Рішення

від 05.01.2007 по справі 40/365

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/365

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.01.07 р.                                                                               Справа № 40/365                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пальчак О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Судотехсервіс” м. Севастополь

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Велтон” м. Донецьк

про стягнення 33489 грн. 39  коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача  не з'явився

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.                  

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 30267 грн. 00 коп., трьох процентів річних в сумі 452 грн. 76 коп., пені в сумі 2769 грн. 63 коп., що утворилися на підставі договору на ремонт та переобладнання катера № 056/03 від 19.12.03р.

Не з'явлення у судове засідання представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст.75 ГПК України.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що на виконання п. 1.1 договору № 056/03 від 19.12.03р. позивач виконував для відповідача роботи по ремонту та переобладнанню катера на загальну суму 193007 грн. 21 коп.

Згідно із п. 5.3 укладеного між сторонами договору оплата робіт здійснюється відповідачем по етапам: попередня оплата – 30% від вартості договору, 20% від вартості договору – після виконання 50% робіт, 30% від вартості робіт – після виконання 80% робіт, 20% від вартості договору – на протязі трьох банківських днів після підписання акту виконаних робіт.   

Факт виконання робіт позивачем підтверджується проміжними актами № 1 від 31.03.04р., № 2 від 05.05.04р., № 3 від 19.05.04р., актом про закінчення робіт від 02.02.06р.

Відповідач лише частково оплатив позивачеві виконані роботи і підтвердив існування правовідносин між сторонами, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 30267 грн. 00 коп., який позивач намагається стягнути.

Відповідно до п. 8.1 договору у випадку прострочення платежу, передбаченого п. 5.3 договору, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день від суми простроченого платежу, однак не більш ніж 10% від вартості договору.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання зобов'язань, позивачем пред'явлені вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 452 грн. 76 коп. за період з 08.02.06р. по 08.08.06р., пені в сумі 2769 грн. 63 коп. з 08.02.06р. по 08.08.06р.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду.

Сторони досягли істотних умов договору підряду, зокрема по його предмету, ціні, строку виконання робіт, визначили вартість робіт, а тому у розумінні ст. ст. 332, 334, 342, 345 ЦК України 1963 року він вважається укладеним.

Зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в строк, передбачений договором або із пред'явленими вимогами у розумінні ст. 161 ЦК України і припиняються виконанням належним чином у розумінні ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 332 ЦК України 1963 року за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З урахуванням обставин справи та правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що своє  господарське зобов'язання відповідач своєчасно не виконав. Тому позов щодо стягнення з нього 30267 грн. 00 коп. боргу обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Згідно частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання зобов'язань, позов щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 452 грн. 76 коп. за період з 08.02.06р. по 08.08.06р., пені в сумі 2769 грн. 63 коп. з 08.02.06р. по 08.08.06р. також  обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Витрати по держмиту та по судовому процесу покладаються на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Позивач зайво переказав до бюджету державне мито, а тому згідно п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93р. за № 7-93 “Про державне мито” державне мито в сумі 0,11 грн. підлягає поверненню на його розрахунковий рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 161, 216, 332, 334, 342, 345 ЦК України 1963 року, ст. 625 ЦК України 2003 року, ст. 203, п. 6 ст. 232 ГК України, ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

   2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Велтон”, 83062, м. Донецьк, вул. Ткаченко, 92, ід.код 31018332, р/р 260001177980 в АБ „Український бізнес банк”, код банку 334969, на користь:

     - товариства з обмеженою відповідальністю „Судотехсервіс”, 99040, м. Севастополь, вул. Коломійця, 9, ід. код 30703155, р/р 26008255902051 в СФКБ „Приватбанк”, код банку 324935, борг в сумі 30267 грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 452 грн. 76 коп., пеню в сумі 2769 грн. 63 коп., витрати по держмиту в сумі 334 грн. 89 коп.,  витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., видавши наказ.

3.Повернути на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „Судотехсервіс” м. Севастополь 0,11 грн.  державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 10 від 18.10.06р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи. Підставою повернення держмита є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою господарського суду Донецької області.

4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                         Підченко Ю.О.