Постанова

від 12.06.2008 по справі 2-а-792/2008

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-А-792/2008 року

Справа

№ 2-А-792/2008 року

ПОСТАНОВА

ІМ"ЯМ             УКРАЇНИ

        12 червня 2008 року                     Адміністративний   Ічнянський районний суд

Чернігівської області в складі:

головуючого

судді: Т.П.Чугуєвська

при

секретарі: В.М.Ткаченко 

         розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Ічня справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління

праці та соціального захисту населення Ічнянської районної держадміністрації

про стягнення грошової допомоги в сумі 5095 гривень 55 копійок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до УПСЗН Ічнянської

РДА про стягнення грошової допомоги в сумі 5095 гривень 55 копійок, вказуючи на

те, що являється дружиною ОСОБА_2 інваліда Великої Вітчизняної Війни 2 групи,

який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно ст. 14 Закону України "Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" їй до 5 травня щорічно

повинні виплачувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних

пенсій за віком, однак в порушення вимог даного закону відповідач в 2005 році

виплатив 50 гривень, в 2006 році - 50 гривень і в 2007 році 55 гривень, і

недоплачена сума допомоги складає 5095 гривень 55 копійок, яку і просить

стягнути з відповідача.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву, в якій

повністю підтримує свої позовні вимоги і просить суд справу розглядати без її

участі.

Представник відповідача УПСЗН Ічнянської РДА позовні вимоги не визнала

повністю, в судове засідання не з'явилася, але 

надала суду заяву в якій просить суд справу розглядати без їх участі.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги

підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

При прийнятті постанови суд керувався Конституцією України, Законом України

" Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту",

рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка є дружиною ОСОБА_2., що

підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с.6), ветерана Великої

Вітчизняної Війни інваліда 2 групи, що підтверджується копією посвідчення

НОМЕР_1 виданого 11 червня 1976 року, (а.с.6), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що

підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 5).

Згідно ч.5 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії

їх соціального захисту" № 3551 -XII від 22.Х.1993р. з послідуючими змінами, щорічно до 5 травня дружинам

(чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися в друге, виплачується

разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Із відповіді УПСЗН Ічнянської РДА вбачається, що позивачці в 2005-2006 р.

виплачувалося по 130 грн., а в 2007 р. - 150 грн., хоча мінімальна пенсія в

2005 році становила 332 грн. 00 коп., в 2006 році - 359 грн. 00 коп., в 2007

році - 410 грн. 06 коп., і тому розмір разової грошової допомоги повинен був

становити : 2005 р. - 332.00 х 5= 1660 грн.; 2006р. - 359.00 х 5 = 1795 грн. 00

коп.; 2007 рік-410.06x5= 2050 грн. 30 коп.

Однак Законами України Про державний бюджет України на 2005-2007 рр. дію

ч.5 ст. 14 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" від 22.X. 1993р. № 3551-XII було зупинено, тому виплати і проводилися в тому розмірі, які передбачені

даним законом. Таким чином, законом про Державний бюджет України призупинено на

певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупинено

дію механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян.

У Конституції України ( 254 к/96-ВР) Україну проголошено демократичною,

соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною

цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст

і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним

обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та

непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або

внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян,

їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у

випадках, передбачених Конституцією України. У ст. 64 Конституції України

вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або

надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод

людини із зазначенням строку дій цих обмежень, та визначень ряд прав і свобод,

які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Тому Конституційний Суд України в рішенні від 9 липня 2007 року №

6-рп/2007р. вказав, що відповідно до ч. З ст. 22, ст. 64 Конституції України

право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть

бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише

в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк, а звідси випливає,

що закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг

прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами.

Даним рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційним положення ст.

29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", за якою

у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

учасникам війни здійснюється в розмірі 55 грн., при цьому вказавши, що

аналогічними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися

неконституційними положення аналогічних статей ЗУ "Про державний бюджет

України на 2005 і 2006 р.р.". Згідно п.5 даного рішення, рішення

Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальною

юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли

внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

Виходячи з цього суд вважає, що позивачці незаконно виплачувалася в 2005,

2006 і 2007 роках одноразова грошова допомога в розмірі відповідно 130, 130 і

150 грн., замість п'яти мінімальних пенсій за віком, а тому з

відповідача на користь позивачки необхідно достягнути за 2005 рік 1530

грн.(332.00 х 5-130.00), за 2006 рік 1665 грн. ( 359.00 х 5 - 130.00) і за 2007

рік 1900 грн. 30 коп. ( 410.06 х 5 - 150.00), а всього 5095 гривень 30 копійок.

Одночасно з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судові

витрати по оплаті держмита в сумі 3 гривні 40 копійок.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 163 КАС України, Законом України "Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської

райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову

допомогу до 5 травня за період 2005 - 2007 років в сумі 5095 (п'ять тисяч

дев'яносто п'ять) гривень 30 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України в особі управління Державного

казначейства у Ічнянському районі Головного управління Державного казначейства

України у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в

розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На постанову на протязі 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне

оскарження постанови, яка подається на протязі 10 днів з дня її винесення, може

бути подана апеляційна скарга в Київський апеляційний адміністративний суд.

Суддя:                                                       Т.П.Чугуєвська