Рішення

від 17.11.2011 по справі 40/365

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/365

17.11.11

За позовом   Публічного акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль”

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропромпроект"

про                стягнення 155 915,00 грн

                                                                                                               Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача:      ОСОБА_1 –представник за довіреністю від 01.11.11 № 01-4;

від відповідача:  не з’явився.

В судовому засіданні 17.11.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство „Херсонська теплоелектроцентраль”  звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропромпроект" про стягнення 155915,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.10.10 між ним та відповідачем було укладено договір № 303 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. За твердженням позивача відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за спожиту теплову енергію, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період з листопада 2010 по березень 2011 у розмірі 138 879,65 грн - сума основного боргу, 3 358,54 грн - інфляційні збитки, 2 217,86 грн - 3 % річних, 11 458,95 грн - пеня.

Ухвалою суду від 18.10.11 порушено провадження у справі № 40/365 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 03.11.11.

У судове засідання, призначене на 03.11.11, представники сторін з'явились, представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду, представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні оголошено перерву до 17.11.11.

У судове засідання 17.11.11 представник позивача з’явився, надав уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 128 000,00 грн, 3 % річних в сумі 2 855,46 грн, інфляційні втрати в сумі 6 283,30 грн, пеню в сумі 13 865,02 грн. Вказана заява позивача була прийнята судом до розгляду.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, через загальний відділ діловодства надав документи на виконання вимог ухвали суду, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про витребування додаткових доказів, яке судом було відхилено у зв’язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль»(виконавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Украгропромпроект» (споживач, відповідач) було укладено Договір № 303 від 15.10.2010 про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води (далі - договір).

Згідно з п.1 договору позивач зобов’язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

В пунктах 3 та 4 договору визначено характеристики об’єкта надання послуг та засобів обліку води та теплової енергії.

Тарифи на послуги становлять: 1) на момент укладення договору з централізованого постачання гарячої води та опалення 601,40 грн./Гкал. (з ПДВ)., 2) при зміні тарифів на послуги з теплопостачання взаєморозрахунки виконуються по тарифам, затвердженим (погодженим) рішенням виконкому Херсонської міської ради, 3) про зміну тарифів виконавець повідомляє споживача листом або в засобах масової інформації (п.5 договору).

Відповідно до п.6 договору  розмір щомісячної плати за надані послуги розраховується відповідно до фактичного споживання теплової енергії згідно з нормативами (нормами) та тарифами, діючими на момент споживання, та затвердженими (погодженими) рішенням виконкому Херсонської міської ради.

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показниками згідно з пунктами 9-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води (п.7 договору).

Відповідно до п.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п. 15 договору споживач зобов’язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Цей договір укладено на строк до 15.04.11 і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п. 30 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов’язання по Договору виконав належним чином, надав відповідачеві за період з листопада 2010 р. по березень 2011 р. послуги з централізованого опалення на загальну суму 199 781,76 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками та актами виконаних робіт (листопад 2010 – 902,11 грн, грудень 2010 – 27 754,80 грн, січень 2011 – 57 254,42 грн, лютий 2011 – 69 534,32 грн, березень 2011 – 44 336,11 грн). Відповідач свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг виконав частково, сплатив на рахунок позивача 71 781,76 грн, що підтверджується наступними доказами: довідкою  позивача про рух заборгованості за теплову енергію, банківськими виписками з рахунку позивача та актом звірки взаємних розрахунків за спожиту теплову енергію від 27.10.11.

Таким чином, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням уточнених позовних вимог становить 128 000,00 грн.

Листами від 18.05.11 № 03-5/01/1143 та 21.03.11 № 04-1/01/647 позивач звертався до відповідача з  вимогою сплатити заборгованість за спожиту теплову енергію за договором № 303 від 15.10.10, відповідачем вимоги позивача виконано не було, заборгованість не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. При встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, діяльність яких регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню цими національними комісіями.

Згідно листа Національної комісії регулювання електроенергетики від 25.05.2007 № 3450/23/17-07 "Щодо тарифів на теплову енергію" тариф на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва та інвестиційної складової. Відповідно до Закону України "Про теплопостачання" Комісія затверджує тарифи лише на виробництво теплової енергії (як товару), що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. Тарифи на теплову енергію для споживачів, які складаються як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються органами місцевого самоврядування.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем в сумі 128 000,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 6 283,30 грн –  інфляційних втрат та 2 855,46 грн – 3 % річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 6 283,30 грн – інфляційної складової боргу та 2 855,46 грн – 3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 13865,02 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 12 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати зі споживача стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочки терміну сплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем в уточненій позовній заяві, суд встановив, що її розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки,  відповідно до ст. 83 ГПК України суду не надано права виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума пені у розмірі, заявленому позивачем, тобто 13 865,02 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропромпроект"  (04073 м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5, код ЄДРПОУ 32824776) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73000 м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 00131771) суму основного боргу - 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) грн 00 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 6 283 (шість тисяч двісті вісімдесят три) грн 30 коп., три проценти річних  в сумі 2 855 (дві тисячі вісімсот п’ятдесят п’ять) грн 46 коп., пеню в сумі 13 865 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят п’ять) грн 02 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 510 (одна тисяча п’ятсот десять) грн 04 коп., 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                           Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 21.11.2011 р.