Постанова

від 19.10.2006 по справі 15/133/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/133/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" жовтня 2006 р. Справа № 15/133/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

судді - доповідача           Картере В.І.

суддів:Пироговського В.Т.,  Жекова В.І.,

при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився,

від відповідача –Щедров Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва

на постанову господарського суду Миколаївської області від 19.06.06р.

по справі № 15/133/06

за позовом АТЗТ Миколаївського обласного підприємства «Втормет»

до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу Миколаївське обласне підприємство „Втормет” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 28.02.06р. № 0005962300/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) за березень-квітень 2004р. та лютий-березень 2005р. на загальну суму на 658 691 грн. та визначення штрафної (фінансової) санкції по цьому податку в розмірі 187 466,5 грн., а також № 0005952300/0 в частині визначення податкових зобов'язань зі сплати ПДВ в сумі 367 312 грн. та штрафної (фінансової) санкції по цьому податку у розмірі 183 656 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує про відсутність з його боку порушень приписів п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при віднесені до складу податкового кредиту сум ПДВ сплаченого контрагентам у податкових періодах, що були перевірені податковим органом.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 19.06.06р. (суддя Середа О.Ф.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати дану постанову і прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач стверджує про те, що у позивача відсутні підстави для віднесення вказаних сум до податкового кредиту у зв'язку з тим, що постачальники АТЗТ Миколаївське обласне підприємство «Втормет»не сплачували до бюджету відповідні суми податку на додану вартість. Вказана обставина, на думку відповідача, з огляду на зміст п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»позбавляє позивача права віднести суми ПДВ сплачені таким контрагентам до податкового кредиту та зумовлює донарахування ПДВ в розмірах, зазначених в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01. 2004р. по 30.09.2005р., за результатами якої складено акт перевірки від 20.02.06р. №32/23-050/00193128.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган оформив та направив позивачу податкові повідомлення -рішення:

- № 0005952300/0 від 28.02.06р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати ПДВ в сумі 401 534 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 200 767 грн.;

- № 0005962300/0 від 28.02.06р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 658 691грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 187 466,5 грн.

Позивач не спорює правомірність визначення йому податковим повідомленням-рішенням № 0005952300/0 від 28.02.06р. податкових зобов'язань зі сплати ПДВ у сумі 34222грн. та відповідно штрафної фінансової санкції по цьому податку у сумі 17111грн., у зв'язку з чим господарськими судоми першої та апеляційної інстанції підстави нарахування вказаних податкових зобов'язань не перевірялися.

Що стосується решти податкових зобов'язань, визначених вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, то згідно акту перевірки такі зобов'язання визначені, на підставі того, що на думку податкового органу позивач в порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно відніс до складу податкового кредиту у за березні-квітні 2004р. та лютому-березні 2005р. суми ПДВ з обсягів придбаного металобрухту без наявності факту сплати (нарахування) ПДВ до Державного бюджету України контрагентами-постачальниками товарів.

Такого висновку орган державної податкової служби дійшов з огляду на те, що серед контрагентів постачальників позивача - ТОВ «Южний регіональний центр»та ТОВ «Агрометал»є підприємства, перевірку яких не можливо здійснити у зв'язку з їх ліквідацією, або такі, що мають ознаки фіктивності.

Однак, висновок відповідача про відсутність сплати до Державного бюджету України ПДВ сплаченого позивачем контрагентам - ТОВ «Южний регіональний центр»та ТОВ «Агрометал»не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, наявні у справі договори на постачання позивачу від ТОВ «Южний регіональний центр»та ТОВ «Агрометал»лому і відходів кольорових і чорних металів та відповідні первинні документи свідчать про повне виконання вказаними суб'єктами підприємницької діяльності своїх зобов'язань за зазначеними договорами поставки.

При цьому, суми ПДВ, включені контрагентами позивача до ціни придбаного товару, сплачені на користь продавців у повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Також, всі суми ПДВ сплачені позивачем на користь ТОВ «Южний регіональний центр»та ТОВ «Агрометал»вказаними підприємствами віднесені до сум податкових зобов'язань у відповідних звітних періодах, що не оспорюється податковим органом.

На підставі отриманих податкових накладних від постачальників, які були зареєстровані на момент їх оформлення в якості платників податку на додану вартість, позивач відніс сплачені на користь продавців металобрухту суми ПДВ до податкового кредиту, що підтверджується наявними у справі деклараціями з податку на додану вартість.

Враховуючи викладені обставини апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем доведено в повному обсязі правомірність віднесення сум ПДВ до свого податкового кредиту за перевірений період.

Одеський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами податкового органу щодо застосування до спірних правовідносин приписів п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість, оскільки у цій нормі міститься лише визначення терміну «бюджетне відшкодування»і не визначено жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.

Зазначена норма безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування , а є відсильною до інших норм вказаного Закону.

Відповідні умови для включення сум ПДВ до податкового кредиту вказані лише в ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема в п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7.

Також, іншою нормою Закону України «Про податок на додану вартість»є п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7, який на момент виникнення спірних правовідносин передбачав, що суми податків, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню із бюджету визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду.

Отже, сума бюджетного відшкодування прямо залежить від правильного визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною першою ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Слід зазначити, що ані положення вказаних вище норм податкового права, ані будь-який інший припис законодавства не передбачає обов'язок платника податку сплачувати ПДВ до бюджету та не надає покупцю можливість вимагати від постачальників перерахування податку, отриманого ними у складі вартості реалізованої продукції.

Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума ПДВ, включена до ціни товару , є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету, в той час як оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями такий обов'язок покладено на покупця всупереч вимог наведеного вище законодавства.

Відтак, посилання відповідача на встановлення під час перевірки факту несплати до Державного бюджету України сум ПДВ, які віднесені до податкового кредиту іншого суб'єкту господарювання, не приймаються до уваги як такі, що суперечать основному закону держави та положенням законодавства, яким врегульовано оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи викладене, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення із суттєвими порушеннями чинного законодавства, які спричиняють скасування цих актів індивідуальної дії, про що вірно дійшов висновку місцевий господарський суду під час постановляння судового рішення, у зв'язку з чим постанову господарського суду першої інстанції в рамках провадження по даній адміністративній справі слід залишити без змін як законну і обґрунтовану.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 19.06.06 р. по справі № 15/133/06 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач:                                                                      В.І. Картере

Судді:                                                                                В.Т. Пироговський

                                                                                                       В.І. Жеков