Рішення

від 07.11.2011 по справі 35/283

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/283

07.11.11

За позовом           Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                    Державного підприємства Завод "Генератор"  

про                    стягнення 399 957,33 грн.  

Суддя  Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:          ОСОБА_1 –предст. за довір.;

від відповідача:          не з'явився.

Рішення прийняте 07.11.2011, у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою, з 05.10.2011 до 24.10.2011 та з 24.10.2011 до 07.11.2011.

У судовому засіданні 07.11.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Державного підприємства Завод "Генератор"  про стягнення 399 957,33 грн., з яких: 312 951,67 грн. –основного боргу, 67 749,87 грн. - інфляційних втрат, 17 029,52 грн. - процентів річних, 2 226,27 грн. –пені, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2011 порушено провадження у справі №35/283, розгляд справи призначено на 05.10.2011.

У судовому засіданні 05.10.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 24.10.2011.

У судовому засіданні 24.10.2011 представник відповідача подав відзив на позов, в якому повідомив про здійснення часткової оплати суми заборгованості за договором та просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат, процентів річних та пені.   

У судовому засіданні 24.10.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 07.11.2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

05.06.1997 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", в подальшому перейменованою на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі –позивач) та Державним підприємством Завод "Генератор" було укладено договір №220095 на відпуск теплової енергії у гарячій воді (далі –Договір).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався відпускати відповідачу теплову енергію у гарячій воді, а відповідач зобов'язався оплачувати за отриману теплову енергію.   

Як свідчать матеріали справи між позивачем та відповідачем були укладені додатки до Договору, якими визначено обсяги відпуску теплової енергії, порядок розрахунків за теплову енергію, умови припинення подання теплової енергії.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач не виконує належним чином свої зобов’язання за Договором в частині своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.10.2008 по 01.05.2011 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, розмір якої станом на 01.05.2011 становить 312 951,67 грн., що підтверджується табуляграмами та довідкою про розрахунок основного боргу.

У поданому відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що здійснені відповідачем оплати за теплову енергію протягом січня –жовтня 2011 не відображені у розрахунку ціни позову, а також повідомив, що Господарським судом міста Києва розглядається справа № 50/155 про банкрутство Державного підприємства завод "Генератор", у якій було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 01.05.2011 становив 312 951,67 грн.

Як пояснили представники сторін та як свідчить наданий позивачем розрахунок суми боргу станом на вересень 2011, відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки після подання позову відповідач сплатив позивачеві борг у сумі 30 000,00 грн. і в цій частині у сторін не залишилось неврегульованих питань, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору між сторонами в частині позовних вимог про стягнення 30 000,00 грн. основного боргу.

З огляду на зазначене, суд припиняє провадження в справі в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 30 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію становить 282 951,67 грн. (312951,67 –30000,00), її розмір належним чином доведений та документально підтверджений, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 282 951,67 грн.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведених норм законодавства позивач просить стягнути з відповідача 67 749,87 грн. інфляційних втрат та 17 029,52 грн. процентів річних.

Розмір інфляційних втрат за вказані позивачем періоди згідно із нижченаведеним розрахунком суду становить 61 385,46 грн.:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Листопад 2008

9751.73

1.015

146.28

Грудень 2008

34622.07

1.021

727.06

Січень 2009

65475.99

1.029

1898.80

Лютий 2009

94969.27

1.015

1424.54

Березень  2009

120179.36

1.014

1682.51

Квітень 2009

140188.04

1.009

1261.69

Травень 2009

149839.3

1.005

749.20

Червень 2009

155903.06

1.011

1714.93

Вересень 2009

167382.72

1.008

1339.06

Жовтень 2009

150557.31

1.009

1355.02

Листопад 2009

167092.17

1.011

1838.01

Грудень 2009

189887.36

1.009

1708.99

Січень 2010

221068.66

1.018

3979.24

Лютий 2010

264290.25

1.019

5021.51

Березень  2010

285570.04

1.009

2570.13

Серпень 2010

328367.45

1.012

3940.41

Вересень  2010

330873.04

1.029

9595.32

Жовтень  2010

323705

1.005

1618.52

Листопад  2010

349164.43

1.003

1047.49

Грудень  2010

371991.33

1.008

2975.93

Січень 2011

321805.28

1.010

3218.05

Лютий 2011

350888.06

1.009

3157.99

Березень 2011

311052.76

1.014

4354.74

Квітень 2011

312310.9

1.013

4060.04

61 385.46

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 61 385,46 грн. згідно із розрахунками суду.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення процентів річних підлягають задоволенню у сумі                    17 029,52 грн. згідно із розрахунками позивача.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5 Додатку №5 до договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 30.07.1997 до договору, передбачено, у випадку порушення строків оплати теплової енергії відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

На підставі вищенаведених норм законодавства та умов договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 226,27 грн.

Як свідчать матеріали справи та пояснив представник відповідача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2008 у справі 50/155 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Завод "Генератор" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Відповідно до ст. 1  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із ч. ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів сплати боргу у повному обсязі і не навів підстав для звільнення його від зазначеного обов’язку.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 361 366,65 грн.  

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються  на  позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.    

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.  Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства Завод "Генератор"  основного боргу у сумі 30 000,00 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства завод "Генератор"  (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18, ідентифікаційний код 14312453) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) 282 951,67 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят одну гривню 67 коп.) –основного боргу,  61 385,46 грн. (шістдесят одну тисячу триста вісімдесят п'ять гривень 46 коп.) - інфляційних втрат, 17 029,52 грн. (сімнадцять тисяч триста вісімдесят п'ять гривень 52 коп.) –процентів річних, 3 913,67  грн. (три тисячі дев'ятсот тринадцять гривень 67 коп.) –державного мита та 230,93 грн. (двісті тридцять гривень 93 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                  М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту  рішення: 14.11.2011