Ухвала

від 20.10.2014 по справі 2а-3182/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 р. Справа № 2775/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: Шиманської Н.С.

та представника відповідача: Дутка-Гефко Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімнафтосервіс» до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0001442330 від 28.09.2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

05.10.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконними дій при складанні акту перевірки від 14.09.2011 року і рішення від 28.09.2011 року, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0001442330 від 28.09.2011 року.

28.10.2011 року представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог, якою просить суд визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0001442330 від 28.09.2011 року

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки зафіксовані в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області за №0001442330 від 28.09.2011 року.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено факт перерахування коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Дутка-Гефко Х.М. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача Шиманська Н.С. у ході апеляційного розгляду надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що наявні копії відповідних документів (договору купівлі-продажу, податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, шляхових листів, доручень на отримання товару, рахунків-фактури, платіжних доручень) документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності юридичною особою, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість (а.с. 44, 45, 47, 48).

В період з 13.09.2011 року по 14.09.2011 року ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області проведено позапланову невиїзну перевірку з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТзОВ «Марадор» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

За наслідками вказаної перевірки складено Акт за №1855/2330/30769698 від 14.09.2011 року, в якому відповідачем зроблено висновок про порушення вимог пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, пункту 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2011 року на суму 143787,40 грн. (а.с. 12-23).

Позивач відмовився від підпису Акту перевірки за від 14.09.2011 року. Внаслідок цього відповідачем складено акт відмови від підпису від 14.09.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 24).

28.09.2011 року, виходячи із наслідків перевірки, відповідачем на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення за №0001442330 про визначення ТзОВ «Хімнафтосервіс» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 143788,00 грн. (а.с. 25).

При складанні акта перевіряючими, виходячи із даних податкової декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2011 року та додатків до неї, встановлено, що у травні 2011 року ТзОВ «Хімнафтосервіс» здійснювало господарські операції по придбанню у ТзОВ «Марадор» фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ 115 на загальну суму 862724,40 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 143787,40 грн.

В Акті перевірки перевіряючим по податковій накладній за №416 виключено із складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 143787,40 грн. за травень 2011 року по операціях із придбання позивачем у ТзОВ «Марадор» вищевказаного товару. Причиною такого виключення стали висновки ДПІ про відсутність поставок товарів, оскільки укладення угоди здійснено без мети настання реальних наслідків.

Згідно Акта перевірки такі висновки зумовлені відсутністю постачальника за місцем реєстрації у м. Черкаси, а також висновками ДПІ у м. Черкаси, викладених 18.08.2011 року у акті невиїзної перевірки ТзОВ «Марадор». В Акті зафіксовано, що за результатами досліджень та аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел встановлено, що у ТзОВ «Марадор» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і тому операції даного підприємства не є його господарською діяльністю. Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від постачальника до позивача, у зв'язку із відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Актом перевірки ТзОВ «Марадор» від 18.08.2011 року зроблено висновок про завищення останнім власних податкових зобов'язань з податку на додану вартість у травні 2011 року на суму 2975713,00 грн. та завищення суми податкового кредиту із вказаного виду податку в розмірі 2922089,00 грн., в тому числі і по господарських операціях із позивачем (а.с. 57-62).

Як висновок в Акті перевірки Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, зазначено, що договір купівлі-продажу, укладений позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю "Марадор" не спрямований на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначений договір відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість показники від здійснення господарських операцій з придбання у зазначеного вище суб'єкта господарювання фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ 115, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 143787,40 грн. в ціні сплаченої вартості товару згідно податкової накладної від 04.05.2011 року за №416.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відносно формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом слід зазначити наступне.

04.02.2011 року ТзОВ «Хімнафтосервіс» укладено із ТзОВ «Марадор» договір купівлі-продажу товару на придбання фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ - 115 (а.с. 26-27).

На виконання вказаного договору купівлі-продажу контрагентом-продавцем був поставлений фрітюрний жир, оксиетильований рослинний жир, неонол АФ 9/10 та ПЕГ 115 та складені відповідні видаткова і податкова накладні від 04.05.2011 року за №416 щодо продажу даного товару на загальну суму 862724,40 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 143787,40 грн. (а.с. 30, 34).

Позивачем здійснено повний розрахунок за поставлені контрагентом фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ 115 в безготівковій формі через розрахункові рахунки (а.с. 40-43).

На підтвердження факту транспортування (поставки) фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ 115 у ТзОВ «Хімнафтосервіс» під час перевірки були наявні та представлені у судовому засіданні товарно-транспортні накладні, а також шляхові листи №12 від 04.05.2011 року, №13 від 06.05.2011 року та №14 від 09.05.2011 року відповідно (а.с. 99-101, 163-165).

Згідно даних вказаних товарно-транспортних накладних і шляхових листів перевізником товару був позивач із зазначенням транспортного засобу МАN, державний номерний знак НОМЕР_1.

В судовому засіданні представником позивача підтверджено перебування у власності товариства з обмеженою відповідальністю "Хімнафтосервіс" зазначено автомобіля, про що в матеріалах справи міститься Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу МАN (шасі НОМЕР_2 державний номерний знак НОМЕР_1), виданий Івано-Франківським МРЕВ 01.07.2005 року (а.с. 102, 168).

Представником позивача доведено перебування в трудових відносинах із позивачем по договорах трудового найму ОСОБА_5 та ОСОБА_6, прізвища яких вказані у товарно-транспортних накладних як водії (а.с. 166, 167).

Судом також встановлено факт оприбуткування позивачем, отриманого від контрагента-постачальника зазначеного вище товару, використання його у власній господарській діяльності і відповідної реалізації такої продукції покупцям, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з попередньої калькуляції вартості виробництва продукції (жироноксу-нафтосервісного і савенолу-нафтосервісного) №КА0000009 від 04.05.2011 року, №КА0000010 від 04.05.2011 року, №КА0000011 від 28.05.2011 року; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №20.1 за травень 2011 року та картою рахунком №26 по товарино-матеріальних цінностях (жиронокс-нафтосервісний і савенол-нафтосервісний) за травень 2011 року; технічними умовами на виробництво савенолу-нафтосервісного ТУ У 24.5-30769698-003:2005 та жироноксу-нафтосервісного ТУ У 24.5-30769698-002:2005; договором купівлі продажу від 14.12.2010 року про продаж позивачем ВАТ Укрнафтажироноксу-нафтосервісного і савенолу-нафтосервісного; видатковими, податковими накладними від 04.05.2011 року за №1, від 16.05.2011 року за №2, від 18.05.2011 року за №3 і №4, від 30.05.2011 року за №5 та від 31.05.2011 року за №7 (а.с. 182-192, 222-246).

В абзаці 5 аркуша 9 та абзаці 1 аркуша 11 Акта перевірки від 14.09.2011 року перевіряючими зроблено висновок про відсутність поставок товарів, не встановлення факту передачі товару від продавця до покупця у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних (а.с. 20, 22).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ні перевіряючі ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, ні ДПІ в м. Черкаси, не зверталися до позивача, в тому числі із письмовими вимогами чи запитами про надання інформації про надання первинних бухгалтерських документів на підтвердження товарності господарської операції за травень 2011 року між ТзОВ «Хімнафтосервіс» та ТзОВ «Марадор».

Відповідач при проведенні у вересні 2011 року позапланової невиїзної перевірки взагалі не звертався до позивача для надання будь-яких пояснень чи документів щодо обставин викладених у акті перевірки від 14.09.2011 року.

Колегія суддів зазначає, що перевіряючі не вжили заходів для з'ясування всіх обставин, які мали значення при прийнятті оскаржуваного рішення.

В ході проведення відповідачем перевірки позивача щодо підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин ТзОВ «Хімнафтосервіс» із контрагентом ТзОВ «Марадор» та дотримання податкового законодавства, на запит відповідача, ДПІ у м. Черкаси листом від 19.08.2011 року направлено відповідачу акт документальної позапланової перевірки ТзОВ «Марадор» з питань повноти та правомірності декларування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість у травні 2011 року.

В Акті перевірки від 14.09.2011 року перевіряючими як одну із основних обставин, яка ставить під сумнів взаємовідносини між позивачем і ТзОВ «Марадор» і їх реальної товарності, зроблено посилання на висновки ДПІ у м. Черкаси, викладені 18.08.2011 року у Акті невиїзної перевірки ТзОВ «Марадор».

Згідно Акта про результати невиїзної перевірки ТзОВ «Марадор» з питань повноти та правомірності декларування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість у травні 2011 року за №2114/23-2/37478813 від 18.08.2011 року, ДПІ у м. Черкаси зроблено висновок про завищення ТзОВ «Марадор» власних податкових зобов'язань з податку на додану вартість у травні 2011 року на суму 2975713,00 грн. та завищення податкового кредиту із вказаного виду податку на 2922089,00 грн. (а.с. 57-62).

Такі висновки Державною податковою інспекцією у м. Черкаси сформовані виходячи лише із факту не представлення перевіряючому на листи податкового органу, документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов'язань, без виїзду безпосередньо на підприємство, без з'ясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій платника податку.

У відповідності до підпункту 2.3.2. пункту 2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України за №327 від 10.08.2005 року, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що ДПІ у м. Черкаси, в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, складено акт від 18.08.2011 року і сформовано у ньому відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій платника податку без встановлення і фіксування жодного факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Марадор».

Акт невиїзної перевірки контрагента позивача ТзОВ «Марадор» від 18.08.2011 року не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на даний акт як на обставину, яка обґрунтовує правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 143787,40 грн. за травень 2011 року, безпідставними.

В Акті перевірки від 14.09.2011 року не заперечується того факту, що фрітюрний жир, оксиетильований рослинний жир, неонол АФ 9/10 та ПЕГ 115, отриманий від постачальника фактично був використаний позивачем при виробництві савенолу-нафтосервісного і жироноксу-нафтосервісного, який в подальшому реалізований контрагенту-покупцю, оскільки актом перевірки не встановлено порушень формування ТзОВ «Хімнафтосервіс» показників валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період, що підлягав перевірці. В Акті перевірки також відсутні будь-які відомості про порушення позивачем порядку ведення бухгалтерського обліку підчас приймання, оприбуткування та використання фрітюрного жиру, оксиетильованого рослинного жиру, неонолу АФ 9/10 та ПЕГ 115, отриманого від вищевказаного постачальника.

Із даних Акта перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Марадорвід 18.08.2011 року, на час здійснення господарських операцій з позивачем, постачальник був включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.02.2011 року за №100326310.

З даного приводу суд зазначає, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до статті 17 вказаного Закону відомості про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори підлягають до внесенню до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

У ПК України платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.6. статті 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у справі №2а-3182/11/0970- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний