Рішення

від 16.10.2006 по справі 16/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "16" жовтня 2006 р.Справа №  16/288

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Таран С. В. розглянув справу № 16/288

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Фермсервіс”, м.Київ

до відповідача: акціонерного товариства закритого типу „Ульяновський молочний завод”, м.Ульяновка Ульяновського району Кіровоградської області

про стягнення 265600 грн.

представники:

від позивача - Матвійчук Д.В., довіреність № 30  від 13.10.06 р., представник;

від позивача - Курзенко І.С., довіреність № 30  від 13.10.06 р., представник;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні 03.10.2006 р. оголошувалась перерва до 12 год. 16.10.2006 р.                                           

Подано позов про стягнення з акціонерного товариства закритого типу „Ульяновський молочний завод”  265600 грн. вартості виробленого у першому півріччі 2001 р. частки казеїну за договором №818613 від 19.05.1995 р. про спільну промислову експлуатацію установки для виробництва казеїну ВС-150.

Відповідач 16.10.2006 р. до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, ніяких клопотань не подав, хоча належним чином сповіщений про час і місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (том 2 а.с.10). Між тим відповідач у судовому засіданні 03.10.2006 р. та в наданих письмових поясненнях (том 1 а.с.126, том 2 а.с.12) позов заперечив, посилаючись на те, що договір від 19.05.1995р. розірвано за його ініціативою, крім того, відсутні докази виконання сторонами умов вказаного договору. При цьому, АТЗТ „Ульяновський молочний завод” вважає додаткові угоди, укладені між позивачем та відповідачем, якими визначено обсяг виробленої продукції та порядок розподілу прибутку, недійсними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

19.05.1995 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Фермсервіс" ("фірма") та акціонерним товариством закритого типу "Ульяновський молочний завод" ("завод") укладено договір №818613 про сумісну промислову експлуатацію установки для виробництва казеїна ВС-150 (далі- договір від 19.05.1995 р.), згідно якого сторони домовились спільними зусиллями здійснювати промислову експлуатацію агрегату для переробки казеїну ВС-150 з подальшою участю в прибутку від його експлуатації.

За своєю правовою природою даний договір є договором про сумісну діяльність.

Відповідно до статті 430 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час укладення договору від 19.05.1995 р., за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т.ін.

Статтею 432 Цивільного кодексу УРСР визначено, що для досягнення мети, зазначеної у статті 430 Цивільного кодексу УРСР, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю.

Пунктом 2.1 договору від 19.05.1995 р. встановлено, що завод зобов'язався надати виробниче приміщення, необхідне для установки та експлуатації агрегата, сировину для переробки (обрат), складські приміщення; забезпечити обслуговування агрегату працівниками; здійснювати оплату всіх витрат, пов'язаних з експлуатацією та нормальною роботою агрегата (сировина, заробітна плата персоналу, електроенергія, тепло та ін.); безперешкодно допускати представників позивача до агрегату та осіб, які слідують з ними, а також надавати комерційну інформацію, що стосується експлуатації агрегату та інше.

Згідно пункту 2.2 вказаного договору фірма прийняла на себе наступні зобов'язання: поставити до 25.05.1995 р. агрегат з специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору про спільну діяльність; здійснити  монтаж, пуск та наладку агрегата; за власний рахунок усунути дефекти агрегата, які виникли в результаті недоброякісного виготовлення агрегату; надати оригінальні власні технології по переробці сільськогосподарської продукції для експлуатації агрегату та інше.

Крім того, сторонами узгоджено, що  при завозі на територію заводу деталів та частин агрегата, сторони підписують акт про прийняття заводом частин та вузлів агрегата на відповідальне зберігання. Підписання такого акту означає, що завод прийняв на відповідальне зберігання деталі та вузли агрегата доставлені фірмою і перераховані у вище перерахованому акті.

На виконання вказаних вище вимог позивачем 02.12.1995 р. передано відповідачеві  лінію по переробці казеїну ВС-150, про що свідчить акт приймання-передачі від 02.12.1995 р. (том 1 а.с.13). Зазначену установку по виробництву казеїну було введено в експлуатацію 20.05.2000 р., що підтверджується відповідним актом (том 1 а.с.14). Вказане свідчить про належне виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань.

Між позивачем та відповідачем 17.08.2004 р. було підписано додатковий договір №08.04 (далі- додатковий договір  від 17.08.2004 р.), предметом якого є визначення загальних умов співпраці між сторонами, а також 25.08.2004 р.- додаткову угоду №9 до договору   від 19.05.1995р. (далі- додаткова угода від 25.08.2004 р.), в якій сторони визначили загальний обсяг виробленого на установці ВС-150 казеїну протягом 2001-2004 рр. та узгодили порядок розподілу прибутку і проведення розрахунків (том 1 а.с.15-21).

Із тексту  додаткової угоди від 25.08.2004 р. вбачається, що за вироблений на установці казеїн в першому півріччі 2001 р. в кількості 37000 кг, загальною вартістю 678500 грн.,  АТЗТ "Ульяновський молочний завод" відповідно до умов договору від 19.05.1995 р. та додаткового договору від 17.08.2004 р., здійснює розрахунки з позивачем в строк до 01.05.2005 р. шляхом передачі 50% виробленої продукції, в кількості 18500кг, а у випадку неможливості виконання зобов'язання в товарній формі розрахуватись в грошовій формі в строк до 01.07.2005 р., що становить  678500:2=339250 грн.

Позивач просить стягнути частку вартості виробленого казеїну у грошовій формі в розмірі 265600 грн., оскільки із матеріалів справи вбачається та підтверджено представниками відповідача відсутність казеїну на підприємстві останнього.

У відповідності  до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, чинного з 01.01.2004 р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. У даному випадку, оскільки права і обов'язки між сторонами стосовно виконання умов договору про сумісну діяльність, продовжують існувати до цього часу, то до цих правовідносин між позивачем і відповідачем необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р.

З цих же підстав господарський суд з огляду на пункт 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України вважає за можливе застосувати також  норми зазначеного кодексу.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв  ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в сумі 265600 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на недійсність додаткового договору від 17.08.2004р. та додаткової угоди від 25.08.2004 р.  до уваги господарським судом не приймається, оскільки в матеріалах справи відсутні докази визнання їх недійсними в передбаченому законом порядку. Надання оцінки судом  правомірності підписання вказаних додаткових угод особою, яка, за твердження відповідача, не мала права на їх підписання, має бути здійснено в окремому позовному провадженні, і у разі визнання їх недійсними не виключає можливості перегляду даного рішення за нововиявленими обставинами.

Спростовуються матеріалами справи і твердження АТЗТ "Ульяновський молочний завод" стосовно розірвання договору від 19.05.1995 р. за його ініціативою.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору  від 19.05.1995 р.  строк дії вказаного договору - безстроковий; він може бути розірвано однією із сторін в любий час, але не раніше 5-ти років з початку експлуатації, з обов'язковим письмовим повідомленням протилежної сторони за 50 календарних днів.

Із змісту протоколу зборів працівників АТЗТ "Ульяновський молочний завод", що відбулися 18.06.2001 р. (том 1 а.с.131) вбачається, що  45 працюючих на підприємстві відповідача осіб одноголосно проголосували за розірвання договору №1 від 19.05.1995 р., укладеного з агрофірмою "Фермсервіс".

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем по справі не надано доказів обов'язкового письмового повідомлення позивача за 50 календарних днів у відповідності до пункту 9.2 договору від 19.05.1995 р.; відсутні докази повернення установки для виробництва казеїну ВС-150, як то визначено в акті приймання-передачі від 02.12.1995 р. (том 1 а.с.13), який є невід'ємною частиною фактичного виконання правочину.

Крім того, рішенням господарського суду від 19.05.2003 р. по справі №11/249/2/310/6 між тими ж сторонами про стягнення 157500 грн. збитків, пов'язаних з розподілом прибутку за 1998-200 рр. за договором №818513 від 19.05.1995 р., в межах якої господарський суд не міг з достовірністю зробити висновок про тотожність договору №1 від 19.05.1995 р., про який йдеться в протоколі зборів працівників АТЗТ "Ульяновський молочний завод" від 18.06.2001 р., та договору №818513 від 19.05.1995 р., на підставі якого в тому числі подано позов. Вказане рішення відповідно до вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу має преюдиційне значення для вирішення даного спору, а тому господарським судом не можуть не враховуватись факти, встановлені під час розгляду справи №11/249/2/310/6.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                  ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з акціонерного товариства закритого типу "Ульяновський молочний завод" (26400 Кіровоградська область, Ульяновський район, м.Ульяновка, вул.50-річчя Радянської влади, 50, ідентифікаційний код 00471490, р/р 260023013325555 у відділенні Промінвестбанку м.Ульяновка, МФО 323301) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Фермсервіс"  (04110, м.Київ, просп.Оболонський, 12, к.25, ідентифікаційний код 23156302,  р/р №1467973 в Оболонском філіале АТ "Укрінбанк", МФО 322993) -265600 грн. боргу, 2656 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено  лише   вступну   та резолютивну  частини  рішення,  воно  набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя   С.В. Таран