Постанова

від 31.10.2011 по справі 2а/0570/15672/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 31 жовтня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/15672/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  15:58

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Михайлик А.С.

при секретарі           Кобець О.А.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу                                                            

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс»

до          Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Донецькій області

про           скасування рішення про застосування фінансових санкцій

за участю:

від позивача:                     ОСОБА_1 (за дов. б/н від 03 вересня 2011р.)

від відповідача:                    ОСОБА_2 (за дов. № 589/10/22-0329-2 від 29 квітня 2011р.)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Донецькій області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 051605-0162-32-141 від 30 травня 2011 року. В обґрунтування неправомірності прийнятого рішення позивач визначив невідповідність дійсним обставинам висновків акту про неузгодження  підприємством позивача  статусу підприємства громадського харчування. В наданому позові, позивач зазначив, що статус підприємства громадського харчування узгоджувався підприємством, що підтверджується  свідоцтвом про затвердження відповідності типу кафе «Олександрія» від 10.01.2000 року № 5, виданого Управлінням торгівлі та побутового обслуговування населення Донецької обласної адміністрації. Крім того, позивач зазначав, що після проведення перевірки, на вимогу перевіряючих, ТОВ «Алекс» додатково отримало узгодження № 94/2 на відкриття підприємства ресторанного господарства – кафе від Донецької міської ради, згідно якого підприємство ТОВ «Алекс», розтошоване за адресою: м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 85, має статус кафе. В судовому засіданні представник позивача наполягав на відсутності складу порушення, відповідальність за вчинення якого визначено пунктом 15-3 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту  етилового, коньячного  і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та просив, позовні вимоги, викладені в позовній заяві задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем були надані заперечення на позов № 1709/10/32-0329 від 28 вересня 2011 року із викладеною в них незгодою із заявленими позивачем вимогами. В обґрунтування незгоди із позовом, відповідачем було визначено, що оскаржуване позивачем рішення було прийнято за наслідками проведеної перевірки, в ході якої встановлений продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці за відсутності в підприємства статусу підприємства громадського харчування. Частиною 6 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»  передбачено, що  здійснення продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання  на місці дозволяється тільки суб’єктам  господарювання  громадського  харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб’єктів господарювання громадського харчування, суб’єктів господарювання  з універсальним асортиментом товарів. В обґрунтування відсутності в позивача статусу підприємств громадського харчування відповідач послався на відповідь Донецької міської ради, в якій зазначено, що позивач не узгоджував з Донецькою міською радою тип та статус підприємства громадського харчування.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладене в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2011 року позивачу був поновлений строк звернення із зазначеною позовною заявою до Донецького кружного адміністративного суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс» зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за кодом 13503926, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрації юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 9).

Торгівельну діяльність позивач здійснює на підставі ліцензії серії АГ № 541542 на право здійснення певного виду діяльності: роздрібна торгівля алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) за адресою: м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 85 (арк. справи 31).

18 квітня 2011 року Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України  в Донецькій області  проведено фактичну перевірку з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами кафе, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 85, що належить суб’єкту господарювання Товариству з обмеженою відповідальністю «Алекс». Згідно викладеного в акті, перевіркою встановлений факт продажу споживачеві 100 грамів алкогольного напою горілки «Хортиця» з пляшки ємкістю 0,5 л. дата розливу 29 липня 2010 року, міцністю 40% за ціною 11,00 гривень за 100 грамів у ресторані для споживання на місті за відсутності здійснення узгодження статусу підприємства громадського харчування.

18 квітня 2011 року за наслідками проведеної перевірки відповідачем складений акт № 251/03/13503926, в якому викладені висновки відповідача про  порушення відповідачем статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (арк. справи 88-90).

30 травня 2011 року на підставі акту перевірки № 251/03/13503926 від 18 квітня 2011 року відповідачем прийнято рішення № 151605-162-32-141 про застосування фінансових санкцій  за порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 6800,00 гривень (арк. справи 91).

Обставини проведення перевірки, прийняття оскаржуваного рішення, здійснення позивачем продажу алкогольних напоїв на розлив не є спірними та не заперечуються сторонами.  Спірним питанням цієї справи є здійснення позивачем узгодження статусу громадського харчування, за наявності якого він має право здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Згідно частини 6 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»   продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої), спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торгівельного обслуговування, визначені Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету міністрів України N 854 від 30 липня 1996 року (далі Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями).

Відповідно до пункту 2 цієї постанови, роздрібна торгівля алкогольними напоями є діяльністю з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства чи спеціалізовані відділи (секції) магазинів споживчої кооперації, а також підприємства громадського харчування.

Відповідно до пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

До 24 липня 2002 року обов’язок суб’єктів господарювання узгоджувати статус підприємства громадського харчування визначався Правилами роботи підприємств громадського харчування, затверджених Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків України № 129 від 03 липня 1995 року. Зазначені правила діяли на момент відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс» та втратили чинність з прийняттям Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України N 219 від 24 липня 2002 року.

Правилами роботи підприємств громадського харчування, затверджених Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків України № 129 від 03 липня 1995 року та Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України N 219 від 24 липня 2002 року встановлювався обов’язок суб’єктів господарювання узгоджувати статус підприємств громадського харчування. Натомість, відмінність зазначених нормативно-правових актів полягає в органах, що узгоджують цей статус.

Пунктами 1.4., 1.6 Правил, затверджених Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків України № 129 від 03 липня 1995 року передбачено, що у сфері торговельно-виробничої діяльності (громадському харчуванні) господарюючі суб'єкти можуть мати фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини (відділи) кулінарії, відкриті літні майданчики, кіоски та інші об'єкти. Підприємства громадського харчування розподіляються на типи (ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, буфет та інші), а ресторани та бари також на класи (люкс, вищий, перший).

Вибір типу підприємства здійснюється господарюючим суб'єктом за погодженням з місцевим органом виконавчої влади. Суб'єкт підприємницької діяльності самостійно обирає клас ресторану або бару. До затвердження порядку та правил обов'язкової сертифікації послуг у сфері громадського харчування підтвердження відповідності ресторану або бару обраному класу проводиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або уповноваженими ними органами, які здійснюють це безплатно, з видачею відповідного документа, рекомендована форма якого додається.

Водночас, згідно пунктів 1.5., 1.6. Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства,  затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України N 219 від 24 липня 2002 року, заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України. Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Як вбачається зі статуту позивача, зареєстрованого 17.11.1999 року,  Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс» засновано шляхом перетворення колективного виробничо-торгівельного  підприємства «Смерічка», зареєстрованого розпорядженням   виконкому Ворошиловської районної ради народних депутатів м. Донецька № 170-р від 06 квітня 1994 року в іншу організаційно-правову форму та є його повним правонаступником.

10 січня 2000 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс» узгоджено відповідність типу кафе «Олександрія»,  що підтверджується свідоцтвом № 5 від 10 січня 2000 року, виданим Донецькою обласною державною адміністрацією (арк. справи 25). Наказом № 5 від 10 січня 2000 року Донецької обласної державної адміністрації був затверджений тип підприємствам громадського харчування ТОВ «Алекс» м. Донецька (арк. справи 27). Зазначені наказ та свідоцтво видані у відповідності із вимогами законодавства, що діяло на момент їх видачі, тобто, згідно  Правил, затверджених Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків України № 129 від 03 липня 1995 року та відповідають затвердженим цими правилами формам  такого виду документів. Зазначене свідоцтво про узгодження статусу та типу підприємств громадського харчування від 10 січня 2000 року видано без зазначення терміну його дії, на момент проведення перевірки не скасовано та не визнано недійсним.

З огляду на зазначене суд не приймає до уваги посилання відповідача на видачу наявного в позивача свідоцтва від 10 січня 2000 року органом, що не має на те повноважень та на лист Донецької міської ради № 426/427 від 05 травня 2011 року, згідно якого позивачем не узгоджувався статус підприємств громадського харчування з органами місцевого самоврядування.

Наявне в матеріалах справи свідоцтво  про узгодження типу підприємства громадського харчування, отримано позивачем у відповідності до вимог законодавства, що діяло на момент їх отримання, обов’язок  повторно узгоджувати цей статус через прийняття Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства,  затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України N 219 від 24 липня 2002 року законодавством не передбачався.

Додатково правомірність отриманого позивачем свідоцтва про узгодження відповідності типу в 2000 році підтверджено виданим Донецькою міською радою після проведення відповідачем перевірки узгодженням № 94/2 від 10 травня 2011 року на відкриття підприємства ресторанного господарства кафе «Олександрія», розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 85, терміном дії з 10 травня 2011 року по 10 травня 2012 року, (арк. справи 24). Зазначене узгодження, згідно наявної на ньому відмітки, видано на підставі свідоцтва Донецької обласної державної адміністрації № 5 про затвердження відповідності типу «кафе» від 10 січня 2000 року.

Отже, враховуючи наведене суд дійшов висновку про необґрунтованість  висновків відповідача про порушення позивачем вимог пункту 15-3 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що стали підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій № 051605-162-32-141 від 30 травня 2011 року.

Наведене  свідчить про неправомірність застосування відповідачем штрафних санкцій в сумі 6800,00 грн.  та наявність підстав для скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 151605-162-32-141 від 30 травня 2011 року.

Відповідно до статті  94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.  підлягають  відшкодуванню за рахунок  коштів Державного бюджету.

З урахуванням наведеного  вище, на підставі приписів Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету міністрів України N 854 від 30 липня 1996 року, Правил роботи закладів  (підприємств) громадського харчування, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 219 від 24 липня 2002 року та керуючись  статтями 8 - 11, 40, 70,71, 158 – 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс» до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації  в Донецькій області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 6800,00 гривень № 051605-0162-32-141 від 30 травня 2011 року задовольнити.

Скасувати рішення № 051605-0162-32-141 від 30 травня 2011 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс» (код ЄДРПОУ 13503926, адреса: 83050, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 85) застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 6800,00 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс» (код ЄДРПОУ 13503926, адреса: 83050, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 85) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три)  грн. 40 коп.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 листопада 2011  року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                      Михайлик А.С.