Постанова

від 12.10.2006 по справі 6/892

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/892

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 жовтня 2006 р.                                                                                   № 6/892  

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги  Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

на постанову від 11.07.2006 року Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 6/892

господарського суду міста Києва

за позовомАкціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

доЗакритого акціонерного товариства “Дарна”

простягнення 170 754,25 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:Цикалюк Т.С. (довіреність від 31.01.2006р. №Д07/709)

від відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду м. Києва (суддя Ковтун С.А.) від 02.02.2006 року, по справі № 6/892 позов задоволено повністю; стягнуто з ЗАТ “Дарна” на користь АЕПК “Київенерго” 167872,68 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних в розмірі 2881,57 грн., 1707,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Брайко А.І., судді –Бившева Л.І., Розваляєва Т.С.) від 11.07.2006 року, по справі № 6/892 рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2006 року скасовано; у позові відмовлено повністю по кожній із заявлених вимог; стягнуто з позивача на користь відповідача 853,80 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року, а рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2006 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.526, 625, ст.ст.42, 43, 38 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 12.11.2005 року АЕК “Київенерго” звернулась з позовом про стягнення з ЗАТ “Дарна” 200 013,48 грн. боргу, 27 424, 66 грн. інфляційних, 15 326,08 грн. пені та трьох процентів річних в розмірі 8 603, 35 грн. за договором № 620105 від 01.10.1999 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриману теплову енергію у гарячій воді, внаслідок чого за період з 01.02.2005 року по 01.10.2005 року утворився борг.

10.01.2006 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 170 754,25 грн. з них: 158 831,20 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 9 041,48 грн. інфляційної складової боргу, 2 881,57 грн. 3 % річних за період з 01.11.2002 року по 01.10.2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між АБО “Київенерго” та ЗАТ “Дарна” було укладено договір № 620105 від 01.10.1999 року на постачання теплової енергії у гарячій воді. Предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором. За умовами зазначеного договору (підпункти 2.2.1, 2.3.1) позивач зобов'язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору, а відповідач зобов'язувався сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Позивач зазначав, що внаслідок неналежного виконання своїх договірних зобов'язань у відповідача станом на 01.12.2005 року виникла заборгованість у розмірі 158 831, 20 грн. за період 01.11.2002 року по 01.10.2005 року.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив із того, що борг в заявленій сумі є таким, що підтверджується матеріалами справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив із наступного.

Відповідно до угоди № 99-03 про уступки права вимоги від 07.04.2003 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоконтракт” прийняло право вимоги першої та стало кредитором Закритого акціонерного товариства “Дарна” щодо заборгованості за спожиту електричну та теплову енергію, яка склалася за договорами, в т.ч. за договором № 620105. Сума заборгованості, щодо якої від Акціонерної енергопостачальна компанії “Київенерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоконтракт” перейшло право вимоги за договорами, становить 887 882,95 грн.

На виконання цієї угоди був підписаний акт приймання - передавання до договору від 07.04.2003 року, за яким ТОВ “Енергоконтракт” була передана заборгованість відповідача за договором № 620105 в сумі 86 365, 33 грн.

Роблячи висновок, що позивач передав право вимоги ТОВ “Енергоконтракт” і у нього відсутнє право вимоги до відповідача, апеляційний суд не звернув уваги на те, що розмір боргу за договором № 620105 позивач просив стягнути в сумі 167 872,68 грн. та будь-яким чином не виклав підстав скасування рішення першої інстанції в частині задоволення позову в сумі 81507,35 грн. Крім того апеляційний суд не встановив за який період передано право вимоги по договору № 620105, оскільки позивач просив стягнути борг за період з 01.11.2002 року по 01.10.2005 року, при тому, що договір виконувався з 01.10.1999 року.

Оскільки судом першої інстанції обставини щодо уступки вимоги за договором № 620105 від 01.10.1999 року не досліджувались, однак укладення такого договору може вплинути на розмір боргу відповідача перед позивачем рішення місцевого господарського суду також підлягає скасуванню.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п. 3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” від 11.08.2006 року № 05/1-479 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року у справі № 6/892 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року та рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2006 року у справі

№ 6/892 –скасувати.

Справу № 6/892 направити до Господарського суду м. Києва на новий розгляд.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос