Рішення

від 08.11.2011 по справі 47/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/329

08.11.11

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясопереробний комбінат «Традиція»

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Лідер»

Про                      стягнення 76096,28 грн.

          Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивачане з’явився

від відповідача    не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду містаКиєва з вимогою про стягнення з відповідача 76096,22 грн. заборгованості за поставлений товар по договору поставки  № 26від19.10.2010 р., з яких: 63701,12 грн. основного боргу, 5062,47 грн. - пені, 6532,22 грн. 20 %річних, 800,41 грн. інфляційних втрат, а також просив відшкодувати  державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічнезабезпечення судового процесу.

УхвалоюГосподарського суду містаКиєвавід 21.09.2011 р. було порушено провадження у справі № 47/329, розглядсправибулопризначено на 11.10.2011 р.

УхвалоюГосподарського суду містаКиєвавід 11.10.2011 р. розглядсправибуловідкладено до 27.10.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2011р. розгляд справи було відкладено до 08.11.2011 р.

Позивач  своїх представників в судове засідання 08.11.2011 р. не направив. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у  позовній заяві. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки не було здійснено оплату  поставленої продукції на суму 63 701,12  грн. Також, за прострочення виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару по договору, позивач просив суд стягнути 5062,47 грн. - пені, 6532,22 грн. 20 % річних, 800,41 грн. інфляційних втрат.

Відповідач своїх представників в судові засідання 11.10.2011р., 27.10.2011р., 08.11.2011р. не направляв, причин неявки представника  не повідомив, вимог ухвал суду щодо надання витребуваних документів та письмового відзиву - не виконав, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження. Через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Також суд зазначає і те, що відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «М’ясопереробний комбінат «Традиція»(позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Лідер»(відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 26, відповідно до умов якого постачальник  зобов’язався постачати, а покупець прийняти та оплатити продукти харчування з необхідними супроводжувальними документами надалі «товар», у кількості, по найменуваннях і цінах зазначених у накладних (товарно-транспортних або видаткових), що виписуються на кожну партію товару(п.1.1).

Умовами договору № 26 від 19.10.2010 р. сторони погодили, що загальна ціна товару складається із загальної вартості товару, що поставлений, по всіх разом узятих накладних до даного Договору(п.5.1);кількість та асортимент товару, адреси та строки поставки кожної конкретної партії, що постачається згідно даного договору, погоджується у відповідних замовленнях, та визначається сторонами в накладних (товарно-транспортних або видаткових), що є невід’ємною частиною цього Договору (п.1.2.);оплата товару здійснюється на умовах відтермінування платежу протягом десяти календарних днів з моменту поставки товару (п.п.5.5, 5.5.1).

Згідно з довіреностями типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192), а саме: № 116 від 20.10.2010р., № 122 від 26.10.2010р., № 182 від 29.10.2010р., № 185 від 03.11.2010р., №186 від 05.11.2010р., № 189 від 10.11.2010р.,№ 197 від 15.11.2010р.,№ 203 від 18.11.2010р., № 049 від 10.03.2011р.виданих ТОВ «Торгівельний Дім «Лідер»на ім’я ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. останні  були уповноважені на отримання товару від позивача - ТОВ «М’ясопереробний комбінат Традиція»(належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Згідно з накладними по договору постачання № 26  від 19.10.2010р., а саме: № ТР-201010/02 від 20.10.2010р. на суму 10827,00 грн., № ТР- 261010/01 від 26.10.2010р. на суму 68499,54 грн., № ТР- 261010/02 від 26.10.2010р. на суму 56010,25грн., №ТР-271010/01 від 27.10.2010р. на суму 41630/40 грн., №ТР-291010/02 від 29.10.2010р. на суму 50410,80грн., № ТР-031110/01 від 03.11.10 р. на суму 49065,54 грн., №ТР-051110/01 від 05.11.10р. на суму 18280,28грн., № ТР-101110/02 від 10.11.2010р. на суму 7524,00грн., №ТР-151110/01 від 15.11.2010р.на суму 47061,00грн., №ТР-181110/03 від 18.11.2010р. на суму 24948,00грн.,№ ТР- 100311/03 від 10.03.2011р. на суму 23161,50грн., підписаними представниками позивача (постачальника) та відповідача (покупця), а саме зі сторони відповідача - ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., посвідченими печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), загальна вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару складає 397 418,31грн.

Як зазначив позивач, відповідно до узгоджених сторонами умов Договору поставки № 26 від 19.10.2010р.(п.п.5.5, 5.5.1),  відповідач повинен був повністю розрахуватись за поставлений товар до 20.03.2011 р., натомість, в порушення даної умови стосовно оплати, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за товар, а саме: 333717,19 грн., за наданими розрахунками позивача заборгованість відповідача складає –63701,12грн.,(397 418,31 грн.  (вартість проданого товару) -  333717,19  грн. (вартість оплаченого товару)= 63701,12грн.)

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач заборгованість за поставлений на підставі,договору № 26 від 19.10.2010 р. товар у сумі 63701,12  грн. не здійснив.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 26 від 19.10.2010 р., позивачем на підставі видаткових накладних № ТР-201010/02 від 20.10.2010р. на суму 10827,00 грн., № ТР- 261010/01 від 26.10.2010р. на суму 68499,54 грн., № ТР- 261010/02 від 26.10.2010р. на суму 56010,25грн., №ТР-271010/01 від 27.10.2010р. на суму 41630/40 грн., №ТР-291010/02 від 29.10.2010р. на суму 50410,80грн., № ТР-031110/01 від 03.11.10 р. на суму 49065,54 грн., №ТР-051110/01 від 05.11.10р. на суму 18280,28грн., № ТР-101110/02 від 10.11.2010р. на суму 7524,00грн., №ТР-151110/01 від 15.11.2010р.на суму 47061,00грн., №ТР-181110/03 від 18.11.2010р. на суму 24948,00грн.,№ ТР- 100311/03 від 10.03.2011р. на суму 23161,50грн.  було поставлено відповідачу товар на  загальну суму 333717,19 грн., який відповідачем було прийнято за довіреностями № 116 від 20.10.2010р., № 122 від 26.10.2010р., № 182 від 29.10.2010р., № 185 від 03.11.2010р., №186 від 05.11.2010р., № 189 від 10.11.2010р.,№ 197 від 15.11.2010р.,№ 203 від 18.11.2010р., № 049 від 10.03.2011р, але всупереч умов (передбачених п.5.5.1)договору № 26 від 19.10.2010 р.–не оплачено у повному обсязі та у встановлений строк, оскільки відповідачем було здійснено лише часткове погашення заборгованості.

Заборгованість відповідача перед позивачем згідно  договору № 26 від 19.10.2010 р.  станом на момент вирішення спору складає суму у розмірі 63701,12 грн. і доказів її погашення суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору № 26 від 19.10.2010 р. існує непогашена заборгованість в сумі 63701,12грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений у повному обсязі товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами,  та такою, що підлягає задоволенню в сумі 63701,12грн.  

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 6532,22грн. - 20% річних, 800,41грн.  - інфляційних втрат, 5062,47 грн.  –пені.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив  до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Відповідно до п 6.5. за порушення покупцем термінів щодо проведення оплати вартості партії товару, він зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент постачання, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

З огляду на вищенаведене, а також здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 5062,47 грн. за період вказаний позивачем з 21.03.2011 р. по 19.09.2011 р. (183 дні) не є обґрунтованими та підлягають задоволенню  частково, а саме у сумі 4981,32 грн. з огляду на нижченаведений розрахунок.

Відповідно до уточненого розрахунку суду, розмір пені за прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання по оплаті отриманого товару за період прострочення з 21.03.2010р. по 19.09.2011р. (який визначено у розрахунку позивача) з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов’язань»у розмірі 4981,32 грн., а саме:

66701.12грн. (сума основного борг) * 15,5%  (подвійна облікова ставка НБУ з 21.03.2011р. по 16.06.2011р.) : 365 * 88= 2492.61грн.

63701,12грн. (сума основного борг) * 15,5% (подвійнаоблікова ставка НБУ з 17.06.2011р. по 16.09.2011р.) : 365 * 92 =2488,71грн.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідачаскладає 4981,32грн.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.8 договору передбачено, що в порядку ст. 625 ЦК  України сторони дійшли згоди в тому,що за користування коштами сторона , що не виконала зобов’язання ,сплачує іншій стороні відсотки у розмірі 20 (двадцяти)% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку розміру 20% річних (передбачених п.6.8 договору), (згідно п.5.5.1 ) з 21.03.2011р.-19.09.2011р.(датавизначений позивачем), санкція встановлена судом перевищує розрахунки позивача.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума 20% річних (передбачених п.6.8 договору) у розмірі 6532,22 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 20% річних (передбачених п.6.8 договору), є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вказану  норму Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 800,41грн. за період вказаний позивачем з квітня 2011 р. по липень 2011 р. є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу за поставлений товар згідно договору № 26 від 19.10.2010 р. в розмірі 63701,12грн., сума  20 % річних в розмірі 6532,22 грн., сума інфляційних втрат в розмірі 800,41 грн. та сума пені в розмірі 4981,32 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

                                                                ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім Лідер»(ідентифікаційний код 34635718, місцезнаходження: 02156, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 14-Б) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М’ясопереробний комбінат «Традиція»(ідентифікаційний код 36002442, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А) суму боргу –63701(шістдесят три тисячі сімсот одна) грн. 12 коп., 800 (вісімсот ) грн. 41 коп. - інфляційних втрат,6532  (шість тисяч п’ятсот тридцять дві) грн. 22 коп. - 20% річних, 4981(чотири дев’ятсот вісімдесятодна) грн. 21 коп. –пені, 765(сімсот шістдесят п’ять ) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення –11.11.2011р.