2008р. по 22.05.2009р., тобто поза межами строку нарахування, визначеного самим позивачем.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, при чому жодних клопотань з цього приводу до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Зважаючи на відсутність заяв (клопотань) про вихід за межі первісного позову, колегія суддів вважає, що в даному випадку вимоги первісного позову повинні розглядатись в межах, визначених позивачем.

Оскільки позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача пеню,  нараховану за період з 09.02.2008р. по 09.08.2008р., але прострочення відповідача розпочалось лише з 23.12.2008р., колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

23.04.2007р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору субпідряду №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р., якою внесено зміни та доповнення до договору.

Зокрема, доповнено договір №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р. пунктом 1.2, згідно з яким субпідрядник зобов’язується на свій ризик виконати з власних матеріалів власними засобами та здати генеральному підряднику в установлені даним договором строки додаткові роботи по виготовленню, встановленню та заскленню алюмінієвих фасадних вітражів, алюмінієвих дверей та вікон, метало пластикових дверей у відповідності до креслень, що є додатками до цієї угоди (додатки 1-4) на об’єкті “Комплекс по забою птиці” на “Птахофабриці Миронівська” за адресою: с. Степанці Канівського району Черкаської області, а генеральний підрядник зобов’язується прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.12.4 договору №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р. (в редакції вищезгаданої додаткової угоди №1) розрахунок за виконані додаткові роботи здійснюється наступним чином: протягом 3-х робочих днів з дати підписання додаткової угоди №1 до даного договору здійснюється попередня оплата в розмірі 80% від загальної вартості додаткових робіт відповідно до п.2.1.1 даного договору, що становить 55 102,40 грн., а остаточний розрахунок в розмірі 20% від загальної вартості додаткових робіт, що становить 13 775,60 грн., проводиться протягом 3-х робочих днів після закінчення виконання даних додаткових робіт та підписання сторонами акту прийняття-здачі робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін після завершення всіх робіт, передбачених пунктом 1.2 даного договору.

За умовами п.3.1.1 договору №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р. (в редакції вищезгаданої додаткової угоди №1) субпідрядник зобов’язується виконати весь обсяг робіт, передбачений п.1.2 даного договору, не пізніше 30 календарних днів з дати отримання субпідрядником попередньої оплати за даним договором згідно п.12.4.1 даного договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, позивач за первісним позовом зазначав про те, що на виконання додаткової угоди №1 від 23.04.2007р. виконав додаткові роботи на загальну суму 67 877,60 грн., про що свідчить акт виконаних робіт від 07.04.2008р. Відповідач за первісним позовом лише частково розрахувався з позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 13 775,20 грн.

Оскільки відповідач за первісним позовом відмовляється в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача 1 633,45 грн. пені за період з 11.04.2008р. по 11.10.2008р., 5 895,79 грн. інфляційних втрат та 1 408,47 грн. 3% річних за період з 11.04.2008р. по 06.09.2011р.

В ході судового розгляду було встановлено що позивач за первісним позовом виконав свої договірні зобов’язання з порушенням строків, встановлених в п.3.1.1 додаткової угоди №1 до договору №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р., згідно з яким позивач повинен був виконати роботи не пізніше 30 календарних днів з дати отримання попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов додаткової угоди №1 від 23.04.2007р. відповідач за первісним позовом перерахував 55 102,40 грн. попередньої оплати 27.04.2007р., тому роботи мали бути виконані в строк до 26.05.2007р., проте відповідно до наданого позивачем за первісним позовом акту здачі-приймання робіт на суму 68 877,60 грн., який був підписаний відповідачем 07.04.2008р., прострочення позивача за первісним позовом становить 315 днів.

В п.12.3 договору №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р. сторони погодили, що у випадку прострочення субпідрядником строків виконання робіт, передбачених даним договором, строки оплати переносяться на строк прострочення виконання робіт.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок прострочення позивачем за первісним позовом виконання робіт на 315 днів, строк виконання зобов’язання з оплати для відповідача настав 18.02.2009р. і в даному випадку прострочення виконання грошових зобов’язань за договором розпочалося з 19.02.2008р.

Оскільки відповідач за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення повного розрахунку з позивачем за додатковою угодою №1 від 23.04.2007р. до договору №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р., колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги первісного позову щодо стягнення 13 775,20 грн. основного боргу за вказаною додатковою угодою.

Згідно з п.15.2 договору №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р. за недодержання строків виконання робіт субпідрядник виплачує генеральному підряднику пеню в розмірі 0,1% від вартості робіт, передбаченої п.2.1 даного договору, за кожен день затримки виконання робіт.

Окрім того, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом було встановлено, що прострочення відповідача за первісним позовом розпочалось з 19.02.2008р., колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що у позивача за первісним позовом виникло право на нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних саме з 19.02.2008р., однак при цьому позовні вимоги повинні розглядатись в межах, визначених у первісному позові з урахуванням уточнень до нього.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом в уточненому розрахунку просив стягнути інфляційну складову боргу та 3% річних за період з 11.04.2008р. по 06.09.2011р., а пеню за період з 11.04.2008р. по 11.10.2008р.

За відсутності заяв (клопотань) про вихід за межі позовних вимог, вищевказані вимоги первісного позову розглядаються в межах, визначених позивачем.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, тому з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягають стягненню 5 895,79 грн. інфляційних втрат та 1 408,47 грн. 3% річних за період з 11.04.2008р. по 06.09.2011р., а також 1 633,45 грн. пені за період з 11.04.2008р. по 11.10.2008р. Тобто, вказані вимоги підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем за первісним позовом.

22.05.2007р. між позивачем за первісним позовом, як субпідрядником, та відповідачем за первісним позовом, як генеральним підрядником, було укладено договір субпідряду №40, за умовами якого (розділи 1-3) субпідрядник зобов’язується на свій ризик виконати з власних матеріалів власними засобами та здати генеральному підряднику в установлені даним договором строки роботи по виготовленню, встановленню та заскленню вітражів фасадної системи зі встроєними розсувними дверима з ручним відкриванням (алюмінієвий профіль фасадної системи з терморозривом, колір RAL 9006; засклення прозорим склопакетом) у відповідності до креслень генерального підрядника, які знаходяться у додатку до даного договору на об’єкті: “Завод по забою птиці” на птахофабриці Миронівська за адресою: с. Степанці Канівського району Черкаської області, а генеральний підрядник зобов’язується прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи на умовах, передбачених даним договором. Загальна вартість робіт та матеріалів відповідно з даним договором становить  167 620,67 грн. Субпідрядник зобов’язується виконати роботи та передати їх генеральному підряднику в строк не пізніше 30 календарних днів з дати отримання субпідрядником попередньої оплати згідно п.12.2.1 даного договору. Роботи вважаються виконаними тільки після їх передачі в установленому даним договором порядку по акту здачі-приймання виконаних робіт генеральному підряднику.

Згідно з п.п.12.2.1, 12.2.2 договору №40 від 22.05.2007р. першу попередню оплату в розмірі 117 334,00 грн. генеральний підрядник здійснює протягом десяти робочих днів з дати підписання даного договору, а остаточний розрахунок за виконані роботи - протягом трьох банківських днів після підписання останнього акту здачі-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним договором оформляється сторонами шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3. У випадку виявлення недоліків генеральний підрядник повідомляє субпідрядника протягом 3 календарних днів з моменту отримання акту. Сторонами складається двосторонній акт з переліком виявлених недоліків і термінів їх усунення.

Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, позивач за первісним позовом зазначав про те, він належним чином виконав свої договірні зобов’язання, на підтвердження чого надав акт прийомки виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року на суму 143 126,40 грн., підписаний сторонами, та Акт на суму 24 493,60 грн., який відповідач за первісним позовом відмовляється підписувати, посилаючись на те, що роботи виконані позивачем з дефектами.

Відповідач за первісним позовом частково розрахувався з позивачем, перерахувавши попередню оплату у сумі 117 334,00 грн., залишок несплачених коштів складає 50 285,60 грн.

Оскільки відповідач за первісним позовом відмовляється в добровільному порядку погасити заборгованість та підписати акт на суму 24 493,20 грн., окрім вимог про стягнення суми основного боргу, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача 6 029,03 грн. пені за період з 20.12.2008р. по 20.06.2009р., 14 130,25 грн. інфляційних втрат та 4 095,87 грн. 3% річних за період з 20.12.2008р. по 06.09.2011р., а також зобов’язати відповідача за первісним позовом підписати акт прийомки виконаних підрядних робіт за договором №40 від 22.05.2007р. (по формі КБ2В) на суму 24 493,20 грн.

Оскільки підписання акта приймання виконаних робіт передує здійсненню розрахунків між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне насамперед розглянути вимоги про зобов’язання підписати акт прийомки виконаних підрядних робіт за договором №40 від 22.05.2007 р. (по формі КБ2В) на суму 24 493,20 грн.

Як було встановлено в процесі судового розгляду, відповідач за первісним позовом, обґрунтовуючи відмову від підписання акту, зазначав про те, що позивачем не усунуто дефекти, які виникли при встановленні розсувних дверей.

Згідно з умовами договору №40 від 22.05.2007р., зокрема п.п.4.33, 10.1, позивач за первісним позовом зобов'язався забезпечити якість результату робіт відповідно до Державних будівельних норм і стандартів. Роботи і матеріальні ресурси, що використовуються для їх виконання, повинні відповідати державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативним документам, кресленню до даного договору.

З метою з’ясування питання про наявність у виконаних позивачем за первісним позовом роботах дефектів, про які зазначає відповідач, Господарським судом міста Києва було призначено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок №15/10632/10-15 від 31.05.2011р.

В  ході проведення експертного дослідження було підтверджено наявність дефектів у виконаних позивачем за первісним позовом роботах, зафіксованих також в додатковій угоді до договору від 16.12.2008р. Експертом було виявлено невідповідність виконаних робіт Державним будівельним нормам, зокрема, п.4.8 ДСТУ Б.В.2.6-45:2008. Також експерт вказав про те, що відповідно протоколу №85-11, складеного державним підприємством «Випробувальний центр будівельних конструкцій», двері розсувні одностулкові з алюмінієвого профілю не відповідають вимогам п.п.5.3.2. ДСТУ Б В.2.6-23:2009 “Блоки балконні та дверні. Загальні технічні умови” (зусилля відчинення-зачинення повинно бути не більше 100 Н”).

Посилання позивача за первісним позовом на те, що виявлені дефекти є незначними і не впливають на експлуатацію об’єкту не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки умовами договору №40 від 22.05.2007р. чітко встановлений обов’язок позивача за первісним позовом усунути дефекти, виявлені відповідачем, при цьому договір не містить положень щодо розмежувань дефектів на значні та незначні. Тобто, у разі виявлення будь-яких дефектів, останні мають бути усунуті.

Згідно з п.2 додаткової угоди від 16.12.2008р. до договору №40 від 22.05.2007р. генеральний підрядник (відповідач за первісним позовом) підписує акт виконаних робіт протягом трьох днів з моменту усунення субпідрядником (позивач за первісним позовом) дефектів виконаних робіт (дверей розсувних).

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виправлення (усунення) вищезгаданих дефектів, тому у відповідача відсутні підстави для підписання акту прийомки виконаних підрядних робіт за договором №40 від 22.05.2007р. (по формі КБ2В) на суму 24 493, 20 грн. і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відносно решти вимог первісного позову про стягнення боргу за договором №40 від 22.05.2007р. з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач за первісним позовом частково виконав свої зобов’язання за договором №40 від 22.05.2007р., виконавши роботи на суму 143 126,40 грн., про що сторонами було складено та підписано акт здачі приймання робіт за грудень 2008 року.

Зважаючи на здійснення відповідачем за первісним позовом 01.06.2007р. попередньої оплати за вказаним договором у розмірі 117 334,00 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач не оплатив позивачу за первісним позовом роботи, виконані згідно з актом за грудень 2008 року на суму 25 792,40 грн., і вирішив задовольнити позовні вимоги в цій частині. Окрім того, суд першої інстанції нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних на заборгованість у сумі 25 792,40 грн.

Однак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки п.12.2.2 договору №40 від 22.05.2007р., за умовами якого остаточний розрахунок за виконані роботи генеральний підрядник проводить протягом 3 банківських днів після підписання останнього Акту здачі приймання виконаних робіт.

Як уже зазначалось вище, останній акт приймання виконаних підрядних робіт за договором №40 від 22.05.2007р. на суму 24 493, 20 грн. відповідачем за первісним позовом не підписаний у зв’язку з наявністю дефектів у виконаних позивачем роботах. Таким чином, зобов’язання по здійсненню остаточного розрахунку за договором №40 від 22.05.2007р. ще не настало, оскільки не виконано весь обсяг робіт по договору.

Зважаючи на відсутність прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошових зобов’язань перед позивачем, підстави для застосування відповідальності у вигляді нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних  також відсутні і позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.  

За результатами перегляду справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню, але в іншому розмірі, ніж зазначав місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні у даній справі, і з відповідача за первісним позовом загалом підлягає до стягнення на користь позивача 122 604,92 грн. основного боргу, 11 041,99 грн. 3% річних, 42 846,56 грн. інфляційних втрат та 1 633,45 грн. пені.  

По зустрічному позову:

Позивач за зустрічним позовом, посилаючись на прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань в частині дотримання строків виконання робіт, просив суд стягнути 359 433,87 грн. пені, з яких: за договором субпідряду №40 від 22.05.2007р. - 121 489,26 грн. за період з 01.07.2007р. по 23.06.2009р., за договором субпідряду №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р. - 119 873,82 грн. за період з 23.03.2007р. по 05.02.2009р., за додатковою угодою №1 від 23.04.2007р. до договору субпідряду №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р. - 118 370,70 грн. за період з 27.05.2007р. по 07.04.2009р.

Згідно зі ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договорів №40 від 22.05.2007р. та №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р. сторони забезпечили виконання зобов’язань, передбачивши сплату неустойки (пені).

Так, в п.15.2 вказаних договорів передбачено, що за недодержання строків виконання робіт відповідач за зустрічним позовом виплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від вартості робіт, передбаченої п.2.1 договору, за кожен день затримки виконаних робіт.

Згідно з п.2.1 договору №40 від 22.05.2007р. загальна вартість робіт становить 167 620,00 грн.

Відповідно до п.2.1 договору №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р. загальна вартість робіт становить 375 780,60 грн.

Позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача пеню за договором №40 від 22.05.2007р., нараховану за період з 01.07.2007р. по 23.06.2009р., та за договором №056/ПС-067-07 від 23.04.2007р. за період з 23.03.2007р. по 05.02.2008р.

Місцевий господарський суд частково задовольнив вказані вимоги зустрічного позову, зменшивши період нарахування внаслідок застосування ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Однак поза увагою суду першої інстанції залишились умови п.15.5 вищезгаданих договорів, згідно з якими строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій складає три роки. Нарахування штрафних санкцій припиняється тільки після виконання зобов'язання в натурі.

Тобто в даному випадку відсутні підстави для застосування ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки сторони погодили період нарахування санкцій в договорах №40 від 22.05.2007р. та №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р. Проте, зважаючи на обмеження щодо розміру пені, встановленого ст. 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а також нарахування санкцій за первісним позовом за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, а не у відсотковому співвідношенні, визначеному в договорах, приймаючи до уваги, що у спірних правовідносинах мало місце прострочення виконання зобов’язань обома сторонами, колегія суддів вважає, що розрахунок пені за зустрічним позовом необхідно здійснювати із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Окрім того, відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України,  приймаючи рішення, господарський суд, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За розрахунком апеляційного господарського суду за визначений позивачем за первісним позовом періоди з відповідача підлягає стягненню пеня за договором №40 від 22.05.2007р. у сумі 70 631,72 грн., а договором №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р. у сумі 54 894,03 грн.

Відносно вимог зустрічного позову про стягнення 118 370,70 грн. пені за додатковою угодою №1 від 23.04.2007р. до договору №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем за зустрічним позовом невірно визначено суму, на яку має нараховуватись пеня, однак як і за попередніми вимогами зустрічного позову судом першої інстанції було безпідставно застосовано ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та зменшено період нарахування пені.

За розрахунком апеляційного господарського суду, здійсненим аналогічно розрахунку вимог зустрічного позову про стягнення пені по договорам №40 від 22.05.2007р. та №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р., з відповідача підлягає стягненню пеня за додатково угодою №1 від 23.04.2007р. до договору №056/ПС-067-07 від 19.02.2007р у сумі 26 636,50 грн., нарахована за період з 27.05.2007р. по 07.04.2009р.

Отже, зустрічний позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 152 162,25 грн. В задоволенні решти вимог зустрічного позову необхідно відмовити.

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що в процесі судового розгляду частково підтвердились доводи обох апеляційних скарг, що свідчить про неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції має бути частково скасоване із визначенням нових сум, які підлягають стягненню як за первісним, так і за зустрічним позовами.

З огляду на часткове задоволення первісного та зустрічного позовів, а також апеляційних скарг, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовами до суду (з урахуванням уточненого розрахунку основного боргу) та за подання апеляційних скарг покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до пп. “г” п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (в редакції, чинній на дату подання апеляційних скарг), за подання апеляційної скарги на рішення судів сплачується державне мито у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з  оспорюваної суми.

Згідно з розміром оспорюваних позивачем за первісним позовом вимог майнового характеру (сума основного боргу та державного мита за подання позову) як по первісному, так і по зустрічному позову за подання апеляційної скарги він повинен був сплатити державне мито у загальному розмірі 1 983,19 грн. Однак, як вбачається з доданого до апеляційної скарги платіжного доручення №323 від 06.10.2011р., за подання апеляційної скарги позивачем за первісним позовом було сплачено державне мито у сумі 2 200,00 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством.

Зважаючи на розмір оспорюваних відповідачем за первісним позовом майнових вимог по первісному і зустрічному позовам, за подання апеляційної скарги він повинен був сплатити державне мито у загальному розмірі 1 987,69 грн., але згідно з квитанцією №К13/5/22 від 05.10.2011р., доданою до апеляційної скарги, за подання останньої відповідачем за первісним позовом було сплачено державне мито у сумі 3 214,00 грн., тобто також у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством.

У відповідності до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, зайво сплачене державне мито має бути повернуто з Державного бюджету України апелянтам.

          Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Малого приватного підприємства „АТЛАНТ-ПЛЮС” та Товариства з обмеженою відповідальністю “МСБУД” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2011р. у справі №37/286 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

   „1. Первісний позов задовольнити частково.

    2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД” (03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 21555958) на користь Малого приватного підприємства „АТЛАНТ-ПЛЮС” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 32, код ЄДРПОУ 24892670) 122 604,92 грн. (сто двадцять дві тисячі шістсот чотири гривні 92 коп.) - основного боргу, 42 846,56 грн. (сорок дві тисячі вісімсот сорок шість гривень 56 коп.) -  нарахувань за індексом інфляції, 11 041,99 грн. (одинадцять тисяч сорок одну гривню 99 коп.) - 3% річних, 1 633,45 грн. (одну тисячу шістсот тридцять три гривні 45 коп.) - пені, 1 781,26 грн. (одну тисячу сімсот вісімдесят одну гривню 26 коп.) - витрат по сплаті державного мита та 148,44 грн. (сто сорок вісім гривень 44 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  3. В задоволенні решти вимог первісного позову відмовити.

  4. Зустрічний позов задовольнити частково.

  5. Стягнути з Малого приватного підприємства „АТЛАНТ-ПЛЮС” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 32, код ЄДРПОУ 24892670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД” (03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 21555958) 152 162,25 грн. (сто п’ятдесят дві тисячі сто шістдесят дві гривні 25 коп.) - пені, 1 521,62 грн. (одну тисячу п’ятсот двадцять одну гривню 62 коп.) - витрат по сплаті державного мита та 99,90 грн. (дев’яносто дев’ять гривень 90 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  6. В задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовити”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД” (03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 21555958) на користь Малого приватного підприємства „АТЛАНТ-ПЛЮС” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 32, код ЄДРПОУ 24892670)  890,59 грн. (вісімсот дев’яносто гривень 59 коп.) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Малого приватного підприємства „АТЛАНТ-ПЛЮС” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 32, код ЄДРПОУ 24892670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД” (03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 21555958) 951,26 грн. (дев’ятсот п’ятдесят одну гривню 26 коп.) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Повернути Малому приватному підприємству „АТЛАНТ-ПЛЮС” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 32, код ЄДРПОУ 24892670)з Державного бюджету України (р/р 31213259700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) надмірно сплачене державне мито у розмірі 216,81 грн. (двісті шістнадцять гривень 81 коп.), перераховане згідно з платіжним дорученням №323 від 06.10.2011р. Оригінал платіжним дорученням №323 від 06.10.2011р. знаходиться в матеріалах справи №37/286.

7. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „МСБУД” (03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 21555958) з Державного бюджету України (р/р 31213259700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) надмірно сплачене державне мито у розмірі 1 226,31грн. (одну тисячу двісті двадцять шість гривень 31 коп.), перераховане згідно з квитанцією №К13/5/22 від 05.10.2011р. Оригінал квитанції №К13/5/22 від 05.10.2011р. знаходиться в матеріалах справи №37/286.

8. Матеріали справи №37/286 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      

Судді