Рішення

від 22.11.2011 по справі 4320-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4320-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2011Справа №5002-24/4320-2011

  За позовом Дочірнього підприємства "КОНРІЛ" (01133, м. Київ, вул.Кутузова, 18/7, офіс 201)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крим-Продукт" (95034, АРК, м.Сімферополь, пр.Перемоги, 141)

Про стягнення 65 512,40 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                           представники:

Від позивача –  не з'явився.  

Від відповідача –  не з'явився.  

Обставини справи: до господарського суду звернулося Дочірнє підприємство "КОНРІЛ"  з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крим-Продукт" про стягнення 65 512,40 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 11.08.2011р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі продажу з відстрочкою платежу № 896.

На виконання умов договору, позивач поставив і передав у власність відповідача товар на суму 65083,56 грн.

Відповідач свої зобов'язання зі сплати не виконує. Станом на 19.09.2011р. заборгованість відповідача становить 65083,56 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 65512,40 грн., у тому числі: 65083,56 грн. – заборгованість; 359,30 грн. – пеня; 69054 грн. – 3 % річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач явку представника  в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов не представив, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Розгляд справи відкладався,  в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно – апаратного комплексу «Діловодство суду».  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

11.08.2011 р. між позивачем по справі ( продавець ) та відповідачем  по справі (покупець ) було укладено договір №896 купівлі – продажу товару з  відстрочкою платежу (  а. с. 6 – 8 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору продавець продає товар під відповідними  торговими марками, а покупець замовляє, приймає і сплачує товар на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 3.3 вказаного договору поставка товару оформлюється накладними, які є невід'ємною частиною даного договору. В накладних вказується асортимент, кількість, ціна товару, а також загальна сума, що підлягає сплаті покупцем за товар. Накладні складаються продавцем на поставку кожної партії товару і від імені покупця  підписуються особою, що приймає товар. Підписана покупцем накладна є документом, якій  підтверджує факт приймання товару від продавця.

Відповідно до п. 3.4 вказаного договору моментом поставки товару покупцю є дата підписання витратної накладної представником покупця, що товар прийнятий.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору покупець зобов'язався повністю сплатити загальну суму поставленого товару за кожною накладною через 21 календарний день з моменту поставки товару.

Розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем в безготівковій формі, шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Судом встановлено, що позивачем на користь відповідача було поставлено товару на загальну суму 65 083,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи витратними накладними № 080800215 від 15.08.2011 р. на суму 51 154,44 грн. і №080800271 від 16.08.2011 р. на суму 13 929,12 грн., які були підписані представниками обох сторін та завірені відповідними печатками ( а. с. 10 – 12 ).

Факт поставки товару підтверджується також довіреностями на отримання матеріальних цінностей ( а. с. 13 – 14 ).   

У судовому засіданні,  що відбулося 01.11.2011 р., в якому брав участь представник позивача, судом було досліджено оригінали документів, копії яких було залучено до матеріалів справи.  

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідач  отриманий за вищевказаними накладними товар не сплатив, що привело до виникнення заборгованості у розмірі 65 083,56 грн.   

Оскільки відповідач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не представив доказів сплати наявної  заборгованості, то  позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 65 083,56 грн. підлягають задоволенню.

Також  позивач просить стягнути з  відповідача пеню у загальній сумі 359,30 грн. за прострочення сплати поставленого товару.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2 вищевказаного договору купівлі -  продажу товару №896 від 11.08.2011 р. у разі порушення покупцем строку сплати товару, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прозтрочки платежу.   

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд з ним погодився та вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 07.09.2011 р. по 19.09.2011 р. складає 359,30 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача  3% річних  у розмірі 69,54 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд з  ним погодився та дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних за період з 07.09.2011 р. по 19.09.2011 р. у розмірі 69,54 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача,  відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  24.11.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, статтями  82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крим-Продукт" (95034, АРК, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 141, ідентифікаційний код 34897647 )  на користь Дочірнього підприємства "КОНРІЛ" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, офіс 201, ідентифікаційний код 23703164 )   заборгованість у розмірі 65 083,56 грн., пеню у розмірі 359,30 грн.,  3% річних  у розмірі 69,54 грн.,  державне мито у розмірі 655,12 грн. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

     Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.