Рішення

від 10.11.2011 по справі 47/365

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/365

10.11.11

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю “Вінкхаус Україна”

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельбрус-Провінд”

про                   стягнення заборгованості 5 604,42 грн.

       Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача                ОСОБА_1. –представник за довіреністю № б/н від 03.10.2011 р.  

від відповідача            не з’явився  

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.11.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 5 007,20 грн. заборгованості по Договору купівлі –продажу товарів № 328/11 від 08.01.2010 р., 400,58 грн. інфляційних втрат, 196,64 грн. 3% річних, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2011 р. було порушено провадження у справі  № 47/365, розгляд справи було призначено на 25.10.2011 р.

В судовому засіданні 25.10.2011 р. представник позивача надав на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2011 р. письмові пояснення з посиланням на вимоги чинного законодавства щодо настання строку оплати поставленого товару по Договору купівлі –продажу товарів № 328/11 від 08.01.2010 р. з урахуванням п. 7.1 зазначеного договору.

В судовому засіданні 25.10.2011 р. представник позивача також надав докази направлення відповідачу рахунків –фактур на сплату вартості спірного товару

Представник позивача судовому засіданні 25.10.2011 р. надав усні пояснення, відповідно до яких заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач своїх представників в судове засідання 25.10.2011р. –не направив, вимоги ухвали суду від 07.10.2011 щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень  по суті спору –не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений за адресою вказаною у позові. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2011 р. розгляд справи було відкладено на 10.11.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2011 р. подав довідку від 09.11.2011 р. про заборгованість відповідача станом на час розгляду справи в розмірі 5007,20 грн.

Представник позивача судовому засіданні 10.11.2011 р. заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач своїх представників в судове засідання 10.11.2011 р. повторно не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

                                                               ВСТАНОВИВ:

08.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вінкхаус Україна” (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ельбрус-Провінд” (відповідач, покупець) було укладено Договір купівлі –продажу товарів № 328/11 (надалі –Договір),  відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов»язувався поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідача фурнітуру виробництва фірми WINKHAUS та складові і комплектуючі для виробництва віконних систем інших виробників (надалі - товар), а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах передбачених наведеним договором.

Як визначено у п. 5.1 Договору, перехід права власності на товар та всіх ризиків, пов»язаних з володінням та розпорядженням товаром, відбувається в момент передачі товару за видатковою накладною, при цьому датою передачі товару за видатковою накладною вважається дата виписки цієї видаткової накладної позивачем.

Порядок розрахунків за даним Договором сторони визначили в п. 7.1, відповідно до якого відповідач зобов'язаний передплатити вартість 100 % замовленого товару, протягом 3-х банківських днів з дня виставлення позивачем рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Наведеним пунктом Договору також передбачено, що у випадку, якщо грошові кошти за замовлений товар, не надходять протягом 3-х банківських днів з дня виставлення позивачем рахунку-фактури, позивач звільняється від обов'язку продовжувати резервування замовленого відповідачем товару.

Позивач відповідно до умов укладеного між сторонами Договору здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 5007,20 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними (надалі –видаткові накладні), а саме: № 51370944 від 31.05.2010 р. на суму 1398,60 грн.; № 51370939 від 31.05.2010 р. на суму 600,34 грн.; № 51370935 від 31.05.2010 р. на суму 1210,91 грн.; № 51362694 від 26.05.2010 р. на суму 736,06 грн.; № 51362692 від 26.05.2010 р. на суму 1061,29 грн. (копії наведених видаткових накладних наявні в матеріалах справи).

При цьому, відповідач в порушення умов п. 7.1 Договору не здійснив 100% передоплату вартості замовленого ним товару та який фактично був поставлений позивачем згідно вищенаведених видаткових накладних на загальну суму 5007,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено поняття зустрічного виконання зобов»язання, яким є виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку. Частиною 4 наведеної статті Цивільного кодексу України встановлено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

З урахуванням встановленої сторонами у п. 7.1 Договору  100% передоплати вартості товару, а також наведених  норм ст.ст. 538, 693 Цивільного кодексу України, позивач вказує на наявність у відповідача обов»язку здійснити оплату вартості отриманого ним за вищенаведеними видатковими накладними товару на загальну суму 5007,20 грн., враховуючи, що фактично поставка спірного товару позивачем була здійснена за відсутності передоплати цього товару відповідачем. Позивач вважає, що строк оплати поставленого товару по накладним № 51370944, № 51370939, № 51370935 від 31.05.2010 р. настав з 02.06.2010 р., а по накладним  № 51362694, № 51362692 від 26.05.2010 р. –з 28.05.2010 р.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповідач заборгованість за поставлений відповідно видаткових накладних товар в загальній сумі 5007,20 грн. позивачу не оплатив, а тому наведена заборгованість, на думку позивача, підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

З огляду на прострочення відповідачем грошового зобов»язання за Договором, позивач на підставі ст. 625 ЦК України, вважає, що стягненню з відповідача підлягають також 400,58 грн. інфляційних втрат та 196,64 грн. 3% річних.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вищенаведені умови укладеного сторонами Договору № 3-Д/09 від 03.12.2009 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору, позивачем на підставі видаткових накладних № 51362694, № 51362692 від 26.05.2010 р. та № 51370944, № 51370939, № 51370935 від 31.05.2010 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5007,20 грн., який фактично був отриманий уповноваженим представником відповідача на підставі довіреностей № 462 від 26.05.2010 р., № 463 від 31.05.2010 р.

При цьому, наведені видаткові накладні приймаються судом у якості належних доказів поставки позивачем товару на загальну суму 5007,20 грн. та отримання цього товару відповідачем.

Судом встановлено, що відповідно до п. 7.1 Договору відповідач зобов'язаний був передплатити вартість 100 % замовленого товару, протягом 3-х банківських днів з дня виставлення позивачем рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

З матеріалів справи вбачається, що рахунки –фактури № 452890 від 31.05.2010 р., № 452629 від 28.05.2010 р., № 451342 від 26.05.2010 р. № 448022 від 19.05.2010 р., № 449693 від 21.05.2010 р. на загальну суму спірного товару в розмірі 5007,20 грн. були направлені відповідачу 28.10.2011 р., що підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи в судовому засіданні 25.10.2011 р. фіскальним чеком № 9383 від 28.10.2011 р. з описом вкладення у цінний лист № 0206804650471 від 28.10.2011 р.

Отже, враховуючи умови пункту 7.1 Договору, норми ст.ст. 530, 538, 693 Цивільного кодексу України, за товар, отриманий згідно видаткових накладних № 51362694, № 51362692 від 26.05.2010 р. та № 51370944, № 51370939, № 51370935 від 31.05.2010 р. в загальній сумі 5007,20 грн. відповідач повинен був розрахуватись протягом 3-х банківських днів з дня виставлення позивачем вказаних рахунків-фактур - 28.10.2011 р. згідно вищезазначених фіскального чеку та опису, т.т. не пізніше 02.11.2011 р.

З урахуванням зазначеного, строк виконання зобов’язання щодо оплати товару згідно спірних видаткових накладних в загальній сумі 5007,20 грн. станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по Договору купівлі –продажу товарів № 328/11 від 08.01.2010 р. існує непогашена заборгованість в сумі 5007,20 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами,  та такою, що підлягає задоволенню в сумі  5007,20 грн.  

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 400,58 грн. –інфляційних втрат за період травень 2010 р. –вересень 2011 р. та 196,64 грн. –3% річних за період з 28.05.2010 р. по 21.09.2011 р. по видатковим накладним № 51362694, № 51362692 від 26.05.2010 р. та за період з 02.06.2010 р. по 21.09.2011 р. по видатковим накладним № 51370944, № 51370939, № 51370935 від 31.05.2010 р.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що рахунки –фактури № 452890 від 31.05.2010 р., № 452629 від 28.05.2010 р., № 451342 від 26.05.2010 р. № 448022 від 19.05.2010 р., № 449693 від 21.05.2010 р. на загальну суму спірного товару в розмірі 5007,20 грн. були направлені відповідачу 28.10.2011 р., що підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи в судовому засіданні 25.10.2011 р. фіскальним чеком № 9383 від 28.10.2011 р. з описом вкладення у цінний лист № 0206804650471 від 28.10.2011 р.

Враховуючи умови пункту 7.1 Договору та факт направлення позивачем відповідачу рахунків-фактур на суму 5007,20 грн. 28.10.2011 р., судом вище було встановлено, що за товар, отриманий згідно видаткових накладних № 51362694, № 51362692 від 26.05.2010 р. та № 51370944, № 51370939, № 51370935 від 31.05.2010 р. в загальній сумі 5007,20 грн. відповідач повинен був розрахуватись не пізніше 02.11.2011 р., а отже початком періоду прострочення відповідачем зобов»язання по оплаті поставленого товару в сумі 5007,20 грн. слід вважати 03.11.2011 р.

В той же час, суд звертає увагу, що позивач нараховує до стягнення з відповідача 400,58 грн. інфляційних втрат за період з травня 2010 р. по вересень 2011 р. та 196,64 грн. 3% річних за період з 28.05.2010 р. по 21.09.2011 р., т.т. фактично за періоди, які знаходяться поза межами початку прострочення спірного грошового зобов»язання.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що підстави для стягнення з відповідача 400,58 грн. інфляційних втрат за період з травня 2010 р. по вересень 2011 р. та 196,64 грн. 3% річних за період з 28.05.2010 р. по 21.09.2011 р. відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині позивачу відмовляє.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинна станом на час звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, враховуючи приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка була чинна станом на час звернення позивача з позовом до суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.    Позов задовольнити частково.

2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельбрус-Провінд” (код 35182471, місцезнаходження: 02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, будинок 13, кв. 62) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вінкхаус Україна” (код 32380145, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Лугова, будинок 9) 5007 (п»ять тисяч сім) грн. 20 коп. основного боргу, 91 (дев’яносто одна) грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита, 210 (двісті десять) грн. 85 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.            Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.            Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                С.Р. Станік                                                                                            

Дата складання повного тексту рішення –11.11.2011 р.