Постанова

від 10.10.2006 по справі 25/145-06-3867

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/145-06-3867

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" жовтня 2006 р. Справа № 25/145-06-3867

Колегія   суддів   Одеського   апеляційного   господарського  суду   у   складі:

Головуючого                                                                       Єрмілова Г.А.

Суддів :                                                                                Воронюка О.Л.

                                                                                          Лашина В.В.

при секретарі                                                                                 Ковальчук Р.Л.

за участю представників сторін:

від позивача -  Синюки В.М., довіреність  № 13-Д від 10.03.06;  

від відповідача -  Кучеренко С.Д., паспорт серія  № КЕ 686183,  дата видачі : 29.07.97; директор; Терлецької Ю.В., довіреність  № б/н від 02.02.06;  

розглянувши апеляційну скаргу Кредитної спілки „Нотаріус”

на рішення господарського суду Одеської області від 05.07.2006р.

у справі № 25/145-06-3867

за позовом Закритого акціонерного товариства Фінансової групи „Страхові традиції”

до Кредитної спілки „Нотаріус”

про визнання недійсним договору страхування

Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 29.08.06р. та 10.10.06р.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва на 19.09.06р.

За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Ухвалою голови Одеського апеляційного господарського суду строк розгляду справи продовжено до 21.10.06р.

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.07.06р. (суддя Малярчук І.А.), позов ЗАТ Фінансової групи „Страхові традиції” задоволено.

          Визнано недійсним з моменту укладання договір добровільного страхування кредиту №121 від 31.12.05р., укладений поміж ЗАТ Фінансової групи „Страхові традиції” та Кредитною спілкою „Нотаріус”.

          Зобов'язано ЗАТ Фінансової групи „Страхові традиції” провернути Кредитній спілці „Нотаріус” страховий платіж в сумі 603,10грн, оплачений згідно договору добровільного страхування кредиту №121 від 30.12.05р.

          Крім того, зазначеним рішенням стягнуто з відповідача 85грн. державного мита та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

          Рішення господарського суду мотивоване невідповідністю спірного договору нормам чинного законодавства, а саме ст.238 Цивільного кодексу України.

          Вирішуючи спір, господарський суд дійшов висновку про те, що, оскільки об'єктом страхування в оспорюваному договорі є майнові інтереси Кредитної спілки „Нотаріус”, які безпосередньо залежали від виконання кредитного договору №22/05 від 31.12.05р. директором  Одеської філії ЗАТ Фінансова група „Страхові традиції” Татаровською Н.В (Позичальником за даним договором), то настання страхового випадку, цілком залежали від волі Татаровської Н.В., так як вона одночасно є посадовою особою Страховика, який у даних правовідносинах має зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування.

          Крім того, господарський суд зауважив на відсутність доказів узгодження страхового тарифу в розмірі 1% зі спеціалістами ЗАТ Фінансової групи „Страхові традиції” при укладенні оспорюваного договору страхування  та доказів попереднього погодження договору з Головою Правління Товариства, як то передбачено до п.5.1 Положення про Одеську філію ЗАТ Фінансової групи „Страхові традиції”.

Господарський суд дійшов висновку, що страховий тариф є заниженим, оскільки Правилами  добровільного страхування кредитів №15.02 Страховика, які зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 17.05.04 р. для страхування окремого кредитного договору по ризику „З відповідальністю за всі ризики” застосовується базовий страховий тариф у розмірі 12% від розміру страхової суми, а це також вказує на особистий інтерес Татаровської Н.В.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Кредитна спілка „Нотаріус” подала апеляційну скаргу, де просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові ЗАТ Фінансова група „Страхові традиції” відмовити.

          В апеляційній скарзі спростовується висновок господарського суду про зацікавленість Татаровської Н.В. при укладенні спірного договору страхування. Так, відповідач зазначає, що договір від 30.12.05р, в якому йдеться про страхування відповідальності Позичальника, відповідає загальним принципам страхування, які регламентовані ст.979, ч.3 ст.980 ЦК України. Вигодонабувачем за вказаним договором є КС „Нотаріус”, а докази, які свідчили б про те, що він укладався в інтересах інших осіб, а саме Татаровської Н.В., а матеріалах справи відсутні.

          КС „Нотаріус” також наголошує на тому, що суд І інстанції не дав належної оцінки іншим договорам страхування з аналогічними умовами, де страховий тариф, рівний 1 відсотку від загальної страхової суми, також застосовувався позивачем.

          Господарський суд не взяв до уваги факт неспівпадіння в частині тарифів страхування  копії Правил добровільного страхування кредитів №15.02, які надавались Одеською філією ЗАТ ФГ „Страхові традиції” відповідачеві при укладенні спірного договору та копії цих Правил, які надавались позивачем суду.

          У відзиві на апеляційну скаргу ЗАТ ФГ „Страхові традиції” вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін.

             Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга КС „Нотаріус” не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи,  30.12.05 р. поміж ЗАТ фінансова група „Страхові традиції” (Страховик) в особі директора Одеської обласної дирекції Татаровської Н.В., що діє на підставі довіреності №45 від 15.09.05 р. та Кредитною спілкою „Нотаріус” (Страхувальник) в особі Голови правління Кучеренка С.Д., що діє на підставі Статуту було укладено генеральний договір добровільного страхування кредиту серії КР №121.

За умовами п.п.1.1.1 Договору об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з матеріальними збитками, які можуть бути завдані Страхувальнику  внаслідок невиконання (неналежного виконання) обов'язків Позичальника за Кредитним договором №22/05 від 30.12.05 р., укладеним між Страхувальником та Позичальником.

В п.п. 1.1.2 договору зазначено, що Позичальником за кредитним договором виступила директор Одеської обласної дирекції Татаровська Н.В.

Страховим випадком за цим Договором визначений фактично підтверджений Страхувальником протягом строку, обумовленого Договором страхування, факт настання збитків внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань перед Страхувальником по поверненню кредитів та сплаті процентів, в строки та в порядку, що передбачені Кредитним договором внаслідок будь-яких причин.

Пунктом 1.3 Договору встановлено страхову суму  в розмірі 60 328,82 грн., страховий тариф в розмірі 1% від загальної страхової суми, страховий платіж  в сумі 603,30 грн.

На виконання умов договору страхування КС „Нотаріус” провів страховий платіж, що підтверджується копіями платіжного доручення №151 від 18.01.06р. та банківської виписки від 19.01.06р.

Між тим, у зв'язку з неповерненням Татаровською Н.В. кредиту та процентів  за  користування ним настав страховий випадок, про який був повідомлений позивач актом не повернення кредиту від 09.03.06 та листами від 10.03.06р., вх.№ 12/3 від  27.03.06р., від 28.04.06р.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд вважав, що спірний договір страхування був укладений з порушенням положень Законів України „ Про страхування”, „Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг”, Цивільного кодексу України. Судова колегія погоджується із зазначеним висновком з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ фінансова група „Страхові традиції” є, відповідно до п.1 ст.1 Закону України „ Про страхування”, ст.2 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг”, фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансових установ СТ №84 від 21.08.04 р.

Згідно п.1.1 „Професійних вимог  до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ”, затверджених розпорядженням державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.07.04 р. №1590, до керівників фінансової установи належать керівники відокремлених структурних підрозділів страховика, а також особи, які їх заступають.

Таким чином, Татаровська Н.В., займаючи посаду директора Одеської обласної дирекції Фінансової групи „Страхові традиції”, відповідно до наказу №4 ок/ф від 06.04.04р., була керівником (службовцем) Страховика, та при укладанні оспорюваного договору страхування вона діяла від імені Страховика  на підставі довіреності №45 від 15.09.05 р., яка була видана їй з огляду на посадове становище.

За своєю правовою природою такі правовідносини є представництвом, відповідно до п.1 ст.237 ЦК України.

Між тим, ч.3 ст.238 цього кодексу встановлено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Крім того, ч.1 ст.10 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг” керівникам або службовцям фінансової установи заборонено брати участь у підготовці та прийнятті рішення щодо прийняття фінансовою установою будь-якого зобов'язання на їх користь.

Разом з тим, з п.4.1 Договору кредиту №22/05 від 30.12.05 р., укладеного між Кредитною спілкою “Нотаріус” та Татаровською Н.В. вбачається, що засобом забезпечення  своєчасного повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом є договір добровільного страхування. Тобто, укладення договору кредиту було б неможливе без укладення договору страхування цього кредиту.

Зазначене, на думку судової колегії, свідчить, що договір страхування від 30.12.05р. було укладено, в порушення вказаних норм законодавства, на користь керівника (представника) Страховика, а не самої фінансової установи.   

Враховуючи факт настання страхового випадку у зв'язку із невиконання Татаровською Н.В. зобов'язань по договору кредиту, господарський суд обґрунтовано вважав,  що у Татаровської Н.В. була зацікавленість у настанні страхового випадку, оскільки у такому разі зобов'язання перед КС “Нотаріус” по сплаті кредиту і сплаті відсотків за користування кредитом згідно оспорюваного договору мають бути погашені за рахунок суми страхового відшкодування.

Згідно п. 3 наказу Фінансової групи „Страхові традиції” №37 від 23.03.04 р. при укладенні договорів страхування філія в особі директора зобов'язана  керуватися тарифами Страховика. При укладанні  договорів страхування філією, умови страхування, тарифи та інші питання відносно особливостей страхування повинні бути погоджені зі спеціалістами Страховика шляхом обміну службовими листами.

Відповідно до Правил  добровільного страхування кредитів №15.02 Страховика, які зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 17.05.04 р. для страхування окремого кредитного договору по ризику „З відповідальністю за всі ризики” застосовується базовий страховий тариф у розмірі 12% від розміру страхової суми.

Однак, як зазначалось, спірним договором страхування встановлений страховий тариф у розмірі 1%.

Згідно п.5.1 Положення про Одеську філію ЗАТ Фінансової групи „Страхові традиції”  - Одеську обласну дирекцію, затвердженого протоколом Загальних зборів акціонерів ЗАТ Фінансової групи „Страхові традиції” №5 від 15.03.04 р. та Головою правління Фінансової групи „Страхові традиції” для досягнення  цілей, передбачених цим Положенням, Філія має право за дорученням Товариства від його імені, відповідно до наявних  у Товариства ліцензій, укладати договори страхування з будь-якими юридичними та фізичними особами, після попереднього узгодження  з Головою Правління Товариства у порядку, що передбачений розділом VIII цього положення.

Однак докази узгодження страхового тарифу в розмірі 1% зі спеціалістами ЗАТ Фінансової групи „Страхові традиції” при укладенні оспорюваного договору страхування  та докази попереднього погодження договору з Головою Правління Товариства в матеріалах справи відсутні, що дало місцевому господарському суду зробити обґрунтований висновок про відсутність таких погоджень.

Крім того, з довіреності Татаровської Н.В. №45 від 15.09.05 р., на підставі якої вона діяла, не вбачається, що представник Страховика мав повноваження щодо зміни або затвердження страхового тарифу при укладенні договорів страхування.  

Судова колегія відхиляє твердження відповідача про те, що суд І інстанції не дав оцінки іншим договорам страхування, укладеним поміж сторонами, з аналогічними умовами, де страховий тариф дорівнює 1% від загальної страхової суми, оскільки такі випадки не можуть зумовлювати законність спірного договору.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що договір страхування серії КР №121 від 30.12.05р. було укладено керівником ЗАТ Фінансова група «Страхові традиції», з перевищенням наданих повноважень.

Пунктами 1, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обмовленні ним.

Відповідно до п.1 ст.215 цього Кодексу Підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи, що спірний договір не відповідає  вимогам чинного цивільного законодавства, господарський суд обгрунтовано послався ст.203 Кодексу та дійшов правильного висновку про недійсність такого договору.

                За правилами ст.216 ЦК України недійсний  правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, суд І інстанції обгрунтовано визнав договір добровільного страхування кредиту №121 від 30.12.05 р недійсним з моменту укладення та підставно застосовував правила ч.1 ст.216 названого Кодексу щодо наслідків недійсності договору, зобов'язавши ЗАТ фінансова група „Страхові традиції” повернути  КС  „Нотаріус” страховий платіж в сумі 603,30грн., оплачений згідно договору добровільного страхування кредиту № 121 від 30.12.05р.

Враховуючи викладене, а також те, що доводи скаржника не спростовують правильних висновків господарського суду, підстави для задоволення його апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Одеської області  відсутні.

Разом з тим, в судових засіданнях апеляційної інстанції представники відповідача неодноразово наголошували на спричиненні кредитній спілці збитків внаслідок неправомірних дій позивача при укладенні спірного договору страхування.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.10.06р. із зазначеними твердженнями погодився.

Приписи  статті 1166 Цивільного кодексу України передбачають загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.          

Частина 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична або фізична  особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

          Таким чином, судова колегія відзначає, що відповідач не позбавлений права звернутися з позовом до господарського суду про стягнення з ЗАТ Фінансова група «Страхові традиції»шкоди, завданої протиправними діями позивача.  

Керуючись ст.ст. 85, 103, 105 ГПК України, колегія суддів

Постановила:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки „Нотаріус” залишити без задоволення.  

Рішення господарського суду Одеської області від 05.07.06р. у справі №25/145-06-3867 - без змін.

    Головуючий суддя                                                            Г.А. Єрмілов

    Суддя                                                                       О.Л. Воронюк    

               Суддя                                                                                   В.В. Лашин