Постанова

від 10.10.2006 по справі 39/219-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

39/219-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 жовтня 2006 р.                                                                                   № 39/219-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Удовиченко О.В., –головуючого

Панової І.Ю.,

Яценко О.В.

розглянувши  касаційну скаргуДержавного спеціалізованого будівельно-монтажного тресту по підземному будівництву  і реконструкції шахт, кар'єрів “Кривбасшахтопроходка”

на рішення

господарського суду Дніпропетровської області  від 09.06.2006

у справігосподарського суду№ 39/219-06Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Грімальді”

до

Державного спеціалізованого будівельно-монтажного тресту по підземному будівництву  і реконструкції шахт, кар'єрів “Кривбасшахтопроходка”

провизнання договору дійсним та визнання права власності

за участю представників сторін:

від позивача –Машков К.Є.

від відповідача –Карпенко М.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області  від 09.06.2006 у справі № 39/219-06 (суддя Ліпинський О.В.) визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг. вул. Зарічна, 1, а саме: санаторій-профілакторій „Каскад" (літ.Ан/ж); спорткомплекс (літ. Б); хлораторна (літ. В); блок гаражів (літ. Г); трансформаторна підстанція (літ. Ж); котельня (літ. 3); насосна (літ. И); огорожа № 1-5 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Грімальді” (код ЄДРПОУ 32829507) та Державним спеціалізованим будівельно-монтажним трестом по підземному будівництву і реконструкції шахт, кар'єрів „Кривбасшахтопроходка”. Визнано  за Товариством з обмеженою відповідальністю „Грімальді” право власності на зазначене нерухоме майно

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державний спеціалізований будівельно-монтажний трест по підземному будівництву  і реконструкції шахт, кар'єрів “Кривбасшахтопроходка”  звернувся до Вищого господарського суду з касаційної скаргою , в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 09.06.2006 у справі № 39/219-06, та прийняти нове рішення , яким в позові відмовити.

Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом першої інстанції норм ч.2 ,ст.220 ЦК України, та  порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку  обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування   місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, що касаційна скарга   підлягає частковому  задоволенню, виходячи з наступного:

- позивач звернувся з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна розташованого за адресою : Дніпропетровська обл.. м. Кривий Ріг, вул.. Зарічна 1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ Грімальді” та Державним спеціалізованим будівельно-монтажним трестом по підземному будівництву і реконструкції шахт, кар'єрів “ Кривбасшахтопроходка” та визнання за ТОВ “ Грімальді” права власності на нерухоме майно, придбане за вищенаведеним договором.

- як встановлено судом першої інстанції, згідно протоколу проведення біржових торгів з продажу державного майна № 1 від 11.05.2006, затвердженого відповідачем та ТБ „Універсальна товарно-сировинна біржа”, Товариство з обмеженою відповідальністю „Грімальді” в інтересах, і за рахунок якого діяло Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвеста-Трейдінг”, визнано переможцем торгів з продажу майна розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зарічна, 1, а саме: санаторій-профілакторій „Каскад" (літ.Ан/ж); спорткомплекс (літ. Б); хлораторна (літ. В); блок гаражів (літ. Г); трансформаторна підстанція (літ. Ж); котельня (літ. 3); насосна (літ. И); огорожа № 1-5  (надалі - майно). Зазначене майно було продано за ціною 8276342 грн. 00 коп.

Також судом встановлено, що позивач в особі ТОВ „Інвеста-Трейдінг”, перерахував грошові кошти за придбане майно, відповідно до вимог протоколу у розмірі 98 % на користь Державної акціонерної компанії „Національна мережа акціонерних центрів”, та 2% на користь ТБ „Універсальну товарно-сировинна біржа”, що підтверджується платіжними дорученнями № 316 та № 317 від 12.05.2006.

Відповідно до вказаного протоколу проведення біржових торгів із продажу державного майна № 1 від 11.05.2006, затверджений протокол є підставою для укладання договору купівлі-продажу в нотаріальній формі в десятиденний термін після повної оплати вартості майна між Продавцем  та переможцем торгів.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 22.05.2006 № 22/05 позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити про дату та час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу між сторонами.

Відповідач листом № 378 від 23.05.2006  підтвердив факт отримання грошових коштів по результатам проведених торгів, але повідомив про неможливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу у зв'язку з відсутністю в нього документів БТІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне    посвідчення договору не вимагається.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт виконання позивачем договору, а саме здійснення оплати його вартості. Також матеріалами справи підтверджено факт звернення  до відповідача з вимогою щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, від виконання якої відповідач ухилився.

Суд вважає позовні вимоги в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені судом обставини, що стосуються виконання позивачем умов договору купівлі-продажу, господарський суд вважає позовні вимоги в частині визнання права власності такими, що підлягають задоволенню, посилаючись на ст.ст.15,16,316,328,392 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області  прийнято з порушенням вимог ст.43 ГПК України,  при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного:

- судом першої інстанції встановлено, що предметом біржових торгів 11.05.2006   було  державне  нерухоме майно.

Відповідно до вимог ч.2 , ст.141 Господарського кодексу України Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України ї , за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених Законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належить у тому числі  нерухоме майно.

Відповідно до вимог преамбули Закону України “ Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” цей закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Виходячи з викладеного,  судом першої інстанції не надана оцінка, чи є сторони у справі учасниками правовідносин, які регулюються вказаним Законом.   

В рішенні від 09.06.06 господарським судом не з'ясовані  та не надана оцінка обставинам,  що слугували  підставами проведення біржових торгів ,  та з яких причин  на біржових торгах  було продано державне майно, а саме за рішенням якого органу виконавчої влади, а також в яких процедурах  здійснювалося відчуження державного майна.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд, керуючись законом, всебічно, повно і об'єктивно розглядає в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності.

Згідно з ст. 47 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення суду першої  інстанції прийнято  з порушенням вимог ст.43 ГПК України при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Вищенаведене свідчить про неповноту дослідження господарським судом  обставин справи, що мають суттєве значення для розгляду справи.

Положеннями ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись статтями 1117, 1119 -  11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного спеціалізованого будівельно-монтажного тресту по підземному будівництву  і реконструкції шахт, кар'єрів “Кривбасшахтопроходка” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 09.06.2006  у справі № 39/219-06  скасувати.

Справу № 39/219-06 направити до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Головуючий                                                                        О.С. Удовиченко

Судді                                                                                              І.Ю. Панова

           О.В. Яценко