Постанова

від 09.11.2011 по справі 2а-3182/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р.                                                                       справа № 2a-3182/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Хімнафтосервіс’’–Шиманської Н.С.

представника відповідача: Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області – Гавадзина М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Хімнафтосервіс’’до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0001442330 від 28.09.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс" (далі –позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (далі –відповідач) про визнання незаконними дій при складанні акту перевірки від 14.09.2011 року і рішення від 28.09.2011 року, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0001442330 від 28.09.2011 року.

28.10.2011 року представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог, якою просить суд визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0001442330 від 28.09.2011 року (а.с. 147).

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, пункту 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної у вересні 2011 року перевірки, дійшов висновку про безпідставне формування позивачем у травні 2011 року податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 143 787,40 грн. сплаченого в ціні придбаної сировини на загальну суму          862 724,40 грн., а також висновку щодо нікчемності договору купівлі-продажу, укладеного позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор", у зв’язку з чим оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначив суму зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 143 787,40 грн. Зокрема, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор" 04.02.2011 року укладено договір купівлі-продажу фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ - 115, на виконання якого зазначена сировина була поставлена і використана позивачем у подальшому при виробництві продукції савенолу-нафтосервісного та жириноксу-нафтосервісного. Висновки викладені у акті позапланової невиїзної перевірки від 14.09.2011 року сформовані перевіряючими в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, без витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс" будь-яких первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, на підставі яких сформовано податковий кредит в розмірі 143 787,40 грн. На момент такої перевірки на підприємстві позивача були наявні усі первинні бухгалтерські документи, договір купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, шляхові листи, документація про використання у виробництві фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ - 115, що в свою чергу свідчать про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість та підтверджують витрати на придбання вищевказаного товару, а також, які засвідчують підставність включення їх вартості до валових витрат позивача за перевіряємий період.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, та пояснила суду, що у акті перевірки за №1855/2330/30769698 від                     14.09.2011 року перевіряючим зроблено необґрунтовані посилання щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту із податку на додану вартість, із урахуванням висновків про безтоварність операцій, оскільки на підприємстві зберігаються в наявності всі первинні бухгалтерські документи, на підставі яких сформований податковий облік позивача. На підтвердження витрат на придбання у контрагента фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ –115 на загальну суму 862 724,40 грн. наявні документи, які свідчать про придбання товару, розрахунку у безготівковій формі за нього, його транспортування, використання при виробництві савенолу-нафтосервісного та жириноксу-нафтосервісного та їх реалізації покупцям. Однак, відповідачем вказані документи навіть і не витребовувались для перевірки, а тому безпідставно не взяті до уваги. Для проведення перевірки використані тільки наступні документи: лист Державної податкової інспекції в м. Черкаси за №35496/23-214 від 19.08.2011 року та акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового зобов’язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року за №2114/23-2/37478813 від 18.08.2011 року. Спростовуючи твердження відповідача про нікчемність та фіктивність правочину по купівлі товарів зазначила, що Державною податковою інспекцією в м. Черкаси 14.10.2011 року надано відповідачу необхідні документи про господарські відносини позивача із товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор" за березень-червень 2011 року. Враховуючи не проведення відповідачем належної зустрічної перевірки по ланцюгу із першим контрагентом безпосередньо у нього на підприємстві за місцем його реєстрації, надання відповідачу в подальшому Державною податковою інспекцією в м. Черкасах від товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор" первинних документів, які свідчать про придбання вказаним контрагентом сировини і подальшої її реалізації позивачу, перевіряючі необґрунтовано посилаються на безтоварність операції, неможливість виконання постачальником умов договору по поставці товару із причин відсутності у такого постачальника необхідної кількості найманих працівників, техніки, обладнання і складських приміщень. Також вказала, що в результаті укладеного договору відбулася реальна дія та реальні наслідки, а саме: здійснено придбання товару, шляхом його поставки позивачу та оплати останнім, в результаті чого дана продукція перероблена та в подальшому реалізована власним покупцям, а тому посилання відповідача про відсутність при укладенні договору мети спрямованої на настання реальних наслідків, є безпідставними. Спростовуючи твердження відповідача про нікчемність та фіктивність правочину по купівлі фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ –115 зазначила, що в матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи договір, позивач або ж його контрагент діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідач, вказуючи на нікчемність угоди, не надав і не послався в акті перевірки на належні та допустимі докази наявності протиправного умислу та мети у діях посадових осіб підприємства при укладенні угоди, що мали місце під час підприємницької діяльності позивача, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави. За таких обставин, враховуючи відсутність у відповідача належних та допустимих доказів нікчемності угоди укладеної позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор", представник позивача вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведеної у вересні 2011 року перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового та цивільного законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні та пояснив, що вказаною перевіркою встановлено безпідставне формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість в розмірі 143 787,40 грн. сплачено в ціні товару на загальну суму 862 724,40 грн., придбаного у травні               2011 року в товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор" фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ –115. Зустрічною перевіркою по ланцюгу постачальника позивача встановлено неможливість виконання постачальником товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор" умов договору по поставці вказаного товару, в тому числі із причин відсутності у такого постачальника необхідної кількості найманих працівників, техніки, обладнання і складських приміщень, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності такого підприємства. При проведенні зустрічної перевірки по ланцюгу постачальника позивача, відповідач отримав від Державної податкової інспекції в                      м. Черкаси акт невиїзної перевірки, яким встановлено завищення підприємством в травні            2011 року суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2 975 713,00 грн. та завищення суми податкового кредиту в розмірі 2 922 089,00 грн., в тому числі по операціях із позивачем. У зв’язку із цим, в ході перевірки не встановлено факту передачі товару від продавця до покупця, а тому зроблено висновок про порушення позивачем статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, що вказує на фіктивність правочину із вказаним контрагентом, в тому числі без мети настання реальних наслідків. Враховуючи, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено факт перерахування коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а отже, підприємством порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Зазначив, що на час проведення перевірки товариство з обмеженою відповідальністю "Марадор" за юридичною адресою не знаходиться. В сукупності зібраних доказів Державна податкова інспекція в Тисменицькому районі Івано-Франківської області винесла оскаржуване рішення. Вважає, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту із податку на додану вартість по операціях із даним підприємством, висновки, викладені в акті перевірки обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення за №0001442330 від 28.09.2011 року правомірним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що позивач є суб’єктом підприємницької діяльності –юридичною особою, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість (а.с. 44, 45, 47, 48).

В період з 13.09.2011 року по 14.09.2011 року Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі Івано-Франківської області проведено позапланову невиїзну перевірку з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор" за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт за №1855/2330/30769698 від                     14.09.2011 року, в якому відповідачем зроблено висновок про порушення вимог пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, пункту 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2011 року на суму 143 787,40 грн. (а.с. 12-23).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відмовився від підпису акту перевірки за від 14.09.2011 року. Внаслідок цього відповідачем складено акт відмови від підпису від                 14.09.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 24).

28.09.2011 року, виходячи із наслідків перевірки, відповідачем на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення за №0001442330 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс" податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 143 788,00 грн. (а.с. 25).

Висновки про наявність вказаних порушень ґрунтуються на підставі встановлених відповідачем, під час перевірки, наступних обставин.

При складанні акта перевіряючими, виходячи із даних податкової декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2011 року та додатків до неї, встановлено, що у травні            2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс" здійснювало господарські операції по придбанню у товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор" фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ –115 на загальну суму                 862 724,40 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 143 787,40 грн. В акті перевірки перевіряючим по податковій накладній за №416 виключено із складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 143 787,40 грн. за травень 2011 року по операціях із придбання позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор" вищевказаного товару. Причиною такого виключення стали висновки Державної податкової інспекції про відсутність поставок товарів, оскільки укладення угоди здійснено без мети настання реальних наслідків. Згідно акта перевірки такі висновки зумовлені відсутністю постачальника за місцем реєстрації у м. Черкаси, а також висновками Державної податкової інспекції у м. Черкаси, викладених 18.08.2011 року у акті невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор". В акті зафіксовано, що за результатами досліджень та аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел встановлено, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і тому операції даного підприємства не є його господарською діяльністю. Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від постачальника до позивача, у зв’язку із відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Актом перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор" від 18.08.2011 року зроблено висновок про завищення останнім власних податкових зобов’язань з податку на додану вартість у травні 2011 року на суму 2 975 713,00 грн. та завищення суми податкового кредиту із вказаного виду податку в розмірі 2 922 089,00 грн., в тому числі і по господарських операціях із позивачем (а.с. 57-62).

Як висновок в акті перевірки Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, зазначено, що договір купівлі-продажу, укладений позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор" не спрямований на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначений договір відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість показники від здійснення господарських операцій з придбання у зазначеного вище суб’єкта господарювання фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ –115, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 143 787,40 грн. в ціні сплаченої вартості товару згідно податкової накладної від 04.05.2011 року за №416.

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за №0001442330 від 28.09.2011 року, суд дійшов висновку про протиправність даного рішення, оскільки прийняте необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу правильності формування податкового кредиту за господарськими операціями підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв’язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

04.02.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс" укладено із товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор" договір купівлі-продажу товару на придбання фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ - 115 (а.с. 26-27).

На виконання вказаного договору купівлі-продажу контрагентом-продавцем був поставлений фрітюрний жир, оксиетильований рослинний жир, неонол АФ 9/10 та ПЕГ –115 та складені відповідні видаткова і податкова накладні від 04.05.2011 року за №416 щодо продажу даного товару на загальну суму 862 724,40 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 143 787,40 грн. (а.с. 30, 34).

Позивачем здійснено повний розрахунок за поставлені контрагентом фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ –115 в безготівковій формі через розрахункові рахунки (а.с. 40-43).

На підтвердження факту транспортування (поставки) фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ –115 у товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс" під час перевірки були наявні та представлені у судовому засіданні товарно-транспортні накладні, а також шляхові листи №12 від 04.05.2011 року, №13 від 06.05.2011 року та №14 від 09.05.2011 року відповідно (а.с. 99-101, 163-165).

Згідно даних вказаних товарно-транспортних накладних і шляхових листів перевізником товару був позивач із зазначенням транспортного засобу МАN, державний номерний знак                НОМЕР_1.

В судовому засіданні представником позивача підтверджено перебування у власності товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс" зазначено автомобіля, про що в матеріалах справи міститься Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу МАN (шасі НОМЕР_2 державний номерний знак НОМЕР_1), виданий Івано-Франківським МРЕВ 01.07.2005 року (а.с. 102, 168).

Представником позивача доведено перебування в трудових відносинах із позивачем по договорах трудового найму ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прізвища яких вказані у товарно-транспортних накладних як водії (а.с. 166, 167).

Судом також встановлено факт оприбуткування позивачем, отриманого від контрагента-постачальника зазначеного вище товару, використання його у власній господарській діяльності і відповідної реалізації такої продукції покупцям, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з попередньої калькуляції вартості виробництва продукції (жироноксу-нафтосервісного і савенолу-нафтосервісного) №КА0000009 від 04.05.2011 року, №КА0000010 від 04.05.2011 року, №КА0000011 від 28.05.2011 року; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №20.1 за травень 2011 року та картою рахунком №26 по товарино-матеріальних цінностях (жиронокс-нафтосервісний і савенол-нафтосервісний) за травень 2011 року; технічними умовами на виробництво савенолу-нафтосервісного ТУ У 24.5-30769698-003:2005 та жироноксу-нафтосервісного ТУ У 24.5-30769698-002:2005; договором купівлі продажу від 14.12.2010 року про продаж позивачем відкритому акціонерному товариству ‘‘Укрнафта’’жироноксу-нафтосервісного і савенолу-нафтосервісного; видатковими, податковими накладними від 04.05.2011 року за №1, від 16.05.2011 року за №2, від 18.05.2011 року за №3 і №4, від 30.05.2011 року за №5 та від 31.05.2011 року за №7 (а.с. 182-192, 222-246).

В абзаці 5 аркуша 9 та абзаці 1 аркуша 11 акта перевірки від 14.09.2011 року перевіряючими зроблено висновок про відсутність поставок товарів, не встановлення факту передачі товару від продавця до покупця у зв’язку із відсутністю товарно-транспортних накладних (а.с. 20, 22).

З вказаного приводу у судовому засіданні встановлено, що ні перевіряючі Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, ні Державної податкової інспекції в м. Черкаси, не зверталися до позивача, в тому числі із письмовими вимогами чи запитами про надання інформації про надання первинних бухгалтерських документів на підтвердження товарності господарської операції за травень 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор".

Судом встановлено, що відповідач при проведенні у вересні 2011 року позапланової невиїзної перевірки взагалі не звертався до позивача для надання будь-яких пояснень чи документів щодо обставин викладених у акті перевірки від 14.09.2011 року.

На спростування вказаного представником відповідача представлено направлення на проведення перевірки позивача від 13.09.2011 року за №13, однак в даному випадку суд звертає увагу на те, що така перевірка була розпочата і завершена за 1 день –з 13 по 14 вересня 2011 року. Більше того, у акті перевірок Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області від 14.09.2011 року та Державної податкової інспекції в м. Черкаси від 18.08.2011 року відсутні дані про ненадання позивачем податковому органу на її вимоги документів для здійснення перевірки. Не має відомостей про відмову посадових осіб позивача від надання пояснення щодо вказаних обставин.

З урахуванням вказаного суд приходить до висновку, що перевіряючі не вжили заходів для з’ясування всіх обставин, які мали значення при прийнятті оскаржуваного рішення.

Досліджуючи основні доводи позивача, що стали підставою для прийняття рішення від 28.09.2011 року судом встановлено наступне.

В ході проведення відповідачем перевірки позивача щодо підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс" із контрагентом –товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор" та дотримання податкового законодавства, на запит відповідача, Державною податковою інспекцією у м. Черкаси листом від 19.08.2011 року направлено відповідачу акт документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор" з питань повноти та правомірності декларування податкового зобов’язання та податкового кредиту з податку на додану вартість у травні 2011 року.

В акті перевірки від 14.09.2011 року перевіряючими як одну із основних обставин, яка ставить під сумнів взаємовідносини між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор" і їх реальної товарності, зроблено посилання на висновки Державної податкової інспекції у м. Черкаси, викладені 18.08.2011 року у акті невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор".

Як вбачається із акта про результати невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор" з питань повноти та правомірності декларування податкового зобов’язання та податкового кредиту з податку на додану вартість у травні 2011 року за №2114/23-2/37478813 від 18.08.2011 року, Державною податковою інспекцією у м. Черкаси зроблено висновок про завищення товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор" власних податкових зобов’язань з податку на додану вартість у травні 2011 року на суму 2 975 713,00 грн. та завищення податкового кредиту із вказаного виду податку на 2 922 089,00 грн. (а.с. 57-62).

Такі висновки Державною податковою інспекцією у м. Черкаси сформовані виходячи лише із факту не представлення перевіряючому на листи податкового органу, документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов’язань, без виїзду безпосередньо на підприємство, без з’ясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій платника податку.

У відповідності до підпункту 2.3.2. пункту 2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України за №327 від 10.08.2005 року, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб’єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб’єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у                    м. Черкаси, в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, складено акт від 18.08.2011 року і сформовано у ньому відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій платника податку без встановлення і фіксування жодного факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор". А тому, суд вважає, що акт невиїзної перевірки контрагента позивача –товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор" від 18.08.2011 року не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на даний акт як на обставину, яка обґрунтовує правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 143 787,40 грн. за травень 2011 року, безпідставними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки від 14.09.2011 року не заперечується того факту, що фрітюрний жир, оксиетильований рослинний жир, неонол АФ 9/10 та ПЕГ –115, отриманий від постачальника фактично був використаний позивачем при виробництві савенолу-нафтосервісного і жироноксу-нафтосервісного, який в подальшому реалізований контрагенту-покупцю, оскільки актом перевірки не встановлено порушень формування товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Хімнафтосервіс’’показників валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період, що підлягав перевірці. В акті перевірки також відсутні будь-які відомості про порушення позивачем порядку ведення бухгалтерського обліку підчас приймання, оприбуткування та використання фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ –115, отриманого від вищевказаного постачальника.

Як з’ясовано судом із даних акта перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Марадор’’від 18.08.2011 року, на час здійснення господарських операцій з позивачем, постачальник був включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.02.2011 року за №100326310.

З даного приводу суд зазначає, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що при укладенні та виконанні договорів поставки представництво інтересів контрагента здійснював представник, який діяв від імені товариства, а також надав всі копії документів, підписані керівником такого підприємства, позивачем же здійснювалась організація робіт та контроль за прийманням товару, його транспортування до підприємства і перевірки якості сировини.

Статтею 18 Закону України ‘‘Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців’’установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до статті 17 вказаного Закону відомості про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори підлягають до внесенню до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

У Податковому кодексу України платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи –контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ –115 у контрагента-постачальника є в наявності у позивача.

Реальність продажу фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу                 АФ 9/10 та ПЕГ –115, визначених договором купівлі-продажу, що укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор", встановлена також фактом виробництва готової продукції –савенолу-нафтосервісного та жириноксу-нафтосервісного, основним складниками яких є фрітюрний жир, оксиетильований рослинний жир, неонол АФ 9/10 та ПЕГ –115 (а.с. 169).

Судом також встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечується відповідачем.

Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним постачальником, спеціальна податкова правосуб’єктність учасників господарської операції та зв’язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу                 АФ 9/10 та ПЕГ –115 в товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор", а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угоди, укладеної позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор", то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов’язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договір купівлі-продажу, укладений позивачем із вищевказаним контрагентом, укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України його слід вважати нікчемним, а визнання такої угоди недійсною не вимагається.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за №3 від 28.04.1978 року ‘‘Про судову практику в справах про визнання угод недійсними’’до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор", що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб’єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб’єкта господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб товариства з обмеженою відповідальністю "Марадор" та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, яка б набрала законної сили.

Більше того, представником позивача та відповідача подано у судовому засіданні документи, які були подані товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор" Державній податковій інспекції в м. Черкаси про походження фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ –115 (його придбання) та відповідної реалізації даного товару позивачу.

Судом встановлено, що 13.10.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор" супровідним листом №16/09-1М скеровано Державній податковій інспекції в                     м. Черкаси документи про придбання у товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Торгбудкомплекс-Лтд’’фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ –115 і відчуження його товариству з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс", а саме: договір поставки №0501-Т від 04.05.2011 року, видаткова і податкова накладні від 04.05.2011 року за №410 та від 04.05.2011 року за №416, а також довіреність серії ААВ№996923 від 04.05.2011 року (а.с. 195-212).

Вказані документи про підтвердження взаємовідносин позивача із товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор" листом Держаною податковою інспекцією в м. Черкаси від 14.10.2011 року передані Держаній податковій інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківській області (а.с. 194). Представником відповідача не надано суду будь-яких пояснень щодо надання правової оцінки податковим органом таким документи у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов’язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор", та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до пункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.6. статті 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (договору купівлі-продажу, податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, шляхових листів, доручень на отримання товару, рахунків-фактури, платіжних доручень) документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс" правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість 143 787,40 грн. у травні 2011 року

Зазначені вище правові позиції висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином є протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення за №0001442330 від 28.09.2011 року.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                             ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області за №0001442330 від 28.09.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Хімнафтосервіс’’ (ідентифікаційний номер 30769698) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                         /підпис/                                                              Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 14.11.2011 року.