Постанова

від 19.10.2006 по справі 15/350/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/350/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" жовтня 2006 р. Справа № 15/350/06

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі :

Головуючого судді:  В.Б.Туренко

Суддів: А.М. Жукової, Л.В.Поліщук

при секретарі судового засідання: І.Г. Храмшиній

за участю представників сторін:

від позивача –Лемле Н.В.

від відповідача –Ємельянова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у

м. Миколаєві

на постанову   господарського суду Миколаївської області від 20.07.2006р.

у справі № 15/350/06

за позовом ТОВ „Миколаївська аграрна компанія”

до ДПІ у м. Миколаєві

про скасування податкового повідомлення-рішення

                                                     встановила:

  ДПІ у м. Миколаєві здійснена позапланова виїзна перевірка ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за березень 2006 року, за наслідками якої складено акт № 1072/23-5/33367811 від 22.06.2006р. Згідно висновку органу податкової служби, відповідно до п.11.29 ст.11 та п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підприємство не має права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2006 року в сумі 19350.00грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Миколаєві 26.06.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332302/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2006р. в сумі 19350.00грн. (а.с. 24-51).

В липні 2006р. ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” звернулась з адміністративним позовом до ДПІ у м. Миколаєві про визнання недійсним (нечинним) та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення з підстав невідповідності висновків податкової інспекції чинному законодавству.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на неправомірність заявлених вимог. (а.с. 64-66).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 20.07.2006р. (суддя Середа О.Ф.), яка складена у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України 27.07.2006р., позов задоволено з мотивів недоведеності відповідачем правомірності та законності висновків, викладених в акті перевірки та винесеного ним спірного податкового повідомлення-рішення.

   Не погодившись із постановою, ДПІ у м. Миколаєві звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

     У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив про безпідставність доводів скаржника, вважає постанову суду законною та обґрунтованою.

    У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, оскільки згідно наказу ДПА в Миколаївській області від 29.06.2006р. № 307, з 2 жовтня 2006р. ДПІ у м. Миколаєві реорганізована у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, яка є правонаступником реорганізованої ДПІ. В обґрунтування чого надано вищевказаний наказ. Клопотання відповідача задоволено судовою колегією відповідно до ст. 55 КАС України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” як юридична особа зареєстрована 26.01.2005р. Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, про що видано відповідне відповідне свідоцтво за № 006022 серії А01 (а.с. 21); на податковий облік в ДПІ у м. Миколаєві взято 14.02.2005р.; як платник ПДВ зареєстровано 23.02.2005р. із видачею свідоцтва № 19058457. З 01.01.2006р. товариство є платником фіксованого сільськогосподарського податку. (а.с. 26, 30).

Згідно поданої ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” до ДПІ у м. Миколаєві податкової декларації з ПДВ за березень 2006р. та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 19350.00грн. (а.с. 52-55).

З акту перевірки вбачається, що ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” придбало у лютому 2006р. у ТОВ „Лан-Експорт” насіння ячменю на загальну суму 116 100.00грн., у т.ч. ПДВ 19 350.00грн., згідно рахунків № 3 від 02.02.2006р., № 264 від 15.02.2006р. та сплатило їх вартість у повному обсязі платіжним дорученням № 385 від 02.02.2006р., включивши сплачену ним суму ПДВ до складу податкового кредиту, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” (а.с. 33, 43).

На думку ДПІ, у разі, якщо сільськогосподарський товаровиробник, крім діяльності, пов'язаної з сільгоспвиробництвом, здійснює іншу діяльність, то податковий кредит підлягає розподілу між загальною та скороченою деклараціями відповідно до частки використання придбаних матеріальних ресурсів в операціях з продажу товарів (робіт, послуг), що включаються до кожної з таких декларацій.

Аналізуючи положення підпунктів 7.4.1., 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що цими нормами передбачено розподіл сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість (отже і розмежування в декларації з ПДВ) виключно по операціям, які не є об'єктом оподаткування, або звільняються від оподаткування і перелік таких операцій наведений в п. 3.2. ст. 3, ст. 5, п. 11.23, 11.37, 11.38, 11.40 Закону України „Про податок на додану вартість”, до якого операції, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва не включені, тобто ці операції підлягають оподаткування на загальних умовах.

В акті перевірки зафіксовано, що між даними підприємства, зазначеними в Декларації з ПДВ за березень 2006р. та за результатами перевірки розбіжностей або порушень у визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту не встановлено (а.с. 39, 41).

Однак, за висновком ДПІ, підприємство завищило заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2006р. на суму 19350.00грн., при цьому податкова інспекція послалась на порушення платником п. 11.29 ст. 11 та п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Між тим, пункт 7.7. ст. 7 вказаного Закону регламентує не лише порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, але й порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Згідно п. 11.29 ст. 11 означеного Закону до 01.01.2007р. зупинено дію п. 7.7. ст. 7, п. 10.1 і п. 10.2. ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що дію п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” зупинено лише в частині сплати (перерахування) ПДВ до бюджету від операцій, зазначених в пунктах 11.29 цього Закону. В частині здійснення відшкодування ПДВ пункт 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” продовжує діяти для операцій вказаних в пункті 11.29. цього Закону, яка не позбавляє позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Щодо подання  ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” Декларації з ПДВ за березень 2006р. за повною, а не скороченою формою, то дії останнього цілком відповідають приписам абзаца 2 п. „з” п.п. 4.4.2. п. 4.4. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Крім того, Закон України „Про податок на додану вартість” не позбавляє права платника ПДВ на відшкодування податку з Державного бюджету України в залежності від форми податкової декларації (скороченої або повної), яку подає платник, головне, щоб останнім сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню була розрахована у відповідності із п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону і при від'ємному значенні платник повинен врахувати положення абзацу 3 п.п. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 цього Закону, а таких порушень з боку   ТОВ „Миколаївська аграрна компанія” податковою інспекцією при перевірці не встановлено.

З урахуванням наведеного, висновки ДПІ, викладені в акті перевірки стосовно відсутності права позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2006р. в сумі 19350.00грн. не відповідає чинному законодавству, що визнано представником ДПІ у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги і підстави для скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 55, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши ДПІ у м. Миколаєві на СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 20.07.2006р. зі справи № 15/350/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                   Туренко В.Б.

Суддя                                                                                        Жукова А.М.

Суддя                                                                                         Поліщук Л.В.